Постанова № 70712394, 27.11.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року справа № 823/1219/17

м. Черкаси

14 год. 32 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Цаплі І.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2 (за договором),

представника відповідача - Корнієнко О.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

встановив:

07 серпня 2017 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1, в якій просить:

1) визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Нацональної поліції в Черкаській області від 28 липня 2017 року №196 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби з 07 липня 2017 року з посади оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту);

2) поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу Головного управління Національної поліції в Черкаській області;

3) стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи з розміру 636 грн 72 коп. за кожен день вимушеного прогулу до моменту винесення судового рішення про поновлення на службі;

4) стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн;

5) допустити до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на службі та виплати заробітної плати за один місяць.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року наказом від 28 липня 2017 року № 196 о/с його поновлено на службі на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП у Черкаській області з 07 липня 2017 року. В трудовій книжці зроблено відповідний запис про поновлення на службі. Витяг з зазначеного наказу про поновлення на службі йому вручено 28 липня 2017 року.

Одночасно з наказом про поновлення на службі відповідно до постанови суду йому було вручено і витяг з наказу від 28 липня 2017 року № 196 о/с про звільнення зі служби з 07 липня 2017 року. Підставою звільнення є наказ Головного Управління Національної поліції в Черкаській області № 446 від 16 лютого 2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Черкаського ВП ГУНП» та постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року у справі № 823/411/17.

Позивач зазначив, що в порушення вимог чинного законодавства України відповідач видав йому наказ про звільнення з 07 липня 2017 року та трудову книжку з відповідним записом про звільнення тільки 28 липня 2017 року. Зазначене порушення є підставою для скасування наказу про звільнення зі служби та поновлення на службі.

Крім того зазначив, що його вже було притягнуто до відповідальності за зазначені у наказі Головного Управління Національної поліції в Черкаській області № 446 від 16 лютого 2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Черкаського ВП ГУНП» адміністративні правопорушення та було звільнено зі служби відповідно до наказу Головного Управління поліції в Черкаській області № 68 о/с від 16 лютого 2017 року за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) з 16 лютого 2017 року.

Фактично спірний наказ від 28 липня 2017 року № 196 о/с про його звільнення зі служби з 07 липня 2017 року на підставі наказу Головному Управлінні Національної поліції в Черкаській області № 446 від 16 лютого 2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Черкаського ВП ГУНП» є повторним притягненням до відповідальності за одне і те ж саме правопорушення, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення, доводи та міркування позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази в матеріалах справи, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 19.12.2006 по 06.11.2015.

З 07.11.2015 на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - ГУНП в Черкаській області) від 07.11.2015 № 1 о/с, проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого відділення поліції в річковому порту Черкаси Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області. З 08.12.2016 проходив службу на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області.

Підставою для винесення оскаржуваного наказу стали такі обставини.

28.01.2017 інспектором УПП у м. Черкаси ОСОБА_4 винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 093552.

28.01.2017 інспектором роти № 2 батальйону УПП в м. Черкаси ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 146221.

Наказом ГУНП в Черкаській області від 30.01.2017 № 262 призначено службове розслідування за фактом скоєння оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, капітаном поліції ОСОБА_1 адміністративних правопорушень.

16.02.2017 старшим інспектором відділу ІОС УКЗ ГУНП в Черкаській області майором поліції ОСОБА_6 підготовлено висновок службового розслідування за фактом скоєння адміністративних правопорушень оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, капітаном поліції ОСОБА_1

Наказом ГУНП в Черкаській області від 16.02.2017 № 446 за вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

На підставі наказу ГУНП від 16.02.2017 № 446 та подання Черкаського відділу поліції відповідачем видано наказ від 16.02.2017 № 68 о/с згідно якого, у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, звільнено зі служби в поліції ОСОБА_1 з 16.02.2017.

Не погоджуючись з наказом №446 о/с від 16.02.2017 ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про визнання його незаконним та скасування, поновлення на службі в поліції на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП у Черкаській області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Черкаській області середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи з розміру 636,72 грн за кожен день вимушеного прогулу.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.07.2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2017, вищевказаний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 68 о/с від 16.02.2017 про звільнення позивача з 16.02.2017 з посади оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП у Черкаській області за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту). Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП у Черкаській області з 17.02.2017. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, ідентифікаційний код 40108667) на користь ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 57460,20 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Дана постанова набрала законної сили 11.09.2017.

На виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року у адміністративній справі №823/411/17 наказом від 28 липня 2017 року № 196 о/с ОСОБА_1 поновлено на службі в поліції на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП у Черкаській області (а.с.17). В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що позивача поновлено на службі з 07.07.2017.

На підставі даного наказу в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 зроблено такий запис: «Запис № 12 вважати недійсним», підставою даного запису є постанова ЧОАС від 06.07.2017 №823/411/17 (а.с.10).

Одночасно з наказом про поновлення на службі позивача відповідачем винесено наказ від 28 липня 2017 року № 196 о/с про звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС України) ЗУ «Про національну поліцію капітана поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2) оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП у Черкаській області 07.07.2017 сплативши компенсацію за 14 діб невикористаної відпустки в 2017 році, встановивши премію за липень в розмірі 0%. Підставою винесення даного наказу є: наказ Головного Управління Національної поліції в Черкаській області від 16 лютого 2017 року № 446 та постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року по справі № 823/411/17 (а.с.18).

На підставі даного наказу в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 зроблено запис №15 від 07.07.2017 «Звільнений зі служби в поліції», підставою даного запису є наказ №196 о/с від 28.07.2017 (а.с.10).

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно - технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Судом встановлено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду у справі №823/411/17 від 06.07.2017 ОСОБА_1 поновлено на службі в поліції на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП у Черкаській області з 17 лютого 2017 року.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає негайному виконанню.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Конституція України, трудове та цивільне законодавство закріплює обов'язок кожного неухильно додержуватися положень Конституції України та законів України, добросовісно здійснювати свої права та обов'язки і встановлює відповідальність за їх невиконання та передбачає заходи примусового виконання обов'язків.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі (ч. 1 ст. 235 КЗпП України).

Суд не може змінити підстави розірвання трудового договору чи скасувати накази (розпорядження) роботодавця, проте може визнати звільнення незаконним і зобов'язати роботодавця поновити працівника на роботі. Рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника підлягає негайному виконанню (ч. 5 ст. 235 КЗпП України, ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання роботодавцем про це наказу (розпорядження), що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

Отже, законодавство передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця виникає обов'язок видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

На підставі наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція №58). Зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу (розпорядження), визнаного судом незаконним.

З матеріалів справи вбачається, що наказ про поновлення позивача на службі в поліції винесений 28.07.2017. В трудовій книжці позивача, зроблено запис «Запис за №12 вважати недісним» (а.с.10).

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що на виконання рішення суду у адміністративній справі №823/411/17 наказ про поновлення і звільнення ОСОБА_1 виданий 28.07.2017, після отримання повного тексту рішення у даній справі.

Таким чином суд зазначає, що відповідачем не вчинено належних дій щодо виконання рішення суду, а саме поновлення позивача на службі негайно після ухвалення рішення, а саме не видано наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, тобто 06.07.2017.

Щодо наказу відповідача від 28.07.2017 №196 о/с в частині звільнення позивача суд зазначає таке.

Статтею 47 КЗпП та пунктом 4.1 Інструкції № 58 передбачено, що у день звільнення роботодавець зобов'язаний видати працівнику належно оформлену трудову книжку із внесеним до неї записом про звільнення і провести з ним розрахунок у встановлені строки.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Судом встановлено, що вказані вимоги закону відповідачем не виконані. Позивачу копія наказу у день звільнення не видана, оскільки позивача звільнено з 07.07.2017, а наказ про звільнення на трудова книжка видана 28.07.2017.

За даних обставин, суд вбачає дії відповідача, в частині винесення наказу № 196 о/с, такими, що суперечать вимогам законодавства, та дійшов висновку про необхідність скасування наказу ГУНП в Черкаській області від 28.07.2017 № 196 о/с.

Закон України «Про Національну поліцію, визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

У постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 року зазначено, що відповідно до ст.3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та врегульовані спеціальним законодавством.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Статтею 244-2 КАС України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.1 і.2 ч.1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Щодо тверджень позивача, що його вже було притягнуто до відповідальності за зазначені у наказі Головного Управління Національної поліції в Черкаській області № 446 від 16 лютого 2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Черкаського ВП ГУНП» адміністративні правопорушення та звільнено зі служби відповідно до наказу Головного Управління поліції в Черкаській області № 68 о/с від 16 лютого 2017 року за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) з 16 лютого 2017 року, а тому посилання відповідача на наказ №446 від 16.02.2017, як підставу для звільнення в наказі від 28 липня 2017 року № 196 о/с є повторним притягненням його до відповідальності за одне і те ж саме правопорушення, що суперечить вимогам чинного законодавства України та є підставою для скасування оскаржуваного наказ, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Наказом по особовому складу ГУНП в Черкаській області від 16.02.2017 року № 68 о/с капітана поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області звільнено зі служби в поліції за п.6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) ЗУ «Про Національну поліції».

Враховуючи те, що даний наказ скасований постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 та наказом від 28.07.2017 № 196 о/с позивача поновлено на службі в поліції з 7 липня 2017 року, за рішенням суду, наказ ГУНП в Черкаській області від 16.02.2017 року № 446 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, залишився не реалізованим, то відповідно до ч.5 ст. 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, ГУНП в Черкаській області наказом від 28 липня 2017 року № 196 о/с звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Таким чином посилання позивача на те, що оскаржуваний наказ про звільнення з поліції є повторним притягненням його до дисциплінарної відповідальності та суперечить ст. 14, ст. 16 Дисциплінарного статуту ОВС є безпідставними, оскільки дисциплінарне стягнення накладено на нього в межах та в порядку встановленому законодавством України.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію", постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання".

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок), які визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції.

Пункт 6 Розділу ІІІ Порядку визначає, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Тобто, питання виплати поліцейським, незаконно звільненим зі служби в поліції, грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, врегульоване спеціальним нормативно-правовим актом, який не передбачає існування судового рішення про стягнення відповідних сум, так як обов'язок відповідача здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення у випадку поновлення особи на посаді носить імперативний характер та покладений на нього в силу вимог Порядку.

Таким чином підстав застосовувати загальні положення трудового законодавства та вирішувати питання щодо стягнення на користь позивача з ГУНП в Черкаській області середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу немає, оскільки сам факт скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 від 28.07.2017 № 196 о/с та поновлення його на посаді на службі в поліції має наслідком видання відповідного наказу про поновлення на службі та виплату йому грошового забезпечення за весь період вимушеного прогулу.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту цієї норми випливає, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

На сьогоднішній день Верховним Судом України узагальнена практика щодо розгляду справ про відшкодування моральної шкоди, яка знайшла своє відображення в Постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року із змінами, внесеними Постановами Пленуму ВСУ від 25 травня 2001 року №5 та від 27 лютого 2009 року №1.

Відповідно до Постанови ВСУ від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Позивач вказує на перенесені ним емоційні та душевні страждання (постійні сварки дома) та фізичний біль (нервове збудження, використання заспокійливих препаратів).

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

За змістом ч. 1 ст. 70 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Проте, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між оскаржуваним рішенням відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо).

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд зазначає, що відповідач заперечуючи проти позову не надали суду доказів правомірності оскаржуваних наказів.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 28 липня 2017 року №196 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби з 07 липня 2017 року з посади оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту).

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Черкаського відділу Головного управління Національної поліції в Черкаській області допустити до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлений 04.12.2017