Рішення № 70715536, 04.12.2017, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

"04" грудня 2017 р. Справа № 927/1052/17

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут",вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021

Предмет спору: про стягнення 21463,92 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 довіреність від 14.04.2017 за № 14-71, представник

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність від 12.02.2016 за № 1/338, представник

В судовому засіданні 04.12.2017 р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" про стягнення 21463,92 грн., з яких 19853,54 грн. сума пені за період з 25.02.2016 по 30.10.2016 та 1610,38 грн. трьох відсотків річних за аналогічний період. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 16-208-РО на купівлю - продаж природного газу від 30.12.2015 та додаткових угод до нього.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити заявлений позов в повному обсязі.

Відповідач відзивом на позов та повноважний представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, зазначивши що обовязок відповідача з проведення остаточного розрахунку за поставлений природний газ залежить від документального оформлення сторонами обсягів переданого газу, а саме від дати складання (підписання) актів приймання передачі природного газу. Відповідач вказав, що своєчасно надсилав на адресу позивача належним чином оформлені акти приймання передачі у двох примірниках, про те позивач в порушення умов договору вказані акти на адресу відповідача не повернув, а тому, на думку відповідача, строк з оплати поставленого природного газу за договором від 30.12.2015 за № 16-208-РО у спірному періоді не настав, а відтак правові підстави для задоволення позову та стягнення штрафних санкцій та відсотків річних за несвоєчасну оплату відповідачем вартості природного газу, - відсутні. Відповідач ствердив, що факт оплати ним вартості природного газу у спірному періоді не свідчить про настання строку оплати, а є виконанням договірних зобовязань у відповідності до п. 6.1 договору від 30.12.2015 за № 16-208-РО. Крім того, на думку відповідача, «механізм» остаточного розрахунку, визначеного в пункті 6.1 договору, сторонами не застосовувався через наявність імперативного регулюючого впливу держави в проведення розрахунків, встановлений постановою КМУ від 30.09.2015 за № 792 єдиний порядок взаєморозрахунків, який здійснюється з банківських рахунків із спеціальним режимом використання; а також повного контролю з боку державних органів за порядком проведення розрахунків між сторонами. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню в зв'язку із відсутністю вини відповідача в несвоєчасному виконанні зобов'язань за договором. (а.с.75-84).

Позивач проти доводів відповідача заперечив, вказавши що акти приймання передачі природного газу є документами, що фіксують остаточний обсяг переданого газу у відповідному місяці, та саме відповідач, згідно пункту3.3 договору від 30.12.2015 за № 16-208-РО, виходячи із показників лічильників, вносить до вказаних актів спожитий ним обсяг природного газу у відповідному місяці, його фактичну ціну та вартість та направляє вказані документи на адресу позивача. Відтак, саме у відповідача є всі вихідні дані для проведення розрахунку із позивачем. Пункт 6.1 договору від 30.12.2015 за № 16-208-РО, всупереч твердженням відповідача, не повязує обовязок відповідача оплати вартість спожитого ним природного газу саме із датою підписання сторонами актів приймання передачі природного газу або датою їх зворотнього повернення на адресу відповідача. Позивач ствердив, що проведення відповідачем розрахунків за спожитий природний газ за рахунок коштів, що обліковуються на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, будь яким чином не обмежує відповідача у проведенні своєчасного розрахунку за спожитий природній газ, та не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобовязань за договором від 30.12.2015 за № 16-208-РО (а.с.68-73).

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2015 року між Національною акціонерною компанією Нафтогаз України (надалі продавець, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз збут (покупець, відповідач по справі) був укладений договір № 16-208-РО на купівлю-продаж природного газу, згідно з умовами якого позивач зобовязався передати у власність відповідачу у 2016 році природний газ (надалі газ), а відповідач зобовязався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за договором використовується відповідачем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо - комерційної діяльності) (п.п. 1.1-1.2 договору № 16-208-РО) (а.с.10-12).

Пунктом 2.1 договору в редакції додаткової угоди від 30.04.2016 за № 2, сторони узгодили обсяги газу, що мають бути поставлені за договором. Так, продавець передає покупцю у період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року газ обсягом до 150,112 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів: у січні 57,132 тис.куб.м, у лютому 43,168 тис. куб. м, у березні 29,412 тис. куб. м., всього у І кварталі 129,712 тис. куб. м.; у квітні 11,900 тис. куб. м., у травні 3,400 тис. куб. м., у червні 1,200 тис. куб. м., всього у ІІ кварталі 16,500 тис. куб. м.; у липні 1,100 тис. куб. м., у серпні - 1,400 тис. куб. м., у вересні 1,400 тис. куб. м., всього у ІІІ кварталі - 3,900 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу.

Приймання передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання передачі газу (п. 3.2 договору).

За приписами пункту 3.3 договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2016 за № 1, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобовязується надати позивачу підписані та скріплені печаткою відповідача два примірника акта приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 13-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу, зобовязується повернути відповідачу один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою. У разі не підписання позивачем акту приймання передачі газу, позивач письмово повідомляє відповідача про причини не підписання акта.

Розділом V договору «Ціна газу» сторони погодили, що ціни (граничні роздрібні ціни) на природний газ установлюються Кабінетом Міністрів України і на період до 30.04.2016 становлять 3600,00 грн. за 1000 куб. м. природного газу, в т.ч. ПДВ 20%, та на період з 01.05.2016 - 3913,00 грн. за 1000 куб. м., в т.ч. ПДВ 20%(пункт 5.1 договору з урахуванням додаткових угод №№ 1- 2) (а.с.13-14).

У відповідності до пункту 5.2 договору з урахуванням додаткових угод №№ 1-2, ціна за 1000 куб м. природного газу за цим договором на період до 30.04.2016 без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника природного газу із спеціальними обовязками становить: -2207,10 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 2648,52 грн. за 1000 куб.м.

Ціна за 1000 куб. м. природного газу за цим договором з 01.05.2016 без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника природного газу із спеціальними обовязками становить: 2467,9333 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 2961,52 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу і становить 333529,25 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20 %, всього з ПДВ 400235,10 грн. (пункт 5.4 договору з урахуванням редакції додаткової угоди № 2) (а.с.14).

Пунктом 6.1 договору сторони узгодили строки оплати за поставлений природний газ. Так, оплата планових обсягів газу здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу,на підставі підписаного сторонами акту приймання передачі природного газу за розрахунковий період.

Додатковою угодою № 1 від 31.03.2016, яка поширює свою дію на відносини, що складись між сторонами з 01 квітня 2016 року, сторони змінили редакцію пункту 6.1 договору та погодили, що оплата планових обсягів газу здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу (а.с.13).

Згідно пункту 6.2 договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідача на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди відповідач перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача.

Пунктом 6.4 договору сторони передбачили, що за наявності заборгованості у відповідача за цим договором позивач зараховує кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за природний газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 30 вересня 2016 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (розділ ХІ договору в редакції додаткової угоди № 2) (а.с.14).

Згідно матеріалів справи, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ за договором у період з січня 2016 року по вересень 2016 року на загальну суму 394153,41 грн., що підтверджується двосторонніми актами приймання передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 151315,25 грн. (за січень 2016 року), від 29.02.2016 на суму 114331,31 грн. (за лютий 2016 року), від 31.03.2016 на суму 77898,28 грн. (за березень 2016 року), від 30.04.2016 на суму 28950,97 грн. (за квітень 2016 року), від 31.05.2016 на суму 6784,85 грн. (за травень 2016 року), від 30.06.2016 на суму 3746,33 грн. (за червень 2016 року), від 31.07.2016 на суму 2617,98 грн. (за липень 2016 року), від 31.08.2016 на суму 3512,36 грн. (за серпень 2016 року) та від 30.09.2016 на суму 4996,08 грн. (за вересень 2016 року), які підписані та скріплені печатками обох сторін (а.с. 18-26).

Відповідач за поставлений природний газ у спірному періоді розрахувався у повному обсязі станом на 31 жовтня 2016 року, що відповідачем не спростовується.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості природного газу, поставленого на підставі договору від 30.12.2015 за № 16-208-РО у період з січня 2016 року по вересень 2016 року, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 19853,54 грн. пені за період з 25.02.2016 по 30.10.2016 та1610,38 грн. трьох відсотків річних за той же період.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, зазначивши що умови договору не містять,на його думку, обовязку відповідача розрахуватися за поставлений природний газ за відсутності акту приймання передачі. Обовязок відповідача розрахуватися за поставлений природний газ залежить від документального оформлення сторонами обсягів переданого газу, а саме від дати складання (підписання) актів приймання передачі. Відповідач ствердив, що акти приймання передачі були оформлені з порушенням строків встановлених п. 3.3 договору з вини самого позивача, який не повертав підписані акти за зворотньою адресою відповідача. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що строк оплати природного газу, поставленого за договором від 30.12.2015 за № 16-208-РО у період з січня 2016 року по вересень 2016 року, є таким що не настав, а відтак правові підстави для нарахування та стягнення неустойки (пені) та відсотків річних за порушення строків розрахунків, - відсутні (а.с.75-84).

Суд доводи відповідача відхилив з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так пунктом 6.1 договору № 16-208-РО сторони узгодили, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом саме 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, тоді як остаточний розрахунок за фактично переданий газ до 25 числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу на підставі підписаного сторонами акту приймання передачі природного газу за розрахунковий місяць. При цьому пунктом 3.3 договору № 16-208-РО також передбачалось, що підписані акти є підставою саме для остаточних розрахунків між сторонами.

Разом з тим, додатковою угодою від 31.03.2016 за № 1, що поширює свою дію на відносини, які фактично склались між сторонами з 01 квітня 2016 року, сторони змінили редакцію пунктів 6.1 та 3.3 договору, виключивши з договору положення про те, що акт приймання передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Пунктом 6.1 договору в новій редакції сторони встановили, що оплата планових обсягів газу здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу (а.с.13).

Таким чином, незалежно від редакції пункту 6.1 договору, умови договору відповідають положенням ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та не містять жодних застережень щодо настання обовязку відповідача з оплати газу саме після підписання позивачем акту приймання передачі природного газу чи після повернення позивачем на адресу відповідача підписаного ним примірника зазначеного акту.

Проаналізувавши умови договору № 16-208-РО, суд дійшов висновку, що обовязок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації природного газу не ставиться в залежність від дати оформлення відповідного акту приймання передачі природного газу, а тому прострочення грошового зобовязання відповідача за цим договором не повязане з моментом реального підписання актів приймання передачі позивачем. Зазначені акти лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за розрахунковий місяць. Виходячи із показників своїх комерційних вузлів обліку природного газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунку з позивачем.

При цьому, зі змісту пункту 3.3 договору вбачається, що саме на відповідача покладено обовязок надавати позивачу підписані зі своєї сторони акти приймання передачі природного газу, у яких відповідач самостійно зазначає фактичний обсяг використаного ним природного газу, його фактичну ціну та вартість.

Несвоєчасне повернення позивачем актів приймання передачі природного газу не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 цього Кодексу, а тому наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обовязку сплатити вартість фактично поставленого природного газу.

Аналогічної правової позиції дотримався Вищий господарський суд України в постанові від 11.10.2016 по справі № 911/10/16, від 07.09.2016 по справі № 904/248/16, від 05.09.2016 по справі № 904/11154/15, від 14.09.2016 по справі № 909/79/16 та ін.

Таким чином, виходячи із змісту п. 6.1 договору, суд дійшов висновку, що строк з оплати природного газу, поставленого у січні 2016 року, настав 25.02.2016 (прострочено оплату з 26.02.2016 року), строк оплати природного газу, поставленого у лютому 2016 року, - 25.03.2016 (прострочено оплату 26.03.2016 року), строк оплати природного газу, поставленого у березні 2016 року, - 25.04.2016 (прострочено оплату 26.04.2016 року), строк оплати природного газу, поставленого у квітня 2016 року, - 25.05.2016 (прострочено оплату 26.05.2016 року), строк оплати природного газу, поставленого у травні 2016 року, - 27.06.2016 року (прострочено оплату 28.06.2016 року), строк оплати природного газу, поставленого у червні 2016 року, - 25.07.2016 (прострочено оплату 26.07.2016 року), строк оплати природного газу, поставленого у липні 2016 року, - 25.08.2016 (прострочено оплату 26.08.2016 року), строк оплати природного газу, поставленого у серпні 2016 року, - 26.09.2017 (прострочено оплату 27.09.2016 року), строк оплати природного газу, поставленого у вересні 2016 року, - 25.10.2016 (прострочено оплату 26.10.2016 року).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі не виконання відповідачем умов пункту 6.1 цього договору, він зобовязаний сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Виходячи з того, що відповідачем були порушені строки з оплати вартості поставленого природного газу у спірному періоді, суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, перевіривши наданий позивачем розрахунок (а.с.15-17), встановив, що розмір пені та трьох відсотків річних, у заявленому періоді, становить 19529,93 грн. та 1588,32 грн. відповідно, враховуючи що позивачем було невірно визначено прострочення з оплати вартості природного газу, поставленого у січні, лютому та серпні 2016 року, виходячи з умов п. 6.1 договору та вимог ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, а також невірно застосована облікова ставка НБУ у період з 28.10.2016 по 30.10.2016, що складала 14 %, замість 15%, яка застосовано позивачем.

Судом залишено поза увагою доводи відповідача про відсутність можливості забезпечити своєчасний розрахунок із позивачем за поставлений природний газ на підставі договору від 30.12.2015 за № 16-208-РО, з огляду на те, що оплата за придбаний природний газ проводилась за рахунок коштів, які обліковуються на поточному рахунку відповідача із спеціальним режимом використання.

Як вбачається з матеріалів справи, проведення відповідачем розрахунків за спожитий природний газ за рахунок коштів, що обліковуються на поточному рахунку відповідача із спеціальним режимом використання передбачено умовами договору, а саме пунктом 6.2, згідно якого за наявності заборгованості за попередні періоди відповідач перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним використанням позивача.

Погоджений сторонами порядок перерахування коштів за придбаний природний газ згідно договору від 30.12.2015 за № 16-208-РО також узгоджується з приписами постанови КМУ від 30.09.2015 за № 792 «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природній газ», якою затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ та Порядок проведення розрахунків за спожитий природній газ,а також з приписами постанови НКРЕКП від 30.09.2015 за № 2516 «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обовязки», які діяла у періоді заявленому до стягнення.

При цьому, дія Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного, на який посилається відповідач у своєму відзиві, не поширюється на відносини, повязанні з остаточним розрахунком газопостачального підприємства та його структурних підрозділів із оптовим продавцем природного газу, операторами газотранспортної та газорозподільних систем відповідно до умов укладених договорів та погашенням заборгованості споживачів за спожитий природний газ (пункт 2 розділу І Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обовязки, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за № 2516).

Проаналізувавши зміст вищеперерахованих нормативно правових актів, суд дійшов висновку, що встановлений ними порядок розрахунків постачальника природного газу з оптовим продавцем природного газу ніяким чином не обмежує відповідача у проведенні остаточного розрахунку із позивачем, всупереч твердженням останнього, не свідчить про відсутність його вини в несвоєчасному розрахунку з позивачем, та не є підставою для звільнення ТОВ «Чернігівгаз Збут» від відповідальності за порушення договірних зобовязань перед ПАТ НАК «Нафтогаз України» за договором від 30.12.2015 за № 16-208-РО.

З огляду на зазначене, суд вирішив задовольнити заявлений позов частково, в частині пені в сумі 19529,93 грн. та в частині відсотків річних в сумі 1588,32 грн. за заявлені періоди, враховуючи виявлені судом помилки в розрахунку позивача (а.с.15-17).

Згідно приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам , тобто з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 1574,24 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз збут (14021, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Любецька, 68, код ЄДРПОУ 39576385, з будь якого рахунку виявленого під час примусового виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720, п/р 26002301921 АТ Ощадбанк, МФО 300465) 19529,93 грн. пені, 1588,32 грн. трьох відсотків річних та 1574,24 грн. судового збору.

3. Врешті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 05.12.2017.

Суддя І.Г. Мурашко