Постанова № 70715843, 30.11.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Принцевської Н.М.,

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представника скаржника - ОСОБА_1, довіреність № 1474/юр-06, дата видачі : 24.07.17

/позивач не використав законного права на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлений 16.11.17р. належним чином (див. - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 6.11.17р. )/,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Миколаївській області

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2017 року

у справі № 915/870/17

за позовом Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва

до скаржника

про стягнення 51735,74 грн.,

В С Т А Н О В И В:

30.08.2017р. Центральний районний центр зайнятості м. Миколаєва звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області про стягнення незаконно виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_2 у сумі 51735,74грн.

Позовні вимоги з посиланням на ст.ст. 8, 35, 38 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, ст.45 Закону України “Про зайнятість населення” мотивовані тим, що відповідач не відшкодував 51735,74 грн., які виплачено у якості допомоги по безробіттю ОСОБА_2 за період з 27.09.2016 по 23.06.2017, внаслідок його незаконно звільнення.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2017року (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено та стягнуто з Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на користь Центрального районного центру зайнятості м.Миколаєва 51735,74 грн. виплаченого забезпечення у зв’язку із поновленням на роботі за рішенням суду та в дохід Державного бюджету України1600 грн. судового збору.

Суд дійшов такого висновку з огляду на те, що призначення, звільнення та поновлення на роботі ОСОБА_2 здійснювалось безпосередньо Службою автомобільних доріг у Миколаївській області, яка по відношенню до ОСОБА_2 є роботодавцем в розумінні ч. 4 ст. 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, а тому на нього покладено обов'язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Господарського суду Миколаївської області, Служба автомобільних доріг у Миколаївській області звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення.

В апеляційній скарзі, яка майже повністю дублює доводи, викладені у відзиві на позов, скаржник зазначає, що у нього, по-перше, відсутнє зобов’язання повторно сплачувати грошові кошти за період, охвачений рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 10.04.2017 у справі № 487/4873/16-ц; по-друге, Служба автомобільних доріг у Миколаївській області вважає себе неналежним відповідачем щодо утримання суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду, яким скасовано наказ № 451-к, оскільки останній прийнято Укравтодором у визначених законодавством межах повноважень як роботодавцем ОСОБА_2; і по-третє, враховуючи, що сторони даного спору є неприбутковими державними організаціями, так як не здійснюють комерційну діяльність, то даний спір не підсудний господарському суду, в зв’язку з чим зазначає, що місцевий суд не мав права розглядати даний спір, а повинен був припинити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але відзив на апеляційну скаргу не надав, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника скаржника, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 23.08.2016р. ОСОБА_2 було звільнено з посади першого заступника начальника Служби автомобільних доріг України в Миколаївській області за п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України згідно наказу Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор) № 451-К від 22.08.2016р. та Служби автомобільних доріг у Миколаївській області від 23.08.2017р. №42-К.

21.09.2016р. ОСОБА_2 звернувся до Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва з заявою про надання (поновлення) статусу безробітного.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.04.2017 у справі №487/4873/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 22.06.2017, було визнано наказ Державного агентства автомобільних доріг України № 474-К від 22.08.2016 року про звільнення з 23.08.2016 року ОСОБА_2 за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП незаконним та скасовано; поновлено ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, починаючи з 23.08.2016 року; зобов’язано Службу автомобільних доріг у Миколаївській області внести запис до трудової книжки ОСОБА_2 щодо поновлення ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, починаючи з 23.08.2016 року; стягнуто з Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 74368,70 грн. без утримання прибуткового податку та інших обов’язкових платежів.

Наказом Державного агентства автомобільних доріг України №260-К від 23.06.2017 було скасовано наказ Укравтодору від 22 серпня 2016 року №451-К про звільнення ОСОБА_2; поновлено ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області з 24 серпня 2016 року; предписано Службі автомобільних доріг у Миколаївській області виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 74368 грн. 70 коп. без утримання прибуткового податку та інших обов’язкових платежів.

Наказом Служби автомобільних доріг у Миколаївській області № 26-к від 26.06.2017 скасовано наказ від 23.08.2016 № 42-К про звільнення з роботи ОСОБА_2; поновлено ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області з 24 серпня 2016 року.

Згідно довідки Служби автомобільних доріг у Миколаївській області №1760/06-40 від 28.08.2017 рішення суду в справі № 487/4873/16-ц виконано в повному обсязі, а саме: при поновленні на роботі ОСОБА_2 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 74368,70 грн.

Згідно довідки Центрального районного центру зайнятості №994 від 29.08.2017, ОСОБА_2 за період з 27.09.2016 по 23.06.2017 отримав в якості допомоги по безробіттю дохід в розмірі 51735,74 грн., щго також підтверджуються з наданими позивачем відомостями виплат за видами забезпечення та платіжними дорученнями.

15.08.2017 Центральний районний центр зайнятості звернувся до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області з претензією №07-2317 про відшкодування виплаченого забезпечення у зв'язку із поновленням ОСОБА_2 на роботі з 23.08.16р за рішенням суду в розмірі 51735,74 грн., однак через несплату Службою автомобільних доріг у Миколаївській області цих коштів, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України №1533-III від 02.03.2000 року загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з п. 8 ст. 1 вказаного Закону страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Права, обов'язки та відповідальність у сфері страхування на випадок безробіття визначено розділом VII Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

В силу положень статей 34-35 вищевказаного Закону, в залежності від підстав, з яких застраховані особи втратили заробітну плату та роботу законодавець встановлює відповідальність роботодавців за шкоду, заподіяну Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків, а Фонд, в свою чергу, наділений правом стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи, і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Відповідно до п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №198, центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 1533 терміни “застрахована особа”, “страхувальник” та “роботодавці” вживаються у цьому Законі у значені, наведеному у Законі України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” встановлено, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійне ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було виплачено ОСОБА_2 допомогу по безробіттю у сумі 51735,74грн.

Незаконність звільнення з посади вказаної особи відповідачем була встановлена рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.04.2017 у справі №487/4873/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 22.06.2017, відтак, виходячи з обставин даної справи та враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача коштів, які виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_2М в сумі 51735,74грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що він є неналежним відповідачем, оскільки призначення, звільнення та поновлення на роботі ОСОБА_2 здійснювалось безпосередньо Службою автомобільних доріг у Миколаївській області, яка по відношенню до ОСОБА_2 є роботодавцем в розумінні ч. 4 ст. 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, а тому на нього покладено обов'язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта про те, що місцевий суд повинен був припинити провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, бо даний спір не підлягає вирішенню у господарському суду, з наступних підстав.

Статтею 12 ГПК України визначена підвідомчість справ господарським судам. Відтак, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо спір не є підвідомчим господарському суду, тобто якщо предмет спору не охоплюється статтею 12 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно частини третьої ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішені питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Зокрема, згідно пункту 3.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам від 24.10.2011 №10 господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Оскільки сторони є юридичними особами та в якості правового обґрунтування позову, позивач послався на норми Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», то вказаний спір слід розглядати в порядку господарського судочинства, при цьому посилання скаржника в даному випадку на правову позицію Верховного суду України у справі № 3-158гс16 від 30.03.2016р. судова колегія вважає безпідставним, поза як в ній йдеться про корпоративний спір, тому колегія керується висновками Вищого господарського суду з аналогічного спору у справі №923/1146/16, викладеними у постанові від 25 вересня 2017.

Враховуючи зазначене, судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог, а тому апеляційна скарга Служби автомобільних доріг у Миколаївській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.10.17р. – без змін.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2017 року у справі №915/870/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Миколаївській області – без задоволення.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 01.12.2017 р.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Н.М. Принцевська