Рішення № 70714205, 30.11.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/119/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2017 Справа № 908/2093/17

За позовом: Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС (07100 Київська область, м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1, а/с 10)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ВІАН (69032 м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 9)

про стягнення 3 171 грн. 86 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1, дов. б/н від 17.11.2017 р.

Державне спеціалізоване підприємство Чорнобильська АЕС, Київська область, м. Славутич звернулись до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ВІАН, м. Запоріжжя про стягнення 2 051 грн. 06 коп. пені, 1 120 грн. 80 коп. штрафу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2017 р., справу № 908/2093/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 25.10.2017 р. порушено провадження у справі № 908/2093/17 присвоєно справі номер провадження 27/119/17 та призначено судове засідання на 20.11.2017 р.

Ухвалою суду від 20.11.2017 р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у звязку з неявкою у судове засідання представників позивача та відповідача.

30.11.2017 р. розпочато судовий розгляд справи № 908/2093/17.

У судовому засіданні 30.11.2017 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

30.11.2017р. до початку розгляду справи представник відповідача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представнику відповідач, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

30.11.2017 р. у судове засідання представник позивача не зявився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. 29.11.2017 р. надіслав на електрону адресу суду письмову заяву (вх. № 08-06/28575 від 29.11.2017 р.), просить суд розглянути справу без участі свого представника, за наявними у справі документами, посилаючись на складнощі в забезпечені участі представника Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС в судовому засіданні. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.11.2017 р. визнав позовні вимоги в повному обсязі, про що зазначив у письмовому відзиві, наданому у судовому засіданні 30.11.2017 р.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Господарським судом встановлено, що 16.02.2017 р. між Державним спеціалізованим підприємством "Чорнобильська АЕС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВІАН" (постачальник) укладений договір поставки товару № 17-0023-2.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановлені умовами договору строки (строк) покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар, поставка якого є предметом цього договору, і сплатити за нього (організувати виплату) грошову суму в розмірі та на умовах, встановлених цим договором.

Згідно п. 1.2 договору предметом поставки є товар: "ДК 016:2010, код 27.12.2 Апаратура електрична для комутації чи захисту електричних кіл на напругу не більше ніж 1000 В (ДК 021:2015 код 31210000-1 Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл - Реле часу, пускач електромагнітний, вимикач автоматичний, штовкач електрогідравлічний, контрактор, вимикач кінцевий, клемка колодна складальна на DІМ-рєйку, роздільник для набраних клемних колодок)".

Пунктом 1.3 договору визначено, що основні вимоги до товару: його назва, одиниці виміру, вартість, в тому числі за одиницю, строк поставки, вимоги щодо кількості, якості, року (дати) виготовлення, гарантійних зобов'язань постачальника, терміну придатності, технічні вимоги, тощо зазначені в Специфікації (Додаток № 1 до цього договору).

Відповідно до 5.1 договору постачальник повинен поставити товар для приймання покупцем за кількістю та якістю в місце та в строк, вказані у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору). Постачальник повинен попередньо письмово повідомити Покупця про дату та приблизний час доставки товару у встановлене в Специфікації місце, не пізніше ніж за три робочі дні до дати доставки. Постачальник, в період до закінчення строку поставки, вказаному у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), може поставляти товар для приймання Покупцем за кількістю та якістю частинами (партіями), попередньо письмово повідомивши про це Покупця, не пізніше ніж за три робочі дні до дати доставки.

Згідно п. 5.1 договору та додатку № 1 до нього, товар повинен бути поставлений в строк до 28.03.2017 р.

Згідно з транспортною накладною перевізника ТОВ "Нова Пошта" товар поставлений 24.03.2017 р. на суму 39 864 грн. 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000156 від 17.03.2017 р.

При прийманні товару 24.03.2017 р. було виявлено невідповідність частини поставленого товару вимогам Специфікації до договору № 17-0023-2 від 16.02.2017 р.

Відповідно до акту № 12 приймання продукції за кількістю, складеного 29.03.2017 р., комісією встановлено невідповідність поставлених товарів умовам договору, зокрема:

відсутня продукція по позиції № 8 специфікації до договору;

наявність та комплектність супроводжувальних документів не відповідає

умовам договору;

по позиціях №№ 5, 6, 8, 9, 10 відсутні паспорти та сертифікати відповідності на

продукцію.

Листами №1110/72/10-382 від 30.03.2017 р. та № 1638/72/10-520 від 15.05.2017 р. позивач повідомив відповідача про виявлені невідповідності поставленої продукції умовам договору № 17-0023-2 від 16.02.2017 р. з одночасною пропозицією їх усунення.

Жодної відповіді на зазначені листи отримано не було.

Пунктом 7.2.8 договору № 17-0023-2 від 16.02.2017 р. передбачено, що якщо постачальник передав частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору та/або частину товару з порушенням асортименту, покупець має право, зокрема, прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару.

Враховуючи відсутність будь-якої інформації щодо наміру виконання відповідачем договірних зобов'язань та на підставі п. 7.2.8 договору, ДСП ЧАЕС було прийняте рішення про прийняття частини поставленої продукції, яка відповідає вимогам договору на загальну суму 28 656 грн. 00 коп., про що було повідомлено відповідача листом № 2002/21030200-2017 від 14.06.2017 р.

Оплату прийнятої частини товару на суму 28 656 грн. 00 коп. проведено платіжним дорученням № 1478 від 27.06.2017 р.

Не прийнятою залишилась частина товару, що не відповідає умовам договору № 17-0023-2 від 16.02.2017 р. на загальну суму 11 208 грн. 00 коп.

Пунктом першим статті 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Приписами статей 626 та 627 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 615 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 даної статті).

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобовязань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Пунктом 8.2 договору № 17-0023-2 від 16.02.2017 р. передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 днів додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків вказаної вартості.

Як зазначалося вище, пунктом 1.3 договору сторони встановили, основними вимогами до товару є: його назва, одиниці виміру, вартість, в тому числі за одиницю, строк поставки, вимоги щодо кількості, якості, року (дати) виготовлення, гарантійних зобов'язань постачальника, терміну придатності, технічні вимоги, тощо зазначені в Специфікації (Додаток № 1 до цього договору).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушені взяті за умовами договору зобовязання щодо поставки товару, який повинен відповідати вимогам Специфікації до договору № 17-0023-2 від 16.02.2017 р.

Відповідно до п. 8.4 договору покупець може не застосовувати до постачальника штрафні санкції, передбачені умовами цього договору, якщо постачальник у встановлений строк (термін) забезпечить усунення недоліків товару.

25.07.2017 р. позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 2523/01110200-2017 щодо порушення умов договору та сплату штрафних санкцій, яка залишена без відповіді та задоволення.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі Горнсбі поти Греції зазначено: …Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обовязкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобовязалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині нарахованих сум пені та штрафу, з використанням способу, обраного позивачем, арифметичних помилок в розрахунку не виявлено.

Суд дійшов висновку, що позивачем доведений факт порушення з боку відповідача своїх зобовязань за договором, стягненню з відповідача підлягає пеня.

Відповідач доказів оплати заборгованості в повному обсязі суду, станом на день розгляду справи не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1 600 грн. 00 коп. покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС, м. Славутич, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ВІАН, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ВІАН (69032 м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 9, код ЄДРПОУ 31166456) на користь Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС (07100 Київська область, м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1, а/с 10, код ЄДРПОУ 14310862) 2 051 (дві тисячі пятдесят одна) грн. 06 коп. пені, 1 120 (одна тисяча сто двадцять) грн. 80 коп. штрафу, 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 05.12.2017 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.С. Дроздова