Постанова № 70716128, 21.11.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимова Д.В.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 дов від 13.02.2017

відповідача: - ОСОБА_2 дов від 17.11.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року

у справі № 808/1211/17

за позовом ОСОБА_3

до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 64-17 від 05.06.2015, винесене Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області відносно позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю стягнення транспортного податку за 2015 рік через порушення контролюючим органом приписів податкового законодавства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2017 адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано посиланням на положення пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, фактично погодився з позицією позивача щодо неможливості справляння транспортного податку у 2015 році.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оскільки з 01.01.2015 введено в дію новий податок на транспорт, то з огляду на те, що транспортний засіб позивача є об'єктом оподаткування таким податком, контролюючим органом обґрунтовано визначено суму грошового зобов'язання за 2015 рік.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін як законну та обґрунтовану.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач – ОСОБА_3 є власником автомобіля NISSAN MURANO (легковий універсал), 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САО 606639 (а.с. 11). Об’єм двигуна становить 3498 куб.см., дата реєстрації - 23.02.2013.

05.06.2015 відповідачем - Запорізькою об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області (відділенням в Орджонікідзевському районі) прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 64-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2015 рік у розмірі 25000 грн.

Означене податкове повідомлення-рішення, як в ньому зазначено, сформовано та направлено позивачу згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та на підставі п.267.6 ст. 267 ПК України.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 64-17 від 05.06.2015.

Згідно приписів пп. 10.1.1 п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України транспортний податок віднесений до місцевих податків як складова податку на майно (ст.265 ПК України).

Відповідно до п.10.2 ст.10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Згідно п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 ПК України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 ПК України).

Згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 ПК України.

Відповідно пп. 12.3.4 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

За правилами п. 5 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування мають забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом (01.01.2011) прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.

У разі невстановлення місцевих податків і зборів, передбачених пунктом 10.3 статті 10 цього Кодексу, рішеннями місцевого самоврядування такі податки і збори сплачуються платниками у порядку, встановленому цим Кодексом за мінімальними ставками та без застосування відповідних коефіцієнтів.

Відповідно до п.10.3 ст.10 ПК України в редакції станом на момент його прийняття місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

За приписами п.10.3 ст.10 ПК України в редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Одночасно означеним вище Законом № 71-VIII викладено в новій редакції статтю 267 ПК України.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України в редакції станом на момент прийняття відповідачем оскаржуваного податкового-повідомлення рішення платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України).

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

При цьому згідно п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 ПК України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01.01.2015 власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см є платниками транспортного податку.

Як встановлено вище і не спростовується сторонами, 23.02.2013 за позивачем зареєстрований на праві власності NISSAN MURANO (легковий універсал), реєстраційний номер НОМЕР_1, з об’ємом двигуна 3498 куб. см., 2011 року випуску, отже вказаний автомобіль підпадає під визначений пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України об’єкт оподаткування.

Приймаючи до уваги, що транспортний податок є місцевим податком, 15.01.2015 Запорізькою міською радою прийнято рішення №8 «Про встановлення податку на майно (в частині транспортного податку)».

Посилаючись на те, що з урахуванням вимог чинного законодавства зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та утримання транспортного податку у 2015 році.

Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим.

Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону № 71-VIII, та рішення Запорізькою міської ради від 15.01.2015 № 8, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що виходячи з положень пп. 12.3.4 ст. 12 ПК України, вказане рішення Запорізької міської ради від 15.01.2015 №8 має застосовуватись не раніше 2016 року.

Разом з тим ця обставина не є перешкодою для справляння транспортного податку у 2015 році з огляду на положення пп. 12.3.5 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України.

При вирішенні питання про співвідношення пп.12.3.4 та пп.12.3.5 в правовому регулюванні місцевих податків, які є обов’язковими згідно ПК України, норма підпункту 12.3.5 є спеціальною. У зв’язку з цим транспортний податок, як обов’язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм ст..267 ПК України, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому пп.12.3.4 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України.

Крім цього, Законом України №71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», визначено особливий порядок прийняття рішень органів місцевого самоврядування щодо встановлення ставок транспортного податку у 2015 році.

Так, п.4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України №71-VIII від 28.12.2014 рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно(в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

З огляду на вказану норму права, можливо дійти висновку, що законодавець передбачив необхідність сплати транспортного податку у 2015 році, у зв'язку з чим спростив процедуру прийняття рішень органами місцевого самоврядування з цього приводу.

Отже, визначення контролюючим органом оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з транспортного податку на 2015 рік виходячи із ставки, яка встановлена Податковим кодексом України, є цілком правомірним.

За приписами п.4.3 ст.4 ПК України податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

У п.4.4. ст.4 ПК України визначено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно п.6.1 ст.6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України (п.6.3 ст.6 ПК України).

Відповідно до пп.7.1.1-7.1.8 п.7.1 ст.7 ПК України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

У п.7.3 ст.7 ПК України передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, одним із принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство, є принцип стабільності (пп. 4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України), згідно якому зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Суть такого принципу податкового законодавства полягає у неможливості внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

Разом з тим, вбачається, що Законом № 71-VIII, не внесено змін до будь-яких елементів податку, а введено новий вид податку - транспортний податок, з 01.01.2015 статтею 267 ПК України встановлено об'єкт оподаткування, платників транспортного податку, розмір ставки, податковий період, за який підлягає обчисленню та сплаті, його адміністрування податковим органом.

При цьому Закон № 71-VIII неконституційним не визнано, отже вказана норма є чинною, а відтак обов’язковою до виконання, в тому числі, платниками транспортного податку.

Крім того, оскільки установлення і скасування податків та зборів є виключною компетенцією зазначених вище державних органів та органів місцевого самоврядування, то визначений принцип стабільності стосується діяльності саме цих органів.

Також, при визначенні співвідношення норми-принципу, якою за своєю правовою сутністю є норма пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, та норм ст. 267 Податкового кодексу України, які регулюють відносини у сфері сплати транспортного податку, слід виходити з того, що норма-принцип є загальною нормою, тоді як норми ст..267 ПК України є спеціальними нормами, які підлягають застосуванню при наданні юридичної оцінки обставин у справі.

Таким чином, оскільки вказаний Закон набув чинності з 01.01.2015 та ним не передбачено особливих умов сплати транспортного податку у 2015 році, то у спірному випадку базовим податковим періодом для сплати транспортного податку є 2015 рік.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність у контролюючого органу правових підстав для визначення податкового зобов’язання з транспортного податку у 2015 році та про обов’язок позивача щодо сплати цього виду податку у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Згідно положень ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом першої інстанції ухвалено рішення з невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі № 808/1211/17 скасувати, прийняти нову постанову.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко