Постанова № 70715643, 29.11.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя: В.В. Лашин

судді: Т.А. Величко,

ОСОБА_1

При секретарі Є.О. Чеголі

За участю представників сторін:

від ПП “Євротранс-Юг” - ОСОБА_2

від Управління соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області - ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Євротранс-Юг”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 28.09.2017р.

по справі № 915/827/17

за позовом: Приватного підприємства “Євротранс-Юг”

до відповідача: Управління соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області

про: стягнення 144500,45 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року приватне підприємство «Євротранс-Юг» (у наступному за текстом – ПП «Євротранс-Юг») звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Управління соціального захисту Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі – Управління соцзахисту Первомайської райдержадміністрації) про стягнення 144 500,45 грн. витрат на перевезення пасажирів, які користувалися пільгами з оплати проїзду у приміських автобусах за 2015 рік.

Рішенням господарського суду від 28 вересня 2017 року (суддя Смородінова О.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, ПП «Євротранс-Юг» в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, оскільки законодавець передбачив у 2015 році компенсаційні виплати перевізників на пільговий проїзд громадян, що й було предметом Угоди, укладеної між сторонами. При цьому, у підтвердження витрат позивачем був наданий акт звірки взаєморозрахунків, за яким відповідач визнав наявність боргу. Окрім цього, заборгованість підтверджена рішеннями судів адміністративної юрисдикції у справі № 814/527/17. Скаржник зазначає, що відповідачем порушені умови Угоди про порядок відшкодування збитків, пов'язаних з перевезенням пільгових категорій пасажирів автобусами приміських маршрутів № 7/42 від 12.01.2015 р. й відсутність бюджетних коштів не може бути причиною для звільнення від відповідальності за взяті зобов’язання.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (в подальшому - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення таких прав названі правочини.

За визначеннями, які містяться у ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Виходячи з приписів статей 525, 526, 629 ЦК України і статті 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відносини з перевезення пасажирів регулюються спеціальним щодо даного виду правовідносин Законом України «Про автомобільний транспорт».

Приписами статті 7 названого Закону передбачено, що забезпечення організації пасажирських перевезень на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі району, покладається на районні державні адміністрації.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону (ч. 2 ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Законом України «Про державний бюджет України на 2015 рік» передбачено субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг, в тому числі, за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Умови відшкодування компенсацій, зокрема, за пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом перевізникам визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256.

У розумінні пунктів 2, 2-1 Порядку № 256 від 04.03.2002 р. розпорядниками коштів місцевих бюджетів щодо розрахунків з постачальниками послуг визначені управління праці та соціального захисту населення, зокрема, таким розпорядником є і відповідач.

У пункті 1 згаданого Порядку, відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України, визначається механізм фінансування компенсаційних виплат також й за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міста Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі (п. 2 Порядку № 256 від 04.03.2002 р.).

Як вбачається з матеріалів справи, 12 січня 2015 року між ПП «Євротранс-Юг» (Перевізник) та Управлінням соцзахисту Первомайської райдержадміністрації (Управління) укладено угоду № 7/42, предметом якої є взаємовідносини Перевізника та Управління по відшкодуванню втрат від перевезень пільгової категорії населення транспортом на міжобласних маршрутах (Первомайськ-Новосілка) до пункту призначення в межах затверджених річних лімітів по мірі надходження субвенції з державного бюджету, згідно наданих Перевізником звітів про фактично виконані роботи.

При цьому, згідно до кошторису на 2015 рік щодо пільг на приміське перевезення автомобільним транспортом надходження коштів із загального фонду бюджету становить 1 592 900 грн.

За затвердженим планом асигнувань загального фонду бюджету на 2015 рік щомісячні надходження до місцевого бюджету складають 138 470 грн.

На виконання умов вказаного договору позивачем у 2015 році надано послуги з перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських автобусах, в підтвердження чого ним направлялись на адресу відповідача рахунки, акти звірки розрахунків та облікові форми, передбачені п. 3.2 Угоди № 7/42 від 12.01.2015 р.

Управління соціального захисту Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області належним чином виконав свої зобов'язання, однак лише в межах затверджених субвенцій.

Відповідачем проводились часткові розрахунки за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян на загальну суму 667 052, 34 грн.

Некомпенсована відповідачем частина витрат на послуги по перевезенню пільгових категорій громадян за 2015 рік станом на момент розгляду справи складала 144 500,45 грн., що сторонами не заперечувалось та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.06.2015 р.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не надано розрахунку витрат, первинної документації, яка підтверджує розмір понесених витрат за 2015 рік, а відтак не доведено належних доказів у підтвердження заборгованості.

Однак судова колегія вважає помилковими підстави, з яких виходив суд першої інстанції при вирішенні спору.

Частиною 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обставини наявності заборгованості не заперечувалися відповідачем, визнані ним у акті звірки, який згідно до п. 5, 6 Порядку № 256 від 04.03.2002 р. є підставою для підготовки реєстрів нарахованих сум з метою надання фінансовим органам обласних держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби.

До того ж, обставини наявності боргу встановлені при розгляді справи № 814/527/17 та згідно до приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України не повинні доводитися знову.

Отже, наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, судова колегія вважає, що достатні правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

За загальним правилом, відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою відповідно до чинного законодавства України та будь-який договір незалежно від його правової природи повинен виконуватись (аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України від 15 травня 2012 року у справі № 11/446, від 22 березня 2017 року у справі № 905/2358/16 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України»).

Водночас, частинами першою та третьою статті 48 Бюджетного кодексу України унормовано, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються. Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку (ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України).

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2016 року у справі № 21-5853а15.

У відповідності до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За приписами статтей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи наведене, сторонами в Угоді № 7/42 від 12.01.2015 р. не було визначено конкретний розмір зобов’язань, а передбачено, що Управлінням соцзахисту Первомайської райдержадміністрації відшкодовуються витрати ПП «Євротранс-Юг» лише в межах затверджених річних лімітів (п. 1 Угоди). При цьому, пунктом 3.5 зазначеної Угоди сторонами конкретизований порядок такого відшкодування, а саме в межах затверджених річних лімітів по мірі надходження субвенцій з Державного бюджету за фактично перевезених пільговиків району пропорційно заборгованості всіх підприємств та організацій, що надають послуги з перевезення.

Затверджений кошторис щодо відшкодування пільг на приміське перевезення автомобільним транспортом надходження коштів із загального фонду бюджету в сумі 1 592 000 грн. призначені були не лише для сплати за надані ПП «Євротранс-Юг» послуги перевезення, а й для інших перевізників, що надавали такі послуги, та розподілялися пропорційно заборгованості для всіх підприємств-перевізників. За даними звітів про надходження та використання коштів у 2015 році, затверджений кошторис був використаний.

Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання передбачених законодавством пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не передбачено.

Таким чином, судова колегія вважає, що сторонами встановлений певний порядок розрахунків за надані послуги з перевезення, визначені обмеження щодо оплати, а також обумовлений ліміт розміру зобов’язань відповідача. Позивач, взявши певний ризик, з цими умовами договору погодився, а тому судом першої інстанції по суті позовних вимог правомірно відмовлено в їх задоволенні.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 зазначено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас, апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що достатніх правових підстав для скасування оскаржуваного рішення господарського суду Миколаївської області не вбачається.

Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Євротранс-Юг» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 28.09.2017 р. у справі № 915/827/17 – без змін.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Т.А. Величко

Суддя В.І. Жеков