Постанова № 70715814, 30.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2017 р. Справа№ 927/880/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

секретар: Іванов О.О.

за участю представників

прокуратури: Мамушкіна А.І.;

позивача-1: не з'явився;

позивача-2: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області

від 17.10.2017

у справі №927/880/17 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в

інтересах держави в особі:

1) Чернігівської обласної ради

2) Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною

підготовкою

до Фермерського господарства "Макишинський Сад"

про стягнення 22 551,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2017 у справі №927/880/17 позов залишено без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, прокуратура звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2017 у справі №927/880/17 та скерувати матеріали справи до місцевого господарського суду для подальшого розгляду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми чинного законодавства, зокрема, ст. ст. 22, 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до безпідставного залишення позову без розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2017 апеляційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.11.2017.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Зубець Л.П. на лікарняному, судове засідання, призначене на 23.11.2017, не відбулося.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 апеляційну скаргу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.11.2017.

В судовому засіданні 30.11.2017 представник прокуратури підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2017 у справі №927/880/17 та направити матеріали справи до місцевого господарського суду для подальшого розгляду по суті заявлених позовних вимог.

Представники сторін у судове засідання 30.11.2017 не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та прокуратури в судове засідання не була визнана судом обов'язковою, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників прокуратури та сторін про місце, дату і час судового розгляду, а також зважаючи на обмеженість строків розгляду апеляційної скарги на ухвали місцевого господарського суду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 30.11.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради (далі - позивач-1) та Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою (далі - позивач-2) про стягнення з Фермерського господарства "Макишинський Сад" (далі - відповідач) заборгованості по внесенню платежів за користування земельною ділянкою у розмірі 22 551,54 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання ним умов укладених з позивачем-2 договорів оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області №19 від 30.08.2016 та №20 від 20.10.2016.

При цьому, прокуратура наголошувала на тому, що позивачем-2 не вжито заходів для стягнення з відповідача вищезгаданого боргу у судовому порядку, що й зумовило звернення прокуратури до суду з позовом в інтересах держави в особі позивачів.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2017 за вказаним позовом було порушено провадження у справі №927/880/17 (том справи - 1, аркуш справи - 1) та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 17.10.2017.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2017 у справі №927/880/17 позов залишено без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прокуратура, звертаючись до суду із позовом в інтересах держави в особі позивачів, не обґрунтувала наявності підстав для здійснення такого представництва інтересів держави в суді.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його таким, що відповідає як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як уже зазначалося вище, прокуратура звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі позивачів про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 22 551,54 грн. з внесення платежів за користування земельною ділянкою, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договорів оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області №19 від 30.08.2016 та №20 від 20.10.2016.

При цьому, в позовній заяві прокуратура в обґрунтування необхідності представництва інтересів держави, зокрема, посилалася на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Дійсно, згідно з положеннями частин 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

Водночас, як вірно зазначив у своїй ухвалі місцевий господарський суд, право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому ч.2 або ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". При цьому слід враховувати, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.

У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі п.1 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до п.1 ч. ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в п.п.1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23.03.2017 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам").

В процесі перегляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що спірні орендні правовідносини виникли між позивачем-2 та відповідачем у процесі здійснення ними господарської діяльності, а відтак прокуратурою фактично подано позов в інтересах позивача-2, оскільки позовні вимоги безпосередньо стосуються виконання зобов'язання на користь позивача-2.

При цьому позивач-2 не є ані органом державної влади, ані органом місцевого самоврядування, ані іншим суб'єктом владних повноважень, а позивач-1 взагалі не має стосунку до господарських відносин, що склалися між позивачем-2 та відповідачем на підставі вищезгаданих договорів оренди, стягнення боргу за якими є предметом спору у даній справі. Жодних вимог щодо захисту прав або інтересів позивача-1 позовна заява не містить.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що позивач-2, в особі якого серед іншого в інтересах держави звернулася прокуратура з даним позовом до суду, має підстави і можливість самостійно захистити свої права за укладеними з відповідачем договорами.

Посилання прокуратури в апеляційній скарзі на те, що позивач-2 діє від імені та в інтересах позивача-1 не спростовує вищевикладеного висновку, щодо наявності у позивача-2 об'єктивної можливості самостійно звертатися з відповідним позовом до суду.

Судом враховано доводи прокуратури в апеляційній скарзі про необхідність застосування у даній справі норм Закону України «Про прокуратуру», зокрема, ст. 23 цього Закону. Однак лише посилання у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (позивач-2), неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва. У такому разі прокурор повинен надати відповідні докази відповідно до вимог ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, зокрема: докази внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків (ст. 14 Закону України «Про державну службу», який діяв до 01.05.2016; глава 2 чинного Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, тощо) (аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 02.11.2016 у справі №923/1006/15, від 02.08.2017 у справі №922/2885/16).

В ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Натомість у позові, який розглядається у даній справі, прокуратурою не вказано обставин, у зв'язку з чим уповноважені органи неналежним чином здійснюють відповідні повноваження, а відтак не обґрунтовано наявність підстав для здійснення представництва, а також не подано доказів, які підтверджують наявність підстав для здійснення такого представництва.

Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи, що прокуратурою ані в позові, ані в апеляційній скарзі не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі позивачів, зокрема, позивача-2, як підприємства комунальної форми власності, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було правомірно застосовано норми п.1 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокуратурою не надано доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що при винесенні ухвали від 17.10.2017 у справі №927/880/17 місцевим господарським судом було дотримано норми процесуального права, повно та всебічно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на прокуратуру (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2017 у справі №927/880/17 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2017 у справі №927/880/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/880/17 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у встановленому законодавством порядку і строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк