Постанова № 70715870, 27.11.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р. Справа № 914/1156/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Малех І.Б.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства Старий Львів, б/н від 26.10.2017 року

на рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2017 року, суддя Фартушок Т.Б.

у справі № 914/1156/17

за позовом: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів

до відповідача: Львівського комунального підприємства Старий Львів, м.Львів

про стягнення штрафу і пені на підставі рішення адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 19.06.2015р. № 47 р/к, ціна позову: 40000,00 грн.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2 представник (довіреність вих.№13/08-1260 від 11.07.2017р.)

від відповідача (скаржника) не зявився

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 10.07.2017 року в справі №914/1156/17 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Львівського комунального підприємства Старий Львів (79008, Львівська область, м.Львів, вул.Сербська, буд.15; ідентифікаційний код 20782401) в доход Державного Бюджету України 20000,00 грн. штрафу та 20000,00 грн. пені.

Львівське комунальне підприємство Старий Львів не погодилось з даним рішенням суду, тому просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Скаржник зазначає про те, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував, що позивачем неправильно визначено кількість днів, за які нараховано пеню.

У відзиві на дану апеляційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін..

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання (арк. справи 113 зворот, 115).

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№01-04/7830/17 від 17.11.2017 року).

Розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Адміністративною колегією Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення від 19.06.2015р. №47р/к у справі №2-01-32/2015 (далі Рішення), яким постановлено визнати, що Львівське комунальне підприємство Ратуша-Сервіс та Львівське комунальне підприємство Старий Львів (надалі Суб'єкт, Відповідач), узгодивши поведінку у відкритих торгах на закупівлю Послуги щодо загального очищування будівель, що проводилася Виконавчим комітетом Львівської міської ради, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 4 частини другої статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що вказане у пункті 1 резолютивної частини Рішення, на Відповідача накладено штраф у розмірі 20000,00 грн.

Листом від 25.06.2015р. вих. №13/04-1118 Позивач надав Відповідачу ОСОБА_3 про прийняття рішення та копію вказаного Рішення. Відповідачем вказане ОСОБА_3 отримано 30.06.2015р., що підтверджується відміткою уповноваженого представника Відповідача на ОСОБА_3 про вручення поштового відправлення від 26.06.2015р. №7901102760100.

Не погоджуючись із Рішенням, Позивач, звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до Відповідача про визнання недійсним та скасування Рішення.

Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 19.10.2015р. у справі №914/2911/15 за позовом Львівського комунального підприємства Старий Львів до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівського комунального підприємства Ратуша-Сервіс про визнання недійсним рішення адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 19.06.2015р. №47р/к в задоволенні позовних вимог ЛКП Старий Львів відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2016р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2016р., рішення Господарського суду Львівської області від 19.10.2015р. у справі №914/2911/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу ЛКП Старий Львів без задоволення.

Окрім того, судами встановлено, що Рішенням Антимонопольного комітету України від 07.02.2017р. №26-р Про перевірку рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.06.2015р. №47р/к у справі №2-01-32/2015 залишено без змін вказане рішення.

Відповідачем у встановлений чинним законодавством України рішення від 19.06.2015р. №47р/к у справі №2-01-32/2015 не виконав, станом на час розгляду справи по суті належних, достатніх та допустимих доказів його повного або часткового виконання Сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача до Державного Бюджету України 20000,00 грн. штрафу та 20000,00 грн. пені за невиконання Рішення.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Закону України Про захист економічної конкуренції, Законом України Про Антимонопольний комітет України, Законом України Про здійснення державних закупівель.

Приписами ст.1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною третьою статті 42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Частиною 1 статті 25 Господарського кодексу України визначено, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку. Аналогічне за своєю суттю поняття відображено і в статті 1 Закону України Про захист економічної конкуренції.

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом.

У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України Про Антимонопольний комітет України визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції тощо.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України (згідно з положеннями статей 1, 6, 12-1 Закону України Про Антимонопольний комітет України).

У відповідності з пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23.02.2001р. №32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001р. за №129/5482, діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.

Згідно ст.27 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 30 вищевказаного Закону визначено, що органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення, зокрема, про визнання факту недобросовісної конкуренції; накладання штрафів, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України Про Антимонопольний комітет України розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ст.5 Закону України Про Антимонопольний комітет України, Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України Про захист економічної конкуренції, Про захист від недобросовісної конкуренції, цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною 1 статті 48 Закону України Про захист економічної конкуренції визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу тощо.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Законом України Про захист економічної конкуренції встановлено спеціальний порядок виконання рішень органів Антимонопольного комітету України, тобто, під час виконання Рішення від 19.06.2015р. №47р/к необхідно дотримуватись наступного порядку щодо:

виконання рішення частина 2 статті 56 Закону рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання;

сплати штрафу частина 3 ст.56 Закону особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції, рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання, шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

ОСОБА_3 про надіслання копії Рішення від 19.06.2015р. №47р/к із копією вказаного Рішення та зазначенням на необхідність сплати у двомісячний термін штрафу, необхідності представлення копії платіжного документу про сплату штрафу надіслано Позивачем Відповідачу, та, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.06.2015р. №7901102760100, отримане Відповідачем 30.06.2015р.

Відповідно до ч.3 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції - особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч.5 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції, за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу; розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Враховуючи вищенаведене, зокрема, відсутність доказів повного чи часткового виконання рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.06.2015р. №47р/к у справі №2-01-32/2015, перевіривши правильність визначення Позивачем строку та розміру нарахування пені, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача на користь Державного Бюджету України 20000,00 грн. штрафу, накладеного рішенням від 19.06.2015р. №47р/к у справі №2-01-32/2015 та 20000,00 грн. пені за прострочу сплати штрафу згідно вказаного рішення є документально та нормативно обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.

17.11.2017 року Львівське комунальне підприємство Старий Львів подало клопотання про зменшення неустойки на 99%, дане клопотання обгрунтовує тим що відповідач перебуває у складному матеріальному становищі. На підтвердження цього додав довідку та бухгалтерський звіт.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Дослідивши матеріали справи та докази подані відповідачем на підтвердження його складного становища, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення даного клопотання.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства Старий Львів, б/н від 26.10.2017 року залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2017 року в справі №914/1156/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 04.12.2017 р.

Головуючий -суддяМалех І. Б.

СуддяГриців В.М.

СуддяКордюк Г.Т.