Рішення № 70714660, 27.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2017Справа №910/16011/17Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Південний регіон"

до публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний"

про стягнення 1 217 092,90 грн.

Представники сторін:

від позивача: Брагінський П.О. - представник за довіреністю № 148 від 20.09.2017 р.;

від відповідача: Кобець Р.Ю. - представник за довіреністю б/н від 25.09.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" до публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" про стягнення 1 217 092,90 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 08.06.2017 року укладено договір поставки №44.

Станом на 13.09.2017 року на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 156 240,00 грн.

Проте, відповідачем не здійснено своїх договірних зобов'язань в частині оплати за поставлений товар.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 156 240,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 2 312,40 грн., 3% річних в розмірі 6 272,21 грн. та пені в розмірі 52 268,38 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.09.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.10.2017 р.

10.10.2017 р. до канцелярії суду позивач подав документи по справі на виконання вимог ухвали суду від 20.09.2017 р.

10.10.2017 р. до канцелярії суду відповідач подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 10.10.2017 р. оголошено перерву до 31.10.2017 р.

У судовому засіданні 31.10.2017 р. представник позивача подав письмові пояснення.

Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Представник позивача виніс клопотання про відкладення розгляду справи на розсуд суду.

Представник позивача подав пояснення по справі.

В судовому засіданні оголошено перерву до 27.11.2017 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.10.2017 року задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

24.11.2017 року до канцелярії суду відповідач подав клопотання про колегіальний розгляд справи та про здійснення технічної фіксації судового засідання, а також додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 27.11.2017 року представник відповідача підтримав подане клопотання про колегіальний розгляд справи.

Представник позивача заперечував.

Суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача колегіальний розгляд справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

08.06.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Київський завод шампанських вин "Столичний" (покупець) укладено договір постачання №44.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити виноматеріал шампанських необроблений, далі за текстом - товар, для виробництва ігристих вин (шампанського) в наступному асортименті, орієнтовній кількості і за вказаними нижче цінами:

№Найменування виноматеріалу шампанського Од. виміруКількість Ціна з ПДВ 20% за 1 дал., грн..Сума з ПДВ 20%, грн. 1Мускат білий, врожаю 2016р.Дал7 500,00160,001 200 000,00Всього Дал7 500,00160,001 200 000,00

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.2 договору, загальна сума цього договору складає сумарну вартість товару, поставленого протягом терміну дії даного договору.

Товар (виноматеріал) поставляється партіями автомобільним транспортом. Партією поставки є один автомобіль (п.1.3 договору).

Згідно з п.4.1 договору, виноматеріал поставляється партіями, відповідно до заявок на постачання товару оформлених покупцем, з пункту відвантаження виноматеріалу в пункт призначення на умовах FCA - склад постачальника (Інкотермс у редакції 2010 року). Склад постачальника розташований за адресою: Одеська область, Саратський район, с. Заря, вул.. Першотравнева, 229-А. транспортні витрати оплачуються покупцем.

Пунктами 4.3 та п. 4.4 договору передбачено, що заявка на поставку певної партії товару подається покупцем у письмові формі власноручно або передається електронною поштою, факсом, поштовим зв'язком (рекомендованим листом). Якщо інше не було додатково визначено сторонами в додатках, постачання товару повинно бути здійснено в строк, що не перевищує 2-х (двох) календарних днів від дати отримання постачальником заявки покупця.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2017 (п. 8.1 договору).

Позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 156 240,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками/штампами сторін:

- 14 від 09.2017 року на суму 416 000,00 грн.;

- 15 від 09.2017 року на суму 403 040,00 грн.;

- 16 від 09.2017 року на суму 337 200,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв на загальну суму 1 156 240,00 грн., а саме:

- № 000015 від 09.06.2017 року на суму 416 000,00 грн.;

- № 000014 від 09.06.2017 року на суму 403 040,00 грн.;

- № 000016 від 09.06.2017 року на суму 337 200,00 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного товару.

Відповідно до п.4.5 договору, право власності на виноматеріал переходить в момент отримання виноматеріалу покупцем на складі, місце якого вказано в п.4.1 цього договору. Усі ризики на товар, в тому числі пошкодження, втрата та інше переходить в момент переходу права власності.

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.2.1 договору, покупець проводить оплату кожної отриманої партії виноматеріалу шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, через 30 (тридцять) календарних днів від дати поставки партії товару, згідно затвердженого сторонами графіку.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

В матеріалах справи наявний наданий відповідачем графік здійснення оплати за товар (додаток №1 від 08.09.2017 року до договору поставки №44 від 08.06.2017 року), який підписаний тільки відповідачем.

Таким чином, в матеріалах справи відсутній узгоджений сторонами графік здійснення оплати за товар.

Суд зазначає, що відсутність графіку не є підставою для зміни сторонами строку оплати, який визначено в п.2.1 договору, а саме: через 30 (тридцять) календарних днів від дати поставки партії товару.

В матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості по договору поставки №44 від 08.06.2017 року в розмірі 1 156 240,00 грн. у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 52 268,38 грн., три проценти річних в розмірі 6 272,21 грн. за період з 10.07.2017 року по 13.09.2017 року та індекс інфляції в розмірі 2 312,40 грн. за липень 2017 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що за порушення терміну оплати товару, згідно з п.2.1 договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості неоплаченого товару за кожний календарний день прострочення платежу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 52 268,38 грн., трьох процентів річних в розмірі 6 272,21 грн. та індексу інфляції в розмірі 2 312,40 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" (04073, м. Київ, вулиця Сирецька, будинок 27, код ЄДРПОУ 30373419) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" (68251, Одеська обл., Саратський район, село Зоря, вул. Першотравнева, будинок 229-А, код ЄДРПОУ 31510479) основний борг в розмірі 1 156 240 (один мільйон сто п'ятдесят шість тисяч двісті сорок) грн. 00 коп., пеню в розмірі 52 268 (п'ятдесят дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 38 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 312 (дві тисячі триста дванадцять) грн. 40 коп., три проценти річних в розмірі 6 272 (шість тисяч двісті сімдесят дві) грн. 21 коп. та 18 256 (вісімнадцять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 40 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 05.12.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий