Постанова № 70713772, 04.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року Справа № 910/962/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Карабаня В.Я., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Ера" на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 09.03.2017 Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017у справі№ 910/962/17 Господарського суду міста Києваза позовомКонцерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Ера" простягнення 8557327,73 грн.,

за участю представників сторін:від позивача:Гамрецький Є.О.,від відповідача:Не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення у січні 2017 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Ера" про стягнення 8557327,73 грн., з яких: 6616381,68 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги за договором від 18.12.2015 № 4-547; 1233736,06 грн. пені; 118550,28 грн. 3% річних та 588659,71 грн. інфляційних втрат.

Позовну заяву обгрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Ера" не в повному обсязі сплатило за отримані телекомунікаційні послуги відповідно до договору від 18.12.2015 № 4-547

Позивач 08.02.2017 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить суд у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу стягнути з останнього 4232783,68 грн. основної заборгованості, 1233736,06 грн. пені, 118550,28 грн. 3% річних, 588659,71 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.03.2017 у справі № 910/962/17 (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у справі № 910/962/17 (у складі колегії суддів: Буравльова С.І.-головуючого, Власова Ю.Л., Андрієнка В.В.), повністю задоволено позов Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Ера" на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення 4232783, 68 грн. заборгованості, 1233736,06 грн. пені, 118550, 28 грн. 3 % річних, 588659, 71 грн. інфляційних втрат, 92605,96 грн. витрат з оплати судового збору.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 09.03.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Ера" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 09.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у справі № 910/962/17 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

У касаційній скарзі заявник посилається на недотримання судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Ера" (далі - замовник) 18.12.2015 укладено договір № 4-547 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору предметом даного договору є надання виконавцем телекомунікаційних послуг відповідно до ліцензій виконавця на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного телемовлення.

Ціна договору на 2016 рік визначається відповідно до додатку № 1 до договору і складає 19098219,22 грн. з урахуванням ПДВ (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 2.4 договору замовник бере на себе зобов'язання, своєчасно здійснювати розрахунки за надані телекомунікаційні послуги за рахунками, виставленими виконавцем.

Відповідно до п. 5.2 договору на підставі звітів, отриманих від філій виконавець щомісячно, не пізніше 7-го числа, складає акт прийняття наданих послуг і зведення на оплату наданих послуг технічними засобами за підсумками роботи, після чого направляє рахунок і акт зведення замовнику.

Замовник у триденний строк після отримання рахунка і акта зведення, розглядає їх, і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує акт і повертає виконавцю (п. 5.3 договору).

Пунктом 5.8 договору передбачено, що щомісячна оплата здійснюється за фактично відпрацьований час фактичних технічних засобів. До 5 числа поточного місяця замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 30% орієнтованої вартості послуг у поточному місяці. Не пізніше 10 числа наступного місяця проводиться остаточний розрахунок з надані послуги з урахуванням авансу.

На виконання умов укладеного договору сторонами підписано акти виконаних робіт (наданих послуг) за період з лютого 2016 року по грудень 2016 року.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору свої зобов'язання за надані послуги вчасно не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість 4232783,68 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що на виконання умов укладеного договору між сторонами підписано акти виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 4232783,68 грн.

Вказані акти підписано відповідачем без жодних зауважень та заперечень.

Проте відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг у визначений договором строк не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4232783,68 грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4232783,68 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги за договором № 4-547 від 18.12.2015 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 1233736,06 грн. пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судами встановлено, що пунктом 6.5 договору сторонами передбачено, що за несвоєчасне проведення остаточного розрахунку у строк, передбачений п. 5.8 договору, замовник сплачує пеню, яка обчислюється від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення та за весь період такого прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку правову позицію підтримано Верховним Судом України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1233736,06 пені є обґрунтованою, розмір її перевірений судом, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору.

Пеня нарахована позивачем відповідними періодами, при цьому, тривалість цих періодів не перевищує шестимісячного строку, який передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Крім цього за неналежне виконання умов укладеного договору позивач просить суд стягнути з відповідача 588 659,71 грн. інфляційних втрат та 118 550,28 грн. 3% річних.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім цього інфляційні втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тому три проценти річних, індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного суду України.

Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 588659,71 грн. інфляційних втрат та 118550, 28 грн. 3% річних, розмір яких перевірений судом, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи скаржника про те, що тарифи на телеконікаційні послуги Концерну РРТ не затверджені згідно з рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 25.01.2007 № 559 з Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, тому у відповідача відсутні правові підстави дляч сплати заборгованості, суд апеляційної інстанції правомірно вважає необґрунтованими такі доводи, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України "Про телекомунікації" тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті.

Відповідно до ч. 1 зі ст. 67 вказаного Закону тарифне регулювання на ринку телекомунікацій України базується, зокрема, на принципі базування розрахунків тарифів на собівартості цих послуг з урахуванням отримання прибутку та необхідності уникнення перехресного субсидування одних телекомунікаційних послуг за рахунок інших.

Таким чином пряма норма закону надає позивачу, як оператору телекомунікацій, виключне право самостійно встановлювати ціни за свої послуги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 5.5 укладеного договору, у разі неотримання виконавцем протоколу зауважень або заперечень від замовника в зазначений в п. 5.4 строк, послуга вважається прийнятою замовником в обсязі, визначеному актом прийняття наданих послуг, а сума, що зазначена в акті, вважається узгодженою сторонами і підлягає оплаті.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що послуги, надані позивачем та отримані відповідачем, що підтверджується підписаними між сторонами актами виконаних робіт (наданих послуг), а також відсутністю зауважень або заперечень від відповідача.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Рішення Господарського суду м. Києва від 09.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у справі № 910/962/17 Господарського суду міста Києва прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином рішення Господарського суду м. Києва від 09.03.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у справі № 910/962/17 Господарського суду міста Києва підлягають залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Ера" (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 54, код ЄДРПОУ 30019052) на користь Державного бюджету України (р/р 31211254700007 УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код за ЄДРПОУ 38004897, код банку отримувача 820019) 154031,90 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Ера" на рішення Господарського суду м. Києва від 09.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у справі № 910/962/17 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 09.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у справі № 910/962/17 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Ера" (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 54, код ЄДРПОУ 30019052) на користь Державного бюджету України (р/р 31211254700007 УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код за ЄДРПОУ 38004897, код банку отримувача 820019) 154031,90 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Карабань В.Я. Нєсвєтова Н.М.