Рішення № 70714066, 22.11.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.11.2017р. Справа №905/1490/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, код ЄДРПОУ 20077720

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», м.Курахове, код ЄДРПОУ 31831942

про стягнення 31256726,07 грн

Головуючий суддя: Паляниця Ю.О.

Суддя: Левшина Я.О.

Суддя: Попов О.В.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 гол. юрисконс.

від відповідача: ОСОБА_2 за дов.

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду при новому розгляді справи оголошувалась перерва з 23.05.2017р. по 13.06.2017р., 31.10.2017р. по 22.11.2017р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», м.Курахове про стягнення заборгованості за поставлений природний газ в сумі 21155947,71 грн, пені за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 3073106,93 грн, штрафу в сумі 1480916,36 грн, 3% річних в сумі 156168,56 грн, інфляційних втрат в сумі 5390586,52 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.01.2016р. по справі №905/1490/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» про стягнення 31256726,07 грн задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 42356,51 грн 3% річних, 1209001,10 грн інфляційних, 806481,58 грн пені, 290916,34 грн штрафу, 45238,49 грн судового збору; провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 17000000 грн припинено; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

09.02.2016р. на виконання вказаного рішення господарським судом Донецької області видано відповідний наказ.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2016р. рішення місцевого суду залишено без змін.

Постановою суду касаційної інстанції від 16.03.2017р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2016р. та рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2016р. скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України зазначив, що в якості належного доказу сплати відповідачем заборгованості суди попередніх інстанцій врахували платіжне доручення №13 від 28.12.2015р. про перерахуванням позивачу 17000000 грн, в графі «призначення платежу» якого зазначено: погашення заборгованості за природний газ 2015р., п.16 ст.14, ст.32 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2015р.», Постанова КМУ №375 від 04.06.2015р., договір №376/375-в/1 від 14.12.2015р., договір №3-1-2014/058-ПТ-ПР від 23.12.2014р.», в той час, як підставою для стягнення заборгованості та санкцій у даній справі є договір №3-1-2014/057-ПТ-ПР. При цьому, суди взяли до уваги твердження відповідача щодо помилкового зазначення у платіжному дорученні номеру договору №3-1-2014/058-ПТ-ПР, з посиланням на те, що такий договір між позивачем та відповідачем не укладався. В той же час, колегія суддів Вищого господарського суду України зважила на посилання позивача у касаційній скарзі на той факт, що під час розгляду справи №905/2373/16 за позовом ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення з ТОВ «ДТЕК Східенерго» грошових коштів на підставі договору купівлі - продажу природного газу від 23.12.2014 №3-1-2014/058-ПТ-ПР було встановлено, що частину боргу в розмірі 17000000 грн було сплачено згідно з договором від 14.12.2015р. №376/375-в/1 про організацію взаєморозрахунків. Також, встановлено, що договір про організацію взаєморозрахунків №376/375-в/1 від 14.12.2015р. на суму 17000000 грн помилково прийнято, як докази у справі №905/1490/15. Наявність вказаних обставин стала підставою для скасування попередніх судових рішень.

Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Виходячи зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №905/1490/15 передано на розгляд судді Паляниці Ю.О.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, 16.06.2017р. для розгляду справи №905/1490/15 було визначено колегію у складі: головуючого судді Паляниці Ю.О., суддів Чорненької І.К., Мельниченко Ю.С.

Склад суду неодноразово змінювався.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.10.2017р., для розгляду справи №905/1490/15 було визначено колегію у складі: головуючого судді Паляниці Ю.О., суддів Левшину Я.О. та Попова О.В.

Ухвалами від 13.04.2017р., 16.06.2017р., 08.08.2017р. зобовязано сторони, зокрема, надати пояснення по суті спору з урахуванням змісту постанови Вищого господарського суду України від 16.03.2017р.

У письмових поясненнях №14/4-549 від 04.09.2017р. позивач вказував на порушення відповідачем умов договору №3-1-2014/057-ПР від 23.12.2014р. купівлі-продажу природного газу в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування неустойки, 3% річних та інфляційних збитків.

За змістом письмових пояснень б/н б/д, які надійшли до господарського суду 31.10.2017р., позивач зазначав, що розрахунок за поставлений природний газ здійснювався відповідачем з порушення встановлених договором строків, останній платіж щодо сплати основного боргу було здійснено 10.11.2015р.

При цьому, за твердженням позивача, норми Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки підприємство відповідача не включено на теперішній час до передбаченого законом реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а постачання газу здійснювалось для власних потреб споживача.

Відповідач у поясненнях б/н від 04.08.2017р., №05-09/2017 від 05.09.2017р. наполягав на відсутності підстав для стягнення заявлених сум неустойки, 3% річних та інфляційних збитків з огляду на приписи Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії» з урахуванням того, що основний борг сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» до набрання цим законом чинності.

Одночасно, як вказував відповідач, спожитий у спірний період природний газ був використаний виключно для виробництва електричної та теплової енергії.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобовязання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 23.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №3-1-2014/057-ПР, за умовами п.1.1 якого продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

У пункті 2.1 договору №3-1-2014/057-ПР від 23.12.2014р. узгоджено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 35790,020 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів, а саме: І квартал 9902,520 тис. куб. м: січень 3220,300 тис. куб. м, лютий 3268,360 тис. куб. м, березень 3413,880 тис. куб. м; ІІ квартал 7224,720 тис. куб. м: квітень 2513,660 тис. куб. м, травень 2351,130 тис. куб. м, червень 2359,930 тис. куб. м; ІІІ квартал 9560,090 тис. куб. м: липень 3166,390 тис. куб. м, серпень 3166,370 тис. куб. м; вересень 3227,330 тис. куб. м; ІV квартал 9102,670 тис. куб. м: жовтень 2551,530 тис. куб. м; листопад 3094,050 тис. куб. м; грудень 3457,090 тис. куб. м.

За змістом п.5.2 укладеного сторонами правочину до сплати за 1000 куб. м газу належить 6384,70 грн, крім того ПДВ 20% - 1276,94 грн, всього з ПДВ 7661,64 грн.

Редакція цього пункту договору неодноразово змінювалась, внаслідок чого ціна на газ становила:

-з 01.02.2015р. за 1000 куб. м газу 6180,70 грн, крім того ПДВ 20% - 1236,14 грн, всього з ПДВ 7416,84 грн (додаткова угода №1 від 02.02.2015р.),

-з 01.03.2015р. за 1000 куб. м газу 9444,70 грн, крім того ПДВ 20% - 1888,94 грн, всього з ПДВ 11333,64 грн (додаткова угода №2 від 18.03.2015р.),

-з 01.04.2015р. за 1000 куб. м газу 9734,20 грн, крім того ПДВ 20% - 1946,84 грн, всього з ПДВ 11681,04 грн (додаткова угода №2 від 18.03.2015р.),

-з 01.05.2015р. за 1000 куб. м газу 7602,40 грн, крім того ПДВ 20% - 1520,48 грн, всього з ПДВ 9122,88 грн (додаткова угода №4 від 05.05.2015р.).

Відповідно до п.11 договору №3-1-2014/057-ПР від 23.12.2014р. останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки природного газу з 01.01.2015р. до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування до повного погашення заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №3-1-2014/057-ПР від 23.12.2014р. позивачем та відповідачем були підписані акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування) на загальну суму 21155947,71 грн:

-б/н від 31.01.2015р. у січні 2015 року на суму 5139068,02 грн,

-б/н від 28.02.2015р. у лютому 2015 року на суму 4053184,40 грн,

-б/н від 28.02.2015р. у лютому 2015 року на суму 3098726,08 грн,

-б/н від 31.03.2015р. у березні 2015 року на суму 8864969,21 грн.

За змістом письмових пояснень сторін (пояснення №14/4-549 від 04.09.2107р. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», додаткові пояснення б/н від 04.08.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго») за договором №3-1-2014/057-ПР від 23.12.2014р. поставка природного газу здійснювалась тільки у січні березні 2015 року.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №3-1-2014/057-ПР від 23.12.2014р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За приписами п.1.9 постанови №14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» якщо у договорі виконання грошового зобовязання визначається до настання певного терміну, наприклад до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 Цивільного кодексу України), то останнім днем виконання такого зобовязання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі 31 липня 2014 року).

Відтак, зобовязання з оплати газу, мали бути виконані наступним чином:

-за поставкою січня 2015 року на суму 5139068,02 грн 16.02.2015р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.02.2015р., 15.02.2015р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

-за поставками лютого 2015 року на суми 4053184,40 грн та 3098726,08 16.03.2015р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.03.2015р., 15.03.2015р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

-за поставкою березня 2015 року на суму 8864969,21 грн 14.04.2015р. включно.

При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідач розрахувався за отриманий природний газ наступним чином:

-03.08.2015р. 3288238,48 грн (з урахуванням змісту листа №06/1859 від 19.08.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго») (І том, а.с.176),

-04.08.2015р. 323958,09 грн (з урахуванням змісту листа №06/1859 від 19.08.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго») (І том, а.с.176),

-05.08.2015р. 389343,35 грн (з урахуванням змісту листа №06/1859 від 19.08.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго») (І том, а.с.176),

-06.08.2015р. 515653,10 грн (з урахуванням змісту листа №06/1859 від 19.08.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго») (І том, а.с.176),

-07.08.2015р. 223561,89 грн (з урахуванням змісту листа №06/1859 від 19.08.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго») (І том, а.с.176),

-10.08.2015р. 290853,47 грн (з урахуванням змісту листа №06/1859 від 19.08.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго») (І том, а.с.176),

-11.08.2015р. 371234,33 грн (з урахуванням змісту листа №06/1859 від 19.08.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго») (І том, а.с.176),

-12.08.2015р. 249827,56 грн (з урахуванням змісту листа №06/1859 від 19.08.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго») (І том, а.с.176),

-13.08.2015р. 412683,68 грн (з урахуванням змісту листа №06/1859 від 19.08.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго») (І том, а.с.176),

-14.08.2015р. 809429,69 грн (з урахуванням змісту листа №06/1859 від 19.08.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго») (І том, а.с.176),

-14.08.2015р. 793639,47 грн (з урахуванням змісту листа №06/1859 від 19.08.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго») (І том, а.с.176),

-19.08.2015р. 87602,21 грн (з урахуванням змісту листа №06/1962 від 28.08.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго») (І том, а.с.175),

-20.08.2015р. 292776,60 грн (з урахуванням змісту листа №06/1962 від 28.08.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго») (І том, а.с.175),

-21.08.2015р. 94202,19 грн (з урахуванням змісту листа №06/1962 від 28.08.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго») (І том, а.с.175),

-25.08.2015р. 450361,41 грн (з урахуванням змісту листа №06/1962 від 28.08.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго») (І том, а.с.175),

-26.08.2015р. 380672,07 грн,

-27.08.2015р. 377018,03 грн,

-28.08.2015р. 263439,31 грн,

-31.08.2015р. 180653,36 грн,

-31.08.2015р. 704543,97 грн,

-01.09.2015р. 112750,08 грн,

-02.09.2015р. 277291,19 грн,

-03.09.2015р. 254582,61 грн,

-04.09.2015р. 336569,17 грн,

-07.09.2015р. 358999,83 грн,

-08.09.2015р. 206758,52 грн,

-09.09.2015р. 205827,73 грн,

-10.09.2015р. 317488,59 грн,

-11.09.2015р. 420929,16 грн,

-14.09.2015р. 142277,55 грн,

-15.09.2015р. 426131,33 грн,

-16.09.2015р. 373703,97 грн,

-17.09.2015р. 1846,46 грн,

-18.09.2015р. 269,92 грн,

-21.09.2015р. 3154,93 грн,

-22.09.2015р. 672,95 грн,

-23.09.2015р. 3494,19 грн,

-24.09.2015р. 4994,80 грн,

-25.09.2015р. 4490,41 грн,

-28.09.2015р. 47785,41 грн,

-29.09.2015р. 281839,21 грн,

-30.09.2015р. 506203,50 грн,

-01.10.2015р. 267233,26 грн,

-02.10.2015р. 445356,32 грн,

-05.10.2015р. 172378,29 грн,

-06.10.2015р. 367318,71 грн,

-07.10.2015р. 205746,73 грн,

-08.10.2015р. 95342,30 грн,

-09.10.2015р. 182582,59 грн,

-12.10.2015р. 270352,14 грн,

-13.10.2015р. 299562,82 грн,

-15.10.2015р. 435978,68 грн,

-16.10.2015р. 547116,40 грн,

-19.10.2015р. 39144,93 грн,

-20.10.2015р. 112066,96 грн,

-21.10.2015р. 187402,47 грн,

-22.10.2015р. 149822,98 грн,

-23.10.2015р. 32252,63 грн,

-26.10.2015р. 206440,35 грн,

-27.10.2015р. 292137,56 грн,

-28.10.2015р. 156622,76 грн,

-29.10.2015р. 148339,59 грн,

-30.10.2015р. 174071,80 грн,

-02.11.2015р. 523766,15 грн,

-03.11.2015р. 167544,59 грн,

-04.11.2015р. 261576,51 грн,

-05.11.2015р. 243470,18 грн,

-06.11.2015р. 196939,06 грн,

-09.11.2015р. 177327,36 грн,

-10.11.2015р. 10299,82 грн (з урахуванням змісту листа №06/2558 від 11.11.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго») (І том, а.с.173).

Відтак, оплата поставленого у січні-березні 2015 року газу здійснювалась відповідачем з порушенням строків, які встановлені договором №3-1-2014/057-ПР від 23.12.2014р.

Водночас, за змістом наявної у матеріалах справи виписки по рахунку №260383021484 Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» за період з 11.11.2015р. по 26.11.2015р. включно позивачем було перераховано на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» грошові кошти у загальному розмірі 1638509,63 грн з наступним призначенням платежу: «перерахування коштів за спожитий природний газ на виконання РКМУ від 20.05.2015р. №670-р, в т. ч. ПДВ (дог. №3-1-2014/057-ПР)».

Відповідно до листів №06/2589 від 18.11.2015р., №06/2679 від 27.11.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» останній просив вважати в оплатах за 11.11.2015р. на суму 259036,87 грн, 12.11.2015р. 209599,03 грн, 13.11.2015р. 360902,11 грн, 16.11.2015р. 33047,05 грн, 17.11.2015р. 111532,78 грн, 18.11.2015р. 125367,89 грн, 19.11.2015р. 115293,51 грн, 20.11.2015р. 91733,98 грн, 23.11.2015р. 183968,98 грн, 24.11.2015р. 60529,85 грн, 26.11.2015р. 87497,58 грн вірним наступне призначення платежу: «перерахування грошових коштів за спожитий природний газ на виконання РКМУ від 20.05.2015р. №670-р та згідно дог. від 17.01.2014р. №28/170114-ПР, в т. ч. ПДВ 20%».

Відтак, з огляду на зміст листів №06/1859 від 19.08.2015р., №06/1962 від 28.08.2015р., №06/2558 від 11.11.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», які враховані Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (про що свідчить складений позивачем акт звірки розрахунків за період з 01.01.2015р. по 30.04.2017р. та довідка «Операції по підприємству «Східенерго ДТЕК ТОВ» з 01.01.2015р. по 31.10.2017р.») здійснені відповідачем в період з 11.11.2015р. по 26.11.2015р. платежі віднесені в рахунок погашення заборгованості за іншим договором.

Разом з тим, як зазначалось судом касаційної інстанції у постанові від 16.03.2017р., підтверджується сторонами та матеріалами справи, оплата на суму 17000000 грн згідно з платіжним дорученням №13 від 28.12.2015р. також була здійснена на виконання іншого договору (№3-1-2014/058-ПТ-ПР від 23.12.2014р.).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, оплати за період з 03.08.2015р. по 14.08.2015р. включно на загальну суму 7668423,11 грн надійшли з наступним призначення платежу: «перерахування коштів за спожитий природний газ на виконання розп. КМУ від 20.05.2015р. №670-р, в т.ч. ПДВ» та фактично були віднесенні в рахунок погашення заборгованості за спожитий природний газ за договором №3-1-2014/057-ПР від 23.12.2014р. після надходження до позивача листа №06/1859 від 19.08.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», що свідчить про припинення існування боргу у цій частині під час розгляду справи.

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив, що погашення боргу у розмірі 21155947,71 грн відбулось під час розгляду справи.

Згідно з п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у разі відсутності предмету спору.

З урахуванням того, що заборгованість відповідача перед позивачем на суму 21155947,71 грн погашена в процесі розгляду справи, провадження по справі №905/1490/15 стосовно вимог про стягнення основного боргу на вказану суму підлягає припиненню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частинами 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до п.7.2 договору №3-1-2014/057-ПР від 23.12.2014р., у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 3073106,93 грн пені, а саме:

-997260,79 грн за період з 15.02.2015р. по 18.06.2015р. (за зобовязаннями січня 2015 року на суму 5139068,02 грн),

-1128630,26 грн за період з 15.03.2015р. по 18.06.2015р. (за зобовязаннями лютого 2015 року на суму 7151910,48 грн),

-947215,89 грн за період з 15.04.2015р. по 18.06.2015р. (за зобовязаннями березня 2015 року на суму 8864969,21 грн).

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 1480916,36 грн штрафу (7%) від суми невиконаних вчасно зобовязань з оплати товару на суму 21155947,71 грн (зобовязання січня березня 2015 року).

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 156168,55 грн, а саме:

-52376,25 грн за період з 15.02.2015р. по 18.06.2015р. (за зобовязаннями січня 2015 року на суму 5139068,02 грн),

-56431,51 грн за період з 15.03.2015р. по 18.06.2015р. (за зобовязаннями лютого 2015 року на суму 7151910,48 грн),

-47360,79 грн за період з 15.04.2015р. по 18.06.2015р. (за зобовязаннями березня 2015 року на суму 8864969,21 грн).

Крім того, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 5390586,52 грн, а саме:

-1846604,86 грн за період з лютого по травень 2015 року (за зобовязаннями січня 2015 року на суму 5139068,02 грн),

-2080552,55 грн за період з березня по травень 2015 року (за зобовязаннями лютого 2015 року на суму 7151910,48 грн),

-1463429,12 грн за період з квітня по травень 2015 року (за зобовязаннями березня 2015 року на суму 8864969,21 грн).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав:

30.11.2016р. набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст.1 вказаного закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст.2 розглядуваного нормативно-правового акту дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 3 закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою №93 від 21.02.2017р. Кабінету Міністрів України затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), яким визначено механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними (п.1 Порядку).

Відповідно до п.п.4, 5, 6 Порядку формування та ведення реєстру здійснюється Мінрегіоном шляхом збирання та оброблення інформації про підприємства; внесення даних до реєстру та змін до них, а також виключення таких даних з реєстру. Рішення про включення підприємства до реєстру або про відмову в його включенні приймається керівником Мінрегіону або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви про включення підприємства до реєстру та розміщується на офіційному веб-сайті Мінрегіону. Мінрегіон, в т.ч., формує та веде реєстр, повідомляє підприємствам про включення їх до реєстру, прийняття рішення про відмову в такому включенні (із зазначенням причини відмови), зміну даних про зазначені підприємства в реєстрі та виключення з нього.

Таким чином, спеціально уповноваженим органом, до компетенції якого віднесено вирішення питання про включення/невключення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон).

Водночас, ч.3 ст.7 Закону встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Тобто, зазначеною нормою передбачено можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суму заборгованості, так і у спосіб списання цих нарахувань.

При цьому, додаткові умови, крім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», для звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання (ненархування або списання сум неустойки, інфляційних нарахувань та відсотків річних) при відсутності кредиторської заборгованості на день набрання чинності законом, не вимагаються.

Відтак, посилання позивача на необхідність обовязкового включення підприємства відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, для звільнення від нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат, процентів річних, при відсутності заборгованості за спожиті енергоносії, є помилковими.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача за поставлений природний газ у січні-березні 2015 року, який використаний останнім для виробництва теплової та електричної енергії, що вбачається зі звітів про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної енергії та теплової енергії за відповідні періоди, погашена у повному обсязі, тобто до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Разом з тим, відповідно до наявного в матеріалах справи листа - відповіді №8/10-630-17 від 17.03.2017р. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, за результатами звернення ПАТ «Київенерго» щодо включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії інформації про обсяг нарахувань неустойки (штрафу, пені), інших штрафних санкцій, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних для можливості їх списання відповідно до ч.3 ст.7 Закону №1730-VIII, розяснено, що нараховані на погашену заборгованість за спожитий природний газ до набрання чинності ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню на підставі ч.3 ст.7 Закону, яка є нормою прямої дії, при цьому виконання цієї норми не потребує включення підприємства до Реєстру.

Відтак, посилання позивача на необхідність обовязкового включення підприємства відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, для звільнення від нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат, процентів річних, при відсутності заборгованості за спожиті енергоносії, є помилковими.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню імперативні приписи ч.3 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з огляду на що, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачем неустойки, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за зобовязаннями січня березеня 2015 року, та, відповідно, про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Разом з цим, слід зазначити про наступне:

09.06.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» було складено та направлено на адресу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заяву б/н від 09.06.2016р. про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1164611,41 грн.

Як вбачається зі змісту вказаної заяви, остання була складена у звязку з відкриттям виконавчого провадження за наказом №905/1490/15 від 09.02.2016р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 42356,51 грн 3% річних, 1209001,10 грн інфляційних, 806481,58 грн пені, 290916,34 грн штрафу, 45238,49 грн судового збору, всього 2393994,02 грн.

За змістом акту звірки розрахунків за період з 01.01.2015р. по 30.04.2017р. вказаний залік не заперечувався позивачем та відображений ним у власному бухгалтерському обліку. Про це також свідчить лист №26-4320/1.2-16 від 29.06.2016р. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Проте, підстави для припинення провадження у справі в частині суми, на яку відбулось зарахування, за висновками суду, відсутні. По-перше, рішення, на виконання якого вчинений залік, на теперішній час скасовано. По-друге, правові позиції сторін у справі свідчать про те, що між ними залишились неврегульовані питання в частині стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних (позивач наполягає на їх стягненні, а відповідач заперечує можливість їх нарахування), що виключає підстави для застосування приписів п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в частині вимог, у яких судом відмовлено, підлягає віднесенню на позивача, а у припиненій частині на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», м.Курахове на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ суми основного боргу у розмірі 21155947,71 грн припинити.

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», м.Курахове про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 3073106,93 грн, штрафу в сумі 1480916,36 грн, 3% річних в сумі 156168,56 грн, інфляційних втрат в сумі 5390586,52 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» (85612, Донецька обл., Мар'їнський район, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.34, код ЄДРПОУ 31831942) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір в сумі 49463,80 грн.

У судовому засіданні 22.11.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 27.11.2017р.

Головуючий суддя Ю.О.Паляниця

Суддя О.В. Попов

Суддя Я.О. Левшина