Рішення № 70715158, 30.11.2017, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/2708/17

за позовом Фізичної особи-підприємця Кодаченко Григорія Васильовича

до відповідача Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

про стягнення 874 179,53 грн.

за участі представників:

від позивача - Охінченко М.С. , довіреність № 1686 від 23.09.15 ;

від відповідача - участі не брали;

від 3-ї особи - участі не брали;

слухач - ОСОБА_5 паспорт НОМЕР_1, виданий 24 липня 2001 року;

Фізична особа-підприємець Кодаченко Григорій Васильович (надалі - ФОП Кодаченко Г.В.) звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект" (надалі - ПП „Спецзовнішкомплект") про стягнення заборгованості в сумі 874 179,53 грн, з яких: 434 000,00 грн - основний борг, 39024,33 грн - 3% річних, 401 155,20 грн - інфляційні, з покладенням судового збору на відповідача.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 24/12/10 від 24.12.2010 щодо оплати поставленого товару згідно видаткової накладної № РН-000014 від 29.12.2010. Правовими підставами позивач зазначає норми статей 525, 526, 530, 611, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України та 193, 216 Господарського кодексу України. Також позивач посилається, згідно приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, на встановлені обставини рішеннями у справах №№ 912/195/15-г та 912/689/16.

Ухвалою від 19.09.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 12.10.2017 о 16:00 год, від сторін витребувано необхідні для розгляду спору докази.

На вимогу господарського суду позивач подав пояснення по суті спору. Так позивач зазначає, що стосовно відображення в бухгалтерському та податковому обліку коригування боргу, про який йдеться в акті звіряння взаємних розрахунків від 31.12.2016, ініціатором проведення взаємозаліку в сумі 196000 грн було ПП „Спецзовнішкомплект" відповідно до заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 20.12.2016. Відповідно до п. 291.6 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої-третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), враховуючи вказане ФОП Кодаченко Г.В. в податковому обліку суму взаємозаліку в розмірі 196 000 грн не відображав. В бухгалтерському обліку сума проведена шляхом зменшення дебіторської заборгованості за договором № 24/12/10 від 24.12.2010 в розмірі 196000 грн та закриттям дебіторської заборгованості за договором № 21/12/10 від 21.12.2010 в сумі 196000 грн. Що стосується коригування проведеного на підставі постанови Вищого господарського суду України від 20.01.2016 у справі № 912/195/15-г в розмірі 630000 грн, то позивач зазначає, що ця сума складається із оплат, які були проведені у грошовій формі у 2010-2012 роках і, відповідно, були відображені в податковому обліку в деклараціях платника єдиного податку відповідних періодів проведення оплати. Податкові декларації платника єдиного податку (звіти) були подані до ДФС за місцем реєстрації. В бухгалтерському обліку сума коригування на підставі постанови Вищого господарського суду України від 20.01.2016 у справі № 912/195/15-г в розмірі 630 000 грн проведена шляхом збільшення (відновлення) дебіторської заборгованості за договором № 24/12/10 від 24.12.2010 в розмірі 630 000 грн та зменшенням кредиторської заборгованості за договором № 21/12/10 від 21.12.2010.

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (надалі - АТ „Ощадбанк", ПАТ "Державний ощадний банк України") подав клопотання в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України про залучення його до участі у справі № 912/2708/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Клопотання мотивоване наявністю між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ПП "Спецзовнішкомплект" Кредитних договорів, на виконання умов яких ПАТ "Державний ощадний банк України" перерахував відповідачу у даній справі 59 500 000 грн. Станом на теперішній час ПП "Спецзовнішкомплект" такі кошти не повернув. За твердженням заявника, позивач у даній справі вчиняє дії, що призводять до фінансової неспроможності ПП "Спецзовнішкомплект" (фіктивного банкрутства), що прямо стосується інтересів ПАТ "Державний ощадний банк України" як кредитора відповідача.

Ухвалою від 12.10.2017 допущено ПАТ "Державний ощадний банк України" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, відкладено розгляд справи № 912/2708/17 до 31.10.2017 о 14:00 год.

30.10.2017 від ПАТ „Державний ощадний банк України" надійшов відзив на позовну заяву ФОП Кодаченка Г.В. Так, третя особа наполягає на безпідставності позовних вимог з огляду на таке. Факт укладення Договору № 24/12/10 від 24.12.2010 та, відповідно, поставки товару на суму 3286000 грн без ПДВ підтверджено матеріалами даної справи та рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.06.2016 у справі № 912/689/16 за позовом ФОП Кодаченко Г.В. до ПП „Спецзовнішкомплект", третя особа АТ „Ощадбанк" про стягнення 684970 грн. Твердження позивача у позовні заяві, що відповідач сплатив лише частину заборгованості в сумі 1971030 грн не відповідає дійсності, оскільки останнім було сплачено/погашено 2 601 030 грн, даний факт встановлено саме рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.06.2016 у справі № 912/689/16. Тому третя особа вважає, що позовні вимоги позивача в розмірі 434000 грн є необґрунтованими та недоведеними. Крім того, враховуючи, що нараховані позивачем 3% річних та інфляційні нарахування є похідними від вимог про стягнення заборгованості в розмірі 434000 грн, які позивачем не були доведені, третя особа вважає, що такі вимоги теж не підлягають задоволенню.

31.10.2017 господарським судом розпочато розгляд справи по суті. Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 31.10.2017 розгляд справи відкладено до 16:00 год 13.11.2017 на підставі п.п. 2,3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

07.11.2017 від позивача надійшли пояснення. Так позивач стверджує, що за поставлений товар згідно Договору № 24/12/10 від 24.12.2010 за видатковою накладною № РН-000014 від 29.12.2010 на суму 3286000 грн, відповідачем було сплачено 2601030 грн; дана сума по бухгалтерському обліку була проведена, як оплата по Договору № 24/12/10, оскільки листом № 408 від 28.12.2012 ПП „Спецзовнішкомплект" повідомило позивача, що у платіжних дорученнях №1170 від 17.12.2012 на суму 350 000 грн, № 1254 від 26.12.2012 на суму 100 000 грн, № 1262 від 27.12.2012 на суму 100 000 грн, № 1269 від 28.12.2012 на суму 80 000 грн, призначення платежу „Погашення заборгованості за товар згідно накладної № РН-000013 від 29.12.2010. без ПДВ" була допущена помилка (опечатка) в призначенні платежу; вірними слід вважати реквізити „Погашення заборгованості за товар згідно накладної № РН-000014 від 29.12.2010 без ПДВ". Дані обставини досліджені Господарським судом Кіровоградської області у справі № 912/689/16, рішення від 10.06.2016, стор. 3-6. Однак в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 у справі № 912/195/15-г (стор. 2-3) суд зазначив, що кошти згідно платіжних доручень № 1170 від 17.12.2012 на суму 350 000 грн, № 1254 від 26.12.2012 на суму 100 000 грн, № 1262 від 27.12.2012 на суму 100 000 грн, № 1269 від 28.12.2012 на суму 80 000 грн, всього 630 000 грн - це оплата за товар згідно накладної № РН-000013 від 29.12.2010 по Договору № 21/12/10. Після цього позивачем 20.01.2016 було проведено коригування в бухгалтерському обліку шляхом відображення сплати заборгованості по Договору № 21/12/10 від 21.10.2010 в розмірі 434000 грн та переплати в розмірі 196 000 грн і, відповідно, збільшення заборгованості по Договору № 24/12/10 від 24.12.2010 на суму 630 000 грн, оскільки одне і те ж платіжне доручення не може підтверджувати оплату за товар по двом договорам, а, враховуючи позицію апеляційного суду, кошти в сумі 630 000 грн проведено як оплату по Договору № 21/12/10 від 21.10.2010. Позивач робить висновок, що якщо взяти вартість поставленого по Договору № 24/12/10 та Договору № 21/12/10 товару (3 720 000 грн) та відняти оплату в розмірі 2 601 030 грн та заборгованість стягнуту по рішенню суду від 10.06.2016 у справі № 912/689/16 (684970 грн) виходить, що заборгованість відповідача по господарських відносинах між позивачем та відповідачем складає 434 000 грн:

3720000 грн - 2601030 грн - 684970 грн = 434 000 грн.

10.11.2017 від ПАТ „Державний ощадний банк України" надійшли пояснення на деталізований розрахунок заборгованості. Так, третя особа наголошує, що судовими рішеннями у справі № 912/689/16 встановлено, що повідомлення відповідача позивачеві у вигляді листів про помилкове зазначення призначення платежу є належними доказами, які підтверджують зміну призначення платежу; як наслідок, суди дійшли до одноголосного рішення, що всього за договором купівлі-продажу № 24/12/10 від 24.12.2010 та відповідно до розрахунків сторін погашено 2 601 030 грн; залишок несплаченої заборгованості складає 684 970 грн. Таким чином, третя особа вважає, що постанова Вищого господарського суду України від 20.01.2016 у справі № 912/195/15-г не має преюдиційного значення для справи № 912/2708/17, оскільки судом не було встановлено факту існування листа № 408 від 28.12.2012 про зміну призначення платежу на „Погашення заборгованості за товар згідно накладної № РН-000014 від 29.12.2010. Без ПДВ" на відміну від постанов Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 та Вищого господарського суду України від 20.12.2016 у справі № 912/689/16, якими було встановлено, що повідомлення відповідача позивачеві у вигляді листів про помилкове зазначення призначення платежу є належними доказами, які підтверджують зміну призначення платежу; прийшли до одноголосного рішення, що всього за договором купівлі-продажу № 24/12/10 від 24.10.2010 та, відповідно, розрахунками сторін погашено 2 601 030 грн, залишок несплаченої заборгованості складає 684 970 грн.

У судовому засіданні 13.11.2017 продовжено розгляд справи по суті, представником позивача подано клопотання в порядку ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою від 13.11.2017 господарський суд продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 30.11.2017.

У судовому засіданні 30.11.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з врахуванням пояснень від 22.11.2017р.

Від відповідача не надійшов відзив на позов, ухвали, що направлялись на адресу відповідача за адресою, що вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 55-63, том 1), повернуті органом поштового зв'язку із відмітками „За зазначеною адресою не проживає".

30.11.2017 року від 3-ї особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване неможливістю представника, що супроводжує вказану справу, прибути в судове засідання, оскільки ця особа братиме участь в іншому судовомук засіданні, яке відбудеться в господарському суді Херсонської області 30.11.2017р об 11:00 год.

Господарський суд виходить з того, що ПАт "Державний ощадний банк України" не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК , з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах належними та допустими доказами у розумінні норм статтей 32-34 ГПК України.

З огляду на вказане суд відмовляє в задоволенні клопотання 3-ї особи про відкладення розгляду справи.

У зв'язку із вказаним розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами згідно приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього представна позивача, господарський суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

24.12.2010 ПП "Спецзовнішкомплект" (Покупець) та ФОП Кодаченко Г.В. (Продавець) уклали договір купівлі-продажу № 24/12/10 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов'язується продати та передати окремими партіями сільськогосподарську продукцію - насіння соняшника, українського виробництва, врожаю 2010 року, що далі іменується "Товар", за ціною, якості, у кількості і на умовах, погоджених із Покупцем і вказаних у даному Договорі, а Покупець зобов'язується купити і здійснити оплату окремих партій і загального об'єму Товару.

Пункт 2.1. даного Договору передбачає, що кількість Товару, що поставляється, складає 1060 тонн.

Відповідно до пункту 2.2. Договору ціна товару складає 3100,00 грн за тонну без ПДВ. Ціна товару дійсна протягом строку поставки, вказаного у пункті 4.2. даного Договору.

Пункт 2.3. Договору визначає, що сума даного Договору складає 3286000 грн без ПДВ.

Кінцеві показники ваги Товару, що прийняті для взаєморозрахунків, визначаються відповідно до видаткових накладних, що підписані обома Сторонами (пункт 2.4 Договору).

Пункт 4.1. Договору передбачає, що Продавець поставляє Товар на адресу Покупця окремими партіями відповідно до попередньої заявки за адресою: м. Світловодськ, вул. Павлика Морозова, 3.

Відповідно до пункту 4.2. Договору строк поставки до 30 січня 2011 року.

Покупець сплачує Продавцю за поставлений Товар загальної партії (загальна партія складає 1060,00 тонн) у строк до 31 грудня 2012 року (пункт 5.1. Договору).

Договір підписаний директором ПП "Спецзовнішкомплект" та ФОП Кодаченком Г.В. і скріплений печатками.

На виконання умов Договору Продавець поставив Товар - Соняшник у кількості 1060000 кг за ціною без ПДВ 3,10 грн, всього на суму 3 286 000 грн. без ПДВ, про що свідчить видаткова накладна № РН-000014 від 29.12.2010, яка підписана представниками Сторін із прикладенням їх печаток.

За твердженням позивача відповідачем здійснено погашення заборгованості частково, а саме на 1 971 030 грн згідно оплати; 196 000 грн шляхом взаємозаліку по договору купівлі-продажу від 21.10.2010 та 684970 грн стягнуто рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.06.2016. Так залишок несплаченої заборгованості, на думку позивача, становить 434000 грн, які він і просить стягнути з ПП „Спецзовнішкомплект" разом із 3% річних та інфляційними втратами за період заборгованості 15.09.2014 - 13.09.2017.

Вирішуючи спір господарський суд враховує наступні положення законодавства.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до частин 1-3 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Укладений між ФОП Кодаченко Г.В. та ПП "Спецзовнішкомплект" Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за яким регулюються, зокрема, параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивачем виставлено рахунок - фактуру № РФ-000023 від 29.12.2010 на суму 3286000 грн за Соняшник, кількістю 1 060 000 кг.

Видаткова накладна № РН-000014 від 29.12.2010, відповідно до якої поставлено Товар - Соняшник кількістю 1 060 000 кг, вартістю 3 286 000 грн без ПДВ, підписана представниками Сторін із прикладенням їх печаток.

Товар отримано відповідно до Довіреності № 511/2 від 29.12.2010 ОСОБА_7, оскільки в такій довіреності міститься посилання на рахунок-фактуру № РФ-000023 від 29.12.2010, довіреність видана на отримання цінностей від ПП Кодаченко Г.В. - Соняшник у кількості одна тисяча шістдесят тонн.

Господарський суд вважає доведеним факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, він у строк, передбачений Договором, поставив Товар, а відповідач прийняв його.

Як зазначено вище, пунктом 5.1. Договору передбачено, що строк оплати товару - до 31.12.2012.

Господарський суд враховує, що заборгованість за Договором № 24/12/10 від 24.12.2010 була предметом розгляду у справі № 912/689/16 за позовом Фізичної особи-підприємця Кодаченка Григорія Васильовича до Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про стягнення 684 970,00 грн. Так рішенням у справі № 912/689/16 від 10.06.2016, що залишене в силі постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 та Вищого господарського суду України від 20.12.2016 задоволено позов, стягнуто з ПП „Спецзовнішкомплект" на користь ФОП Кодаченка Г.В. 684 970 грн боргу та 10 274,55 грн судового збору.

При розгляді справи № 912/689/16 Господарським судом Кіровоградської області у рішенні від 10.06.2016, що залишене в силі постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 та Вищого господарського суду України від 20.12.2016 встановлено погашення відповідачем заборгованості по накладній № РН-000014 від 29.12.2010, що підтверджується наступними обставинами:

„80 000 грн сплачено 26.01.2011 (а.с. 96, том 1), із призначенням платежу "За соняшник згідно рах. № РН-000013 від 29.12.2010. Без ПДВ".

80 000 грн сплачено 27.01.2011 (а.с. 96, том 1), із призначенням платежу "За соняшник згідно рах. № РН-000013 від 29.12.2010. Без ПДВ".

В матеріалах справи міститься лист № 331 від 27.01.2011 (а.с. 191, том 1), адресований фізичній особі - підприємцю Кодаченку Г.В, за підписами директора та бухгалтера ПП "Спецзовнішкомплект", у якому повідомляється, що у платіжних дорученнях № 125 від 26.01.2011 на суму 80 000 грн, № 131 від 27.01.2011 на суму 80 000 грн із призначенням платежу: "За соняшник згідно рах. № РН-000013 від 29.12.2010. Без ПДВ" була допущена помилка (опечатка) в призначенні платежу. Вірними вважати нижче наведені реквізити вищевказаних платіжних доручень, зокрема ПП "Спецзовнішкомплект" зазначає про зміну призначення платежу на "Оплата за соняшник згідно видаткової накладної № РН-000014 від 29.12.2010. Без ПДВ".

80 000 грн сплачено 11.07.2011 (а.с. 97, том 1), із призначенням платежу "За соняшник згідно рах. № РН-000013 від 29.12.2010. Без ПДВ".

Відповідно до листа № 431 від 11.07.2011 (а.с. 192, том 1) відповідач змінив призначення платежу у платіжному дорученні № 930 від 11.07.2011 на суму 80 000 грн на "Оплата за соняшник згідно видаткової накладної № РН-000014 від 29.12.2010. Без ПДВ".

160 000 грн сплачено 01.08.2011 (а.с. 97, том 1), із призначенням платежу "За соняшник згідно рах. № РН-000013 від 29.12.2010. Без ПДВ".

Відповідно до листа № 438 від 01.08.2011 (а.с. 193, том 1) відповідач змінив призначення платежу у платіжному дорученні № 1010 від 01.08.2011 на суму 160 000 грн на "Оплата за соняшник згідно видаткової накладної № РН-000014 від 29.12.2010. Без ПДВ".

45 000 грн сплачено 02.09.2011 (а.с. 98, том 1), із призначенням платежу "За соняшник згідно рах. № РН-000013 від 29.12.2010. Без ПДВ".

Відповідно до листа № 458 від 02.09.2011 (а.с. 194, том 1) відповідач змінив призначення платежу у платіжному дорученні № 1099 від 02.09.2011 на суму 45 000 грн на "Оплата за соняшник згідно видаткової накладної № РН-000014 від 29.12.2010. Без ПДВ".

350 000 грн сплачено 17.12.2012 (а.с. 62, зворотній бік, а.с. 103, том 1), із призначенням платежу "Погашення заборгованості за товар згідно накладної РН-000013 від 29.12.2010 без ПДВ".

100 000 грн сплачено 26.12.2012 (а.с. 64, а.с. 103, том 1), із призначенням платежу "Погашення заборгованості за товар згідно накладної РН -000013 від 29.12.2010 без ПДВ".

100 000 грн сплачено 27.12.2012 (а.с. 65, а.с. 103, том 1), із призначенням платежу "Погашення заборгованості за товар згідно накладної РН -000013 від 29.12.2010 без ПДВ".

80 000 грн сплачено 28.12.2012 (а.с. 66, зворотній бік, а.с. 104, том 1), із призначенням платежу "Погашення заборгованості за товар згідно накладної РН -000013 від 29.12.2010 без ПДВ".

В матеріалах справи міститься лист № 408 від 28.12.2012, адресований фізичній особі - підприємцю Кодаченку Г.В, за підписами директора та бухгалтера ПП "Спецзовнішкомплект", у якому повідомляється, що у платіжних дорученнях № 1170 від 17.12.2012 на суму 350 000 грн, № 1254 від 26.12.2012 на суму 100 000 грн, № 1262 від 27.12.2012 на суму 100 000 грн, № 1269 від 28.12.2012 на суму 80 000 грн, призначення платежу: "Погашення заборгованості за товар згідно накладної № РН-000013 від 29.12.2010. Без ПДВ" була допущена помилка (опечатка) в призначенні платежу. Вірними вважати нижче наведені реквізити вищевказаних платіжних доручень, зокрема ПП "Спецзовнішкомплект" зазначає про зміну призначення платежу на "Погашення заборгованості за товар згідно накладної № РН-000014 від 29.12.2010. Без ПДВ"."

При розгляді справи № 912/689/16 господарські суди дійшли висновку, що повідомлення відповідача позивачеві у вигляді листів про помилкове зазначення призначення платежу є належними доказами, які підтверджують зміну призначення платежу.

Так, господарські суди при розгляді справи № 912/689/16 дійшли висновку, що відкликати і змінити зміст реквізиту "Призначення платежу" можливо лише до списання грошових коштів з рахунку за даним платіжним дорученням. Водночас у разі, якщо списання коштів вже відбулось, то питання про внесення змін да вказаного реквізиту вирішується між платником і одержувачем коштів в порядку узгодженому між ними.

Надалі суди у справі № 912/689/16 встановили:

„За накладною № РН-000014 від 29.12.2010 (Договір купівлі-продажу № 24/12/10 від 24.12.2010) сторони склали та підписали Акт звіряння від 25.03.2013 (а.с. 196, том 1), у якому відображено вищезазначені операції по погашенню заборгованості. Врешті, за даними обох сторін, станом на 25.03.2013 у ПП "Спецзовнішкомплект" існує заборгованість перед ФОП Кодаченком Г.В. у розмірі 2 211 000 грн за вказаною накладною.

140 000 грн сплачено 12.04.2013 (а.с. 72, а.с. 120, а.с. 172, том 1), із призначенням платежу "Погашення заборгованості за соняшник згідно акту звірки від 25.03.2013 без ПДВ". Отже надалі відповідач здійснював погашення заборгованості за накладною № РН-000014 від 29.12.2010, оскільки по ній сторони провели звірку взаєморозрахунків, яку оформили Актом (а.с. 196, том 1).

12 000 грн сплачено 28.05.2013 (а.с. 73, а.с. 123, а.с. 172, том 1), із призначенням платежу "Погашення заборгованості за соняшник згідно акту звірки від 25.03.2013 без ПДВ".

За накладною № РН-000014 від 29.12.2010 (Договір купівлі-продажу № 24/12/10 від 24.12.2010) сторони склали та підписали Акт звіряння від 31.01.2014 (а.с. 195, том 1), у якому відображено вищезазначені операції по погашенню заборгованості. Врешті, за даними обох сторін, станом на 31.01.2014 у ПП "Спецзовнішкомплект" існує заборгованість перед ФОП Кодаченком Г.В. у розмірі 2 059 000 грн за вказаною накладною.

500 000 грн погашено 03.02.2014 (а.с. 74, а.с. 126, а.с. 172, а.с. 242, том 1), із призначенням платежу "Погашення заборгованості за отриманий товар (соняшник) згідно акту звірки від 31.01.2014 без ПДВ". Отже надалі відповідач здійснював погашення заборгованості за накладною № РН-000014 від 29.12.2010, оскільки по ній сторони провели звірку взаєморозрахунків, яку оформили Актом (а.с. 195, том 1).

200 000 грн погашено 27.02.2014 (а.с. 75, зворотній бік а.с. 127, а.с. 172, а.с. 243, том 1), із призначенням платежу "Погашення заборгованості за отриманий товар (соняшник) згідно акту звірки від 31.01.2014 без ПДВ".

100 000 грн погашено 06.03.2014 (а.с. 76, зворотній бік, а.с. 127, а.с. 172, а.с. 243, том 1), із призначенням платежу "Погашення заборгованості за отриманий товар (соняшник) згідно акту звірки від 31.01.2014 без ПДВ".

180 000 грн погашено 19.03.2014 (а.с. 77, зворотній бік, а.с. 128, а.с. 172, а.с. 244, том 1), із призначенням платежу "Погашення заборгованості за отриманий товар (соняшник) згідно акту звірки від 31.01.2014 без ПДВ".

За накладною № РН-000014 від 29.12.2010 (Договір купівлі-продажу № 24/12/10 від 24.12.2010) сторони склали та підписали Акт звіряння від 12.01.2015 (а.с. 197, том 1), у якому відображено вищезазначені операції по погашенню заборгованості. Врешті, за даними обох сторін, станом на 12.01.2015 у ПП "Спецзовнішкомплект" існує заборгованість перед ФОП Кодаченком Г.В. у розмірі 1 079 000 грн за вказаною накладною.

150 000 грн погашено 13.01.2015 (а.с. 108, а.с. 180, зворотній бік, том 1), із призначенням платежу "Оплата за товар (соняшник) згідно акту звірки від 12.01.2015 без ПДВ". Отже надалі відповідач здійснював погашення заборгованості за накладною № РН-000014 від 29.12.2010, оскільки по ній сторони провели звірку взаєморозрахунків, яку оформили Актом (а.с. 197, том 1).

94 030 грн погашено 14.01.2015 (а.с. 108, а.с. 180, зворотній бік, том 1), із призначенням платежу "Оплата за товар (соняшник) згідно акту звірки від 12.01.2015 без ПДВ".

150 000 грн погашено 16.01.2015 (а.с. 108, а.с. 180, зворотній бік, том 1), із призначенням платежу "Оплата за товар (соняшник) згідно акту звірки від 12.01.2015 без ПДВ"."

З огляду на вищевказані оплати відповідача господарські суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій дійшли висновків, що всього за обгрунтованими розрахунками сторін погашено 2601030 грн, залишок несплаченої заборгованості складає 684970 грн. Вказане не заперечувалось сторонами при розгляді справи № 912/689/16.

Оскільки предметом розгляду справи № 912/689/16 була заборгованість за Договором № 24/12/10 від 24.12.2010, то саме за цим Договором залишок заборгованості склав 684970 грн, який і було стягнуто з ПП „Спецзовнішкомплект" на користь ФОП Кодаченко Г.В. рішенням від 10.06.2016 у справі № 912/689/16, яке набрало законної сили за результатами перегляду апеляційною та касаційною інстанціями.

Позивач зазначає, що залишок несплаченого боргу за Договором № 24/12/10 від 24.12.2010 в розмірі 434 000 грн виявився у зв'язку із зарахуванням 630 000 грн в рахунок заборгованості, що виникла у зв'язку із виконанням Договору № 21/12/10 від 21.12.2010, що встановлено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 у справі № 912/195/15-г, що залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2016. Сторони нібито узгодили 434 000 грн зарахувати в рахунок погашення боргу за Договором № 21/12/10 від 21.12.2010, оскільки лише на таку суму поставлено товар згідно вказаного Договору (видаткова накладна № РН-00013 від 29.12.2010), а залишок - 196000 грн шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог було зараховано у погашення боргу за Договором № 24/12/10 від 24.12.2010 (видаткова накладна № РН-000014 від 29.12.2010).

Так справа № 912/195/15-г порушена за позовом ФОП Кодаченка Г.В. до ПП „Спецзовнішкомплект" про стягнення заборгованості 434 000 грн, яка виникла, за твердженням ФОП Кодаченка Г.В., внаслідок неналежного виконання відповідачем Договору купівлі-продажу № 21/12/10 від 21.12.2010. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 18.02.2015 позов задоволено повністю. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2015, що залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2016, рішення скасовано та прийняте нове рішення про відмову в позові. Так у своїй постанові Дніпропетровській апеляційний господарський суд встановив:

„Доводи позивача спростовуються доказами оплати отриманого товару, а саме: виписками з поточного рахунку відповідача, який відкрито ним в ТВБВ 10010/114 філії - Кіровоградського обласного управління АТ "Ощадбанк" згідно договору банківського рахунку №204 від 12.09.2011року № 26006300224125 (а.с.63-70) за період з 16.12.2012 року по 29.12.2012 року та платіжними дорученнями №1170 від 17.12.2012 року, №1254 від 26.12.2012 року, №1262 від 27.12.2012 року, 1269 від 28.12.2012 року на суму 630 000,00 грн. про перерахування на поточний рахунок ФОП Кодаченко Г.В. № 26000170392 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", з призначенням платежу: погашення заборгованості за товар згідно накладної №РН-000013 від 29.12.2010 року без ПДВ (а.с.73).

Отже, фактично підстави для задоволення позову відсутні, а вирішення спору судом відбулося згідно прихованої сторонами інформації щодо виконання договору."

Отже суд апеляційної інстанції встановив сплату за Договором № 21/12/10 від 21.12.2010, за товар, поставлений згідно видаткової накладної №РН-000013 від 29.12.2010 на суму 630 000 грн. Водночас товару поставлено за вказаною накладною лише на 434 000 грн. Залишок сплаченої суми, стверджує позивач, сторони зарахували у погашення заборгованості за накладною № РН-000014 від 29.12.2010 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Проте господарський суд не погоджується із такими твердженнями позивача. Так розрахунки на загальну суму 2601030 грн здійснювались у період з 26.01.2011 по 16.01.2015, лист № 408, у якому повідомляється, що у платіжних дорученнях № 1170 від 17.12.2012 на суму 350 000 грн, № 1254 від 26.12.2012 на суму 100 000 грн, № 1262 від 27.12.2012 на суму 100 000 грн, № 1269 від 28.12.2012 на суму 80 000 грн, призначення платежу: "Погашення заборгованості за товар згідно накладної № РН-000013 від 29.12.2010. Без ПДВ", була допущена помилка (опечатка) в призначенні платежу і вірними необхідно вважати реквізити "Погашення заборгованості за товар згідно накладної № РН-000014 від 29.12.2010. Без ПДВ" датований 28.12.2012. Отже, на момент прийняття постанови Дніпропетровським апеляційним господарським судом у справі № 912/195/15-г (10.11.2015) сторони вже змінили призначення платежу, шляхом направлення листа № 408, проте такий лист вони не надали під час розгляду справи № 912/195/15-г на спростування доводів АТ „Ощадбанк" щодо сплати 630 000 грн за товар, поставлений згідно видаткової накладної № РН-000013 від 29.12.2010. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Подаючи позов у справі № 912/195/15-г та зазначаючи про наявність боргу за видатковою накладною № РН-000013 від 29.12.2010 позивач не подав господарським судам апеляційної та касаційної інстанції доказів (листа № 408 від 28.12.2012) про зарахування суми в загальному розмірі 630 000 грн, платежі щодо якої були подані АТ „Ощадбанк", в заборгованість за товар, отриманий відповідачем згідно видаткової накладної № РН-000014 від 29.12.2010. За відсутності такого листа суди у справі № 912/195/15-г дійшли висновку, що відповідні платежі здійснювались на погашення заборгованості за товар, отриманий відповідно до видаткової накладної № РН-000013 від 29.12.2010, оскільки саме так було зазначено у призначенні платежу.

Позивач стверджує, що ним 20.01.2016 було проведено коригування в бухгалтерському обліку шляхом відображення сплати заборгованості по Договору № 21/12/10 від 21.10.2010 в розмірі 434000 грн та переплати в розмірі 196 000 грн і, відповідно, збільшення заборгованості по Договору № 24/12/10 від 24.12.2010 на суму 630 000 грн, оскільки одне і те ж платіжне доручення не може підтверджувати оплату за товар по двом договорам, а, враховуючи позицію апеляційного суду, кошти в сумі 630 000 грн проведено як оплату по Договору № 21/12/10 від 21.10.2010.

Водночас, позов у справі № 912/689/16 був поданий після прийняття постанови Вищим господарським судом України від 20.01.2016, якою залишено в силі постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 у справі № 912/195/15-г, проте, як випливає зі змісту рішення від 10.06.2016 у справі № 912/689/16 позивач та відповідач зазначали про залишок несплаченої заборгованості за Договором № 24/12/10 від 24.12.2010 лише в розмірі 684 970 грн (ст. 2, 5 рішення від 10.06.2016 у справі № 912/689/16). Така обставина встановлена і під час перегляду рішення у справі № 912/689/16 Дніпропетровським апеляційним господарським судом, так у постанові від 19.10.2016 суд зазначає: „позивач посилається на часткову, в сумі 2 601 030 грн, оплату відповідачем отриманого соняшника, до стягнення ФОП Кодаченко Г.В. прибавлений борг в розмірі 684970 грн"; „отже, всього за розрахунками сторін погашено 2 601 030 грн, залишок несплаченої заборгованості складає 684 970 грн.".

Всупереч твердженням позивача про проведення коригування у бухгалтерському обліку 20.01.2016, останнім не було подано доказів такого коригування під час розгляду справи № 912/689/16, навпаки, як досліджено вище, позивач, як і відповідач, одноголосно стверджували про залишок боргу по видатковій накладній № РН-000014 від 29.12.2010 лише у розмірі 684970 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки у справі № 912/689/16 брали участь ті самі особи, то вважаються встановлені обставини погашення заборгованості за видатковою накладною № РН-000014 від 29.12.2010 на суму 2 601 030 грн, залишок несплаченої заборгованості (684 970 грн) стягнуто згідно рішення від 10.06.2016 у справі № 912/689/16.

Так як предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості лише за видатковою накладною № РН-000014 від 29.12.2010, безпідставним є посилання позивача на необхідність додавання вартості поставленого товару згідно обох видаткових накладних № РН-000013 від 29.12.2010 та № РН-000014 від 29.12.2010 і вирахування залишку боргу шляхом віднімання сплачених сум і стягненої суми за рішенням № 912/689/16. Вказане є неможливим, оскільки стягнення боргу за поставлений товар згідно видаткової накладної № РН-000013 від 29.12.2010 вже було предметом розгляду у справі № 912/195/15-г, а з системного аналізу норм статей 62 (п. 2 ч. 1), 80 (п. 2 ч. 1) Господарського процесуального кодексу України випливає неможливість повторного розгляду справи з тих же підстав і про той же предмет, якщо з такої справи прийнято рішення, що набрало законної сили.

З огляду на викладені обставини господарський суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 434 000 грн.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, то вони є похідними від основної суми заборгованості, і за відсутності основного боргу не підлягають задоволенню і нарахування на основний борг в порядку статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до норм ст.ст. 44,49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33,34,44,49,82-85 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 05.12.17

Суддя Т. В. Макаренко