Рішення № 70714789, 30.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2017

Справа №910/19296/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Маліал”

до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”

про стягнення 126980,00 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.11.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Маліал” до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення 126980,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов’язань за договором поставки № Дон/НХ-17379/НЮ від 06.06.2017, в частині своєчасної оплати поставленого товару, в зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, пеню та втрати від інфляцію, 3% річних.

Ухвалою суду від 07.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19296/17, розгляд останньої призначено на 27.11.2017.

Через загальний відділ діловодства суду відповідач 27.11.2017 подав відзив на позовну заяву, в якому визнає суму основного боргу та просить зменшити суму пені (штрафу) до 30%.

В судовому засіданні 27.11.2017 оголошено перерву до 30.11.2017.

Представники сторін в судове 30.11.2017 не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Маліал” (постачальник) було укладено договір поставки № Дон/НХ-17379/НЮ від 06.06.2017, п.1.1, 1.2 якого передбачає, предметом договору є поставка постачальником покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації, яка є невід’ємною частиною чинного договору. Найменування товару: плівка поліетиленова термозбіжна. Виробник товару ТОВ « 1-ПАК» Україна.

Товар повинен бути поставлений постачальником протягом 15 днів від дати отримання заявки на поставку товару. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару та підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами договору. Товар постачається постачальником за рахунок постачальника на склад покупця м. Бахмут, вул. Космонавтів, 4 на умовах СРТ згідно Правил ІНКОТЕРМС-2010. Представник покупця при прийнятті товару зобов’язаний звірити його відповідність кількості товару, вказаній в рахунку-фактурі, або накладній, розписатися за отримання товару (п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4. договору).

Пунктом 5.1, 5.2, 6.1, 6.2 договору зазначено, що ціна постачальника, визнана тендерними торгами і вказана у специфікації, яка є невід’ємною частиною даного договору. Загальна сума договору складає 140400,00 грн з урахуванням ПДВ та зазначається у звіті про результати здійснення процедури закупівлі. Розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі. Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (залізничної накладної) та акту прийому-передачі на отримання товару.

Прийом товару здійснюється покупцем при наявності товарно-супровідних документів: видаткової накладної, податкової накладної на товар, акту прийому-передачі, рахунку-фактури, документів, що підтверджують якість товару, документів, передбачених п. 2.6 договору. Підтвердженням про одержання товару покупцем є накладна на приймання товару та акт прийому-передачі, оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін. Акт прийому-передачі покупець повертає постачальнику після підтвердження покупцем факту отримання. (п. 8.1, 8.4. договору).

Пункт 15.1, 15.2. договору передбачає, що термін дії договору – з моменту його підписання сторонами і по 31.12.2017. Загальна сума за договором складає 140400,00 грн з урахуванням ПДВ.

Додатком до договору є специфікація №1 на поставку товару: код -19420000-7 , найменування плінка поліетиленова термозбіжна (товщина 70мкм, ширина – 400 мм, полотно), ГОСТ 25951-83, 26—кг, сума без ПДВ 117000 грн., ціна за одиницю без ПДВ 45 грн., сума з ПДВ 140400 грн.

На підтвердження факту отримання відповідачем товару згідно договору позивач надав до матеріалів справи копії видаткових накладних, підписаних та скріплених печатками (штампами) контрагентів: № М-00000036 від 20.06.2017 на суму 129600,00 грн, № М-00000037 від 20.06.2017 на суму 10800,00 грн. Загальна вартість поставленого позивачем та отриманого відповідачем товару за переліченими видатковими накладними становить 140400,00 грн.

Крім того, до позовних матеріалів долучено копії актів приймання-передачі товару: № М-00000008 від 20.06.2017 на суму товару 129600,00 грн; № М-00000009 від 20.06.2017 на суму 10800,00 грн. Акт підписані та скріплені печатками контрагентів за договором та підтверджують отримання відповідачем від позивача товару на загальну суму 140400,00 грн.

Відповідно до умов договору позивачем відпущено, а відповідачем прийнято товар за видатковою накладною № АКФ-043550 від 04.05.2017 на суму 8381,14 грн.

Також позивач надав до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних на підтвердження доставки відповідачу товару загальною вартістю 140400,00 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату отриманого товару: рахунок-фактура № М-039 від 20.06.2017 на суму 129600,00 грн та рахунок-фактура № М-040 від 20.06.2017 на суму 10800,00 грн.

Як зазначив позивач та не спростував відповідач, отриманий товар був частково оплачений у строк, визначений договором, в сумі 20000,00 грн.

Отже відповідачем не оплачено отриманий ним від позивача товар на загальну суму 120400,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 2709/7-5 від 27.09.2017, в якій просив погасити суму основного боргу та штрафні санкції. (докази направлення в матеріалах справи).

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив.

У поданому до суду відзиві відповідач не заперечував та не спростовував обставини щодо існування заборгованості у розмірі 120400,00 грн.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 140400,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 6.2 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов’язання по оплаті вартості поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару настав 02.08.2017. Тобто відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання за договором поставки з 03.08.2017.

Відповідача оплатив вартість товару лише частково, в зв’язку з чим у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 120400,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному розмірі.

Судом встановлено, що відповідач обов’язку зі сплати грошових коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних за період з 03.08.2017 по 25.10.2017 та нарахування втрат від інфляції за період з серпня по вересень 2017 та вважає їх обґрунтованими та арифметично вірними. В зв’язку з вище викладеним на користь позивача з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у розмірі 2285,19 грн та 3% річних у розмірі 831,25 грн.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 ГК України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Поряд з цим, ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.2. договору встановлено, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму пені за період з 03.08.2017 по 25.10.2017 у розмірі 3463,56 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач звернувся з клопотанням про зменшення суми пені (штрафу) до 30%.

Своє клопотання відповідач обґрунтовує наступним: відповідачем був сформований та надісланий до ПАТ «Укрзалізниця» м. Київ реєстр на фінансування даного договору для подальшого направлення коштів на Регіональну філію «Донецька залізниця», але фінансування останньої дещо ускладнено та затримується у зв’язку з проведенням Антитерористичної операції. Так Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Кабінетом Міністрів України 02.12.2015 прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р та № 1.053-р від 30.10.2014. до зазначених населених пунктів належить м. Лиман, м. Маріуполь, м. Бахмут та інші. Тобто практично вся залізнична мережа регіональної філії “Донецька залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” знаходиться в зоні проведення АТО.

Проведення АТО та бойові дії у межах Донецької та Луганської областей суттєво впливають на фінансове становище регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Так за підсумками роботи за 2016 філія отримала збиток у сумі 770314,0 тис. грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 2016 рік (копія додається).

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з п. З ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Відповідно до 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ПІК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. В позовній заяві позивач не зазначає на завдання йому збитків у зв’язку з порушенням термінів оплати поставленого товару.

Посилаючись на зазначені вище обставини відповідач просить зменшити суму пені (штрафу).

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р., якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Суд не вбачає підстав для зменшення суми пені, оскільки, її розмір не є надмірно великим, так як сторони в договорі погодили менший розмір пені (одна облікова ставка НБУ) ніж той, розмір пені, що обмежений нормативно (подвійна облікова ставка НБУ). Крім того, договором відповідачу надано можливість оплати вартості товару з відстроченням платежу на 30 банківських днів, що ставить у його більш вигідне становище порівняно з продавцем. Крім того суд не вбачає винятковості в тих обставинах, на які посилається відповідач як на підставу для застосування судом права на зменшення штрафних санкцій. Крім того, суд звертає увагу відповідача, що обставини, на які він посилається як на підставу для зменшення санкцій, вже існували на момент укладення договору, а тому могли бути враховані сторонами при підписанні договору поставки.

Дослідивши наявні у справі матеріали, враховуючи розмір несвоєчасно виконаного зобов'язання та розмір нарахованого штрафу, майновий стан позивача та відповідача, суд не знаходить підстав для зменшення суми нарахованого штрафу.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати поставленого товару, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Маліал” (49000, м. Дніпро, вулиця Марка Озерного, будинок 1-А; ідентифікаційний код 37538490) 120400 (сто двадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, 831 (вісімсот тридцять одна) грн. 25 коп. 3 % річних, 3463 (три тисячі чотириста шістдесят три) грн. 56 коп. пені, 2285 (дві тисячі двісті вісімдесят п’ять) грн 19 коп. втрат від інфляції, 1904 (одну тисячу дев’ятсот чотири) грн. 70 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 04.12.2017.

Суддя І.В.Усатенко