Постанова № 70711887, 29.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2017 р. № 820/3535/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Андрієць М.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Діанової С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0000864002 від 18.04.2017р. та №0000874002 від 18.04.2017р.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що не вчиняв тих податкових правопорушень, за які винесено спірні рішення. Стверджував, що спірні рішення суб'єкта владних повноважень вмотивовані помилковими судженнями, факти вчинення податкового правопорушення є вигаданими. Посилаючись на ці міркування, представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що проведена перевірка показала здійснення у належному платнику податків об'єкті продажу алкогольних напоїв за відсутності ліцензії та зберігання алкогольних напоїв у місці, котре не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 19.10.2016р. працівниками ГУ ДФС у Харківській області було складено протокол №23/20-23-07-23 про адміністративне правопорушення, а саме: реалізацію гр.ОСОБА_4 у належному ФОП ОСОБА_3 торговому павільйоні за адресою: АДРЕСА_1 пива без наявності ліцензії.

Даний протокол був складений у присутності понятих та підписаний порушником без зауважень чи заперечень.

Також надані пояснення ОСОБА_4 від 19.10.2016 р. щодо продажу пива у торговому павільйоні. В судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердила, що пояснення вона підписала, пояснення записані з її слів вірно.

Окрім того, 19.10.2016р. було складено і протокол вилучення 1 кега пива «Оболонь Жигулі» ємкістю 50 літрів та 1 кега пива «Оболонь Світле» ємкістю 35 літрів.

18.04.2017р. з посиланням на даний протокол суб'єкт владних повноважень прийняв рішення №0000864002 та №0000874002.

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для винесення рішення №0000864002 від 18.04.2017р. суб'єкт владних повноважень обрав положення абз.5 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а фактичною підставою послугувало судження контролюючого органу про продаж ФОП ОСОБА_3 алкогольних напоїв за відсутності ліцензії, що є порушенням ч.13 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Юридичною ж підставою для винесення рішення №0000874002 від 18.04.2017р. суб'єкт владних повноважень обрав положення абз.12 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а фактичною підставою послугувало судження контролюючого органу про зберігання ФОП ОСОБА_3 алкогольних напоїв у місці не внесеному до Державного реєстру місць зберігання, що є порушенням ч.36 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Перевіряючи спірні рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність закону, зокрема і ч.3 ст.2 КАС України, суд відмічає, що правовідносини з приводу обігу алкогольних напоїв та застосування мір юридичної відповідальності за протиправні діяння у цій сфері унормовані приписами Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Так, у розумінні ст.1 названого закону пиво належить до алкогольних напоїв.

За визначенням цієї ж статті Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» незаконний обіг спирту етилового, коньячного, плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту - сирцю виноградного, спирту -сирцю плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів - імпорт, експорт, транспортування, зберігання, торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом тиловим ректифікованим плодовим, спиртом - сирцем виноградним, спиртом -сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами з порушенням вимог законодавства, що регулює ці питання.

За правилами ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Таким чином, здійснення особою продажу алкогольних напоїв без попереднього одержання ліцензії (котра має діяти і на дату укладення правочину купівлі-продажу товару) є вчиненням протиправного діяння, відповідальність за яке запроваджена ч.1 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у вигляді штрафу розміром 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень, а здійснення особою зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, є вчиненням протиправного діяння, відповідальність за яке запроваджена ч.1 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у вигляді штрафу розміром 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.69, 70, 86 КАС України, суд відзначає, що факт торгівлі пивом громадянкою гр.ОСОБА_4 підтверджений протоколом про адміністративне правопорушення, підписаними порушником письмовими поясненнями, визнаний цією особою у судовому засіданні під час її допиту як свідка, показаннями свідка ОСОБА_5 (працівника ГУ ДФС у Харківській області, котрий здійснював перевірку), а також доведений обставинами вилучення 2 кегів пива.

Суд бере до уваги, що постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 10.11.2016р. по справі №619/3649/16-п справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП відносно гр.ОСОБА_4 було закрито у зв'язку з відсутністю даних про систематичність діянь обвинуваченої та відсутністю даних про одержання обвинуваченою прибутку.

При цьому, районним судом було визнано факт наявності пива саме у павільйоні та прийнято рішення про повернення цього пива власнику.

Тому обставини фізичної наявності 85 літрів пива у павільйоні сприймаються окружним адміністративним судом як доведені відповідно до ч.4 ст.72 КАС України.

Факт здійснення позивачем господарської діяльності в об'єкті-магазині за адресою: АДРЕСА_1 підтверджений свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_1. Вид діяльності за кодом ВЕД, зокрема, 47.11. (основний) - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах преважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. (а.с.20, 124).

Дія цього свідоцтва була припинена за рішенням контролюючого органу лише 03.10.2016р., тобто за 16 календарних днів до настання події правопорушення.

Окрім того, належність позивачу магазину за адресою: АДРЕСА_1 підтверджений також і листом Солоницівського селищного голови від 17.02.2017р. №02-22/209 (а.с.50).

Довід позивача про нездійснення господарської діяльності у цьому об'єкті через закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки судом відхиляється, позаяк матеріали справи не містять жодних доказів того, що внаслідок припинення існування правової підстави для користування земельною ділянкою був демонтований чи знищений розміщений на цій ділянці магазин-павільйон.

Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України суд визнає загальновідомими фактами ті обставини, що продаж пива з кегу технологічно неможливий без застосування відповідного пристрою та забезпечення живленням електроенергією.

Свідок, ОСОБА_4, під час допиту визнала факт неможливості продажу пива із кегу без забезпечення живленням електроенергією. Однак зазначила, що здійснювала продаж пива на вулиці на площадці біля кіоску з використанням електроенергії від одного із сусідніх житлових будинків за допомогою подовжувача.

Дане пояснення суд вважає неспроможним, не підтвердженим відповідними доказами.

Свідком, ОСОБА_5, (працівник ГУ ДФС у Харківській області, котрий здійснював перевірку) у судовому засіданні надано пояснення, згідно з якими проведенню перевірки передувало надходження заяви про торгівлю пивом поблизу школи та вивчення даних про осіб, котрі є власниками об'єктів торгівлі, розміщених на території вчинення ймовірного порушення.

У ході перевірки було встановлено, що торгівля здійснюється в об'єкті - кіоску, котрий належить позивачу.

Громадянка, ОСОБА_4, яка здійснювала продаж пива, під час перевірки надала пояснення, що вона є працівником позивача.

Суд вважає саме такі пояснення правдивими і достовірними, адже в матеріалах справи не має жодних доказів про звернення позивача до органів правопорядку з приводу протиправного захоплення його власності - кіоску або з приводу здійснення сторонніми особами в об'єкті його власності незаконної діяльності без його відома.

Отже, викладені в протоколі від 19.10.2016р. порушення були вчинені у належному позивачу об'єкті - кіоску.

Доказів знаходження у кіоску громадянки ОСОБА_4 всупереч волі позивача матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що згідно з ч.7 ст.41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За приписами ч.2 ст.13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Відповідно до ч.2 ст.13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Отже, позивач як власник об'єкту матеріального світу, а саме: магазину - павільйону повинен забезпечити дотримання закону на території цього об'єкту.

Однак, у ході розгляду справи позивач не подав до суду жодних належних та допустимих у розумінні ст.70 КАС України доказів того, що виявлене суб'єктом владних повноважень порушення було вчинено поза його волею та без його відома.

Сукупність добутих судом доказів переконує суд у тому, що гр.ОСОБА_4 при продажу пива з кегів 19.10.2016р. діяла відкрито, ні від кого не ховалась, використовувала необхідне для цього обладнання, користувалась електроенергією, розмістила у павільйоні 2 достатньо важких для літньої жінки (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1.) кега загальною ємністю 85 літрів, тобто мала вільний безперешкодний доступ до приміщення магазину-власності позивача.

Вжиття таких дій без згоди власника суд вважає неможливими.

Як вже раніше зазначалось, до органів правопорядку позивач з приводу захоплення своєї власності не звертався, в установленому законом порядку права користування приміщенням магазину іншим особам не передавав.

За таких обставин, суд вважає вірною здійснену контролюючим органом кваліфікацію обставин продажу алкогольних напоїв як реалізації від імені ФОП-власника магазину.

Доказів внесення належного позивачу магазину за адресою АДРЕСА_1 до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв матеріали справи не містять.

У розумінні ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» пиво належить до алкогольних напоїв.

Звертаючись до суду, позивач навіть не заперечив обставин фізичного існування 2 кегів пива.

Між тим, ці обставини підтверджені наявними у справі документами.

Отже, у належному позивачеві магазині знаходились алкогольні напої, але ліцензія на право роздрібного продажу алкогольних напоїв була відсутня.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів.

Відповідач у розумінні ст.41 Податкового кодексу України є територіальним органом ДФС України, тобто контролюючим органом - органом доходів і зборів.

Штраф у спірних правовідносинах застосовано контролюючим органом у межах строку згідно з ст.250 Господарського кодексу України.

Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що контролюючий орган повно встановив обставини спірних правовідносин, дав цим обставинам вірну юридичну оцінку, правильно обрав належну норму матеріального права, витлумачив цю норму відповідно до її змісту.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Проведеним судовим розглядом не встановлено факту порушення спірними рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин у галузі обігу алкогольних напоїв, позаяк подія скоєння протиправного діяння у вигляді недодержання положень ч.ч.13, 36 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» має місце в дійсності.

Наведене є визначеною процесуальним законом підставою для залишення позову без задоволення.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 04.12. 2017 року.

Суддя Старосєльцева О.В.