Постанова № 70713118, 28.11.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 року Чернігів Справа № 825/1807/17

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

08.11.2017 ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2П.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення ОСОБА_2 до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою вирішення питання виплат за договором ним було особисто надіслано заяву для перевірки наявності підстав щодо прирівнення внесених ним коштів до вкладу, а самого позивача - до вкладника у відповідності до норм чинного законодавства і відповідно, як наслідок, включення його до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Однак, позивача було повідомлено про нікчемність переказів коштів (транзакцій), здійснених ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі - ТОВ "ІРЦ") на його користь в сумі 80 000,00 грн з призначенням платежу "повернення коштів згідно з договором від 18.03.2016 № 980-054-000206839". При цьому, Уповноваженою особою не було зазначено, яким чином перекази коштів, ініційовані ТОВ "ІРЦ" мають відношення до підстав нікчемності, визначених законодавством. Висновок щодо нікчемності не обґрунтований жодними доводами чи доказами. Повернення ТОВ "ІРЦ" коштів на поточний рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" було здійснено 19.05.2016, тобто кошти в сумі 80 000,00 грн на момент прийняття рішення про ліквідацію банку перебували на поточному рахунку позивача у ПАТ "Банк Михайлівський". Крім того, договір укладений, а кошти зараховані до прийняття постанови Правління Національного банку України "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних. Враховуючи наведене вважає, що Уповноваженою особою не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, з наданням додаткових пояснень.

Представник відповідача також в судове засідання не з'явився. надіслав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити позивача в задоволенні позову та пояснив, що між позивачем та ТОВ "ІРЦ" було укладено договір позики, а не договір банківського вкладу (депозиту). 19.05.2016 з банківського рахунку ТОВ "ІРЦ" здійснено повернення коштів на його банківський рахунок. Враховуючи наведене зазначив, що саме залучені банком кошти прирівнюються до вкладу. Оскільки, кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позику з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, такий клієнт не може бути прирівняний до вкладника проблемного банку, адже правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський", не мають відношення до вкладу. Крім того, встановлено факт здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" ризикової діяльності під час віднесення його до категорії проблемних. Зокрема, під час перевірки Уповноваженою особою було виявлено, що 18.05.2016 Банк уклав із ТОВ "ІРЦ" договори відступлення прав вимоги, та здійснив розрахунок за даними договорами, а саме провів кредитну операцію з юридичною особою. При цьому, фактично грошові кошти як на рахунки вищезазначеної юридичної особи, так і на рахунки фізичних осіб не перераховувались за відсутності грошових коштів в такій кількості на рахунку ПАТ "Банк Михайлівський", натомість, вищезазначені операції проводились шляхом здійснення відповідних проводок в балансі.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до суду не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Поштовим зв'язком надав свої письмові пояснення, в яких у задоволенні позовних вимог просив відмовити, а розгляд справи провести без участі його представника.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.03.2016 між ОСОБА_2 (клієнт) та ПАТ "Банк Михайлівський" (банк) укладено договір № 980-054-000001585 банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)", за умовами якого банк по ініціативі клієнта відкриває клієнту на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_2 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних документів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень клієнта, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку (а.с.7).

Одночасно, 18.03.2016 між позивачем та ТОВ "ІРЦ" укладено договір № 980-054-000206839 "Суперкапітал" (з виплатою процентів в кінці строку), за умовами якого ОСОБА_2 передає ТОВ "ІРЦ" у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а ТОВ "ІРЦ" зобов'язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором (п.1.1 договору) (а.с.8). Відповідно до п.1.2 договору ТОВ "ІРЦ" приймає від ОСОБА_2 у власність кошти на наступних умовах: сума коштів - 80 000,00 грн, строк користування коштами - не більше 367 днів, кошти передаються - з дати укладання цього договору по 20.03.2017, розмір процентів за користування коштами - ставка: 34,78% річних, що складає 28% річних після утримання податку з таких процентів, періодичність сплати нарахованих процентів - в кінці строку користування коштами або у випадку дострокового повернення коштів - не пізніше дня повернення коштів, ТОВ "ІРЦ" сплачує позивачу проценти і повертає кошти у безготівковій формі на рахунок НОМЕР_2 в ПАТ "Банк Михайлівський".

18.03.2016 позивачем внесено на поточний рахунок 80 000,00 грн, які були передані ТОВ "ІРЦ", що підтверджується квитанцією № QS714401 з призначенням платежу: переказ коштів згідно договору від 18.03.2016 № 980-054-000206839" (а.с.9).

При цьому, згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2017 № 826/15961/16, судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 22.12.2015 № 917/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" зазначений банк віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів та до кінця цього строку йому встановлено ряд обмежень. Крім того, згідно пп.1, 2 зазначеної постанови, НБУ встановлено факт здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" ризикової діяльності та достроково припинено угоду від 26.11.2015 № 121, укладену з Національним банком.

Постановою Правління Національного банку України від 27.04.2016 № 295/БТ "Про окремі питання діяльності ПАТ "Банк Михайлівський" та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 № 917/БТ" з огляду на те, що ПАТ "Банк Михайлівський" виконує заходи, передбачені Планом фінансового оздоровлення, спрямовані на зменшення кредитного ризику та підтримку ліквідності банку, Правління Національного банку України вважало за можливе пом'якшення обмежень у діяльності банку, встановлених постановою № 917/БТ.

Проте, в подальшому, на підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 № 14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 23.05.2016 № 812 "Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора", яким розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016 до 22.06.2016.

13.06.2016 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення № 991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський", відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" з 23.06.2016 до 22.07.2016. Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" призначено Ірклієнка Ю.П.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 № 1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13.07.2016 по 12.07.2018 включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнку Ю.П. строком на два роки з 13.07.2016 по 12.07.2018.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.09.2016 № 1702 змінено Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Волкову О.Ю. з 05.09.2016.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 265 від 24.01.2017 делеговані повноваження уповноваженої особи Фонду Волкову О.Ю. з 25.01.2017, які визначені ст.37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому в межах спірних правовідносин встановлено: 24.04.2017 ОСОБА_2 звернувся до Уповноваженої особи із заявою для перевірки наявності підстав щодо прирівнення внесених ним коштів до вкладу, а самого позивача - до вкладника у відповідності до норм чинного законодавства і відповідно, як наслідок, включення його до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (а.с.10).

Згідно виписки по особовим рахункам ПАТ "Банк Михайлівський" (а.с.23), 19.05.2016 на поточний рахунок позивача надійшли кошти від ТОВ "ІРЦ" в розмірі: 83 733,00 грн з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором № 980-054-000206839 від 18.03.2016".

З наданих відповідачем документів вбачається (а.с.24-29), що комісією проведено перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними та вказано, що перерахування на рахунок позивача з рахунку ТОВ "ІРЦ" № 26509300055802 коштів, є нікчемним правочином, оскільки на момент проведення вищезазначеної транзакції ТОВ "ІРЦ" не мало в своєму розпорядженні достатньої кількості залишку коштів для проведення розрахунку за договором від 18.03.2016 № 980-054-000206839.

Крім того, повідомленням ПАТ "Банк Михайлівський" від 30.05.2016 позивача проінформовано, що договір від 18.03.2016 № 980-054-000206839, укладений ним безпосередньо з ТОВ "ІРЦ", без участі ПАТ "Банк Михайлівський" як повіреного (а.с.10 на звороті).

Тобто, відповідач вважає, що вказаний договір не відповідає вимогам Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських та інших фінансових послуг" за своїм суб'єктивним складом.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так у постанові Верховного Суду України від 16.02.2016 у справі № 826/2043/15 міститься правовий висновок про те, що, виходячи із системного аналізу ч.3 ст.2 Закону України від 14.05.1992 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.1 Закону України "Про банки і банківську діяльність", п.6 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), та враховуючи положення ст.12 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України дійшов висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд України висловив у постанові від 15.06.2016 у справі № 826/20410/14.

У відповідності до абз.2 ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суд вважає за необхідне відступити від правових позицій, викладених у зазначених постановах Верховного Суду України, з огляду на таке.

У відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII - ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Однак, згідно абз.2 ч.2 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія цього Закону не поширюється на банки.

Питання неплатоспроможності та/або ліквідації банків вирішуються в порядку, визначеному законами України від 07.12.2000 № 2121 "Про банки і банківську діяльність" та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відтак, на думку суду, застосування до спірних правовідносин Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", всупереч висновку Верховного Суду України, є помилковим.

В свою чергу, з аналізу змісту ст.ст.1, 4, 6 Закону України від 23.02.2012 № 4452 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб шляхом здійснення повноважень, делегованих державою, щодо гарантування повернення вкладнику внеску у розмірі 200 000,00 грн.

Учасниками цих правовідносин, що є предметом спору, є виключно позивач та відповідач, і саме між ними виникають відповідні права та обов'язки без залучення банку-боржника та без вирішення питання про відшкодування коштів від імені сторони правочину, на відміну від акцептованих вимог кредиторів.

Юридичний факт неплатоспроможності банку у даній категорії справ є лише підставою для виникнення правовідносин.

Таким чином, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що невключення рахунку зацікавленої особи до переліку рахунків, за яким вона зможе отримати відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а також незгода з рішенням уповноваженої особи Фонду про віднесення правочину до переліку нікчемних, підстави визнання яких встановлені законом, спричиняють публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Правовідносини, які складаюся між зацікавленими особами та уповноваженою особою Фонду з приводу зазначених та подібних їм обставин, є публічними, за яких уповноважена особа на підставі регулятивного акта реалізує владні управлінські повноваження (функції), однією з яких, зокрема, і є її обов'язок прийняти рішення про визнання правочину (договору) нікчемним на підставі закону.

Відтак, суд приходить до висновку, що дана категорія справ повинна розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банку та який визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Так, відповідно до п.3 ст.2 Закону № 4452 вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п.3 ст.2 Закону № 4452). Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку (ч.1 ст.3 Закону № 4452). Як встановлено ч.1 ст.26 цього Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. За правилами ч.1-3 ст.27 Закону № 4452 уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно з ч.5 ст.27 цього Закону протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Відповідно ч.6 ст.27 Закону № 4452 визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч.4 ст.26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 Розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (далі - Положення) уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 ч.4 ст.26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Пунктами 2, 3 Розділу IV Положення визначено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

З аналізу викладених норм слідує, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає декілька етапів, а саме: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру та його затвердження.

Як вбачається з письмових заперечень відповідача, ОСОБА_2 не включено до переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемним переказу коштів ТОВ "ІРЦ" на його рахунок, що відкритий у ПАТ "Банк Михайлівський" на підставі ст.ст.215, 216 Цивільного кодексу України та ст.37, п.п.2, 7, 8, 9 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (а.с.21). Такі висновки Уповноваженої особи ґрунтуються на результатах перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають вимогам нікчемності, наведені в Акті від 01.06.2016 № 2 (а.с.27-29).

Відповідно до Акту, комісія по перевірці правочинів прийшла до висновку, що виконуючи платіжні документи 19.05.2016 ТОВ "ІРЦ" з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб в сумі 1 298 015 973,74 грн. Банк здійснив операції з порушенням вимог законодавства, що призвели до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень п.9 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Банком укладено правочини (здійснені транзакції), умови яких передбачають передачу майна з метою надання окремому кредитору переваги (пільги) прямо не встановленого для нього законодавством чи внутрішніми документами Банку, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (а.с.29).

Також, згідно додатку 1 до Акту № 2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, встановлено, що 11.11.2014 між ТОВ "ІРЦ" та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено договір доручення № 1, згідно з умовами якого банк, в якості повіреного зобов'язався здійснювати пошук, залучення та надання клієнтам консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь ТОВ "ІРЦ" (довірителя) на умовах строковості та платності. Відповідно до предмету Договору доручення Банк мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення товариством грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою, передбаченою відповідним додатком до цього договору доручення. На виконання вищезазначеного договору доручення банком від імені товариства укладались з фізичними особами (клієнтами) договори позики за встановленою формою, та залучались кошти на рахунок товариства. При цьому, фізичні особи (клієнти) були обізнані в тому, що правовідносини за такими договорами позики регулюються положеннями ст.ст.1046-1053 Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики, і відповідно не підпадають під гарантування вкладів з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (а.с.28).

18.05.2016 ПАТ "Банк Михайлівський" уклав із ТОВ "ІРЦ" договір відступлення прав вимоги № 1805, з додатками (а.с.36). Згідно з умовами договору відступлення ТОВ "ІРЦ" зобов'язалось відступити банку права вимоги, належні ТОВ "ІРЦ", за кредитними договорами (із забезпеченням) з усіма додатковими угодами до них, укладеними з фізичними особами. Банк, в свою чергу, зобов'язався оплатити права вимоги. Перелік кредитних договорів, права за якими відступається Банку, міститься в реєстрі кредитних договорів.

Також, 19.05.2016 ПАТ "Банк Михайлівський" уклав із ТОВ "ІРЦ" договір відступлення прав вимоги № l, з додатками (а.с.39). Згідно з умовами цього договору відступлення ТОВ "ІРЦ" зобов'язалось відступити Банку права вимоги, що належать ТОВ "ІРЦ" за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені між ТОВ "ІРЦ" та юридичними особами. Перелік договорів, права за якими відступаються Банку з боку ТОВ "ІРЦ", міститься в реєстрі Основних договорів. Банк, в свою чергу, зобов'язався оплатити права вимоги за вартістю, зазначеною в реєстрі основних договорів, протягом 3-х робочих днів з дня підписання вказаного реєстру.

Отже, на думку відповідача, банком було вчинено операції, які йому було заборонено вчиняти.

Однак, згідно з ч.2 ст.38 Закону № 4452 протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Таким чином, для правильного вирішення спору, необхідно перевіряти підстави, з яких виявлено договір нікчемним, у контексті ст.38 Закону № 4452.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Пунктами 1.24, 1.30 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

З наявної в матеріалах справи виписки по особовому рахунку з 19.05.2016 по 31.10.2016 (а.с.23) вбачається, що 19.05.2016 за платіжним документом № 30796 ТОВ "ІРЦ" зі свого рахунку № 26509300055802, відкритому в ПАТ "Банк Михайлівський", на рахунок позивача № 26209530515101, відкритому в ПАТ "Банк Михайлівський", здійснив перерахунок коштів у розмірі 80 000,00 грн. з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором № 980-054-000206839 від 18.03.2016" та за платіжним документом № 30797 ТОВ "ІРЦ" зі свого рахунку № 26509300055802, відкритому в ПАТ "Банк Михайлівський", на рахунок позивача № 26209530515101, відкритому в ПАТ "Банк Михайлівський", здійснив перерахунок коштів у розмірі 3 733,05 грн. з призначенням платежу "Оплата процентів по договору № 980-054-000206839 від 18.03.2016".

Таким чином, ТОВ "ІРЦ" 19.05.2016 відповідними платіжними дорученнями зі свого розрахункового рахунку, який відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський", ініціював переказ коштів на повернення позик та сплату процентів позивачу на підставі відповідного договору, укладеного між ними.

ПАТ "Банк Михайлівський", виконуючи розрахунковий документ ТОВ "ІРЦ" на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ "Банк Михайлівський" не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договором банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед ТОВ "ІРЦ", забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто позивача.

Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, згідно п.1.4 глави 1 якої розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Таким чином, договір, який було укладено між позивачем та ТОВ "ІРЦ", за своєю природою та змістом не є розрахунковим документом.

Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.

ПАТ "Банк Михайлівський" при проведенні розрахункових операцій зазначених вище фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів є правомірними та відповідали діючому законодавству України.

В свою чергу, умовами договору № 980-054-000206839, укладеного між ТОВ "ІРЦ" та ОСОБА_2, передбачено можливість дострокового повернення коштів. А тому, у Уповноваженої особи були відсутні підстави для визнання нікчемними транзакцій (операцій) щодо списання коштів з відкритого в банку розрахункового ТОВ "ІРЦ" на рахунок позивача, відкритий в цьому банку.

Крім того, відповідно до положень ст.38 Закону № 4452 перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.

Разом з тим, договір від 18.03.2016 № 980-054-000206839 був укладений між ТОВ "ІРЦ" та ОСОБА_2 і відповідні транзакції були вчинені 19.05.2016 саме на умовах цього договору.

Суд також звертає увагу на те, що 19.11.2016 набрали чинності положення п.15 Прикінцевих Положень Закону № 4452, внесені Законом України від 15.11.2016 № 1736-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг", яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Тобто, надані позивачем кошти для ТОВ "ІРЦ" через повіреного - ПАТ "Банк Михайлівський", були вкладом, який був повернутий на його поточний рахунок із відсотками згідно укладеного договору.

Таким чином, згідно із вимогами вищевикладених норм, суд приходить до висновку, що позивач, як вкладник ПАТ "Банк Михайлівський", що має відкритий у цьому банку рахунок, та на який у встановленому договором порядку було зараховано кошти в якості повернених коштів за договором позики, має гарантоване право на відшкодування суми вкладу в межах суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума коштів, що повернена на рахунок позивача в ПАТ "Банк Михайлівський" від ТОВ "ІРЦ" не перевищує граничного розміру і складає 83 733,05 грн., разом з нарахованими процентами. Матеріали справи свідчать про те, що зазначена сума дійсно наявна на рахунку позивача. Підставою для виплати цих коштів позивачу є включення його до Переліку вкладників та до Загального реєстру вкладників. Таким чином, суд вважає, що позивач має підстави для включення інформації щодо нього до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а відтак і до Загального реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат.

Відповідно до Закону України від 15.11.2016 № 1736-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг", розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" доповнено пунктом 15 такого змісту: "До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язаний ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної ч.1 ст.26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівняних до вкладників".

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що позивач не є вкладником, а сума грошових коштів, що обліковується на його рахунку не є сумою вкладу в розумінні Закону та, що кошти в розмірі 83 733,05 грн, зараховані 19.05.2016 на рахунок ОСОБА_2, на підставі нікчемного правочину.

Суд не знаходить підстав вважати правочин, щодо перерахування коштів від ТОВ "ІРЦ" на рахунок ОСОБА_2 в ПАТ "Банк Михайлівський" згідно умов договору позики, нікчемним, оскільки договори права вимоги стосуються відступлення права вимоги за кредитними договорами та за договорами купівлі-продажу цінних паперів, які досліджувались у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2017 № 826/15961/16, і не стосуються договорів позики. Отже вчинення банком перерахування коштів за оплату договорів відступлення права вимоги не впливають на договори, за якими ТОВ "ІРЦ" повинно повернути залучені кошти. В судове засідання відповідачем не було надано належних доказів того, що ТОВ "ІРЦ" не мало достатніх власних коштів для здійснення повернення коштів своїм кредиторам-фізичним особам, також відповідачем не доведено, що кошти, повернуті на рахунок позивача, являються коштами ПАТ "Банк Михайлівський".

Крім того, суд зазначає, що постановою Правління Національного банку України від 27.04.2016 № 295/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" було зобов'язано надати графік повернення ТОВ "ІРЦ" коштів, що були залучені від фізичних осіб, на поточні рахунки цих фізичних осіб.

Також постановою Правління Національного банку України від 27.04.2016 № 295/БТ було пом'якшено обмеження у діяльності банку, встановлені постановою Національного банку України від 22.12.2015 № 917/БТ, а саме вилучено пункт щодо недопущення проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Таким чином, фактично дозволено банку проводити операції за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами, зокрема не заборонено повернення коштів за договорами позики, укладеними між ТОВ "ІРЦ" та фізичними особами.

Також, суд звертає увагу на те, що в рішенні Правління Національного банку України від 23.05.2016 № 14/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" зазначено, що згідно виписки по рахунку ТОВ "ІРЦ" станом на 19.05.2016 залишок коштів складав 37,8 млн. грн.

Зазначене свідчить про те, що ТОВ "ІРЦ" був зобов'язаний повертати кошти, залучені від фізичних осіб відповідно до графіку, оскільки ТОВ "ІРЦ" мало власні кошти на здійснення операцій по поверненню коштів по договору позики від 18.03.2016 № 980-054-000206839, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "ІРЦ". Крім цього, ПАТ "Банк Михайлівський" не було заборонено здійснення операцій, що призведуть до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами.

Отже, обставини щодо наявності визначених п.п.7, 9 ч.3 ст.38 Закону № 4452 підстав нікчемності правочину не знайшли свого підтвердження, відповідач належних та допустимих доказів щодо цього не надав.

Суд вважає, що Закон України № 4452 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" містить імперативну вимогу відшкодувати за рахунок Фонду кошти владнику за його вкладом, а отже за умови недоведеності протиправних дій позивача щодо повернення коштів на його рахунок за договором позики від 18.03.2016 № 980-054-000206839, Уповноважена особа зобов'язана внести ОСОБА_2 до переліку осіб, що мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду та надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про позивача, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за вкладом. А отже, бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку осіб, що мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, є протиправною.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Як передбачає ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі "ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ" Європейський суд з прав людини зазначив наступне: "Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Суд звертає увагу, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Єahin і Perihan Єahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, § 56, 20.10.2011)".

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, шляхом визнання договору банківського вкладу нікчемним, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Таке порушення виявилося у тому, що ст.1 Протоколу № 1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України. Але, в порушення цих норм, позивач позбавлений права користуватися своїм майном. В даному випадку його майном є грошові кошти, які отримана банком від позивача в користування на умовах строковості та платності, та до цього моменту не повернуті.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_2 має бути задоволений повністю.

Відповідно в силу ч.1 ст.94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення ОСОБА_2 до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (вул. Прорізна, 8, м.Київ, 01601) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) 640,00 грн (шістсот сорок гривень) судових витрат.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк