Постанова № 70715739, 30.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2017 р. Справа№ 910/28332/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: Ягодка О.О.;

відповідача: Косицька В.Ю.;

третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський

Млинкомбінат"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 19.10.2017, винесену за результатами розгляду заяви

Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський

Млинкомбінат" про визнання таким, що не підлягає

виконанню наказу Господарського суду міста Києва

від 14.01.2016

у справі №910/28332/15 (суддя Турчин С.О.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК"

про видачу виконавчого документа на виконання рішення

третейського суду

у третейській справі №81/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДОЧІРНІЙ БАНК

СБЕРБАНКУ РОСІЇ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський

Млинкомбінат"

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім

Золотий Урожай"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/28332/15 у задоволенні заяви відповідача про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі №910/28332/15 було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/28332/15 та прийняти рішення, яким задовольнити заяву відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми чинного законодавства, зокрема, положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, що є передумовою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2017 апеляційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.11.2017.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Зубець Л.П. на лікарняному, судове засідання, призначене на 23.11.2017, не відбулося.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 апеляційну скаргу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.11.2017.

В судовому засіданні 30.11.2017 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/28332/15 та задовольнити заяву відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні 30.11.2017 представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін як таку, що була ухвалена з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник третьої особи у судове засідання 30.11.2017 не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи в судове засідання не була визнана судом обов'язковою, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, а також зважаючи на обмеженість строків розгляду апеляційної скарги на ухвали місцевого господарського суду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 30.11.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

На розгляді Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" перебував позов Публічного акціонерного товариства "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський Млинкомбінат", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Золотий Урожай" про стягнення заборгованості у сумі 23 135 150,72 доларів США та 8 367 500,04 грн., за яким було порушено провадження у справі №81/15.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 07.09.2015 у справі №81/15 (том справи - 1, аркуші справи - 11-16) позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 23 135 150,72 доларів США заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 06.03.2012 №26-Н/12/24/ЮО-KL, 344 760,26 грн. пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією, 895 421,12 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, а також 25 500,00 грн. третейського збору.

У листопаді 2015 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу виконавчого документу на примусове виконання вищевказаного рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 07.09.2015 у справі № 81/15 (том справи - 1, аркуш справи - 9).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі №910/28332/15 (том справи - 1, аркуші справи - 110-115) заяву позивача було задоволено та видано наказ на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 07.09.2015 у справі №81/15.

У жовтні 2017 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою, в якій просив суд: зупинити стягнення за наказом Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі №910/28332/15; витребувати наказ з органу державної виконавчої служби; визнати наказ Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі №910/28332/15 таким, що не підлягає виконанню (том справи - 1, аркуші справи - 125-126).

Вимоги своєї заяви відповідач обґрунтовував посиланням на норми ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". Відповідач зазначав про те, що відповідач, як поручитель третьої особи перед позивачем, та третя особа, як боржник за кредитним договором, знаходяться на території, де проводиться антитерористична операція, а тому позивач згідно зі ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" повинен був скасувати пеню та штраф, нараховані на основну суму заборгованості і зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим обов'язок з оплати за наказом від 14.01.2016 у справі №910/28332/15 відсутній.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/28332/15 у задоволенні заяви відповідача про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі №910/28332/15 було відмовлено (том справи - 1, аркуші справи - 159-162). При цьому, серед іншого, суд зазначив про те, що обставини, на які міститься посилання в заяві відповідача, існували на час розгляду справи Постійно діючим третейським суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", а тому відповідач фактично просить суд переглянути законність рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України у справі №81/15 від 07.09.2015, що не передбачено процесуальним законодавством у межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відповідно до ст. 117 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його таким, що відповідає як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 55-57 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню. Заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

В ст. 117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Як уже зазначалося вище, в наказі Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі №910/28332/15 передбачено стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 06.03.2012 №26-Н/12/24/ЮО-КL в розмірі 23 135 150,72 доларів США, 344 760,26 грн. пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією, 895 421,12 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією (том справи - 1, аркуш справи - 119).

Заява відповідача про визнання вказаного наказу таким, що не підлягає виконанню, обґрунтована тим, що згідно зі ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" позивач повинен був скасувати боржнику пеню та штраф, нараховані на основну суму заборгованості і зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим обов'язок боржника за наказом від 14.01.2016 у справі №910/28332/15 відсутній.

Системний аналіз чинного законодавства та судової практики у подібних правовідносинах свідчить про те, суд може визнати наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку ст. 117 Господарського процесуального кодексу України у разі: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково) (аналогічна правова позиція наведена в п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

В процесі розгляду справи було з'ясовано, що на момент звернення відповідача до місцевого господарського суду із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі №910/28332/15, рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України у справі №81/15 від 07.09.2015 є чинним, матеріали справи не містять жодних доказів виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі №910/28332/15, а отже, обов'язок боржника за вказаним наказом не може вважатися припиненим.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що обставини, на які посилається відповідач, як на підставу для визнання вищезгаданого наказу таким, що не підлягає виконанню, існували на час розгляду Постійно діючим третейським суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» справи №81/15.

Тобто в даному випадку відповідач фактично просить суд переглянути законність рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» у справі №81/15 від 07.09.2015, що не передбачено законодавством у межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відповідно до положень ст. 117 Господарського процесуального кодексу України.

Належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність повністю чи частково обов'язку боржника за наказом Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі №910/28332/15. Наразі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" у справі №81/15 від 07.09.2015 є чинним, що не заперечується сторонами у даній справі.

Зважаючи на викладені обставини в їх сукупності, а також враховуючи положення ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у даному випадку відсутні підстави для визнання наказу Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі №910/28332/15 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим в цій частині вимог заява відповідача задоволенню не підлягає.

Вимоги заяви відповідача щодо зупинення стягнення за наказом Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі №910/28332/15 та витребування наказу з органу державної виконавчої служби, з огляду на відмову у задоволенні вимоги про визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню, задоволенню не підлягають.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Відповідачем не надано доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що при винесенні ухвали від 19.10.2017 у справі №910/28332/15 місцевим господарським судом було дотримано норми процесуального права, повно та всебічно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 99, 101-106, 117 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський Млинкомбінат" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/28332/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/28332/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/28332/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у встановленому законодавством порядку і строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова