Рішення № 70714960, 30.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2017Справа №910/12203/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси"

до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

про стягнення 7 487, 10 грн.

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: Яковюк Л.Ю.;

від відповідача: Швиденко А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру про стягнення 41 073, 17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №ЧГ- 17/0029 постачання природного газу від 15.03.2017 в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.08.2017 за участю представників сторін.

07.08.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав заяву, в якій просить суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату, у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру в іншому судовому засіданні.

10.08.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 07.09.2017.

У судовому засіданні 07.09.2017 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, який обгрунтований тим, що договір №ЧГ-17/0029 постачання природного газу укладений 15.03.2017, в той час як додаткові угоди до договору, якими вносилися зміни в частині ціни за поставлений газ укладені 01.02.2017 та 02.02.2017 відповідно, тобто дати додаткових угод календарно передують даті укладення основного договору.

Також, у судовому засіданні оголошено перерву до 21.09.2017.

20.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначає, що сторони у договорі №ЧГ- 17/0029 постачання природного газу укладеному 15.03.2017 чітко погодили, що останній діє з 01.01.2017 року до 31.12.2017, а в частині не виконання зобов'язань - до їх повного виконання.

У судовому засіданні 21.09.2017 представник відповідача надав заяву про припинення провадження у справі, в якому зазначає, що предмет позову у даній справі та у справі № 910/12207/17 є одним і тим же, а саме щодо заборгованості за постачання природного газу в січні 2017 року, а тому просить суд припинити провадження у справі № 910/12207/17.

Розглянувши подану відповідачем заяву про припинення провадження на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовив у її задоволенні, оскільки судом не встановлено наявність підстав для припинення провадження у справі № 910/12203/17 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що предмет позову у даній справі та у справі № 910/12207/17 є одним і тим же, а саме - заборгованість за постачання природного газу в січні 2017 року, оскільки предметом позову у справі № 910/12207/17 є стягнення з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" заборгованості у розмірі 50 447, 56 грн., яка виникла за договором № ЧГ-16/0451 від 22.07.2016 року, в той час як предметом позову у даній справі є стягнення з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" заборгованості у розмірі 40 073, 17 грн за договором №ЧГ- 17/0029 від 15.03.2017.

Між тим, суд звернув увагу на те, що відповідач у прохальній частині заяви просить суд припинити провадження у справі № 910/12207/17, проте у провадженні судді Щербакова С.О. перебуває справа № 910/12203/17.

Крім того, представник відповідача подав заяву про залишення позову без розгляду, в якій зазначає, що постачання природного газу у період з січня по лютий 2017 року здійснювалось позивачем не на підставі договору від 15.03.2017, а на підставі договору постачання природного газу № ЧГ-16/0451 від 22.07.2016 період дії якого охоплював січень та лютий 2017 року, у зв'язку з чим просить суд залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" без розгляду на підставі п.2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки предмет позову у даній справі та у справі № 910/12207/17 є одним і тим же, а саме заборгованість за постачання природного газу в січні 2017 року.

Розглянувши подану відповідачем заяву про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовив у її задоволенні, оскільки судом не встановлено відсутність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки як встановлено судом вище, спір у справі № 910/12203/17 та у справі № 910/12207/17 хоч і виник між тими ж сторонами, проте вони мають різний предмет та підставу позову, оскільки спір у справі № 910/12207/17 виник у зв'язку з неналежним виконанням Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" в особі Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" грошових зобов'язань за договором № ЧГ-16/0451 від 22.07.2016 року, в той час як спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" в особі Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" грошових зобов'язань за договором №ЧГ- 17/0029 від 15.03.2017.

Також, представник відповідача заявив клопотання про фіксування судового процесу, в якому просить суд при розгляді справи № 910/12203/17 здійснити фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Зокрема, у судовому засіданні 21.09.2017 представник відповідача надав клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" оригінал договору № ЧГ-17/0029 від 15.03.2017, додаткові угоди № 20170201 від 01.02.2017 та № 20170202 від 02.02.2017, а також акти приймання-передачі природного газу за період з січня 2017 по лютий 2017 року.

Розглянувши дане клопотання суд зазначив, що відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У зв'язку з чим, зобов'язав позивача надати суду оригінали договору № ЧГ-17/0029 від 15.03.2017, додаткових угод № 20170201 від 01.02.2017 та № 20170202 від 02.02.2017, а також актів приймання-передачі природного газу за період з січня 2017 по лютий 2017 року.

Також, у судовому засіданні 21.09.2017 оголошено перерву до 26.09.2017.

У судовому засіданні 26.09.2017 представник відповідача подав клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" нормативно правові акти, розпорядження, методики, інструкції та документи, на підставі яких було виставлено саме ціну 8 700, 00 грн. за 1000 м. куб за природний газ, акти зняття показників газового лічильника та акти фіксації контрольного зняття показів газового лічильника, акти повірки лічильників газу, дані, на підставі яких відповідачем було складно акти приймання природного газу.

Проте, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд вважає, що наявні у матеріалах справи документи достатні для розгляду даної справи, а тому суд відмовив у задоволенні поданого клопотання про витребування доказів.

Також, представник відповідача у судовому засіданні надав заяву про виклик посадової особи для участі у розгляді справи, яка обґрунтована тим, що підписантом додаткових угод до договору зазначено ОСОБА_3, проте підписи, що проставлені в договорі та додаткових угодах, відрізняються один від одного, у зв'язку з чим просить суд викликати ОСОБА_3, який займав посаду директора Черкаської регіональної філії Центру ДЗК для участі у судовому засіданні для надання пояснень.

Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання.

Розглянувши подану відповідачем заяву суд зазначив, що не вбачає підстав для виклику у судове засідання колишнього директора філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» ОСОБА_3, оскільки встановлення того, чи виконаний підпис на договорі № ЧГ-17/0029 постачання природного газу від 15.03.2017 та на додаткових угодах до нього № 20170201 від 01.02.2017 та № 20170202 від 02.02.2017 саме директором філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» ОСОБА_3 потребує спеціальних знань, якими суд не володіє, а тому відмовив у задоволенні даного клопотання.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні надав заяву про залишення позову без розгляду, в якій зазначає, що з січня по лютий 2017 року позивачем здійснювалась поставка природного газу на умовах договору № ЧГ-16/0451 від 22.07.2016, який є предметом розгляду у справі № 910/12207/17, яка перебуває в іншому провадженні Господарського суду міста Києва, тобто, на думку відповідача, позивачем подвійно заявлені вимоги про стягнення заборгованості за січень 2017 року (за договором № ЧГ-17/0029 від 15.03.2017 та договором № ЧГ-16/0451 від 22.07.2016), що суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим просить суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України залишити без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси".

Також, представник відповідача надав заяву про припинення провадження у справі, в якій просить суд на підставі п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинити провадження у даній справі, оскільки з січня по лютий 2017 року позивачем здійснювалась поставка природного газу на умовах договору № ЧГ-16/0451 від 22.07.2016, який є предметом розгляду у справі № 910/12207/17, яка перебуває у провадженні Господарського суду міста Києва, що на думку відповідача є подвійним стягнення заборгованості за січень 2017 року.

Представник позивача заперечив проти даних клопотань.

Отже, розглянувши заяви відповідача про залишення позову без розгляду та про припинення провадження у справі, суд відзначив, що схожі заяви були відхилені судом у судовому засіданні 21.09.2017, при цьому суд повторно зазначив, про відсутність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки як встановлено судом вище, спір у справі № 910/12203/17 та у справі № 910/12207/17 хоч і виник між тими ж сторонами, проте вони мають різний предмет та підставу позову, оскільки спір у справі № 910/12207/17 виник у зв'язку з неналежним виконанням Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" в особі Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" грошових зобов'язань за договором № ЧГ-16/0451 від 22.07.2016 року, в той час як спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" в особі Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" грошових зобов'язань за договором №ЧГ- 17/0029 від 15.03.2017.

Крім того, представник відповідача подав клопотання про призначення економічної експертизи, в якому просить суд призначити у даній справі судову економічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Оскільки, судом не встановлено неможливості самостійно встановити обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, зокрема щодо розміру заборгованості та нарахованих штрафних санкцій на відповідну суму заборгованості, тож суд не вбачає необхідності у проведенні економічної експертизи для вирішення спору у даній справі, а тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.

Також, представник відповідача подав клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, в якій просить суд призначити у даній справи судову почеркознавчу експертизу, проведення якої також доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2017 у справі № 910/12203/17 призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження на час проведення судової експертизи.

09.11.2017 матеріали справи № 910/12203/17 надійшли до Господарського суду міста Києва разом з клопотанням судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Голіян М.В, Чепак В.М., Куликовська В.С., в якому останні просить суд надати додаткові матеріали для проведення судово-почеркознавчої експертизи № 20227/20228/17-3220229/17-33, а саме:

- оригінали досліджуваних документів: договору №ЧГ-17/0029 постачання природного газу від 15.03.2017, додаткових угод № 20170201 від 01.02.2017 та № 20170202 від 02.02.2017 до договору № ЧГ-17/0029 постачання природного газу від 15.03.2017 та актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 та від 28.02.2017;

- вільні зразки підпису ОСОБА_3, які можуть знаходитися в різнохарактерних оригіналах документів з місця роботи чи проживання (заява на видачу паспорта /Форма № 1/, посвідчення, квитанції, договора, листи, нотаріально посвідчені документи, тощо), у тому числі зіставлювані за часом виконання з досліджуваними документами (тобто за 2016-2017 роки);

- перелік документів, де наявні вільні зразки, посвідчити всі зразки, пред'явивши їх певній особі, та надати дозвіл на їх використання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 поновлено провадження у справі № 910/12203/17, розгляд клопотання судового експерта призначено на 30.11.2017, зокрема викликано у судове засідання директора Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" ОСОБА_3 для відібрання експериментальних зразків підпису.

27.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 14.11.2017, а саме: оригінали договору №ЧГ-17/0029 постачання природного газу від 15.03.2017, додаткових угод № 20170201 від 01.02.2017 та № 20170202 від 02.02.2017 до договору № ЧГ-17/0029 постачання природного газу від 15.03.2017 та актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 та від 28.02.2017.

Також, 27.11.2017 представник позивача подав клопотання, в якому просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ у січні та лютому 2017 року за договором № ЧГ-17/0029 від 15.03.2017 у сумі 37 697, 82 грн., які сплачені відповідачем, що підтверджується копією платіжного доручення № 7 від 03.11.2017.

Крім того, представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 7 487, 10 грн., з якої: 1 709, 18 грн. - пені, 203, 65 грн. - 3 % річних та 836, 26 грн. - інфляційних втрат нарахованих на суму 13 841, 70 грн. (за природний газ поставлений у січні 2017 року) та 2 945, 74 грн. - пені, 350, 98 грн. - 3 % річних та 441, 29 грн. - інфляційних втрат нарахованих на суму 23 856, 12 грн. (за природний газ поставлений у лютому 2017 року).

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав подане клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 37 697, 82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 провадження у справі № 910/12203/17 припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення 37 697, 82 грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.

Також, у даному судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 7 487, 10 грн., з якої: 1 709, 18 грн. - пені, 203, 65 грн. - 3 % річних та 836, 26 грн. - інфляційних втрат нарахованих на суму 13 841, 70 грн. (за природний газ поставлений у січні 2017 року) та 2 945, 74 грн. - пені, 350, 98 грн. - 3 % річних та 441, 29 грн. - інфляційних втрат нарахованих на суму 23 856, 12 грн. (за природний газ поставлений у лютому 2017 року).

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд зменшити розмір пені.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" (далі - постачальник) та Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" в особі Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (далі - споживач) укладено договір № ЧГ-17/0029 постачання природного газу, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити споживачу у 2017 році природний газ в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а споживач зобов'язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах передбачених даним договором.

Постачальник передає споживачу газ в обсягах 5 747 куб метрів, в тому числі по місяцях: січень - 1,0, лютий - 1,0, жовтень - 0,747, листопад - 1,5, грудень - 1,5.

Дані обсяги є плановими та можуть зменшуватися або збільшуватися (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна за 1000, 0 кубічних метрів газу, без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ складає 7 250, 00 грн., крім того ПДВ - 1 450, 00 грн. Разом 8 700, 00 грн.

Згідно п. 2.1.1 договору, загальна вартість природного газу складається із сум вартості об'ємів місячних поставок природного газу, без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ становить 41 665, 75 грн., крім того ПДВ - 8 333, 15 грн. Разом 49 998, 90 грн.

За умовами п. 3.1.1. договору, постачальник виставляє споживачу рахунок за спожитий природний газ після підписання із споживачем акту приймання-передачі природного газу, який оформлюється протягом 10 днів після постачання природного газу постачальником.

Споживач сплачує рахунок за поставлений постачальником природний газ протягом десяти днів з дня його отримання (п. 3.1.1.1 договору).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі в розрізі добових обсягів, які є невід'ємними частинами цього договору, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Умовами п. 5.1.2. договору встановлено, що споживач зобов'язується, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 7.2.1. договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожний день протягом всього періоду прострочення і не обмежується 6-місячним строком згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє з 01.01.2017 року до 31.12.2017, а в частині не виконаних зобов'язань - до їх повного виконання. Дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2018 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п. 10.1. договору).

Додатковою угодою № 20170201 від 01.02.2017 до договору № ЧГ-17/0029 постачання природного газу від 15.03.2017 сторони вирішили викласти п. 2.1. договору в наступній редакції: «Ціна за 1000, 0 кубічних метрів природного газу, без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ складає 7516, 65 грн., крім того ПДВ - 1503, 33 грн. Разом 9 019, 98 грн.».

Також сторони виклали п. 2.1.1. договору в наступній редакції: «Загальна вартість природного газу складається із сум вартості об'ємів місячних поставок природного газу, без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ становить 41 665, 75 грн., крім того ПДВ - 8 333, 15 грн. Разом 49 998, 90 грн.».

Крім того, додатковою угодою № 20170202 від 02.02.2017 до договору № ЧГ-17/0029 постачання природного газу від 15.03.2017 сторони вирішили викласти п. 2.1. договору в наступній редакції: «Ціна за 1000, 0 кубічних метрів природного газу, без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ складає 8 325, 00 грн., крім того ПДВ - 1 665, 00 грн. Разом 9 990, 00 грн.».

Пункт 2.1.1. договору виклали в наступній редакції: «Загальна вартість природного газу складається із сум вартості об'ємів місячних поставок природного газу, без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ становить 41 665, 75 грн., крім того ПДВ - 8 333, 15 грн. Разом 49 998, 90 грн.».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачеві природний газ на загальну суму 37 697, 82 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 на суму 13 841, 70 грн. та від 28.02.2017 грн. на суму 23 856, 12 грн., які підписані представникамм сторін та скріплені печатками підприємств (копія у матеріалах справи), а також виставленими рахунками № ЧГ-0000195 від 08.02.2017 та № ЧГ-0000400 від 23.03.2017, які отримані відповідачем 28.04.2017 відповідно до повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач за поставлений природний газ у січні - лютому 2017 року не розрахувався з порушенням встановленого договором строку, а саме заборгованість за спожитий природний газ у січні та лютому 2017 року за договором № ЧГ-17/0029 від 15.03.2017 у сумі 37 697, 82 грн. сплачена відповідачем 03.11.2017, що підтверджується платіжним доручення № 7 (копія у матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що оскільки відповідач не здійснив оплату поставленого природного газу у визначений договором строк, тому позивач просить суд стягнути з відповідача 1 709, 18 грн. - пені, 203, 65 грн. - 3 % річних та 836, 26 грн. - інфляційних втрат за період з 08.05.2017 по 02.11.2017 нарахованих на суму 13 841, 70 грн. (за природний газ поставлений у січні 2017 року) та 2 945, 74 грн. - пені, 350, 98 грн. - 3 % річних та 441, 29 грн. - інфляційних втрат за період з 08.05.2017 по 02.11.2017 нарахованих на суму 23 856, 12 грн. (за природний газ поставлений у лютому 2017 року).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № ЧГ-17/0029 постачання природного газу від 15.03.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Так, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 37 697, 82 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 на суму 13 841, 70 грн. та від 28.02.2017 грн. на суму 23 856, 12 грн., які підписані представникамм сторін та скріплені печатками підприємств (копія у матеріалах справи), а також виставленими рахунками № ЧГ-0000195 від 08.02.2017 та № ЧГ-0000400 від 23.03.2017, які отримані відповідачем 28.04.2017 відповідно до повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідач оплати поставленого природного газу у січні - лютому 2017 року у визначений договором строк не здійснив, а саме заборгованість за спожитий природний газ у січні та лютому 2017 року за договором № ЧГ-17/0029 від 15.03.2017 у сумі 37 697, 82 грн. сплачена відповідачем 03.11.2017, що підтверджується платіжним доручення № 7 (копія у матеріалах справи).

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 3.1.1.1 договору, споживач сплачує рахунок за поставлений постачальником природний газ протягом десяти днів з дня його отримання.

Таким чином, враховуючи п. 3.1.1.1. договору № ЧГ-17/0029 постачання природного газу від 15.03.2017, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату поставленого природного газу за договором протягом десяти днів з дня його отримання.

Відповідно до повідомленням про вручення поштового відправлення відповідач отримав виставлені позивачем рахунки на оплату - 28.04.2017, тобто починаючи з 09.05.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву про те, що договір №ЧГ- 17/0029 постачання природного газу укладений 15.03.2017, в той час як додаткові угоди до договору, якими вносилися зміни в частині ціни за поставлений газ укладені 01.02.2017 та 02.02.2017 відповідно, тобто дати додаткових угод календарно передують даті укладення основного договору, суд відзначає наступне.

Пунктом 10.1 договору №ЧГ- 17/0029 постачання природного газу від 15.03.2017 встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє з 01.01.2017 до 31.12.2017, а в частині не виконання зобов'язань до їх повного виконання.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

При цьому, суд відзначає, що приписи ст. 712 Цивільного кодексу України, не містить обмежень щодо застосування у договорах поставки положень частини третьої статті 631 ЦК України.

Тож, при укладенні договору №ЧГ- 17/0029 постачання природного газу від 15.03.2017, сторони скористались своїм правом на визначення умов спірного договору саме з 01.01.2017 року, при цьому у п. 4 додаткових угод № 20170201 від 01.02.2017 та № 20170202 від 02.02.2017 зазначено, що останні є невід'ємними частинами договору №ЧГ- 17/0029 постачання природного газу від 15.03.2017, а тому є правомірним стягнення позивачем з відповідача заборгованості у загальному розмірі 37 697, 82 грн., за актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 на суму 13 841, 70 грн. та від 28.02.2017 грн. на суму 23 856, 12 грн.

При цьому, суд відзначає, що відповідні акти містять посилання на договір № ЧГ-17/0029 та підписані представниками сторін і скріплені печатками підприємств, без зауважень та заперечень.

Між тим, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що договір №ЧГ- 17/0029 постачання природного газу від 15.03.2017 та додаткові угоди до нього № 20170201 від 01.02.2017 та № 20170202 від 02.02.2017, в судову порядку не оскаржувалися та недійсними не визнавалися.

При цьому, суд відзначає, що сплативши під час провадження у справі суму основного боргу у розмірі 37 697, 82 грн., відповідач підтвердив факт того, що рукописні підписи від імені директора Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" ОСОБА_3 на договорі № ЧГ-17/0029 постачання природного газу від 15.03.2017, на додатковій угоді № 20170201 від 01.02.2017 до договору № ЧГ-17/0029 постачання природного газу від 15.03.2017, на додатковій угоді № 20170202 від 02.02.2017 до договору № ЧГ-17/0029 постачання природного газу від 15.03.2017 виконані саме ОСОБА_3, а також факт отримання природного газу за актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 та від 28.02.2017.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 709, 18 грн. - пені, 203, 65 грн. - 3 % річних та 836, 26 грн. - інфляційних втрат за період з 08.05.2017 по 02.11.2017 нарахованих на суму 13 841, 70 грн. (за природний газ поставлений у січні 2017 року) та 2 945, 74 грн. - пені, 350, 98 грн. - 3 % річних та 441, 29 грн. - інфляційних втрат за період з 08.05.2017 по 02.11.2017 нарахованих на суму 23 856, 12 грн. (за природний газ поставлений у лютому 2017 року).

Відповідно до п. 7.2.1. договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожний день протягом всього періоду прострочення і не обмежується 6-місячним строком згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій не припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування пені.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені загальному у розмірі 4 628, 05 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 09.05.2017 по 02.11.2017 на суму 13 841, 70 грн. та на суму 23 856, 12 грн., а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 203, 65 грн. - 3 % річних, 836, 26 грн. - інфляційних втрат за період з 08.05.2017 по 02.11.2017 нарахованих на суму 13 841, 70 грн. (за природний газ поставлений у січні 2017 року) та 350, 98 грн. - 3 % річних, 441, 29 грн. - інфляційних втрат за період з 08.05.2017 по 02.11.2017 нарахованих на суму 23 856, 12 грн. (за природний газ поставлений у лютому 2017 року), суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування 3 % річних, при цьому сума інфляційних втрат вирахувана вірно.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у загальному розмірі 551, 49 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 09.05.2017 по 02.11.2017 на суму 13 841, 70 грн. та на суму 23 856, 12 грн., а також сума інфляційних втрат у розмірі 2 277, 55 грн., за період з 09.05.2017 по 02.11.2017 на суму 13 841, 70 грн. та на суму 23 856, 12 грн., а тому вимога в цій частині також підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 3, ідентифікаційний код - 21616582) в особі Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 131, ідентифікаційний код - 26424660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" (18002, м. Черкаси, вул. Добровольського, буд. 20, ідентифікаційний код - 36619059) 4 628 (чотири тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 05 коп. - пені, 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 49 коп. - 3 % річних та 2 277 (дві тисячі двісті сімдесят сім) грн.55 коп. - інфляційних втрат та 1 593 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто три) грн. 58 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 05.12.2017

Суддя Щербаков С.О.