Ухвала суду № 70714971, 05.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

05.12.2017Справа № 910/21156/17

за позовом ОСОБА_1 до про 1. Приватного акціонерного товариства «АТЕК»; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАО ІНВЕСТМЕНТ ЛІМІТЕД УКРАЇНА» визнання недійсними правочинів та стягнення 30 000 грн. 00 коп.

Суддя Чинчин О.В.

Представники: без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "АТЕК" та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАО ІНВЕСТМЕНТ ЛІМІТЕД УКРАЇНА» про визнання недійсними правочинів та стягнення 30 000 грн. 00 коп.

04.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про витребування доказів у справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.12.2017 року порушено провадження у справі № 910/21156/17, судове засідання призначено на 20.12.2017 року.

04.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просить Суд:

1) накласти арешт на:

- єдиний майновий комплекс, загальною площею 134 767,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 763854680000);

- спорткомплекс, загальною площею 12 176 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 846671680000);

- громадський будинок (літера «Б»), загальною площею 2 180,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 763862180000).

2) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАО ІНВЕСТМЕНТ ЛІМІТЕД УКРАЇНА» відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися, в тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, оренду, позичку, управління, до статутного капіталу юридичних осіб тощо, наведеними об'єктами нерухомого майна;

3) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАО ІНВЕСТМЕНТ ЛІМІТЕД УКРАЇНА» та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на демонтаж, реконструкцію, руйнування та знищення цих об'єктів нерухомого майна.

4) заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо спірних об'єктів нерухомого майна.

Ознайомившись із Заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, Суд приходить до висновку, що дана Заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суддя в необхідних випадках вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

За приписами статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: - накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; - забороною відповідачеві вчиняти певні дії; - забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; - зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

З аналізу вищезазначених положень процесуального закону випливає, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта.

У вирішенні питання про забезпечення позову визначальною є оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позов», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання недійсними Договорів купівлі-продажу, укладених 11.01.2017 року Приватним акціонерним товариством «АТЕК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАО ІНВЕСТМЕНТ ЛІМІТЕД УКРАЇНА» та зареєстрованих в реєстрі за №№ 8, 19, 4, 16, 12, 23; зобов'язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 майно, яке було відчужене за спірними договорами, а саме: єдиний майновий комплекс, загальною площею 134 767,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 763854680000); спорткомплекс, загальною площею 12 176 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 846671680000); громадський будинок (літера «Б»), загальною площею 2 180,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 763862180000); та стягнення з відповідачів матеріальної компенсації моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що оспорювані Договори купівлі-продажу є такими, що вчинені за відсутності відповідного рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «АТЕК», без дотримання процедури вчинення значних правочинів, з перевищенням повноважень на підписання таких договорів, всупереч меті господарської діяльності відповідача-1, з порушенням принципів розумності та добросовісності, що, на думку позивача, в силу приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Заява про вжиття заходів до забезпечення позову вмотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАО ІНВЕСТМЕНТ ЛІМІТЕД УКРАЇНА» вчиняє дії, спрямовані на відчуження спірного майна та його демонтаж, що свідчить про реальну можливість його знищення або вибуття до інших осіб на момент виконання судового рішення та може призвести до невиконання рішення суду в разі задоволення позову. Так, Заявник зазначає, що йому стало відомо про реальні наміри відповідача - 2 відчужити спірне нерухоме майно на користь третіх осіб, що в свою чергу, утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, оскільки у разі задоволення позовних вимог та визнання недійсними правочинів, на підставі якого відповідачем - 2 набуто право власності на відповідне майно, відповідач - 2 зобов'язаний буде повернути майно відповідачу -1. На підтвердження наведених у заяві обставин позивачем подано роздруківки оголошень з мережі Інтернет, в яких вбачається, що ТОВ «ПАО ІНВЕСТМЕНТ ЛІМІТЕД УКРАЇНА» пропонує для продажу спірне майно та здійснює пошук підрядної організації з метою здійснення демонтажних робіт на будівлях, які були відчужені за оспорюваними Договорами купівлі-продажу.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 4-5, 67 ГПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до статті 66 ГПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові №6-605цс16 від 25.05.2016, в якій, зокрема, Верховний Суд України вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

А у постанові Верховного Суду України №6-2552цс16 від 18.01.2017 зазначається, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на надання позивачем роздруківок оголошень з мережі Інтернет, з яких вбачається, що відповідачем - 2 запропоновано до продажу спірне майно, Суд вважає обґрунтованими припущення позивача про наявність реальної загрози, що відповідачем-2 спірне майно буде відчужене.

Водночас, у разі якщо право власності на спірне майно перейде до інших осіб, виникне необхідність у залученні цих осіб до участі у справі, пред'явлення додаткових позовних вимог про визнання недійсними правочинів щодо переходу права власності до таких осіб, що значно утруднить виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позову.

Більше того, враховуючи наявність роздруківки з мережі Інтернет, з якої вбачається, що відповідач-2 здійснює пошук підрядних організацій для здійснення демонтажу спірного майна, то суд вважає, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову (зокрема, вимоги про зобов'язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 майно) у зв'язку з його знищенням шляхом демонтажу.

Згідно з положеннями ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Вказана матеріальна норма, яка передбачає право власника на превентивний захист (коли право ще не порушене, але існує реальна загроза такого порушення), зокрема, втілюється у процесуальне право, передбачене ст. 66 ГПК України, на подання заяви про забезпечення позову, яка спрямована на захист від можливого порушення права позивача (коли існує реальна загроза порушення такого права), в тому числі права на ефективний судовий захист, який полягає у реальному відновленні порушеного права, в тому числі спрямований на запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення суду.

При цьому, виконання рішення у даному випадку слід розуміти не лише як стадію, яка має місце у судових рішеннях про присудження (та яка передбачає можливість застосування заходів державного примусу), але і більш широкому значенні, як таке правове положення сторін, за яких судом вирішено спір шляхом усунення невизначеності у правовідносинах між сторонами, зокрема, шляхом визнання права або його відсутності (визнання договору недійсним), та судом здійснено ефективний захист порушених прав, який в тому числі полягає у запобіганні подальшому порушенню прав та необхідності застосовувати додаткові заходи захисту.

Так, вирішуючи спір за позовом про визнання договорів недійними, суд встановлює наявність обставин, які свідчать про таку недійсність, та судовий захист полягає в усуненні невизначеності у правовідносинах між сторонами, і хоча стадія виконання у таких спорах відсутня, однак внаслідок визнання договору недійсним настають правові наслідки, пов'язані з такою недійсністю.

Водночас, до вирішення такого спору судом, з огляду на презумпцію правомірності правочину, закріплену у ст. 204 ЦК України, та наявність у відповідача-2 необмеженого права розпоряджатись спірним майном, набутим ним на праві власності згідно з оспорюваними правочинами, Суд погоджується з доводами позивача, що у даному випадку невжиття заходів до забезпечення позову може нівелювати ефективність та достатність самого обраного позивачем способу судового захисту або обумовлювати необхідність застосування додаткових заходів на захист порушених прав шляхом подання інших позовів.

При цьому, реєстрація спірного майна, витребування якого є предметом спору у даній справі, саме за відповідачем - 2 свідчить про повноцінні правомочності щодо розпорядження ним таким майном, в тому числі можливість його відчуження на користь третіх осіб, передання у користування, іпотеку тощо

З урахуванням викладеного, враховуючи предмет даного спору та обґрунтування Заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, а також спроможність заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходу забезпечення позову, Суд приходить до висновку щодо задоволення Заяви про забезпечення позову та необхідності накладення арешту на єдиний майновий комплекс, загальною площею 134 767,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 763854680000); спорткомплекс, загальною площею 12 176 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 846671680000); - громадський будинок (літера «Б»), загальною площею 2 180,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 763862180000); заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАО ІНВЕСТМЕНТ ЛІМІТЕД УКРАЇНА» відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися, в тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, оренду, позичку, управління, до статутного капіталу юридичних осіб тощо, наведеними об'єктами нерухомого майна; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАО ІНВЕСТМЕНТ ЛІМІТЕД УКРАЇНА» та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на демонтаж, реконструкцію, руйнування та знищення цих об'єктів нерухомого майна.

Крім того, Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позов" передбачено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суду слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд вважає, що обраний Позивачем захід про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчинення певний дій не перешкоджає господарській діяльності відповідачів, а також не порушує права інших осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Щодо заходів забезпечення позову в частині заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо спірних об'єктів нерухомого майна, Суд зазначає.

Як роз'яснено в п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Судом встановлено, що відповідач-2 здійснює дії, які спрямовані на відчуження спірного майна, чим в подальшому можуть бути порушені права позивача у випадку задоволення позову. Більше того, виконання підрядною організацією демонтажних робіт або будь-яких інших робіт на спірних об'єктах нерухомого майна може мати наслідком створення нового об'єкту нерухомого майна шляхом виділу його частини, поділу такого майна на частини, перебудови тощо, а у такому разі, існування накладеного арешту на спірне майно не буде перешкодою для державної реєстрації прав на новостворений об'єкт, що призведе до утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Однак, згідно з ч. 4 ст. 24 цього Закону відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини 1 цієї статті, не застосовується у разі: державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно; державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Натомість ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна.

З аналізу наведених норм вбачається, що наявність накладеного арешту на спірне майно не є безумовною підставою для відмови державним реєстратором у проведенні реєстраційних дій, як і безумовною підставою для зупинення їх проведення, в той час, як такою підставою є саме судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій.

Положеннями ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Оскільки наявність накладеного арешту на спірне нерухоме майно не буде перешкодою для державної реєстрації прав у випадках, зазначених ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з урахуванням приписів ст. 25 цього Закону, Суд вважає, що доводи Позивача про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, його територіальним органам, суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти дії, пов'язані з реєстрацією прав на предмет іпотеки, є обґрунтованими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.07.2017 року у справі №910/1261/17.

З огляду на викладене, з метою запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, а також враховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може фактично унеможливити захист порушених прав і інтересів в обраний позивачем при зверненні з даним позовом до суду спосіб (даний спосіб буде неефективний (недостатнім) сам по собі, оскільки може породжувати подання нових позовів до осіб, що будуть власниками спірного майна), Суд приходить до висновку, що заява Позивача про забезпечення позову в частині заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо спірних об'єктів нерухомого майна також є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 65, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Вжити наступні заходи до забезпечення позову у справі № 910/21156/17:

Накласти арешт на:

- єдиний майновий комплекс, загальною площею 134 767,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 763854680000);

- спорткомплекс, загальною площею 12 176 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 846671680000);

- громадський будинок (літера «Б»), загальною площею 2 180,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 763862180000).

3. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАО ІНВЕСТМЕНТ ЛІМІТЕД УКРАЇНА» (01024, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛЮТЕРАНСЬКА, будинок 15, ЛІТ.А, Н/П №17, Ідентифікаційний код юридичної особи 41010235) відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися, в тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, оренду, позичку, управління, до статутного капіталу юридичних осіб тощо, наступними об'єктами нерухомого майна:

- єдиний майновий комплекс, загальною площею 134 767,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 763854680000);

- спорткомплекс, загальною площею 12 176 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 846671680000);

- громадський будинок (літера «Б»), загальною площею 2 180,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 763862180000).

4. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАО ІНВЕСТМЕНТ ЛІМІТЕД УКРАЇНА» » (01024, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛЮТЕРАНСЬКА, будинок 15, ЛІТ.А, Н/П №17, Ідентифікаційний код юридичної особи 41010235) та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на демонтаж, реконструкцію, руйнування та знищення наступних об'єктів нерухомого майна:

- єдиний майновий комплекс, загальною площею 134 767,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 763854680000);

- спорткомплекс, загальною площею 12 176 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 846671680000);

- громадський будинок (літера «Б»), загальною площею 2 180,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 763862180000).

5. Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо наступних об'єктів нерухомого майна:

- єдиний майновий комплекс, загальною площею 134 767,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 763854680000);

- спорткомплекс, загальною площею 12 176 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 846671680000);

- громадський будинок (літера «Б»), загальною площею 2 180,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 763862180000)

6. Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття - 05.12.2017 року, відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою на всій території України та може бути пред'явлена до примусового виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», протягом 3 (трьох) років з дня набрання ухвалою законної сили.

Стягувачем за Ухвалою є ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1);

Боржником за п.п. 2, 3, 4 резолютивної частини даної ухвали є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАО ІНВЕСТМЕНТ ЛІМІТЕД УКРАЇНА» (01024, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛЮТЕРАНСЬКА, будинок 15, ЛІТ.А, Н/П №17, Ідентифікаційний код юридичної особи 41010235);

Боржником за п. 5 резолютивної частини даної ухвали є Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13; Ідентифікаційний код юридичної особи 00015622).

7. Ухвала може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя О.В. Чинчин