Постанова № 70715795, 27.11.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р. Справа № 909/748/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Малех І.Б.

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полістар", вих.№23 від 18.10.2017 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2017 року, суддя Деделюк Б.В.

у справі № 909/748/17

за позовом: Першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури, м. Івано-Франківськ, в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Полістар", м. Мукачеве, Закарпатська область

про стягнення збитків в сумі 528823,49 грн.

за участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_2 (посвідчення №020325 від 06.09.2013р.)

від позивача ОСОБА_3 довіреність № 2315/01-20/14в від 17.08.17

від відповідача (скаржника) ОСОБА_4 - представник (довіреність б/н від 01.09.2017р.)

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського Івано-Франківської області від 11.10.2017 року, в справі №909/748/17, позов першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Полістар" про стягнення збитків в сумі 528823 грн. 49 коп. задоволено. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Полістар", 89600, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Берегівська-Об'їздна, 11, (ідентифікаційний код 30918453) на користь Івано-Франківської міської ради, 76004, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, (ідентифікаційний код 33644700), 528823 (п"ятсот двадцять вісім тисяч вісімсот двадцять три) грн. 49 коп. збитків, за період з 29.11.2013 по 29.11.2016.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полістар", звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним зясуванням обставин, що мали значення для справи, тому просить його скасувати і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт, посилається на те, що в даному випадку в діях ТОВ "Полістар" відсутні елементи складу правопорушення, тому підстав для стягнення збитків немає. Окрім того, як вважає апелянт, позивачем не доведено що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною підставою, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

У відзивах на апеляційну скаргу, позивач та прокурор заперечують доводи скаржника, просять у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили.

Дослідивши докази матеріалів справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

19.02.2013 на підставі договору купівлі-продажу № 367 ТОВ "Полістар" отримало в приватну власність від підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" автозаправну станцію за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6. Нерухоме майно, згідно умов зазначеного договору, розміщено на земельній ділянці за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6, площа ділянки складає 0,1671 га, кадастровий номер ділянки 2610100000:20:006:0064, яка перебувала у користуванні продавця на підставі договору оренди земельної ділянки від 13.06.2007, зареєстрованого 04.12.2007 у Івано-Франківському міському відділі Івано-Франківської регіональної філії центру ДЗК при Держкомземі України за №040729400364.

Договір купівлі-продажу автозаправної станції зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.02.2013, про що свідчить запис № 174598.

Згідно позовних вимог, після придбання нерухомого майна ,ТОВ "Полістар" не укладено договір оренди земельної ділянки.

Інспектором з самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 19.07.2016 проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6, про що складено акт обстеження № 32 та встановлено, що на день проведення обстеження вказана земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів. Згідно публічної кадастрової карти кадастровий номер ділянки 2610100000:20:006:0064. Площа ділянки становить 0,1671 га. Площа земельної ділянки відповідає договору оренди земельної ділянки від 13.06.2007 та договору купівліпродажу автозаправної станції від 19.02.2013.

Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради на адресу Відповідача 21.07.2016 направлено клопотання № 458/343-02/186 про необхідність оформлення документів на землекористування, яка відповідачем залишена без розгляду.

На засіданні комісії з визначення та відшкодування територіальній громаді м. Івано-Франківська збитків від 29.11.2016, визначено розмір збитків, нанесених Івано-Франківській міській раді, у вигляді упущеної вигоди в розмірі неодержаної міською радою плати за оренду земельної ділянки, що виникли, внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів та становлять 528823 грн. 49 коп., про що складено відповідний акт.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 29.01.2017 № 17, затверджено акт про визначення збитків власнику землі від 19.07.2016, згідно якого сума неодержаного територіальною громадою м. Івано-Франківська доходу визначається збитками в розмірі 528823 грн. 49 коп., за період з 29.11.2013 по 29.11.2016.

Відповідно до п. 2 зазначеного рішення, збитки підлягають відшкодуванню власнику землі, особами що їх заподіяли, не пізніше одного місяця після затвердження виконавчим комітетом міської ради актів Комісії.

Проте, відповідачем не виконано рішення виконавчого комітету та не оплачено заподіяні збитки в сумі 528823 грн. 49 коп. до міського бюджету.

З метою врегулювання даного спору в досудовому порядку відповідачу надіслано лист № 80/01-18/19-в від 19.01.2017 про необхідність добровільного відшкодування завданих збитків, який останнім залишено без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням укласти договір оренди та просив зареєструвати Івано-Франківською міською радою право власності на земельну ділянку. Зокрема це підтверджується листами від 17.06.13 року за №16, від 15.08.16 р. №16, від 28.08.2013 року, №3, від 06.11.14р. № 56, від 11.07.2016 р. № 11/00-16, від 13.07.2016 року №23, від 23.11.16 року №23/11-16.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем лише 24.05.2017 року, згідно рішення сесії міської ради від 24.05.2017 № 135-12 передано відповідачу в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 0,1671 га на вул. Ребета,6 в м. Івано-Франківську.

Відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно п. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 3.8. постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 17.01.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" для застосування такого заходу відповідальності, як збитки, слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Колегія суддів, проаналізувавши вище наведені норми законодавства та матеріали справи, встановила відсутність в діях відповідача вищевказаних чотирьох елементів.

Орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі" підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункт 288.1 статті 288 ПК України; постанова Пленуму ВГСУ № 6 від 17.01.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах,що виникають із земельних відносин").

Слід зазначити, що згідно інформації ДПІ у м. Івано-Франківську (лист № 910/9/09-15-12-03-23/1605 від 11.07.2016) ТОВ "Полістар" сплачено за земельну ділянку площею 0,1671 га за 2013 рік 9736,72 грн., за 2014 рік - 16691,41 грн., за 2015 рік 20501,30 грн., за 2016 рік 14185,05 грн.

Господарським судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки між сторонами не укладався. Крім того, не встановлено обставин, які б підтверджували відмову відповідача від укладення договору оренди землі та свідчили б про наявність вини відповідача у завданні збитків позивачу (неодержаної орендної плати) на спірну суму внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.

Відповідно ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно з п. 3.8. постанови Пленуму ВГС України № 6 від 17.01.2011 вирішуючи спори за позовом органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення ст. 22, глави 82 ЦК України, частини другої ст. 224 ГК України. У розгляді таких справ суди мають враховувати обставини вчинення господарюючими субєктами дій, щодо оформлення відповідного землекористування та факти своєчасного виявлення контролюючими органами користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а також вчинення дій, щодо спонукання субєкта оформити право землекористування.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вжиття позивачем заходів, щодо одержання доходів у вигляді орендної плати та заходів, спрямованих на уникнення збитків, зокрема, які б підтверджували, що позивач звертався з вимогою виконати рішення та укласти договір оренди земельної ділянки, а в разі ухилення відповідача з вимогою про спонукання до укладення договору оренди або звільнення земельної ділянки, що зайнята без правовстановлюючих документів.

Також слід зазначити, що предявлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обовязок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обовязків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобовязання за договором.

Позивачем при визначенні реальності неодержаних доходів не наведено доказів розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), які підтверджували б такі обставини та визначені законом умови.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 09 грудня 2014 року.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено односторонньої протиправної поведінки та вини відповідача, які б могли бути підставою для стягнення збитків, нарахованих позивачем.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полістар", вих.№23 від 18.10.2017 року задоволити.

2.Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2017 року, в справі №909/748/17 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким в позові першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Полістар" про стягнення збитків в сумі 528823 грн. 49 коп. відмовити.

4. Стягнути з прокуратури Івано-Франківської області, 76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, (ідентифікаційний код 03530483) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полістар", 89600, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Берегівська-Об'їздна, 11, (ідентифікаційний код 30918453), 8725 грн. 59 коп. судового збору, за подання апеляційної скарги.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 04.12.2017 р.

Головуючий -суддяМалех І. Б.

СуддяДавид Л.Л.

СуддяКордюк Г.Т.