Постанова № 70711529, 14.11.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року Справа № 814/2223/17

м. Миколаїв.

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Устинова І.А., за участю секретаря судового засідання Мирко О.С.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Єгорова О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - відповідач) про визнання протиправною відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,81 га у власність громадянці України ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства в розмірі середньої земельної частки (паю) по Дмитрівській сільській раді Вознесенького району Миколаївської області та зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку вказаного вище проекту землеустрою в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенького району Миколаївської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту із земель державної власності, які знаходяться в постійному користуванні голови фермерського господаврства ОСОБА_4 на підставі державного акту серії НОМЕР_1, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № НОМЕР_2, виданого 28.12.1995 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є членом фермерського господарства ОСОБА_4, у постійному користуванні якої перебуває земельна ділянка загальною площею 50 га. Відповідно до ст. 32 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) вона як член фермерського господарства має право на отримання безоплатно в приватну власність надану їй земельну ділянку. Вважає відмову відповідача протиправною.

Відповідач проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_3, їй надано відповідь від 07.08.2017 року, вих. № П-8931/6-17-СГ. Крім того, відповідач посилається на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 р. № 413 відповідачем затверджено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність. Місце розташування бажаної позивачем земельної ділянки не відповідає вимогам нормативно-правових актів.

В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.Позивач є членом фермерського господарства ОСОБА_4

ОСОБА_4, як голові фермерського господарства, відповідно до Державного акту на право постійного коритсування землею (від 28.12.1995 року, серія НОМЕР_1) надана в постійне користування земельна ділянка площею 50 га на території Дмитрівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства.

07.06.2017 року позивач звернулася до відповідача з заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 6,81 умовних кадастрових гектарів за рахунок земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні голови фермерського господарства ОСОБА_4. До заяви додавалася нотаріально посвідчена згода ОСОБА_4 від 28.04.2017 р. на вилучення з постійного користування та безоплатну передачу у власність позивачу земельної ділянки площею 6,81 умовних кадастрових гектарів.

Листом від 07.08.2017 р. № П-8931/6-17-СГ відповідач повідомив позивача про те, що місце розташування бажаної земельної ділянки відсутнє в переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність у ІІІ кварталі 2017 р. Відтак, відповідач не вбачає за можливе задовольнити заяву позивача, що не позбавляє останнього права звертатися з відповідною заявою повторно.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, ЗК України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Громадянам для ведення фермерського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення (п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України).

Частиною 1 ст. 116 ЗК України, зокрема, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, а згідно ч. 2 вказаної статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Разом з тим, ч. 5 ст. 116 ЗУ України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У відповідності до ч. 6-7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У той же час, особливості безоплатної передачі земельних ділянок членам фермерських господарств врегульовані ст. 32 ЗК України, згідно якої громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Право члена фермерського господарства на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок (приватизація) також закріплене в ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство".

Зокрема, згідно ч. 2 вказаної статті, зміст якої відповідає положенням ч. 1 ст. 32 ЗК України, членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Аналогічні вимоги закріплені в ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», відповідно до змісту якої, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Стосовно дискреційності поноважень та виключної компетенції відповідача щодо надання дозволу, Веховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 року по справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу, буде неефективним способом захисту порушених прав позивача. Крім того, посилання відповідача на відсутність зазначеної земельної ділянки у переліку земельних ділянок призначених для приватизації в ІІІ кварталі поточного року, суперечить діючому земельному законодавству.

Таким чином, право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки із зазначених земель має кожен член фермерського господарства, незважаючи на те, що земельна ділянка надана в постійне користування для ведення фермерського господарства його голові. Виключення становлять лише випадки, коли члени фермерських господарств раніше набули права на земельну частку (пай).

З огляду на викладене, суд вважає протиправною відмову відповідача в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі від 07.08.2017 р. № П-8931/6-17-СГ.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на коритсь сторони , як не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства в розмірі середньої земельної частки (паю) в межах території Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області в розмірі 6,81 га .

3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати дозвіл ОСОБА_3 на розробку вищезазначеного проекту землеустрою в розмірі середньої земельної частки (паю) по Дмитрівській сільській раді Вознесенського району - 6,81 га в межаї території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту із земель державної власності, які знаходяться в постійному користуванні голови фермерського господаврства ОСОБА_4 на підставі державного акту серії НОМЕР_1, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № НОМЕР_2, виданого 28.12.1995 року.

4. Присудити на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області судовий збір в сумі 640,00 гривень (шістсот сорок гривень).

Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І. А. Устинов