Постанова № 70713108, 29.11.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2017 року Чернігів Справа № 825/1828/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Лазаренко В.Г.,

представників позивача - Бобрової О.Ю., Зуєвої З.Н.

представника Головного

управління ДФС у Чернігівській області - Труби А.В.,

представників Управління

Державної казначейської служби

України у Чернігівському районі

Чернігівської області -Устименко І.Г., Шелупець І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія" до Головного управління ДФС у Чернігівській області, Управління Державної казначейської служби України у Чернігівському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, Управління Державної казначейської служби України у Чернігівському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.

Свої вимоги мотивує тим, що податковим органом за результатами проведення позапланової перевірки посадовими особами Головного управління ДФС у Чернігівській області складено, Акт від 08.11.2016 № 406/14/34832050 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 6137313,00 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 2817130.00 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ за серпень 2016 року. Отже, Головне управління ДФС у Чернігівській області визнала право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ і підтвердила достовірність розрахунків заявленої до відшкодування суми, проте не подала у визначений ПК України строк до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. А відтак, у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ у період з 23.11.2016 по 20.02.2017 виникла бюджетна заборгованість. За таких обставин просить суд на підставі п. 200.23 ст. 200 ПК України стягнути з Державного бюджету пеню в розмірі 116698,64 грн. в судовому порядку.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник до Головного управління ДФС у Чернігівській області позов не визнав та зазначив, що 28.11.2016 Чернігівською ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області передано до Управління Державної казначейської служби України у Чернігівському районі Чернігівської області висновок № 140267-25 про відшкодування з державного бюджету на користь позивача суми ПДВ в розмірі 2817130,00 грн. та наданий час сума відшкодована. За таких обставин вважає, що примусове стягнення в судовому порядку пені є безпідставним та не підлягає задоволенню. Також, посилався на правову позицію Верховного Суду України, який в рішенні від 16.09.2015 у справі №21-885а15 зазначив, що Порядком від 17.01.2011 № 39 не передбачено бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення, це є виключними повноваженнями податкового органу та органів державного казначейства.

Представник Управління Державної казначейської служби України у Чернігівському районі Чернігівської області позов не визнав, посилаючись на те, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснено на користь позивача у встановлений податковим законодавством строк, а тому відсутня заборгованість бюджету з відшкодування вказаного податку та відповідно відсутні підстави для стягнення в судовому порядку пені.

Заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідачів, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія" є юридичною особою (а.с.59) та перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Чернігівській області як платник податку на додану вартість.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівська індустріальна молочна компанія» заявлене бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку в сумі 2817130,00 грн., зазначене у податковій декларації з ПДВ за серпень 2016 року (реєстраційний номер 9172749421 від 20.09.2016 (а.с.11-12).

В період з 26.10.2016 по 01.11.2016 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 6137313,00 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 2817130.00 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ за серпень 2016 року.

За результатами проведення вищевказаної перевірки посадовими особами Головного управління ДФС у Чернігівській області складено Акт від 08.11.2016 № 406/14/34832050 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 6137313,00 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 2817130.00 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ за серпень 2016 року (а.с.30 -44).

За висновками Акту (розділ Акту 4) перевіркою не встановлено порушень при відображенні ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» у декларації за серпень 2016 року суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р.20.2.1) в сумі 2817130,00 грн., відображених у декларації з ПДВ за серпень 2016 року.

Позивачем в адміністративному порядку був оскаржений інший висновок фіскального органу щодо завищення суми від'ємного значення з ПДВ. В частині висновків щодо сум бюджетного відшкодування Акт не оскаржувався (а.с.55-57).

20.02.2017 Державної казначейської служби України у Чернігівському районі Чернігівської області перерахували позивачу суму відшкодування ПДВ за декларацією за серпень 2016 в розмірі 2817130,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 20.02.2017 № 42 (а.с.58).

Надаючи оцінку обставинам справи, суд виходить із наступного.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами п. 200.2, 200.4 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200 1.3 ст. 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

При цьому норми Податкового кодексу України не обумовлюють реалізацію платником податку свого права на отримання відшкодування з бюджету наявністю в органу Держказначейства висновку податкового органу.

Не дають підстави для такого висновку й норми п.200.12 ст. 200 ПК України, якими передбачено обов'язок контролюючого органу у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Наведені норми стосуються питання взаємодії суб'єктів владних повноважень у процесі виконання обов'язку держави, що не може перешкоджати реалізації права платника на отримання належних йому суд ПДВ з бюджету. Тобто, ненадання ОДПІ висновку про суми відшкодування ПДВ жодним чином не може порушувати права платника, який не є суб'єктом владних відносин, що виникають приводу надання такого висновку, однак не змінює обсяг прав платника щодо отримання з бюджету належних сум ПДВ.

Відповідно до п. п. 200.10 - 200.13 статті 200 ПКУ протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних та, за наявності достатніх підстав, позапланову виїзну документальну перевірку платника ПДВ для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування.

Після перевірки орган державної податкової служби зобов'язаний в п'ятиденний строк подати органу Державної казначейської служби України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З метою реалізації положень зазначеного Кодексу постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість та розроблено спільний наказ ДПАУ та ДКУ від 03.02.2011 № 68/23 «Про затвердження Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках».

Згідно зазначених нормативних актів затверджено Порядок формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках.

Формування узагальненої інформації щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість окремо за платниками, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, іншими платниками та платниками, у яких суми до бюджетного відшкодування заявлені в період дії Закону України «Про податок на додану вартість» та залишились невідшкодованими, за деклараціями в яких сума заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість з урахуванням уточнюючих розрахунків становить більше 100 тис. грн., здійснюється центральним органом державної податкової служби, а менше 100 тис. грн. - опрацьовується відповідно до затвердженого Порядку на рівні органів державної податкової служби та Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Органи Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях. містах Києві та Севастополі, згідно з отриманими висновками та узагальненою інформацією здійснюють бюджетне відшкодування податку на додану вартість платникам податку відповідно до чинного законодавства.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Чернігівською ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області 28.11.2016 на адресу Управління передано реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану вартість на суму 2817130,00 грн. по платнику податку - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівська індустріальна молочна компанія».

Орган казначейства не вирішує самостійно питання щодо перерахування сум податку на додану вартість, а лише виконує висновки податкових органів за наявності узагальненої інформації.

Проте, узагальнена інформація щодо обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ по платнику - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівська індустріальна молочна компанія» та реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану вартість від 15.02.2017 №9 на суму 2817130,00 грн. надійшли Управлінню Державної казначейської служби України у Чернігівському районі Чернігівської області листом від 20.02.2017 за № 05-11/188/840.

Враховуючи наявність висновку та узагальненої інформації, Управління Державної казначейської служби України у Чернігівському районі Чернігівської області протягом операційного дня платіжним дорученням від 20.02.2017 № 42 перерахувало на рахунок Позивача по справі суму бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2016 року в розмірі 2817130,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.

Судовим рішенням Європейського Суду з прав людини від 26.03.2013 у справі Рисовський проти України, Європейський Суд зауважив, що державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 р., та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11.06.2009 р).

Отже, оскарження бездіяльності податкового органу щодо ненадання висновку про суми відшкодування ПДВ не відповідають матеріально-правовому способу захисту порушеного права, визначеному законом, а тому судом до уваги не приймаються.

Що стосується позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість за серпень 2016 року у період з 23.11.2016 по 20.02.2017 в сумі 116698,64 грн., суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи адміністративний позов позивач зазначає, що у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість за серпень 2016 року виникла заборгованість бюджету, а відтак, на підставі п. 200.23 ст. 200 ПК України за період з 23.11.2016 по 20.02.2017 просить стягнути з Державного бюджету пеню в розмірі 116698,64грн. в судовому порядку.

Положеннями п. 200.23 ст. 200 ПК України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З аналізу пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України слідує, що з набранням чинності Податковим кодексом України у платника податку, який не отримує бюджетне відшкодування в порядку та строки, визначені статтею 200 Податкового кодексу України, виникає право на нарахування пені на суму такої заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, нарахування пені залежить від бюджетного відшкодування, проте вказаною нормою не передбачено способу судового стягнення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-881а-15, в якій зазначено, що «…бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості. За таких обставин, задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки такий спосіб відновлення порушеного права суперечить встановленому порядку.

Згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія" відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.І. Д'яков