Постанова № 70712238, 30.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

30 листопада 2017 р. 16:14 год. справа № 820/2564/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Король Д.О.

за участю:

представника позивача - Хоменко Є.О.,

представника відповідача - Кутовий Г.І., Кощій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ-АГРО" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ-АГРО" в якому просить суд:

- підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро", застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 21.06.2017р. №7536;

- накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро", відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України наказом ГУ ДФС у Харківській області від 12.06.2017 № 2453 призначено проведення з 13.06.2017 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Паритет-Агро" за період діяльності з 01.07.2016 по 31.10.2016 тривалістю 5 робочих днів. На проведення перевірки посадовим особам контролюючого органу заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області виписано направлення від 12.06.2017 №№3749, 3750. 13 червня 2017 року посадові особи контролюючого органу здійснили вихід за податковою адресою ТОВ "Паритет-Агро" для проведення вищевказаної перевірки. Однак, після пред'явлення керівнику підприємства копії наказу про проведення перевірки №2453 від 12.06.2017 року, службових посвідчень та направлень на перевірку, останній відмовився отримувати копію вищевказаного наказу та відмовив у допуску посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області до проведення перевірки. З урахуванням приписів п.81.2 ст.81 ПК України посадовими особами контролюючого органу складений акт від 13.06.2017 №1146/20-40-14-21-07, в якому зафіксовано відмову платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, а також акт від 13.06.2017 року №1147/20-40-14-21-07 про неможливість вручення акту «Про відмову у допуску посадових осіб до проведення документальної позапланової виїзної перевірки». Проте, з урахувань положень п.81.1 ст.81 ПК України відмова платника податків від допуску до перевірки на цій підставі не дозволяється, з огляду на викладене та на підставі п.п.94.6 ст.94 ПК України, просив задовольнити позов про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та про накладення арешту на кошти платника податків на банківських рахунках.

Представник позивача в судове засідання прибув, надав аналогічні викладеним у поданні пояснення, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні адміністративного позову, в обґрунтування заперечень зазначили, що у відповідача були законні підстави для відмови у проведенні позапланової документальної перевірки, а тому адміністративний позов є безпідставним, незаконним та необґрунтованим.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС у Харківській області на адресу відповідача було направлено запити: від 11.11.2016 року №6215/10/20-40-14-07-16 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно господарських взаємовідносинах з ТОВ "Ніко - Агротраст - Компані" по податковому кредиту за вересень 2016 року на суму ПДВ - 1329752,00 грн., від 18.11.2016 року №6389/10/20-40-14-12-16 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно господарських взаємовідносинах ТОВ "Сангрупп" по податковому кредиту за вересень 2016 року на суму ПДВ - 771595,00 грн., від 13.12.2016 року №6905/10/20-40-14-07-16 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно господарських взаємовідносинах з ТОВ "Агро Форм Груп" по податковому кредиту на загальну суму 2991668,00 грн. у тому числі за липень 2016 року на суму ПДВ - 919162,00 грн., за серпень 2016 року на суму ПДВ - 1617636,00 грн., за вересень 2016 року на суму ПДВ - 260527,00 грн., за жовтень 2016 року на суму ПДВ - 194343,00 грн., від 23.01.2017 року №367/10/20-40-14-07-16 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження, по господарських взаємовідносинах з ТОВ "Глобол - Реєстр" по податковим зобов'язанням за серпень 2016 року на суму ПДВ - 325014,00 грн.

На вищевказані запити позивачем надано листи-повідомлення від 15.02.2017 року за вих. №1502, від 27.12.2016 року за вих. №2712/ВР та від 21.03.2017 року за вих. №2103/ВР.

За результатами розгляду листів-повідомлень позивачем на підставі п.41.1 ст.41, п.61.1, п.61.2 ст.61, п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62, п.п.75.1.2 п.75 ст.75, п.п.78.1.1 та п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст. 82 ПК України наказом ГУ ДФС у Харківській області від 12.06.2017 року №2453 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРО" за період діяльності з 01.07.2016 року по 31.10.2016 року тривалістю 5 робочих днів.

На проведення перевірки посадовим особам контролюючого органу заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області виписано направлення від 12.06.2017 №№3749, 3750.

13.06.2017 року посадові особи контролюючого органу здійснили вихід за податковою адресою ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРО" для проведення вищевказаної перевірки, проте до проведення перевірки вони допущені не були, про що складено акти від 13.06.2017 року №1146 та №1147/20-40-14-21-07.

З урахуванням приписів п.81.2 ст.81 ПК України посадовими особами контролюючого органу був складений акт від 13.06.2017 №1146 в якому зафіксовано відмову платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та акт від 13.06.2017 року №1147/20-40-14-21-07 про неможливість вручення акту «Про відмову у допуску посадових осіб до проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року у адміністративній справі №820/2512/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ-АГРО" до Головного управління ДФС у Харківській області Державної фіскальної служби України, Головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту платників території обслуговування Київської ОДПІ м. Харкова управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Ковальової Аліни Миколаївни, Головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту платників території обслуговування Київської ОДПІ м. Харкова управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Хоменко Аліни Анатоліївни про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування наказу - закрито провадження у частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Головних державних ревізорів-інспекторів відділу аудиту платників території обслуговування Київської ОДПІ м. Харкова управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Ковальової Аліни Миколаївни та Хоменко Аліни Анатоліївни.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ-АГРО" до Головного управління ДФС у Харківській області Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу - залишено без задоволення.

Підпунктом 20.1.4. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів, до яких належить заявник, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.п.19-1.1.1. п.19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Статтею 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Згідно з положеннями п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 78.5 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Відповідно до приписів п.п. 16.1.9 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік обов'язків платників податків, зокрема, платник податків зобов'язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Згідно з положеннями пп.16.1.13 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.(п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що відповідачем було відмовлено в допуску до перевірки представникам ДФС, про що контролюючим органом складено акти від 31.06.2017 року №1146 та №1147/20-40-14-21-07.

21.06.2017 року на підставі п.п.94.2.3. п.94.1 ст. 94 ПКУ заступником начальника ГУ ДФС прийнято Рішення №7536 про застосування адміністративного арешту майна ТОВ «Паритет-Агро», у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПК України винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом є адміністративний арешт майна платника податків.

Згідно п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано у разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Підпунктом 94.5 статті 94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до п. 94.10. статті 94 Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Згідно з розділом 4 Порядку про застосування адміністративного арешту майна платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 №568, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за N 1839/24371 (далі - Порядок №1839), керівник контролюючого (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Обґрунтованість арешту майна, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу доходів і зборів, має бути перевірена судом протягом 96 годин. У такому випадку рішення керівника (його заступника) контролюючого подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.

Відповідно до п.4.1. Порядку про застосування адміністративного арешту майна платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №568, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 31.10.2013 року №1839/24371, керівник органу доходів і зборів (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених розділом 3 цього Порядку та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно з положеннями пункту 4.2 вказаного Порядку, обґрунтованість арешту майна, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу доходів і зборів, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

При цьому, пунктом 8.2 вказаного Порядку передбачено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з, зокрема, відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 4.2 розділу IV цього Порядку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

З аналізу норм законодавства слідує, що адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом, отже обов'язок податкового органу звернутися до суду за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах цього строку.

Недотримання вищезазначеного строку, який в силу абзацу 2 пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України не може бути продовжений, унеможливлює правозастосування цієї норми в силу законодавчих приписів та унеможливлює вирішення судом питання про визнання арешту обґрунтованим.

Враховуюче викладене, суд приходить до висновку, що рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №735 від 21.06.2017 є припиненим в силу закону.

Таким чином, позовні вимоги в частині підтвердження обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро", застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 21.06.2017р. №7536 задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в чистині накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро", відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках суд зазначає наступне.

Згідно пункту 94.1 та 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Відповідно до п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно з положеннями п.п.20.1.16 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом, у разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом.

Отже, зазначеними нормами чітко передбачено, що право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків виникає лише в разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, або якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Крім виключного переліку обставин, за наявності яких у податкового органу виникає право на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти, Податковим кодексом України закріплено також особливий порядок накладення такого арешту.

Зазначене зумовлене тим, що адміністративний арешт майна (складовою якого є в тому числі кошти платника податків), у відповідності до ст. 94 Податкового кодексу України, є винятковим способом забезпечення виконання платником податків своїх податкових зобов'язань.

У відповідності до п.п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Натомість, відповідно до абз. 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п. п. 7.1, 7.3 розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.2011, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що, на відміну від арешту майна платника податків, який застосовується за рішенням керівника податкового органу, реалізація права податкового органу на застосування арешту коштів платника податків здійснюється виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків - в день прийняття керівником податкового органу відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

При цьому, арешт коштів на рахунку платника є різновидом адміністративного арешту, а тому підстави для його застосування, визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для арешту майна, так і для арешту коштів платника податків.

Так, відповідно до п.п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосований органами державної податкової служби лише за наявності обставин, вичерпній перелік яких наведено у п.п. 94.2.1-94.2.7 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, а саме, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Таким чином, суд зазначає, що адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умови: наявності однієї з обставин, визначених п.п. 94.2.1-94.2.7 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України та наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Враховуючи, що відповідачем не допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової перевірки, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом від 13.06.2017 №1146/20-40-14-21-07, в якому зафіксовано відмову платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та, враховуючи рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області №7536 від 21.06.2017 року про застосування адміністративного арешту майна ТОВ «Паритет-Агро», у контролюючого органу наявні підстави для застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

Таким чином, суд доходить висновку, що контролюючим органом було дотримано всі вимоги законодавства, а саме: вихід співробітників Головного управління ДФС у Харківській області на проведення перевірки за податкової адресою та прийняття контролюючим органом рішення про арешт майна платника податків, а отже позовні вимоги в частині накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро", відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, позовні вимоги в частині накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро" (код ЄДРПОУ 31642413), відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках підлягають задоволенню, в іншій частині підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ-АГРО" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту - задовольнити частково.

Накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро" (код ЄДРПОУ 31642413), відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 05 грудня 2017 року.

Суддя Біленський О.О.