Постанова № 70715730, 29.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2017 р. Справа№ 917/1243/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Богдан С.В. (представник за довіреністю)

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Бондаренко А.М. (представник за довіреністю), Артамонов А.А. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"

на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2017

у справі №917/1243/16 (суддя Отрош І. М.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про розірвання договору

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"

про стягнення 288145,01 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулося до місцевого господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про розірвання договору на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами № 3/15-НР від 30.06.2015, укладеного між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії газопромислового управління "Полтавагазвидобування" з 01.04.2016.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що після укладення вказаного договору відбулись зміни у законодавстві України, які суттєво впливають на права та обов'язки сторін договору, зокрема 01.10.2015 набрав чинності Закон України "Про ринок природного газу", а 27.11.2015 - Кодекс газотранспортної системи. При цьому, такі зміни є істотними змінами обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, у зв'язку з чим наявні підстави для розірвання Договору №3/15-НР від 30.06.2015 на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України.

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до господарського суду з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про стягнення 288145 грн. 01 коп., з яких 265863 грн. 62 коп. основного боргу, 20425 грн. 10 коп. пені та 1856 грн. 29 коп. 3% річних.

Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву, позивач посилався на те, що відповідач за зустрічним позовом в порушення норм чинного законодавства та укладеного між сторонами договору №3/15-НР від 30.06.2015, не здійснив оплату за надані позивачем за зустрічним позовом послуги з транспортування природного газу у квітні - червні 2016 року, у зв'язку з чим у відповідача за зустрічним позовом виникла заборгованість у розмірі 265863 грн. 62 коп. Крім того, позивачем за зустрічним позовом було заявлено до стягнення з відповідача за зустрічним позовом пеню у розмірі 20425 грн. 10 коп. та 3% річних у розмірі 1856 грн. 29 коп.

17.10.2016 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач за первісним позовом зазначив, що строк дії договору № 3/15-НР від 30.06.2015 було продовжено на підставі п. 11.2 договору, так як позивачем за первісним позовом не було повідомлено відповідача за первісним позовом про намір розірвати вказаний договір не менше ніж за місяць до дати закінчення строку його дії (31.03.2016). При цьому, відповідач за первісним позовом зауважив, що за вказаним договором він не здійснює транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а надає послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, та такий вид діяльності не підпадає під обмеження, встановлені Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи.

19.10.2016 до господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" надійшли письмові пояснення у справі, в яких позивач за первісним позовом зазначив, що підтвердженням наявності істотної зміни обставин є те, що під час дії Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" транспортування природного газу магістральними та внутрішніми промисловими трубопроводами були об'єднані терміном "транспортування", а тому існувала можливість ототожнення відповідних понять. Але з набранням чинності Закону України "Про ринок природного газу" термін "транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами" припинив свої існування. Позивач за первісним позовом звернув увагу на те, що в момент укладення між сторонами договору №3/15-НР від 30.06.2015 сторони керувались Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" та не могли знати про наступні зміни у законодавстві, зокрема про прийняття Кодексу газотранспортної системи. При цьому, позивач за первісним позовом зазначив, що у зв'язку з тим, що він не може включати до тарифу на природний газ вартість транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, він несе збитки, які не міг передбачити при укладенні договору.

09.11.2016 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач за зустрічним позовом просив суд відмовити у задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" з тих підстав, що ним не були підписані акти приймання-передачі за квітень-червень 2016 року, та відсутні підстави для підписання вказаних актів, оскільки позивач за зустрічним позовом не має підстав для застосування тарифу, встановленого на транспортування газу магістральними трубопроводами, при встановленні ціни на транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами, так як не є оператором газотранспортної системи; транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами не є окремим видом господарської діяльності; вартість транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами не входить до вартості послуг, які сплачує споживач за транспортування газу, а відноситься на собівартість видобутку газу і повинно враховуватись у ціні на газ власного видобутку; відбулися такі зміни у законодавстві, що якби сторони могли передбачити такі зміни, вони б не укладали договір; обсяги транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами були затверджені лише за період з січня по березень 2016 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2016 (суддя Цюкало Ю.В.) відмовлено у задоволенні первісного позову; зустрічний позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" суму основного боргу у розмірі 265863 грн. 62 коп., пеню у розмірі 20425 грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 1856 грн. 29 коп. та 4322 грн. 18 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2016 у справі №917/1243/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2016 у справі №917/1243/16 скасовано; справу № 910/1243/16 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Направляючи на новий розгляд справу №917/1243/16, Вищий господарський суд України у постанові від 18.07.2017 у справі № 917/1243/16 вказав на те, що в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суди не надали оцінки тому, що сторони узгодили, що договір набирає чинності з дати його підписання та поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.07.2015 та діє до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов (п. 11.1, п. 11.2 договору).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2017 справу №917/1243/16 прийнято до провадження суддею Отрош І.М., призначено розгляд справи.

18.09.2017 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення у справі, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" зазначило, що строк дії договору №3/15-НР від 30.06.2015 закінчився 31.03.2016, з огляду на що відсутні підстави для задоволення як первісного позову про розірвання вказаного договору, так і для задоволення зустрічного позову про стягнення заборгованості з оплати послуг у період з квітня по липень 2016 року (після закінчення строку дії договору №3/15-НР від 30.06.2015).

18.09.2017 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від відповідача за зустрічним позовом надійшли письмові пояснення у справі, в яких Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" зазначило, що строк дії договору № 3/15-НР від 30.06.2015 було продовжено на наступний календарний рік на підставі п. 11.2 Договору № 3/15-НР від 30.06.2015.

28.09.2017 до господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" надійшли додаткові письмові пояснення у справі, в яких позивач за первісним позовом зазначив, що пролонгація договору №3/15-НР від 30.06.2015 була б можлива у випадку відсутності додаткової угоди №2 від 30.11.2015, якою строк дії вказаного договору було продовжено до 31.03.2016.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2017 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" відмовлено. Позов Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" суму основного боргу у розмірі 265863 (двісті шістдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 62 коп., пеню у розмірі 20425 (двадцять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 1856 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят шість) грн. 29 коп. та судовий збір у розмірі 4322 (чотири тисячі триста двадцять дві) грн. 18 коп.

Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції зазначив про відсутність визначених ст.652 ЦК України підстав для розірвання спірного договору, в зв'язку з чим, визнав безпідставними первісні позовні вимоги. Поряд з цим, встановивши неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" умов договору щодо оплати наданих послуг, задовольнив зустрічні позовні вимоги.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2017 у справі №917/1243/16 та прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" задовольнити в повному обсязі, у задоволенні зустрічної позовної заяви ПАТ "Укргазвидобування" відмовити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України, ст. 3 Бюджетного кодексу України, п.34.1 ст. 34 Податкового кодексу України, ст.ст.43, 111-12 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновку про автоматичну пролонгацію договору до кінця 2016 року, не врахувавши того факту, що сторонами за місяць до закінчення дії договору, а саме: 30.11.2015 було виконано п.11.2 Договору та продовжено його дію лише до 31.03.2016, тобто сторони вільно встановили, погодили та виконали умови п.11.2 Договору; отже пролонгація Договору на наступний календарний рік могла бути можливою лише у разі відсутності додаткової угоди від 30.11.2015 №2, якою було продовжено дію договору лише до 31.03.2016. Враховуючи той факт, що договір від 30.06.2016 №3/15-НР припинив свою дію з 01.04.2016, підстави для підписання актів наданих послуг за квітень-червень 2016 року були відсутні, у зв'язку з чим позивачем було правомірно відмовлено ПАТ "Укргазвидобування" у їх підписанні, а тому, на думку скаржника, підстави для задоволення зустрічного позову у суду першої інстанції були відсутні. Скаржник звертає увагу на те, що суд, в порушення ст.ст. 43, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, не виконав вказівки, які містилися у постанові суду касаційної інстанції, внаслідок чого невірно застосував норми матеріального права та задовольнив зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про стягнення 288145,01 грн за період з 01.04.2016 по 30.06.2016, тобто після того, як договір припинив свою дію.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Іоннікова І.А., суддів: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 06.11.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 29.11.2017.

22.11.2017 через відділ документального забезпечення від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому у відзиві позивач вказав, зокрема про те, що беручи до уваги положення п.11.2 Договору та враховуючи відсутність зауважень щодо пролонгації договору, яка б мала бути скерована до ПАТ "Укргазвидобування" в строк до 28.02.2016, Договір №3/15-НР від 30.06.2015 автоматично продовжив свою дію на наступний календарний рік, а саме до 31.12.2016 (вказана позиція підтверджується отриманим науково-правовим висновком науково-дослідницького сектору Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 14.09.2017). На думку позивача, посилання відповідача на положення Бюджетного кодексу України та постанову Кабінету Міністрів України №507 від 16.03.2000 лише підтверджують правильність обчислення поняття «календарний рік». Позивач зауважує, що твердження відповідача щодо порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 43, 111-12 Господарського процесуального кодексу України суперечать самим цим нормам та відповідно принципам змагальності, диспозитивності судового процесу та незалежності судів.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 29.11.2017 представники сторін надали пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

30.06.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування", як газотранспортним підприємством, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", як замовником, укладено договір №3/15-НР на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу замовника до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС) для задоволення потреб населення та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченими умовами договору.

Відповідно до п. 1.2 договору №3/15-НР від 30.06.2015 річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника становить 11002,000 тис. куб.м.

30.11.2015 між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору № 3/15-НР від 30.06.2015, якою сторони виклали п. 1.2 Договору у наступній редакції: "плановий обсяг транспортування природного газу замовника з 01.07.2015 по 31.03.2016 становить 20541,969 тис куб м".

Згідно з п. 11.1 договору №3/15-НР від 30.06.2015 цей договір набуває чинності з дати його підписання та поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.07.2015 та діє до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 11.2 договору №3/15-НР від 30.06.2015 договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.

Додатковою угодою №2 до договору №3/15-НР від 30.06.2015 сторони виклали п. 11.1 договору у новій редакції, зазначивши, що цей договір набирає чинності з дати підписання та поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.07.2015 та діє до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У пункті 3 вказаної додаткової угоди сторони погодили, що решта умов цього договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач за первісним позовом просив суд розірвати з 01.04.2016 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" договір № 3/15-НР на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 30.06.2015.

Суд зазначає, що розірвання договору можливе лише за умови його дії, тобто, строк дії договору не повинен бути таким, що закінчився, оскільки, як вбачається зі статті 631 Цивільного кодексу України, при закінченні строку дії договору сторони не можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

За змістом ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Положеннями ст. 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Тобто, за змістом наведених норм строком дії договору є певний період, що визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами, та перебіг якого починається з відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як встановлено вище, згідно з п. 11.1 договору №3/15-НР від 30.06.2015 цей договір набуває чинності з дати його підписання та поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.07.2015 та діє до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 11.2 Договору №3/15-НР від 30.06.2015 договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.

30.11.2015 між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Договору №3/15-НР від 30.06.2015, якою сторони виклали п. 11.1 договору у новій редакції, зазначивши, що цей договір набирає чинності з дати підписання та поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.07.2015 та діє до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дія договору №3/15-НР від 30.06.2015 була продовжена на підставі п. 11.2 вказаного договору, та станом на дату розгляду справи у суді договір №3/15-НР від 30.06.2015 є чинним. При цьому суд виходив з того, що умови вказаного договору, викладені у п. 11.2 договору про автоматичне продовження дії договору залишились чинними відповідно до п.3 додаткової угоди №2 до Договору, також судом враховано те, що жодною із сторін не було заявлено про припинення дії вказаного договору або про перегляд його умов не менше ніж за місяць до 31.03.2016.

Проте колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 111-12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Направляючи на новий розгляд справу №917/1243/16 Вищий господарський суд України у постанові від 18.07.2017 у справі №917/1243/16 зазначив наступне: «В порушення ст.43 ГПК України суди не дали оцінки тому, що сторони узгодили, що договір набирає чинності з дати його підписання та поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.07.2015 та діє до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.п.11.1., 11.2. Договору). Отже, сторони договору передбачили дві альтернативні умови, що виключають застосування пункту 11.2. Договору та автоматичне поновлення зобов'язання на наступний календарний рік: 1) заявлено про припинення дії договору; 2) заявлено про перегляд його умов. На виконання зазначених умов, за місяць до закінчення строку дії договору, сторони додатковою угодою від №2 від 30.11.2015 до договору, змінили істотні умови спірного правочину і дійшли згоди про продовження договірних відносин до 31.03.2016, а не на весь 2016 рік, що також в порушення положень ст.43 ГПК України залишено поза увагою судів. Тобто, настала одна з обумовлених підстав, що унеможливлює продовження договору на весь наступний календарний рік згідно пункту 11.2. договору №3/15-нр, що свідчить про припинення зазначеного договору, в зв'язку із закінченням строку на який його було укладено з 01.04.2016».

Отже, судом касаційної інстанції надано правову оцінку умовам спірного договору з урахуванням дійсних, фактичних правовідносин, що склалися, встановлено факт припинення зазначеного договору №3/15-НР від 30.06.2015, в зв'язку із закінченням строку на який його було укладено з 01.04.2016.

Відповідно до п.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що договір №3/15-НР від 30.06.2015, укладений між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії газопромислового управління "Полтавагазвидобування" припинив свою дію з 01.04.2016.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Загальні підстави для зміни або розірвання договору передбачені ст.ст. 651, 652 ЦК України. З аналізу викладених норм вбачається, що розірвання договору в передбаченому законом порядку є одним зі способів його припинення.

З викладених у позовній заяві доводів позивача та встановлених судом обставин вбачається, що предметом позовних вимог у справі є передбачений п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України спосіб захисту прав: розірвання спірного договору як один із способів припинення правовідношення, але саме з певного моменту - з 01.04.2016.

Водночас в силу ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Вказаною нормою чітко визначено момент припинення зобов'язань в разі розірвання договору в судовому порядку.

З викладеного вбачається відсутність у господарського суду підстав при вирішенні спору про розірвання договору визнавати його припиненим з певного моменту до дня набрання чинності судовим рішенням у справі, оскільки це суперечить вимогам закону, які визначають наслідки розірвання договору. З огляду на таке суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" з урахуванням також обставин припинення спірного договору на момент прийняття рішення у справі за спливом строку, що унеможливлює його розірвання з моменту набрання чинності судовим рішенням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України №56/248-07 від 14.05.2008.

Що стосується зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про стягнення 288145 грн. 01 коп., колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву, позивач вказував на те, що відповідач за зустрічним позовом в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами договору №3/15-НР від 30.06.2015, не здійснив оплату за надані позивачем за зустрічним позовом послуги з транспортування природного газу у квітні - червні 2016 року, у зв'язку з чим у відповідача за зустрічним позовом виникла заборгованість у розмірі 265863 грн. 62 коп. Крім того, позивачем за зустрічним позовом було заявлено до стягнення з відповідача за зустрічним позовом пеню у розмірі 20425 грн. 10 коп. та 3% річних у розмірі 1856 грн. 29 коп.

Як встановлено судом вище, 30.06.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (газотранспортне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (замовник) укладено договір №3/15-НР на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, відповідно до умов якого газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу замовника до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС) для задоволення потреб населення та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченими умовами договору.

Відповідно до п. 3.1 договору №3/15-НР від 30.06.2015 послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послух з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

Згідно з п. 3.5 договору №3/15-НР від 30.06.2015 акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Відповідно до п. 5.1 договору №3/15-НР від 30.06.2015 вартість послуг з транспортування 1000 куб. м. природного газу внутрішньопромисловими газопроводами складає 209,50 грн., крім того ПДВ - 41,90 грн., всього з ПДВ - 251 грн. 40 коп.

30.09.2015 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №3/15-НР від 30.06.2015, якою сторони виклали п. 5.1 договору у новій редакції, зазначивши, що вартість послуг з транспортування 1000 куб. м. природного газу внутрішньопромисловими газопроводами складає 136,70 грн., крім того ПДВ - 27,34 грн., всього з ПДВ - 164 грн. 04 коп.

31.12.2015 між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до Договору № 3/15-НР від 30.06.2015, якою сторони виклали п. 5.1 договору у новій редакції, зазначивши, що вартість послуг з транспортування 1000 куб. м. природного газу внутрішньопромисловими газопроводами складає 144,80 грн., крім того ПДВ - 28,96 грн., всього з ПДВ - 173 грн. 76 коп.

Згідно з п. 5.3.1 Договору №3/15-НР від 30.06.2015 вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 договору, та податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5.4 Договору №3/15-НР від 30.06.2015 вартість фактично наданих послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Як стверджує позивач за первісним позовом, за період з квітня 2016 року по червень 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами за договором № 3/15-НР від 30.06.2015 на загальну суму 265863 грн. 62 коп., що підтверджується актом від 30.04.2016 на суму 155161 грн. 67 коп., актом від 31.05.2016 на суму 67188 грн. 70 коп., актом від 30.06.2016 на суму 43513 грн. 25 коп.

Судом встановлено, що вказані акти надання послуг не підписані уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" та не скріплені печаткою відповідача за зустрічним позовом.

Заперечуючи проти зустрічного позову, відповідач за зустрічним позовом вказував на припинення дії договору №3/15-НР від 30.06.2015 з 01.04.2016 та зазначав про відсутність підстав підписання актів наданих послуг за квітень - червень 2016 року, та відповідно підстав для задоволення зустрічного позову.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище судом апеляційної інстанції договір №3/15-НР від 30.06.2015 припинив свою дію з 01.04.2016

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт припинення дії спірного договору, та відповідно відсутність у відповідача за зустрічним позовом зобов'язань за договором №3/15-НР від 30.06.2015 з моменту припинення дії договору, за яким позивач за зустрічним позовом просить стягнути заборгованість, колегія суддів вважає, що зустрічні позовні вимоги про стягнення 288145 грн. 01 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині задоволених вимог за зустрічним позовом, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в зустрічному позові; в іншій частині рішення необхідно залишити без змін, не зважаючи на помилкове мотивування судом першої інстанції прийнятого рішення щодо первісних позовних вимог, оскільки вказані порушення не призвели до прийняття неправильного рішення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2017 у справі №917/1243/16 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про розірвання договору №3/15-НР від 30.06.2015 відмовити.

У позові Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про стягнення 288145 грн. 01 коп. відмовити."

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2; ідентифікаційний код: 39572642) 4754 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят чотири) грн. 39 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №917/1243/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко