Постанова № 70713641, 29.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року Справа № 906/439/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"на рішення від та на постанову відГосподарського суду Житомирської області 13.07.2017 Рівненського апеляційного господарського суду 16.08.2017у справі Господарського суду№ 906/439/17 Житомирської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"доКомунального підприємства "Теплозабезпечення"простягнення заборгованості

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/6452 від 27.11.2017 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 906/439/17 у зв`язку з відрядженням судді Картере В.І.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.11.2017 у справі № 906/439/17 визначено наступний склад колегії суддів: Губенко Н.М.- головуючий (доповідач), Барицька Т.Л., Козир Т.П.

ВСТАНОВИВ:

18.05.2017 Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Комунального підприємства "Теплозабезпечення" про стягнення основного боргу за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № НВ-01-Т/16 у розмірі 770717,21 грн., пені у розмірі 33377,65 грн., 3% річних у розмірі 3665,29 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.07.2017 у справі № 906/439/17 (суддя Сікорська Н.А.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 (колегія суддів у складі: Мамченко Ю.А. - головуючий суддя, судді Дужич С.П., Крейбух О.Г.), позов задоволено частково. Зменшено розмір пені до 16688,83 грн. Стягнуто з Комунального підприємства "Теплозабезпечення" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" 710446,15 грн. боргу, 16688,83 грн. пені, 3665,28 грн. 3% річних. В частині стягнення 49937,11 грн. основного боргу, сплаченого відповідачем після порушення провадження у справі, провадження у справі припинено. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 13.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 у справі № 906/439/17 в частині зменшення пені до 16688,83 грн., та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути пеню у заявленому розмірі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 31.03.2016 між позивачем (газотранспортне підприємство) та відповідачем (замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № НВ-01-Т/16.

Відповідно до п. 1.1 даного договору газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Згідно із п. 3.1 договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг).

Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (пункт 3.4 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (пункт 5.4 договору).

Обгрунтовуючи підстави позову позивач послався на те, що він свої договірні зобов'язання за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № НВ-01-Т/16 виконав у повному обсязі - надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 1105918,47 грн., що підтверджується актами наданих послуг, натомість, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної оплати за надані послуги у встановлені договором строки, в результаті чого за ним утворилась заборгованість на загальну суму 770717,21 грн. При цьому, позивачем нараховані пеня на підставі п. 7.3 договору та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що в період з січня по березень 2017 року позивач на виконання вимог договору надав відповідачу послуги з транспортування природного газу на загальну суму 1105918,47 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами наданих послуг з транспортування природного газу: № 01-17-НВ-01-Т/16 від 31.01.2017, № 02-17-НВ-01-Т/16 від 28.02.2017, № 03-17-НВ-01-Т/16 від 31.03.2017. Відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати отриманих послуг виконав неналежним чином, - оплата була здійснена відповідачем частково з порушенням строків оплати, а інша частина взагалі не сплачена, внаслідок чого станом на 05.05.2017 у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 770717,21 грн. Відповідачем на день вирішення спору сплачено частину боргу в розмірі 60271,06 грн., з яких 10333,95 грн. - до подачі позову до господарського суду, та 49937,11 грн. після подачі позивачем позову до суду. При цьому, суди попередніх інстанцій керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшили розмір пені до 16688,83 грн.

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції у даній справі оскаржує лише в частині зменшення розміру пені.

Так, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 50%, виходячи з того, що: відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому стані; відповідачу не відшкодовано у повному обсязі різницю в ціні, яка складає різницю в тарифах на теплову енергію та різницю в тарифах на послуги з централізованого опалення, що надавалися населенню; відповідачем сплачено частину основного боргу до та після подачі позову; позивачем крім пені нараховано 3% річних.

Статтями 193, 199 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч. 1 ст. 233 ГК України). Аналогічне правило міститься й в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Беручи до уваги обставини справи, Вищий господарський суд України вважає, що ухвалюючи рішення у справі про зменшення розміру належної до сплати пені, використовуючи надане суду право п. 3 ст. 83 ГПК України, суд обґрунтовано визнав даний випадок винятковим та правильно застосував до спірних правовідносин норми ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України. Суд касаційної інстанцій вважає, що таке зменшення, з огляду на нарахування, крім пені, також й трьох процентів річних, а також зважаючи на те, що в матеріалах справи, відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача збитків у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язання за договором, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача, як помилково вважає позивач.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого та апеляційного господарських судів, зводяться до необхідності переоцінки встановлених судами обставин та підстав для зменшення пені, що виходить за межі перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до ст. 1117 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Таким чином, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 13.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 у справі № 906/439/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Т.П. КОЗИР