Постанова № 70716104, 28.11.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2017 р. Справа № 917/809/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І. В., суддя Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Марченко В.О.

за участю представників:

позивача - не зявився

відповідача ОСОБА_1 за довіреністю № 02/3635 від 23.10.2017.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Полтава (вх. №2461 П/2-8 )на рішення господарського суду Полтавської області від 25.07.2017 у справі №917/809/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава - Союз", м.Полтава

до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Полтава

про визнання недійсним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава - Союз" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету про скасування рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/32 - рш від 28.03.2017 року у справі № 02-02-50/19-2017.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.07.2017 у справі №917/809/17 (суддя Ціленко В.А.) позов задоволено. Визнано недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/32 - рш від 28.03.2017 року у справі № 02-02-50/19-2017. Стягнуто з Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава - Союз" 1600,00грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Полтавської області від 25.07.2017 у справі №917/809/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зазначає зокрема, про те, що в порушення вимог статті 43 ГПК України судом першої інстанції не врахована правова позиція відповідача та не взято до уваги докази, на які посилався відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.09.2017.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.09.2017 розгляд справи було відкладено на 24.10.2017 та зобовязано відповідача надати суду правове обґрунтування підстав застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" під час прийняття адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення АМК рішення №02/32-рш від 28.03.2017 та письмові пояснення з приводу того, які саме порушення позивача свідчать про встановлення економічно необґрунтованих витрат, що призвело до порушення законодавства про захист економічної конкуренції та прийняття спірного рішення №02/32-рш від 28.03.2017. Позивача зобовязано надати відзив на апеляційну скаргу з належним документальним та правовим обґрунтуванням, з урахуванням заперечень, викладених в апеляційній скарзі та з посиланням на докази, які знаходяться в матеріалах справи або подані додатково.

24.10.2017 відповідачем через відділ документального забезпечення суду надано письмові пояснення (вх. №10746), які долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 розгляд справи було відкладено на 28.11.2017 року.

В судовому засіданні 28.11.2017 представник відповідача підтримав свою правову позицію по справі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити апеляційну скаргу.

Позивач в судове засідання 28.11.2017 не зявився, про причини незявлення суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши у судовому засіданні уповноваженого представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Розпорядженням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.02.2017 року №02/19-р розпочато розгляд справи №02-02-50/19-2017 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-Союз» на ринку «Овочевий», яке передбачене п. 1 ч. 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

28.03.2017 адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення № 02/32 - рш у справі № 02-02-50/19-2017, яким:

1. Визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава - Союз", м. Полтава займає монопольне становище на ринку «Комплексні послуги з надання місць для оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією на ринках» в межах м. Полтава з часткою, що перевищує 35 % протягом 2013-2016 років.

2. Визнано, що ТОВ «Полтава-Союз» вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку «Комплексні послуги з надання місць для оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією на ринках», шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, а саме: встановлення економічно необґрунтованої вартості 1 кв.м. торговельного місця на ринку «Овочевий»

За вчинення зазначеного порушення на ТОВ «Полтава-Союз» на підставі абз. 2 ч. 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено штраф в розмірі17000 грн.(п. 3 рішення)

Частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Скориставшись правом, наданим ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ТОВ «Полтава-Союз» звернулось до господарського суду з позовом в якому просило визнати рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/32 - рш від 28.03.2017 у справі № 02-02-50/19-2017 недійсним та скасувати вказане рішення. Зокрема, як вважав позивач, при прийнятті відповідачем оспорюваного рішення допущено неповне зясування обставин, що мають значення для справи, а саме, в основу рішення покладено неіснуючі, надумані та непідтверджені дані щодо надання позивачем комплексних послуг з надання місць на ринку в оренду для оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією на ринках, оскільки позивачем протягом спірного періоду здійснювалась діяльність з надання місць на ринку в оренду, яка за своєю правовою природою не є продукцією, товаром або послугою. Крім цього позивач зазначав, що територіальним відділенням було помилково визначено монопольне (домінуюче) становище ТОВ «Полтава-союз» на ринку комплексних послуг з надання місць для оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією в межах м. Полтава протягом 2013-2016 років на ринку «Овочевий», оскільки в рішенні відповідача територіальними межами ринку визначено м. Полтава, але не враховано, що в м. Полтаві конкуренцію позивачу складають складські приміщення, які знаходяться по вул. Половка, 66, в яких здійснюється оптова торгівля сільськогосподарської продукції.

Приймаючи оскаржуване рішення від 25.07.2017 місцевий господарський суд встановив, що на ринку послуг ТОВ «Полтава-Союз» діяло із частиною 100 %, отже, досліджувався тариф на послуги з надання в оренду торгового місця на продовольчому ринку "Овочевий" з ціни, затвердженої директором ТОВ «Полтава-Союз». Водночас, при вказаних обставинах при визнанні ціни, порівняння базового методу і методу ціни товару аналога, неможливо. Суд вважав, що при вказаних обставинах органи Антимонопольного комітету України зобов"язані були провести попереднє дослідження по виявленню ознак монопольного ціноутворення шляхом взяття тарифу на послуги за ціну порівняння, очищеного від необґрунтовано включених і завищених сум витрат. У результаті зіставлення мали бути встановлені факти відхилення ціни, яка досліджується від ціни порівняння, що відповідає п.6.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої Розпорядженням Антимонопольного комітету України N 49-р від 05.03.2002. Щодо дослідження виявлення доказів монопольного ціноутворення, судом зазначено, що для цього, перш за все, визначається приведена ціна, яка досліджується і ціни порівняння до однакових умов, зокрема щодо виробництва або реалізації відповідних послуг. Умовою, за якою здійснюється приведення ціни, може бути зокрема, рівень інфляції, оскільки відповідно до п.7.3 Методики доказом визначення монопольного ціноутворення є відхилення приведеної ціни, яка досліджується, від приведеної ціни порівняння на п"ять або більше відсотків.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що попереднє дослідження ознак монопольного ціноутворення та повне дослідження доказів монопольного ціноутворення згідно з Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку відповідачем не проводилось, а отже, рішення територіального відділення від 28.03.2017р. №02/32-рш про зловживання ТОВ «Полтава-Союз» монопольним становищем, шляхом встановлення завищеної ціни на послуги з надання місць для оптової торгівлі є передчасним та таким, що прийнято при неповному з"ясуванні обставин, які мають значення для справи, у звязку з чим, позовні вимоги ТОВ «Полтава-Союз» задовольнив.

Повторно переглядаючи справу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про задоволення позову необґрунтованими, виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є матеріально - правова вимога про скасування рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/32 - рш від 28.03.2017 року у справі № 02-02-50/19-2017

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції. Порядок розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції повинен забезпечувати дотримання прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і держави.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень віднесено до повноважень названого Комітету. За приписами частини четвертої цієї ж статті здійснення відповідних повноважень іншими органами державної влади не допускається.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначені Законом України "Про захист економічної конкуренції", який спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону економічна конкуренція (конкуренція ) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про захист економічної конкуренції" останнім регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.

Частиною 1 ст.12 вказаного Закону визначено, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Так, з метою встановлення порядку визначення монопольного (домінуючого) становища суб"єктів господарювання на ринку, розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р затверджено Методику визначення монопольного (домінуючого) становища суб"єктів господарювання на ринку, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (надалі - Методика).

Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб"єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб"єктів господарювання, груп суб"єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках (п. 1.2 Методики).

Пунктом 2 Методики передбачено орієнтовні дії, які необхідно здійснити для визначення монопольного (домінуючого) становища суб"єктів господарювання.

Зокрема, у відповідності до п. 2.2. Методики, етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб"єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені п. 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про захист економічної конкуренції" забороняються дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), що полягають у схиленні суб'єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації.

Згідно з ч. 7 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, вчинення дій, заборонених згідно із статтею 17 цього Закону.

За статтею 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

У п. 11 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотримання законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, наступні повноваження, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у відповідності до вимог Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.02 № 49-р визначено, що ТОВ «Полтава-Союз» займає монопольне становище на ринку послуг з надання місць для оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією в межах м. Полтава, з часткою, що перевищує 35 % протягом 2013-2016 років та, згідно аналізу наданих позивачем калькуляцій, матеріалів, копій діючих договорів, а також документів, доведено, що позивачем була встановлена необґрунтовано завищена вартість надання в оренду одного квадратного метру торгової площі на ринку «Овочевий», оскільки під час встановлення вартості 1 кв.м. торгового місця, товариством були встановлені необґрунтовані витрати на оплату праці, адміністративні витрати, витрати на матеріали та інвентар, а також встановлено рівень рентабельності, що не відповідає законодавчому рівню.

Монопольне становище ТОВ «Полтава-Союз» було встановлено відповідачем у відповідності до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України в 05.03.02 № 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року № 317/6605.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція .

Відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» товар -будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери).

Згідно з Положенням про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 р. N 868, дія цього Положення поширюється на продовольчі, непродовольчі та змішані ринки (далі - ринки) незалежно від форми власності. У Положенні під терміном "ринок" розуміється об'єкт торгівлі, на території якого суб'єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об'єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями.

Об'єкти торгівлі, які функціонують як гіпермаркети, торговельні центр універмаги, універсами, супермаркети, міні-маркети, магазини, крамниці, є відокремлені капітальними спорудами та мають окрему поштову адресу, до ринків не належать.

Послуги з обслуговування та утримання торговельних місць на території ринку надаються суб'єктом господарювання, який є юридичною особою.

Таким чином, ринок «Овочевий», на якому здійснює діяльність ТОВ «Полтава-союз» повністю відповідає вищезазначеним умовам.

Крім того, як передбачено пунктом 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року N 57/188/84/105, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 року за N 288/6576, ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

Як зазначалось вище, у Положенні під терміном «ринок» розуміється об'єкт торгівлі, на території якого суб'єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об'єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями (далі - суб'єкт господарювання), а послуги з обслуговування та утримання торговельних місць на території ринку надаються суб'єктом господарювання, який є юридичною особою.

Враховуючи наведене, договір оренди торгового місця по своїй суті передбачає надання послуги з користування торговим місцем та послуг, які забезпечують належні умови здійснення купівлі-продажу товарів, і є комплексною послугою з надання місць для торгівлі товарами.

Таким чином, в оспорюваному рішенні правомірно зазначено, що товарним ринком є комплексні послуги з надання місць для торгівлі продовольчими та промисловими товарами ( т.ч. надання в оренду торгових місць, площ), який включає в себе комплексні послуги з надання торговельних місць для оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією на ринках.

Зазначену позицію підтверджує і Вищий господарський суд України, зазначаючи зокрема про те, що акти законодавства України не містять вичерпного й усталеного переліку (а відповідно й визначень) усіх можливих ринків товарів, послуг в розумінні Закону України «Про захист економічної конкуренції» та інших актів законодавства про захист економічної конкуренції (постанова ВГСУ від 04.12.2007 у справі №1/57-26/12; пункт 10 Оглядового листа ВГСУ від 22.10.2008 № 01-8/634 та пункт 15.3).

Отже доводи позивача про те, що в основу оспорюваного рішення відповідачем покладено неіснуючі дані щодо надання позивачем комплексних послуг з надання місць на ринку в оренду для оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією на ринках, не відповідають обставинам справи та чинному законодавству.

При цьому, при дослідженні суб'єктів господарювання, що надають ринкові послуги (торгові місця, в т.ч. шляхом оренди) відповідач керувався інформацією, наданою ВК Полтавської міської ради (лист від 08.04.2016 №04.2-27/1/3021) та Головним управлінням статистики у Полтавській області (лист від 06.09.2016 №12-51/95), відповідно до якої у м. Полтаві діють 19 суб'єктів господарювання, які надають ринкові послуги на 27 ринках. Згідно із зазначеною інформацією ринок за адресою вул. Половка, 66 відсутній.

Таким чином, доводи позивача про неврахування відповідачем при визначенні монопольного становища відповідача складських приміщень, що знаходяться по вул. Половка,66 та в яких, за твердженням позивача здійснюється оптова торгівля сільськогосподарської продукції та які налічують більше 10 торговельних місць, є необґрунтованими.

Для розрахунку частки суб"єкта господарювання на ринку відповідачем враховано, що відповідно до листа виконавчого комітету Полтавської міської ради від 08.04.2016р. № 04.2-27/1/3021 у м.Полтаві станом на 01.04.2016р. діє ринок " Овочевий", який є єдиним, що займається оптовою торгівлею сільськогосподарською продукцією в межах міста Полтава.

Позивач не надав доказів, які б спростовували розмір його частки на ринку комплексних послуг з надання місць для оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією на ринку.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

За умови визначення становища суб'єкта господарювання на ринку відповідно до положень частини другої або п'ятої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», обов'язок доведення того, що він зазнає значної конкуренції покладається на такого суб'єкта господарювання (постанова ВГСУ від 04.12.2007 у справі №1/57-26/12; пункт 10 Оглядового листа ВГСУ від 22.10.2008 №01-8/634 та пункт 15.3 Рекомендації Президії ВГСУ від 29.10.2008 №04-5/247).

Позивач, під час розгляду справи, жодним чином не зазначив та не довів, що він зазнає значної конкуренції та не надав переліку своїх конкурентів.

З врахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача, що ТОВ «Полтава-Союз» займає монопольне (домінуюче) становище на ринку комплексних послуг з надання місць для торгівлі господарськими товарами на ринку в територіальних межах м. Полтави з часткою, що перевищує 35% у період 2013-2016 років.

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

У п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 № 15 зазначено, що закон не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю за ціноутворенням у сфері застосування вільних цін і тарифів. Водночас за пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлення, зокрема, таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Отже, господарським судам у вирішенні спорів слід мати на увазі, що зазначені органи можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів.

Як встановлено відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення із підтвердженням відповідними калькуляціями та розрахунками, у вартість оренди 1 кв. м торгового місця позивачем безпідставно (необґрунтовано) закладена основна та додаткова заробітна плата, включена вартість комунальних послуг (водо-, енергопостачання, тощо), що не входить в орендну плату та відшкодовується позивачем в сумі фактичних витрат, вартість адміністративних витрат, закладених в калькуляцію розміру плати за надання в оренду 1 кв. м. торгової площі по ринку «Овочевий» не відповідає розрахунку адміністративних витрат, наданих листом від 10.03.2017 №10/03-1, включені витрати по охороні та консультативно-інформаційних та санітарних послуг, без наявності договорів, рівень рентабельності не відповідає законодавчому рівню.

Зазначене підтверджується відповідними калькуляціями, наведеними в відповідачем в оспорюваному рішенні та у додаткових поясненнях відповідача, що надані ним до матеріалів справи. Позивачем не спростовано правильність даних, що містяться у зазначених калькуляціях.

Зокрема відповідачем наведені наступні дані щодо безпідставного включення позивачем у вартість орендної плати відповідних витрат.

Так, річна плата КП «Полтава-Сервіс» ПМР за земельну ділянку під ринком «Овочевий» до бюджету м. Полтави складає: за 2013 рік 74348,01 грн. за 2014 рік 74348,1 грн., за 2015 рік- 92860,97 грн., за 2016 рік- 133069,77 грн. А плата ТОВ «Полтава-Союз» за право здійснювати діяльність на ринку «Овочевий» складає: за 2013 рік-86126,48 грн., за 2014 рік- 86126,48 грн., за 2015 рік- 115893,72 за 2016 рік 172458,48 грн., отже, фактично, зростання у 2016 році по відношенню до 2013 року орендної плати по платежам до бюджету склало 179%, по платежам за право здійснювати господарську діяльність на ринку 200%.

Як зазначає ТОВ «Полтава-Союз» (лист від 30.09.2016 №30/09-01), зростання плати згідно договорів про співробітництво у 2016 році по відношенню до 2013 року склало 154,5%. Незважаючи на такий відсоток підвищення плати по договорах співробітництво, росту мінімальної заробітної плати, орендної плати за землю та інше, Товариство не переглядало орендну плату торговельного місця по договорах укладених між ТОВ «Полтава-Союз» та фізичними особами - підприємцями. Товариство почало нести збитки, тому було прийнято рішення щодо підвищення розміру плати за оренду торговельного місця з 01.09.2016 в середньому по ринках у розмірі 55,3% по всіх ринках, за винятком ринку «Овочевий», де ціна залишилась на попередньому рівні.

Проте, зазначене не відповідає дійсності, оскільки аналізом звітів товариства про фінансові результати протягом 2015-2016 років встановлено, що за 2015 рік чистий дохід товариства від реалізації продукції становив 3919,1 тис. грн., чистий дохід від реалізації продукції за 2016 рік становив 4956,8 тис. грн.; чистий прибуток за 2015 рік складав 1902,3 тис. грн., за 2016 рік 2610,8 тис. грн.; рентабельність товариства за 2015 рік становила 94,3 %, а за 2016 рік 111,0 %.

Відповідно до оскаржуваного рішення, відповідачем, крім іншого, було встановлено, що заробітна плата, закладена у нову вартість оренди 1 кв.м торгового місця (з 01.09.2016р. по всіх ринках, на яких здійснюється діяльність позивача, збільшена на 1004%, що потягло збільшення додаткової заробітної плати та розмір єдиного соціального внеску. Беручи за основу січневий фонд оплати праці, наведений у рішенні, річний на 2017 рік має складати 203301 грн.

Проте, запланований фонд оплати праці (за всіма ринками) складає 1788632,00 грн., що перевищує фактичний фонд оплати праці у 8,8 раз.

Таким чином, у рішенні встановлено, що основна та додаткова заробітна плата, що включена в тариф 1 кв.м по ринку «Овочевий» є необґрунтованою.

Крім цього, при винесенні спірного рішення відповідачем було встановлено, що позивач неправомірно включив до розрахунку тарифу 1 кв. м. вартість комунальних послуг (водо-, енергопостачання, тощо), оскільки згідно умов договорів, укладений з підприємцями про надання в оренду торгівельного місця, вартість комунальних послуг не входить в орендну плату та відшкодовується орендарем в сумі фактичних витрат. Зазначене також підтверджується листом товариства від 10.03.2017 за №10/03-01 в якому зазначено, що оплата за використання електроенергії на ринку «Овочевий» здійснюється підприємцями , що торгують на ринку відповідно до показників лічильника на підставі виписаних підприємством рахунків, на рахунок підприємства.

Також відповідачем у спірному рішенні було здійснено розрахунок адміністративних витрат та встановлено, що адміністративні витрати, закладені у калькуляції розміру плати за надання в оренду 1 кв.м. торгової площі на ринку «Овочевий» не відповідають розрахунку адміністративних витрат по ринкам, наведеним у інформації товариства, зокрема, у наданій листом від 10.03.2017р. № 10/03-1.

На вимогу Територіального відділення щодо надання всіх копій діючих договорів протягом 2016 року та на 2017 рік, укладених Товариством, витрати згідно яких покладені у вартість оренди 1 кв.м з вказанням ринків, Товариство надало копії наступних договорів:

- договір № 32 на сервісне обслуговування та ремонт контрольно касових апаратів і модемів для передачі звітної інформації в органи ДПІ. Згідно Договору, вартість сервісного обслуговування складає 216 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ;

-договір №П/0203-Пл спостереження за сигналізацією термінового виклику наряду охорони. Згідно Дислокації, охорона здійснюється на ринках «Сінний», «Південний» та «Господарський», вартість в місяць складає 800 грн., в т.ч. «Сінний» - 250 гри., «Південний» - 300 грн. та «Господарський» - 250 грн.;

-договори, укладені з КП «Полтава-Сервіс» ПМР про співробітництво;

- договір на санітарні послуги відсутній.

Водночас, відповідачем було встановлено факт відсутності договору на надання консультаційно-інфрмаційних послуг та санітарні послуги, тобто зазначені витрати відсутні, а витрати по охороні, затрати згідно яких покладено у вартість оренди 1 кв. м., не можуть бути враховані, оскільки ринку "Овочевий" послуги спостереження за сигналізацією термінового виклику наряду охорони не надаються.

Крім того, як зазначено в рішенні територіального відділення, витрати на канцтовари, заправка картриджей та РКО розподілені не у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Також, наслідком порушення ціноутворення стало завищення рентабельності до 30 %, при тому, що відповідно до п.12 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», пункту 19 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року №57/188/84/105, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002 року за №288/6576 граничні розміри плати за послуги, що надаються у торгівельних об'єктах на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів граничні рівні цін, нормативи рентабельності за надання в оренду торгових приміщень (площ), торгівельно-технічного та/або холодильного устаткування у торгівельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів встановлено нормативи рентабельності у розмірі не вище 20 відсотків за надання в оренду торгових приміщень (площ) на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів.

Так, відповідно до абзацу 28 пункту 12 додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»державні адміністрації регулюють (встановлюють) граничні розміри плати за послуги, що надаються у торговельних обєктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів; граничні рівні цін, нормативи рентабельності (у розмірі не вище 20 відсотків) за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів.

Тобто, при розрахунку калькуляції розміру плати за надання в оренду одного квадратного метру торгової площі на ринку «Овочевий», ТОВ "Полтава-Союз" повинно було враховувати встановлений на законодавчому рівні показник рентабельності 20%, в той же час, при розрахунку калькуляції розміру плати за надання в оренду одного квадраті метру торгової площі на ринку «Овочевий», затвердженої у вересні 2013 року, враховано рентабельність у розмірі 20%, а при розрахунку калькуляції розміру плати за надання в оренду одного квадратного метру торгової площі, затвердженої у серпні 2016 року, рентабельність визначена позивачем в розмірі 30%, що перевищує законодавчо встановлений рівень.

Таким чином, при встановленні з 01.09.2016р. нової вартості 1 кв.м. торгового місця на ринку «Овочевий » позивачем були встановлені необґрунтовані витрати на оплату праці, адміністративні витрати, витрати на матеріали та інвентар та встановлено рівень рентабельності, що не відповідає законодавчому рівню.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено, що висновки, викладені відповідачем в оскаржуваному рішенні територіального відділення про наявність у ТОВ «Полтава-Союз» монопольного становища на ринку комплексних послуг з надання місць для оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією в межах міста Полтава шляхом встановлення економічно необґрунтованої вартості утримання 1 торгівельного місця на ринку «Овочевий» є неправомірними, а також не надав належних по справі доказів, які б спростовували вказаний висновок відповідача.

Отже твердження позивача про обґрунтованість нової вартості оренди 1 кв. м торговельного місця на ринку «Овочевий» судом до уваги не береться.

Не знайшло також підтвердження в процесі розгляду справи твердження позивача в позовній заяві про те, що оренда за своєю правовою природою не відноситься до поняття продукції, товарів або послуг.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України Про захист економічної конкуренції" ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція; товар - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери).

Згідно із ст. 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції», Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства від 26.12.2011р. № 15, у вирішенні спірних питань, пов'язаних з визначенням органами Антимонопольного комітету України монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на певних ринках товарів, господарським судам слід мати на увазі таке.

- Установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

- Норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. Тому, зокрема, не можуть братись до уваги посилання сторін спору на те, що той чи інший ринок товарів, вивчення якого проводиться органом Антимонопольного комітету України, не передбачений законом.

Дослідження товарного ринку комплексних послуг з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами (в тому числі оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією) на ринках відповідачем було проведено відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.

Комплексні послуги з надання місць для оптової торгівлі являють собою надання підприємцям у користування (оренду) місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами (в тому числі оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією), а також послуг з обслуговування цих торгівельних місць, такі як прибирання території, вивезення сміття, електропостачання, водопостачання та водовідведення, охорона тощо.

При визначені товарних меж ринку було встановлено, що групою взаємозамінних товарів в розумінні пункту 5.1 Методики, а отже, й товарними межами ринку є комплексні послуги з надання торговельних місць шляхом виділення земельної ділянки під палатки та контейнери, оскільки:

-ринок «Овочевий» ТОВ Полтава-Союз здійснює діяльність на ринку надання торговельних місць шляхом виділення земельної ділянки під палатки та контейнери та для торгівлі з автомашин, а саме, а саме оренди торговельного місця, що розташоване на території ринку;

-споживачами зазначених послуг є приватні підприємці, які здійснюють оптову торгівлю сільськогосподарською продукцією;

-особливістю надання зазначених послуг для їх споживачів є можливість для споживача одночасно отримати ці послуги в одного суб'єкта господарювання. Це дає йому можливість реалізувати свій товар як окремо, так і одночасно через отримані торговельні місця (місця для торгівлі з машин та контейнери). Крім цього, великий вибір сільськогосподарської продукції є більш привабливим для покупців, оскільки дає можливість покупцю заощадити час та певні грошові кошти у пошуках (придбанні) товарів на спеціалізованих ринках, яким є ринок "Овочевий" у м.Полтава.

Особливістю надання комплексних послуг з надання місць для оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією для споживачів є можливість отримати їх лише в межах суб'єктів господарювання, які мають статус ринку, інші суб'єкти господарювання надавати такі послуги не можуть.

Таким чином, твердження позивача стосовно того, що він не надає комплексні послуги з надання місць для оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією на комунальному ринку «Овочевий» не відповідають дійсності.

Крім того, судом взято до уваги, що норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. Тому, зокрема, не береться до уваги посилання позивача на те, що ринок товарів, вивчення якого проводиться органом Антимонопольного комітету України, за своєю правовою природою не відноситься до поняття продукції, товарів або послуг.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства (далі - постанова Пленуму ВГСУ № 15) для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як антиконкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13-15 і 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 4, 6, 8, 15-1, 16, 17 і 18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"). В останньому випадку господарським судам необхідно з'ясовувати та відображати в судових рішеннях, в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб'єктів господарювання, які мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або антиконкурентних узгоджених дій, або недобросовісної конкуренції.

В пункті 15.5 Постанови Пленуму ВГСУ № 15 зазначено, що господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р. Однак, господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

Крім того, що господарський суд не вправі ні самостійно, ані шляхом призначення судової експертизи визначати товарні межі ринку для встановлення монопольного (домінуючого) становища субєкта господарювання, після того, як це зробило територіальне відділення АМК, і таким чином перебирати на себе повноваження останнього (листи Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України" № 01-8/2361 від 24.10.2006р., № 01-08/627 від 25.11.2009р.).

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач, зазначаючи про те, що оскаржуване рішення територіального відділення прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, не доведення обставин, що мають значення для справи і які визнано встановленими, очевидна невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, не довів та не підтвердив належними доказами дане твердження.

Не може бути прийнято до уваги і посилання позивача на те, що в основу оскаржуваного рішення відповідач поклав Постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. № 1548, а саме пункт 12 який було доповнено абзацом згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 1978 (1978-2002-п) від 25.12.2002р. в редакції Постанови Кабінету Міністрів України N 278 (278-2009-п) від 05.03.2009р., (граничні розміри плати за послуги, що надаються у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів; граничні рівні цін, нормативи рентабельності (у розмірі, що не перевищує 20 відсотків) за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів), яка визнана незаконною та скасована Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2010р. у справі № 2а-4429/09/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.16.2011р. та ухвалою Вищого адміністративного суду (№ К/9991/40323/11).

Так, судом встановлено, що при винесення рішення адміністративна колегія ПОТВ АМК України дійсно керувалася абзацом 28 п. 12 додатку до Постанови Кабінету Міністрів від 25.12.1996р. № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)", відповідно до якого державні адміністрації регулюють (встановлюють) граничні розміри плати за послуги, що надаються у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів; граничні рівні цін, нормативи рентабельності (у розмірі не вище 20 відсотків) за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів.

Вказана норма втратила чинність з 01.07.2017р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 07.06.2017р. № 394 "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України". Тобто, на момент винесення спірного рішення абзац 28 п. 12 додатку до Постанови Кабінету Міністрів від 25.12.1996р. № 1548 був чинним.

Щодо постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2010р. у справі № 2а-4429/09/2670 на яку посилається позивач, то нею визнано незаконною та скасовано Постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 278 Про заходи стабілізації цін за надання послуг та оренду трогових приміщень (площ) у торговельних обєктах, на рахунках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи.

Тобто, твердження позивача про те, що в основу оскаржуваного рішення відповідач поклав нечинну норму є безпідставним та судом до уваги не приймається.

Крім цього, в додаткових поясненнях позивач зазначає, що у рішенні № 02/38-рш зазначено, що розгляд справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідачем розпочато на підставі депутатського звернення, хоча ст. 36 Закону України Про захист економічної конкуренції не встановлює такої підстави для початку розгляду справи.

Судом встановлено, що в спірному рішенні зазначено наступне: Територіальним відділенням на виконання доручення Антимонопольного комітету України від 06.10.2016р. № 5-01/9559 здійснюється розгляд Депутатського звернення Депутата Полтавської міської ради ОСОБА_2, направленого на адресу Комітету від 03.10.2016р. № 121 та звернення до територіального відділення від 06.09.2016р. № 100, від 22.09.2016р. № 114 та від 03.10.2016р. № 113 щодо підняття ТОВ "Полтава-Союз" вартості надання в оренду торгових місць на комунальних ринках м. Полтави.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:

- заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

Згідно п. 11.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, для визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку можуть бути використані такі джерела інформації:

- статистична інформація (дані) - офіційна державна інформація, яка характеризує масові явища та процеси, що відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіонів;

- адміністративні дані - дані, отримані на підставі спостережень, проведених органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування та іншими юридичними особами відповідно до законодавства та з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, віднесених до їх компетенції.

Крім того, також можуть бути використані відомості про діяльність суб'єктів господарювання, які отримані органами Антимонопольного комітету, іншими державними органами за поточний та попередні роки.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Відповідно до статті 48 Закону України Про захист економічної конкуренції за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Статтею 60 Закону України Про захист економічної конкуренції передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як зазначено вище, господарський суд першої інстанції в обґрунтування висновку про задоволення позовних вимог послався на те, що при прийнятті рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/32 - рш від 28.03.2017 року у справі № 02-02-50/19-2017 допущено неповне зясування обставин, що мають значення для справи, у звязку з чим відповідачем зроблено передчасний висновок про наявність в діях позивача відповідного порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Зокрема суд зазначив про те, що відповідачем не проводилося як попереднє дослідження ознак монопольного ціноутворення так і повне дослідження доказів монопольного ціноутворення згідно з п.п. 6.1 та 7.3. Методики визначення монопольного становища суб"єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АКУ № 49-р від 05.03.2002р., а тому оспорюване заявником рішення відповідача від 28.03.2017р. №02/32-рш про зловживання Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава-Союз" монопольним становищем, шляхом встановлення завищеної ціни на послуги з надання місць для оптової торгівлі, є передчасним.

Натомість при наданні в процесі апеляційного перегляду оцінки обставинам справи в їх сукупності колегією суддів встановлено правильність висновків відповідача про те, що позивач займає монопольне становище на ринку послуг з надання місць для оптової торгівлі сільськогосподарської продукції, в межах м.Полтави, з часткою, що перевищує 35 % протягом 2013-01.12.2016 років та ТОВ «Полтава-Союз» вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку «комплексні послуги з надання місць для оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією на ринках», шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, а саме: встановлення економічно необґрунтованої вартості 1 кв.м. торговельного місця на ринку «Овочевий», за вчинення якого на нього на підставі абз. 2 ч. 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підлягає накладенню штраф в розмірі17000 грн.

При цьому колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо непроведення відповідачем попереднього та повного дослідження ознак монопольного ціноутворення згідно з п.п. 6.1 та 7.3. Методики визначення монопольного становища суб"єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АКУ № 49-р від 05.03.2002р. спростовуються тим, що зазначена Методика не містить жодного посилання щодо дослідження ознак монопольного ціноутворення, оскільки стосується лише визначення монопольного становища субєкта господарювання на ринку, а отже, вказані висновки суду першої інстанції не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог. Натомість господарський суд першої інстанції на порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України не надав належної оцінки наявним у справі доказам у справі в їх сукупності, якими підтверджуються факти, встановлені відповідачем в оспорюваному рішенні № 02/32 - рш від 28.03.2017 року у справі № 02-02-50/19-2017.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції внаслідок неповного зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, дійшов неправильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, у звязку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1,4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 25.07.2017 у справі №917/809/17 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-Союз» ( вул. Стрітенська, 36, к. 508, м.Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 38803374) на користь Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ( вул.Зигіна, 1, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 21076316) 1760,00 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 04.12.17

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Пуль О.А.