Постанова № 70715943, 23.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2017 р. cправа№ 911/1215/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Власова Ю.Л.

Андрієнка В.В.

секретар: Ковальчук Р.В.

за участю представників: позивача - Савенко О.І.

відповідача - Драгомирецький С.Є.,

Шелковий І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БС"

на рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2017 р.

у справі № 911/1215/17 ( суддя - Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт"

про стягнення 2 145 191,71 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС"

про стягнення 98 375,49 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БС" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 2 145 191,71 грн заборгованості за товар, поставлений згідно специфікацій № 10 від 04.02.2017 р., специфікації № 11 від 09.02.2017 р. та специфікації № 12 від 07.03.2017 р., укладених сторонами в межах договору поставки від 12.08.2016 р. № ЯС-12/08/16-2, з яких: 2 076 510,00 грн основного боргу, 61 426,49 грн пені, 6 639,02 грн 3% річних та 616,20 грн інфляційних втрат.

У червні 2017 року до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" (далі - позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БС" 98 375,49 грн неустойки за прострочення поставки товару.

В процесі розгляду справи від позивача за первісним позовом надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом основну заборгованість у розмірі 2 076 510,00 грн, 189 075,52 грн пені, 21 259,20 грн 3% річних та 62 241,97 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.08.2017 р. у справі № 911/1215/17 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БС" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БС" 1 730 831,60 грн основного боргу, 152 759,93 грн пені, 62 241,97 грн інфляційних втрат, 17 556,01 грн 3% річних; в іншій частині вимог первісного позову відмовлено; зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" 10 339,20 грн неустойки, в частині вимог зустрічного позову про стягнення 73 036,80 грн неустойки відмовлено; частину вимог зустрічного позову про стягнення 14 999,49 грн неустойки залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову.

Також, не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "БС" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог за первісним позовом та прийняти нове рішення про повне задоволення первісного позову.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "БС" посилається на те, що сума у розмірі 345 678,40 грн була зарахована ним за поставку товару по специфікаціях № 8 та № 9, в той час як предметом розгляду даного спору є специфікації № 10, № 11 та № 12.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" посилається на те, що умовами специфікацій було передбачено оплату товару протягом 3 банківських днів з врахуванням положень пункту 3.4 договору поставки, відповідно до якого покупець має право затримати розрахунки у разі ненадання постачальником оригіналів товаросупровідних документів, а строк оплати починає перебіг з моменту отримання належно оформлених оригіналів супровідних документів. Оскільки зазначені документи, на думку скаржника, постачальником надані не були, відтак для покупця не настав строк оплати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.10.2017 р.

У судовому засіданні 05.10.2017 р. було оголошено перерву до 26.10.2017 р.

У судовому засіданні 26.10.2017 р. було оголошено перерву до 21.11.2017 р.

У судовому засіданні 21.11.2017 р. було оголошено перерву до 23.11.2017 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

12.08.2016 р. між Товариством з обмежено відповідальністю "БС" (далі - постачальник) та Товариством з обмежено відповідальністю "Ясенсвіт" (далі - покупець) було укладено договір поставки № ЯС-12/08/16-2 (далі - договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 договору поставки постачальник зобов'язується передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору кукурудзу, пшеницю.

Згідно з п. 2.1 договору підряду якість товару підтверджується посвідченням (свідоцтвом, сертифікатом) про якість та повинна відповідати ДСТУ. Додаткові угоди до якості можуть встановлюватись за згодою сторін у специфікаціях.

Як передбачено п. п. 2.2, 2.3, 3.1 договору підряду, одиниця виміру, кількість товару (± 10%), ціна товару погоджуються у специфікаціях.

Відповідно до п. 3.3 договору оплата партії товару здійснюється покупцем за погодженими в специфікації цінами шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок постачальника за фактично прийняту вагу відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної в строк 3 банківських днів з дати поставки товару наступним чином: 80% вартості покупець може оплатити на підставі наданих постачальником оригіналів договору, товарно-транспортної накладної, документів, що підтверджують якість, копій видаткової та податкової накладних та відповідної специфікації. Остаточний розрахунок за партію здійснюється за умови надання оригіналів всіх вказаних вище документів.

У випадку прострочення постачальником надання чи ненадання оригіналів видаткових, податкових накладних, товарно-транспортних накладних та/або інших товарно-супровідних документів (перелік додаткових документів може бути визначений у специфікації), а також якщо видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні та/або інші товаросупровідні документи не відповідають вимогам закону або містять помилки, розбіжності, покупець має право затримати розрахунки, а строк оплати починає свій перебіг з моменту отримання покупцем належно оформлених документів (п. 3.4 договору підряду).

Згідно з п. 4.2 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється у місці передачі товару. Разом із товаром постачальник надає покупцю оригінал товарно-транспортної накладної, свідоцтво про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів, посвідчення про якість, ветеринарний документ. Видаткові та податкові накладні на партію виписуються постачальником після визначення сторонами фактичної (залікової) кількості поставленого товару та повинні бути надані покупцю в строк не більше 2 календарних днів з моменту поставки товару.

При прийнятті товару покупець проводить його вибіркову перевірку на відповідність сертифікату якості, стандартам, технічним умовам та умовам договору. Якщо виявиться неналежна якість товару, в тому числі перевищення показників якості, покупець має право відмовитися від його прийняття без відшкодування постачальнику можливих збитків (п. 4.3).

Як передбачено п. 4.4 договору підряду, у випадку, якщо показники якості товару перевищують базисні, але нижчі граничних, встановлених у специфікації, товар приймається по заліковій вазі, яка розраховується за формулою.

Відповідно до п. 4.6 договору підряду покупець має право здійснити перевірку на вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів. Відбір зразків для проведення такої перевірки здійснюється з транспортного засобу до його розвантаження в день прибуття за участю представників постачальника та покупця і оформлюється складанням акту відбору зразків. Представник постачальника викликається покупцем в усному порядку та зобов'язаний прибути на місце розвантаження транспортного засобу протягом 3 годин. В іншому випадку представником постачальника вважається водій транспортного засобу. У разі виявлення за результатами лабораторного аналізу перевищення рівня зазначених речовин в зразках товару, а також в разі відмови представника постачальника підписати акт відбору зразків, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 10% від вартості всього обсягу товару, передбаченого специфікацією.

Згідно з п. 4.6 договору поставки моментом переходу права власності та ризиків на товар є підписання товарно-транспортних накладних або видаткових накладних.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору поставки свої зобов'язання щодо вчасної оплати товару виконав частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 2 076 510,00 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладенням специфікації № 10 від 04.02.2017 р. до договору поставки сторони погодили постачання 160 т кукурудзи ± 10% (пункт 2) за ціною 4500,00 грн/т (пункт 3), в строк до 06.02.2017 р. (пункт 7), на умовах DAP (поставка до місця) за адресою Черкаська область, с. Скибин, вул. Леніна 100 (пункт 6), з оплатою за погодженими у специфікації цінами за фактично прийняту вагу відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної в строк 3 банківських днів з дати поставки товару) з врахуванням пункту 3.4 договору.

Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар всього в кількості 157,44 т на суму 708 480,00 грн згідно наступних товарно-транспортних накладних:

- ТТН № 3 від 02.02.2017 р. кукурудза вагою нетто 37,980 т (прийнято покупцем 04.04.2017 р.);

- ТТН № 4 від 02.02.2017 р. кукурудза вагою нетто 37,300 т (прийнято покупцем 04.02.2017 р.)

- ТТН № 402/7-1 кукурудза вагою нетто 41,100 т (прийнято покупцем 06.02.2017 р.);

- ТТН № 4.02.17-2 кукурудза вагою нетто 41,060 т (прийнято покупцем 06.02.2017 р.).

Також постачальником були складені, підписані та передані покупцю видаткові накладні:

- ВН № 61 від 04.02.2017 р. на суму 338 760,00 грн (75,28 т);

- ВН № 64 від 06.02.2017 р. на суму 369 720,00 грн (82,16 т).

Специфікацією № 11 від 09.02.2017 р. до договору поставки сторони погодили постачання 150 т пшениці ± 10% (пункт 2) за ціною 4700,00 грн/т (пункт 3), в строк до 13.02.2017 р. (пункт 7), на умовах DAP (поставка до місця) за адресою Черкаська область, с. Скибин, вул. Леніна 100 (пункт 6), з оплатою за погодженими у специфікації цінами за фактично прийняту вагу відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної в строк 3 банківських днів з дати поставки товару) з врахуванням пункту 3.4 договору.

На виконання умов вказаної специфікації позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар всього в кількості 152,08 т на суму 714 776,00 грн згідно наступних товарно-транспортних накладних:

- ТТН № 63 від 09.02.2017 р. пшениця вагою нетто 37,320 т (прийнято покупцем 11.02.2017 р.);

- ТТН № 94 від 09.02.2017 р. пшениця вагою нетто 36,740 т (прийнято покупцем 11.02.2017 р.)

- ТТН № 555 від 09.02.2017 р. пшениця вагою нетто 39,200 т (прийнято покупцем 11.02.2017 р.);

- ТТН № 2 від 09.02.2017 р. пшениця вагою нетто 38,820 т (прийнято покупцем 11.02.2017 р.).

Також постачальником було складено, підписано та передано покупцю видаткову накладну ВН № 75 від 11.02.2017 р. на суму 714 776,00 грн (152,08 т).

Укладенням специфікації № 12 від 07.03.2017 р. до договору поставки сторони погодили постачання 500 т кукурудзи ± 10% (пункт 2) за ціною 4500,00 грн/т (пункт 3), в строк до 14.03.2017 р. (пункт 7), на умовах DAP (поставка до місця) за адресою Черкаська область, с. Скибин, вул. Леніна 100 (пункт 6), з оплатою за погодженими у специфікації цінами за фактично прийняту вагу відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної в строк 3 банківських днів з дати поставки товару) з врахуванням пункту 3.4 Договору.

Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар всього в кількості 421,28 т на суму 1 895 760,00 грн згідно наступних товарно-транспортних накладних:

- ТТН № 001 від 09.03.2017 р. кукурудза вагою нетто 34,900 т (прийнято покупцем 10.03.2017 р.);

- ТТН № 002 від 09.03.2017 р. кукурудза вагою нетто 35,100 т (прийнято покупцем 10.03.2017 р.);

- ТТН № 004 від 09.03.2017 р. кукурудза вагою нетто 39,260 т (прийнято покупцем 10.03.2017 р.);

- ТТН № 005 від 09.03.2017 р. кукурудза вагою нетто 39,900 т (прийнято покупцем 10.03.2017 р.)

- ТТН №1 від 10.03.2017 р. кукурудза вагою нетто 39,520 т (прийнято покупцем 11.03.2017 р.);

- ТТН № 1003173 від 10.03.2017 р. кукурудза вагою нетто 38,960 т (прийнято покупцем 11.03.2017 р.);

- ТТН № 005 від 10.03.2017 р. кукурудза вагою нетто 38,180 т (прийнято покупцем 11.03.2017 р.);

- ТТН № 10 від 10.03.2017 р. кукурудза вагою нетто 39,100 т (прийнято покупцем 11.03.2017 р.);

- ТТН № 1 від 10.03.2017 р. кукурудза вагою нетто 39,520 т (прийнято покупцем 11.03.2017 р.);

- ТТН № 1003173 від 10.03.2017 р. кукурудза вагою нетто 38,960 т (прийнято покупцем 11.03.2017 р.);

- ТТН № 005 від 10.03.2017 р. кукурудза вагою нетто 38,180 т (прийнято покупцем 11.03.2017 р.);

- ТТН № 10 від 10.03.2017 р. кукурудза вагою нетто 39,100 т (прийнято покупцем 11.03.2017 р.)

На підставі вказаних товарно-транспортних накладних постачальником були складені, підписані та передані покупцю видаткові накладні:

- ВН № 135 від 10.03.2017 р. на суму 671 220,00 грн (149,16 т);

- ВН № 136 від 11.03.2017 р. на суму 700 920,00 грн (155,76 т);

- ВН № 147 від 13.03.2017 р на суму 523 620,00 грн (116,360 т).

Також в матеріалах справи містяться копії видаткових накладних № 135 від 10.03.2017 р. на суму 671 220,00 грн № 136 від 11.03.2017 р. на суму 700 920,00 грн та № 147 від 13.03.2017 р. на суму 523 620,00 грн, які з боку покупця не підписані.

Відповідач посилається на те, що вказані що видаткові накладні уповноваженими особами відповідача не підписувались, а печатка № 9, відтиск якої містять накладні, з 28.02.2017 р. не використовується в господарській діяльності, повернута до сейфу, оскільки була зламана. Також відповідач зазначив, що обґрунтовано не підписав видаткові накладні, оскільки не завершив прийняття товару по якості, а також у зв'язку з тим, що залікова вага товару у зазначених накладних потребує розрахунку та коригуванню у відповідності до наведеної у пункті 4.4 договору формули, у зв'язку з невідповідною якістю поставленого зерна.

Відповідно до п. 4.3 договору покупець при прийнятті проводить вибіркову перевірку товару на відповідність сертифікату якості, стандартам, технічним умовам та умовам договору.

Відповідач надав копії протоколів випробувань, згідно з якими фактична якість товару, поставленого на виконання специфікації № 12, не відповідає заявленій у посвідченнях про якість.

Разом з тим, в актах направлення зернових культур для незалежного випробування зазначена дата відбору проб - 10.03.2017 р. та 11.03.2017 р. (тобто дати поставок), а в протоколах випробувань, на які посилається відповідач як на підтвердження невідповідної якості товару, зазначено, що заявка на проведення випробувань товариством "Ясенсвіт" була подана до ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" лише 07.04.2017 р., тобто майже через місяць після поставки. При цьому тексти наданих протоколів випробувань не містять жодних даних, за якими досліджувані зразки можна ідентифікувати як зразки, відібрані з товару, поставленого саме ТОВ "БС" на виконання специфікації № 12.

Крім того, наслідком виявлення невідповідної якості товару, в тому числі перевищення показників якості, пункт 4.3 договору визначає інші наслідки, а саме право покупця відмовитися від прийняття товару без відшкодування постачальнику можливих збитків.

В свою чергу в матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від прийняття товару невідповідної якості.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відтак факт поставки товару позивачем відповідачу за специфікаціями № 10, № 11 та № 12 є доведеним, та за умовами п. 10 зазначених специфікацій така поставка повинна бути оплачена відповідачем протягом 3 банківських днів з моменту поставки. Факт ненадання постачальником покупцю всіх необхідних товаросупровідних документів та відтермінування зазначеного строку покупцем не доведено належними та допустимими доказами.

Вбачається, що відповідач, отримавши товар, оплатив його лише частково.

Так, товар (кукурудза), поставлений за ВН № 61 від 04.02.2017 р. (специфікація № 10), відповідачем оплачений повністю.

Частково був оплачений відповідачем товар, поставлений за ВН № 64 від 06.02.2017 р., в сумі 308 100,00 грн, відтак прострочена заборгованість за ВН № 64 від 06.02.2017 р. складає 61 620,00 грн (369 720,00 грн сума накладної мінус 308 100,00 грн оплата, здійснена 13.02.2017 р.).

Вбачається, що товар (пшениця), поставлений за ВН № 75 від 11.02.2017 р. на суму 714 776,00 грн (специфікація № 11), відповідачем оплачений частково 15.02.2017 р. в сумі 595 646,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 15.02.2017 р., тому прострочена заборгованість за ВН № 75 від 11.02.2017 р. складає 119 130,00 грн.

Товар (кукурудза), поставлений за видатковими накладними від № 135 від 10.03.2017 р., № 136 від 11.03.2017 р. та № 147 від 13.03.2017 р. (специфікація № 12) повністю не оплачений, тому прострочена заборгованість за ВН № 135 від 10.03.2017 р. складає 671 220,00 грн, за ВН № 136 від 11.03.2017 р. - 700 920,00 грн, а за ВН № 147 від 13.03.2017 р. - 523 620,00 грн.

Отже загальна заборгованість відповідача перед позивачем за вищевказаними специфікаціями з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог складає 2 076 510,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного богу частково, місцевий суд виходив з того, що відповідач сплатив позивачу 17.02.2017 р. загалом 345 678,40 грн, призначення платежу - за кукурудзу згідно договору № ЯС-12/08/16-2 від 12.08.2016 р., відтак, зазначена сума місцевим судом зарахована частково в погашення заборгованості (в хронологічному порядку її виникнення) в сумі 61 620,00 грн за видатковою накладною № 64 від 06.02.2017 р. (специфікація № 10), та в сумі 284 058,40 грн - на погашення заборгованості за видатковою накладною № 135 від 10.03.2017 р. (специфікація № 12).

Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого суду, враховуючи наступне.

Вбачається, що поставка товару за укладеним договором відбувалась протягом 2016 - 2017 років, тому у відповідача виникли зобов'язання по оплаті поставленого і прийнятого товару, однак відповідач всю суму боргу не сплатив.

При подачі позову скаржник визначив розмір основного боргу як різницю між сумарною вартістю прийнятого відповідачем товару за договором та сумою здійснених оплат товару за укладеним договором.

Спірна сума у розмірі 345 678,40 грн була перерахована кількома платежами 17.02.2017 р., в призначені платежів зазначено оплата за кукурудзу згідно договору № ЯС-12/08/16-2 від 12.08.2016 р.

Вбачається, що скаржник зарахував одержані суми в рахунок погашення заборгованості відповідно до черговості виникнення заборгованості.

Таким чином, сума у розмірі 345 678,40 грн була зараховано позивачем за поставку по специфікаціях № 8 та № 9, в той час як предметом розгляду даного спору є специфікації № 10, № 11 та № 12.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2 076 510,00 грн заборгованості за товар, поставлений згідно специфікацій № 10 від 04.02.2017 р., специфікації № 11 від 09.02.2017 р. та специфікації № 12 від 07.03.2017 р., укладених сторонами в межах договору поставки від 12.08.2016 р. №ЯС-12/08/16-2, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 189 075,52 грн пені, а також 3% в сумі 21 259,20 грн та 62 241,97 грн інфляційних втрат за період 09.02.2017 р. по 14.07.2017 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що за прострочення оплати товару покупець сплачує на вимогу постачальника пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі № 25/187.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з врахуванням втрат від інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначену правову позицію також підтримує і Верховний Суд України, викладену у постанові від 23.01.2012 р. у справі № 37/64.

Оскільки проценти річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується.

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд врахував, що позивачем невірно визначено період розрахунку інфляційних, оскільки відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Також, перерахувавши пеню та 3% річних, судовою колегією було встановлено, що їх розмір є більшим, ніж нараховано позивачем, однак, враховуючи те, що суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягають суми, заявлені позивачем.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 189 075,52 грн пені, а також 3% в сумі 21 259,20 грн та 62 241,97 грн інфляційних втрат за період 09.02.2017 р. по 14.07.2017 р. підлягають задоволенню повністю.

Стосовно вимог позивача за зустрічним позовом ТОВ "Ясенсвіт" до відповідача за зустрічним позовом ТОВ "БС" про стягнення 98 375,49 грн неустойки за прострочення поставки товару, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як передбачено ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, умовою застосування до боржника санкцій є наявність порушення боржником зобов'язання, та така санкція за порушення зобов'язання має бути передбачена умовами укладеного договору.

Пунктом 5.2 договору поставки сторони передбачили, що за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю штрафні санкції у розмірі 0,1% від вартості товару, поставка якого прострочена, за кожен день прострочення.

Оскільки спір виник через прострочення виконання негрошового зобов'язання, то до спірних правовідносин не застосовується обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що передбачено ст. 3 Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відтак, ТОВ "Ясенсвіт" нарахував та просить суд стягнути з постачальника ТОВ "БС" неустойку за прострочення поставки товару в розмірі 0,1% в день в сумі 98 375,49 грн, з яких: за специфікацією № 10 в сумі 15 696,00 грн за 32 дні прострочення (станом на 10.03.2017), за специфікацією № 12 в сумі 67 680,00 грн за 80 днів прострочення (станом на 02.06.2017 р.), а також за іншими специфікаціями, які не є предметом первісного позову - в сумі 14 999,49 грн.

Умовами специфікації № 10 від 04.02.2017 р. сторони погодили постачання 160 т кукурудзи ± 10% (тобто від 144т до 176т), в строк до 06.02.2017 р.

Вбачається, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар всього в кількості 157,44 т (тобто в межах допустимого відхилення ± 10%) у погоджені строки (04.02.2017 р. поставлено 75,28т кукурудзи та 06.02.2017 р. поставлено 82,16 т кукурудзи), відтак факт прострочення поставки товару з боку ТОВ "БС" за специфікацією № 10 не підтверджено.

Неустойку за прострочення поставки товару за специфікацією № 11 позивач за зустрічним позовом не нараховує та до стягнення не заявляє.

Укладенням специфікації № 12 від 07.03.2017 р. сторони погодили постачання 500 т кукурудзи ± 10% (тобто від 450 т до 550 т) за ціною 4500,00 грн/т в строк до 14.03.2017 р.

Вбачається, що позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар всього в кількості 421,28 т (10.03.2017 р. поставлено 149,16 т кукурудзи; 11.03.2017 р. поставлено 155,76 т кукурудзи, 13.03.2017 р. поставлено 116,36 т кукурудзи).

Таким чином, відповідачем за зустрічним позовом було недопоставлено продукції в кількості 28,72 т (450 т - 421,28 т) вартістю 129 240,00 грн, тому за 80 днів прострочення (з 15.03.2017 р. по 02.06.2017 р.) з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом належить до стягнення неустойка в сумі 10 339,20 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача за зустрічним позовом підлягає задоволенню частково та підлягає до стягнення з ТОВ "БС" неустойка за прострочення поставки товару за специфікацією № 12 в сумі 10 339,20 грн.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення 14 999,49 грн неустойки за прострочення поставок товару за іншими специфікаціями, які не є предметом розгляду у даній справі, зокрема, по специфікації № 2 - 503,27 грн, по специфікації № 3 - 7179,56 грн, по специфікації № 4 - 1820,80 грн, по специфікації № 7 - 3 281,00 грн, по специфікації № 8 - 1 301,20 грн, по специфікації № 9 - 913,66 грн, підлягають залишенню без розгляду як такі, що не пов'язані із первісним позовом.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, а тому рішення суду першої інстанції від 07.08.2017 р. у справі № 911/1215/17 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про повне задоволення первісного позову та часткове задоволення зустрічного позову.

Стосовно витрат скаржників за подання апеляційних скарг, то відповідно до ст. 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційних скарг покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БС" задовольнити повністю.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2017 р. у справі № 911/1215/17 скасувати частково та прийняти нове рішення.

4. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БС" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" (09623, Київська обл., Рокитнянський район, с. Ромашки, вул. Леніна, буд. 22А, ідентифікаційний код 32619343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БС" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, буд. 46А, ідентифікаційний код 38979047) 2 076 510 (два мільйони сімдесят тисяч пятсот десять), 00 грн основного боргу, 189 075 (сто вісімдесят дев'ять тисяч сімдесят п'ять),52 грн пені, 21 259 (двадцять одна тисяча двісті п'ятдесят дев'ять),20 грн 3% річних, 62 241 (шісдесят дві тисячі двісті сорок одна),97 грн інфляційних втрат, 32 177 (тридцять дві тисячі сто сімдесят сім),88 грн судового збору за подання позовної заяви, 38 759 (тридцять вісім тисяч сімсот пятдесят дев'ять),93 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БС" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, буд. 46А, ідентифікаційний код 38979047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" (09623, Київська обл., Рокитнянський район, с. Ромашки, вул. Леніна, буд. 22А, ідентифікаційний код 32619343) 10 339 (десять тисяч триста тридцять дев'ять),20 грн неустойки та 1 600 (одну тисячу шістсот),00 грн судового збору за позання зустрічної позовної заяви.

5. В частині вимог зустрічного позову про стягнення 73 036,80 грн неустойки відмовити.

6. Частину вимог зустрічного позову про стягнення 14 999,49 грн неустойки залишити без розгляду».

5. Доручити Господарському суду Київської області видати накази на виконання даної постанови суду.

6. Матеріали справи № 911/1215/17 повернути до Господарського суду Київської області.

7. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Ю.Л. Власов

В.В. Андрієнко