Постанова № 70715822, 28.11.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2017 р.Справа № 916/3427/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А., Жеков В.І.,

при секретарі - Колбасовій О.Ф.

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не зявився

Від органу ДВС: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України

на ухвалу господарського суду Одеської області від 26.10.2017 року

за скаргою Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України на дії Шевченківського районного відділу ДВС міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві

у справі № 916/3427/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ,

про: стягнення 24 191 565,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі ПАТ „НАК „Нафтогаз України) звернулося до господарського суду Одеської області зі скаргою та уточненнями до неї на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві, в якій просило: - визнати незаконною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві стосовно не закінчення виконавчого провадження № 51083656 у звязку з фактичним виконанням в повному обсязі наказу господарського суду Одеської області від 09.02.2016р. № 916/3427/15; - зобовязати державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 51083656 у звязку з фактичним виконанням в повному обсязі наказу господарського суду Одеської області від 09.02.2016р. № 916/3427/15; - визнати незаконними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення 08.08.2017 року в межах виконавчого провадження № 51083656: постанови про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України виконавчого збору у розмірі 8038,80 грн. та постанови про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України витрат виконавчого провадження у розмірі 437,92 грн.; - визнати недійсними постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві від 08.08.2017 року, винесені в межах виконавчого провадження № 51083656:про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України виконавчого збору у розмірі 8038,80 грн. та про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України витрат виконавчого провадження у розмірі 437,92 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.10.2017 року (суддя Лепеха Г.А.) скаргу ПАТ „НАК „Нафтогаз України на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві задоволено частково. Зобовязано Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 51083656 з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 09.02.2016р. по справі № 916/3427/15. В решті вимог ПАТ „НАК „Нафтогаз України„ відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ПАТ „НАК „Нафтогаз України звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині відмови у задоволенні вимог скарги на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу в цій частині, а в іншій частині ухвалу залишити без змін. Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та порушення норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу орган державної виконавчої служби заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану ухвалу місцевого суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтовано.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони та орган державної виконавчої служби в порядку передбаченому ст. ст. 64, 98 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте відповідач та орган державної виконавчої служби не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Враховуючи, що частиною 2 ст. 121-2 ГПК України передбачено, що неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги на дії органів державної виконавчої служби, а відкладення судового засідання на іншу дату призведе до порушення встановленого ч. 2 ст. 102 ГПК України скороченого процесуального строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників відповідача та органу державної виконавчої служби за наявними у справі матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням господарського суду Одеської області від 22.09.2015 року у справі № 916/3427/15 позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Одеська ТЕЦ" на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 9 554 339,85 грн. основного боргу, 199 910,57 грн. 3% річних, 10 623 957,98 грн. втрат від інфляції, 61 560,28 грн. судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Одеська ТЕЦ" задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 22.09.2015р. у справі №916/3427/15 змінено, викладено п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 9 554 339 грн. 85 коп. основного боргу, 199 910 грн. 57 коп. три відсотки річних, 9 789 067 грн. 68 коп. втрат від інфляції, 59 038 грн. 17 коп. судового збору."

В решті рішення залишено без змін. Доручено господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року стягнуто з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на користь ПАТ "Одеська ТЕЦ" 80 388 грн. судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги. Доручено господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

На виконання додаткової постанови Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року у справі № 916/3427/15 господарським судом Одеської області 09.02.2016 року було видано відповідний наказ.

13.05.2016 року на підставі заяви стягувача державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51083656 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області виданого 09.02.2016 року по справі № 916/3427/15 про стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на користь ПАТ "Одеська ТЕЦ" 80 388 грн. судового збору. Боржнику запропоновано самостійно виконати рішення суду в 7-денний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У звязку з тим, що вказане рішення суду було виконано шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою стягувача від 31.01.2017р. № 03/06-138, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 ГТУЮ у м. Києві з заявою від 16.03.2017р. № 14/5-302В, в якій посилаючись на п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та на фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, виклало прохання закінчити виконавче провадження № 51083656 з примусового виконання наказу № 916/3427/15, виданого 09.02.2016р. господарським судом Одеської області про стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на користь ПАТ "Одеська ТЕЦ" 80 388 грн. судового збору. Додатком до цієї заяви є копія заяви ПАТ "Одеська ТЕЦ" на адресу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.01.17 № 03/06-138.

Доказом відправлення цієї заяви є фіскальний чек відділення поштового звязку з описом вкладення у цінний лист та її одержання 16.03.2017 року органом державної виконавчої служби не заперечується, про що зазначено у запереченнях проти скарги позивача.

Станом на момент звернення позивача до суду зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби та її розгляду господарським судом першої інстанції, державним виконавцем постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом не винесено.

08.08.2017 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 ГТУЮ у м. Києві в межах вказаного виконавчого провадження винесено постанову ВП № 51083656 про стягнення виконавчого збору, в якій зазначено, що вимоги виконавчого документа боржником у строк для добровільного виконання не виконано, та якою, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено стягнути з боржника ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виконавчий збір у розмірі 8 038,80 грн.

Того ж дня, державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 ГТУЮ у м. Києві в межах вказаного виконавчого провадження винесено ще одну постанову ВП № 51083656 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, в якій зазначено, що відділом понесено витрати виконавчого провадження, та якою, керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено стягнути з боржника ПАТ «НАК «Нафтогаз України» витрати на проведення виконавчих дій у сумі 457,92 грн.

Також, 09.08.2017 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києїв ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду зі скаргою на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 ГТУЮ у м. Києві позивач з посиланням на приписи Закону України «Про виконавче провадження» вказує те, що оскільки заходи примусового виконання рішення суду в межах виконавчого провадження № 51083656 державним виконавцем не вживались, зобовязання боржника припинено не шляхом примусового стягнення з нього коштів, а шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення, то правові підстави для стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 10% від суми зазначеної у виконавчому документі, а також витрат виконавчого провадження, у державного виконавця відсутні.

При винесенні ухвали в частині відмови у задоволенні вимог скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України», суд першої інстанції виходив з положень ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р., ч. 9 ст. 27, ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги боржника в частині визнання незаконними дій Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення 08.08.2017 року в межах виконавчого провадження № 51083656: постанови про стягнення з ПАТ „НАК „Нафтогаз України виконавчого збору у розмірі 8038,80 грн. та постанови про стягнення з ПАТ „НАК „Нафтогаз України витрат виконавчого провадження у розмірі 437,92 грн., а також в частині визнання недійсними вказаних постанов.

При цьому, суд виходив з того, що Законом не передбачено обов'язкового вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду як підстави для стягнення виконавчого збору. Єдиного підставою для стягнення виконавчого збору є лише факт невиконання боржником рішення суду в строк, наданий для самостійного виконання, а також підставою для стягнення витрат виконавчого провадження є лише факт здійснення таких витрат під час примусового виконання рішення суду.

Оскільки рішення суду фактично виконано, суд задовольнив вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в частині зобов'язання Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 51083656 з виконання наказу господарського суду Одеської області від 09.02.2016р. по справі № 916/3427/15.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду в частині відмови у задоволенні скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України», з огляду на таке.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваної дії) скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Згідно з ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обовязковим до виконання.

Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (в редакції, яка діяла станом на час відкриття виконавчого провадження) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла станом на час відкриття виконавчого провадження) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (в редакції, яка діяла станом на час відкриття виконавчого провадження) визначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з приписами статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV (в редакції, яка діяла станом на час відкриття виконавчого провадження) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Судом зясовано, що отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження, боржник (позивач) не вчинив невідкладних дій, направлених на самостійне добровільне виконання додаткової постанови Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2016р., на примусове виконання якої господарським судом Одеської області 09.02.2016 року було видано відповідний наказ.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV (в редакції, яка діяла станом на час відкриття виконавчого провадження) заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

05.10.2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що державним виконавцем в період з травня 2016 року до набрання чинності вищезазначеним Законом, постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження не виносилися.

Відповідно до п. п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, обєкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обовязку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Отже, враховуючи положення ч. 2 вказаної статті Закону, базою нарахування виконавчого збору повинна бути сума, що фактично стягнута державним виконавцем в результаті примусового виконання рішення, а не сума, яка підлягає стягненню за виконавчим документом.

Частиною 9 ст. 27 вказаного Закону встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 39 цього Закону, постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Разом з тим, апеляційним судом установлено, що станом як на момент звернення позивача до суду зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби та її розгляду господарським судом першої інстанції, так і станом на момент звернення позивача до апеляційного суду з апеляційною скаргою, державним виконавцем постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, в порушення вимог ч. 2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ, не винесено.

За змістом ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, повязані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Виходячи з приписів ст.45 Закону України "Про виконавче провадження"№ 1404-VІІІ, розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми; у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Згідно з висновком Верховного Суду України викладеним у постановах від 28.01.2015 № 924/205/13-г та від 06.07.2015 № 6-785цс15, щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме ст. 25, ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", який відповідно до ст. 11128 ГПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець повязує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, і державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Наявні в справі відомості про виконавче провадження № 51083656 з автоматизованої системи виконавчого провадження свідчать про те, що в межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем було винесено: - 13.05.2016 року постанову про відкриття виконавчого провадження; - 08.08.2017 року оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення в межах виконавчого провадження № 51083656.

Таким чином, судом апеляційної інстанції установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що державним виконавцем не проводились дії, які б свідчили про примусове виконання додаткової постанови Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2016р. у справі № 916/3427/15 щодо звернення стягнення на майно або грошові кошти боржника в частині стягнення суми 80 388 грн., навпаки вказана сума була погашена сторонами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується заявою стягувача від 31.01.2017р. № 03/06-138 та заявою позивача від 16.03.2017р. № 14/5-302В, які надавались до органу державної виконавчої служби.

За таких встановлених судом апеляційної інстанції обставин, оскільки в матеріалах справи не міститься будь-яких доказів здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання судового рішення, в т.ч. у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом, а також понесення органом державної виконавчої служби будь-яких витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення, тому винесення постанов про стягнення з позивача виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, з огляду на вищенаведене законодавство України, які є підставою для стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, є безпідставним.

Разом з тим, місцевий господарський суд, відступивши від правової позиції, викладеної у вищезгаданих висновках Верховного Суду України, в порушення приписів ч. 1 ст. 111-28 ГПК України не навів для цього відповідних мотивів.

Згідно з розясненнями, що містяться в п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012р. № 9, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи фактичне виконання у повному обсязі додаткової постанови Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2016р. у справі № 916/3427/15, якою стягнуто з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на користь ПАТ "Одеська ТЕЦ" 80 388 грн. судового збору і на виконання якої господарським судом Одеської області 09.02.2016 року було видано відповідний наказ, але державний виконавець безпідставно ухиляється від винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 51083656 з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ, порушуючи при цьому приписи ч. 2 вказаної статті Закону, суд першої інстанції обґрунтовано зобовязав Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 51083656 з виконання наказу господарського суду Одеської області від 09.02.2016р. по справі № 916/3427/15.

Позивач вказує те, що про винесення оскаржуваних постанов йому стало відомо при отриманні постанови про арешт майна боржника від 09.08.2017 року, яка надійшла на його адресу 15.08.2017р., що підтверджується поштовим конвертом з відбитком поштового штемпелю, і орган державної виконавчої служби цих обставин не спростував.

Враховуючи, що позивач звернувся до господарського суду зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби в порядку ст. 121-2 ГПК України 30.08.2017 року, що підтверджується відбитком поштового штемпелю на конверті, то з урахуванням святкових та неробочих днів у серпні місяці слід дійти висновку, що встановлений вказаною статтею процесуальний строк для подання скарги заявником не пропущено.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, оскаржувану ухвалу місцевого суду в частині відмови у задоволенні скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на дії органу державної виконавчої служби визнати законною та обґрунтованою не можна, у звязку з чим вона підлягає скасуванню в цій частині, з прийняттям нового рішення про задоволення скарги повністю.

Згідно з ст. ст. 44, 49 за рахунок Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві позивачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 1600 грн.

Керуючись ст. ст. 99, 101-106, 121-2 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 26.10.2017 року у справі № 916/3427/15 скасувати частково, викласти її резолютивну частину у наступній редакції:

Скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві стосовно не закінчення виконавчого провадження № 51083656 у звязку з фактичним виконанням в повному обсязі наказу господарського суду Одеської області від 09.02.2016р. № 916/3427/15.

Зобовязати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві (01032, м. Київ, вул. Саксаганського,110, код 34967593) винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 51083656 з виконання наказу господарського суду Одеської області від 09.02.2016р. № 916/3427/15.

Визнати незаконними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення 08.08.2017 року в межах виконавчого провадження № 51083656:

-постанови про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України виконавчого збору у розмірі 8038,80 грн.;

-постанови про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України витрат виконавчого провадження у розмірі 437,92 грн.

Визнати недійсними постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві від 08.08.2017 року, винесені в межах виконавчого провадження № 51083656:

-про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України виконавчого збору у розмірі 8038,80 грн.;

-про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України витрат виконавчого провадження у розмірі 437,92 грн.

Стягнути з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві (01032, м. Київ, вул. Саксаганського,110, код 34967593) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 1600 грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

ОСОБА_3

Судді:

ОСОБА_4