Рішення № 70715213, 23.11.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2017р.Справа № 917/1612/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маргунас-Україна", вул. Промислова, буд. 17, с. Васищеве, Харківський район, Харківська область, 62495, код ЄДРПОУ 34858592

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогіря молокопродукт", вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 33707592

про стягнення 135385,70 грн.

Суддя Паламарчук В.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 дов. від 27.09.2016р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маргунас-Україна" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" про стягнення заборгованості по договору поставки №2207-4 від 22.07.2013р. в розмірі 135385,70 грн., з них: 128912,53 грн. - основного боргу, 1250,27 грн. - 3% річних від простроченої суми, 5222,90 грн. - інфляційних витрат.

Від позивача 22.11.2017р. надійшов лист, в якому позивач повідомив, що позов підтримує та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі

Відповідач відзив на позов не надав.

23.11.2017 від відповідача надійшла заява №22/11-17 від 22.11.2017р. (вхід. №14315 від 23.11.2017р.) про розстрочку виконання рішення суду на 24 місяці рівними частинами. Судом прийнято вказану заяву до розгляду.

В судовому засіданні 23.11.2017 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Господарський суд повідомив, що повний текст рішення буде складений протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, заслухавши представника відповідача, суд встановив:

22.07.2013 року між ТОВ "Маргунас-Україна" (позивач, Продавець) та ТОВ «Білогіря молокопродукт» (відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки №2207-4 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцю хімічну продукцію в асортименті (надалі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та здійснювати його оплату.

Кількість, асортимент, найменування, ціна та загальна вартість відповідної партії Товару встановлюється у видаткових накладних, що мають силу специфікації і є невід'ємною частиною цього договору ( п. 1.2 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору передача Товару Покупцю здійснюється протягом 5 (п'яти) календарних днів, з моменту отримання від покупця відповідного замовлення на Товар. Замовлення оформляється на кожну партію Товару та передається Покупцем Постачальнику засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або через представника (кур'єром). Замовлення може бути оформлено на фірмовому бланку Покупця та підписане керівником, чи іншою уповноваженою особою Покупця.

Постачальник зобов'язаний протягом одного робочого дня розглянути направлене Покупцем Замовлення та письмово повідомити Покупця про можливість/ не можливість виконання Замовлення та дату поставки Товару. Підтвердження прийняття до виконання Замовлення, також являється складений Постачальником та направлений Покупцю рахунок-фактури. На підставі погодженого Сторонами Замовлення, Постачальник складає видаткову накладну.

Покупець здійснює оплату вартості Товару за ціною вказаною у видатковій накладній. Вартість Товару оплачується на поточний рахунок Постачальника в національній валюті України - гривні. Оплата товару здійснюється Покупцем на підставі видаткової накладної, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника впродовж 70 (сімдесяти) календарних днів з дати отримання Покупцем Товару на належним чином оформлених товаросупровідних документів (п.2.4 цього договору). Оплата здійснюється щотижнево у розмірі не менше 10% загальної вартості поставленого на день оплати товару. (п.п.3.1, 3.2, 3.3 Договору).

Позивач поставив відповідачу товару за наступними видатковими накладними:

- №РН-0508-02 від 05.08.2015р. на загальну суму 144763,99 грн.;

- №РН-1208-06 від 12.08.2015р.на загальну суму 140272,97 грн.;

- №РН-2209-06 від 22.09.2015р. на загальну суму 76890,00 грн.;

- №РН-2910-04 від 29.10.2015р. на загальну суму 142369,00 грн.

Однак, відповідачем частково здійснено оплату Товару, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в сумі 128912,53 грн. за товар, поставлений за видатковою накладною №РН-2910-04 від 29.10.2015р.

Вищевикладене і стало підставою звернення позивача до суду про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 128912,53 грн.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем вказана сума заборгованості не заперечується.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого Товару за договором поставки №2207-4 від 22.07.2013р., вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 128 912,53грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 1250,27 грн. - 3% річних та 5222,90грн. - інфляційних втрат за період з 18.02.2017р. по 15.06.2017р.

Суд здійснив перерахунок суми 3% річних та суми інфляційних за допомогою калькулятора системи "Ліга. Закон 3 9.5.3" та встановив, що позовна вимога про стягнення 3% річних у сумі 1250,27 грн. та інфляційних у сумі 5222,90грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню

Відповідачем подано заяву про розстрочку виконання рішення суду рівними платежами на 24 місяці рівними частинами..

В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що основним ринком збуту продукції відповідача був ринок Російської Федерації, проте Російською Федерацією було введено заборону на імпорт сільськогосподарської продукції, сировини та продуктів споживання, країною походження яких є Україна. На даний час Товариство шукає нові ринки збуту товарів, вживає дії щодо стягнення заборгованості зі своїх контрагентів. Зазначене унеможливлює виконання рішення суду за єдиним платежем, наслідком чого може стати арешт майна та коштів, що призведе до зупинки підприємства.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заяву про розстрочку виконання рішення.

На підтвердження факту наявності тяжкого фінансового стану відповідача ним надано копію звіту про фінансові результати за перше півріччя 2017р., копію акту № 1 про простій підприємства від 11.09.2016р., копію наказу № 308 від 11.09.2016р. про затвердження вказаного акту, копію наказу №305.1 від 09.09.2016р. про зупинення підприємства, а також копію постанови Білогірського відділення Красилівського відділу поліції від 20.09.2016р. про визнання ТОВ "Білогір'я молокопродукт" потерпілим у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 206 Кримінального кодексу України (протидія законній господарській діяльності). Також відповідачем надано звіт незалежного аудитора за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., у якому зазначено, що фінансований стан товариства, у період, що аналізувався, не стійкий, товариство неплатоспроможне, одночасне виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ "Білогір'я молокопродукт" призведе до повної його неплатоспроможності та ризику банкрутства.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».

Суд звертає увагу на те, що за змістом ст. 121 ГПК України тяжкий фінансовий стан відповідача на є підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності. Відсутність станом на даний час грошових коштів, достатніх для виконання рішення господарського суду, тяжке фінансове становище не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення у даній справі.

На підставі вищевикладеного, враховуючи матеріальні інтереси як боржника, так і стягувача, наявність інфляційних процесів у економіці держави, а також той факт, що боржником не доведено винятковості обставин та об'єктивної неможливості виконати рішення суду, суд відмовляє у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", (вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23, м. Гадяч Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 33707592, інші відомості: відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маргунас-Україна" (вул. Промислова, буд. 17, с. Васищеве, Харківський район, Харківська область, 62495, код ЄДРПОУ 34858592, інші відомості: відсутні) 128912,53 грн. - сума основного боргу, 1250,27 грн. - 3% річних, 5222,90грн. - інфляційні витрати, 2030,79грн. . витрат по сплаті судового збору. Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" №22/11-17 від 22.11.2017р. (вхід. №14315 від 23.11.2017р.) про розстрочку виконання рішення суду на 24 місяці рівними частинами - відмовити.

4. Копію рішення направити сторонам.

Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2017р.

Суддя Паламарчук В.В.