Постанова № 70711217, 27.11.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2017 р. Справа №805/3414/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб'єва І.Г., при секретарі судового засідання Филиппенко М.С.,

за участі:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Задоєнко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - ГУ НП в Донецькій області), у якому Позивач просить:

- зобов'язати ГУ НП в Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за 2016 рік в розмірі 4 816,95 грн;

- зобов'язати ГУ НП в Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2017 рік в кількості 45 діб;

- зобов'язати ГУ НП в Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій, за 2017 рік в кількості 14 календарних днів;

- зобов'язати ГУ НП в Донецькій області виплатити на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 04 січня 2017 року по 29 серпня 2017 року у розмірі 66 152,78 грн;

- зобов'язати ГУ НП в Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 49 598,80 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 03 січня 2017 року його було звільнено з Національної поліції України за власним бажанням. 07 квітня 2017 року на особовий рахунок Позивача надійшла частина грошової суми у розмірі 57 511,70 грн. Друга частина грошової суми у розмірі 1 618,87 грн зарахована 29 серпня 2017 року.

Враховуючи, що повний розрахунок належних ОСОБА_1 виплат при звільненні був проведений 29 серпня 2017 року, Позивач вважає, що ГУ НП в Донецькій області повинно виплатити йому середньоденний заробіток за весь час затримки розрахунку, а саме з 04 січня 2017 року по 29 серпня 2017 року.

Крім того, ОСОБА_1 вважає, що має право на компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку у 2016, 2017 році та додаткову оплачувану відпустку як учасника бойових дій, за 2017 рік.

Через відділ діловодства та документообігу від Відповідача надійшли заперечення, у яких він просить відмовити у задоволенні позову виходячи з наступного.

Відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення від 06 квітня 2016 року № 260 виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби.

Таким чином, Відповідач вважає, що чинним спеціальним законодавством не передбачена виплата компенсація за невикористану відпустку в році іншому ніж рік звільнення.

Посилання позивача на норми Кодексу законів про працю України щодо стягнення грошових коштів за час затримки розрахунку при звільненні вважає також безпідставними, оскільки проходження служби в органах внутрішніх справ регулюється нормами спеціального законодавства.

Позивач у судове засідання з'явився, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, заперечував проти задоволення позову у повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, як вбачається із копії паспорта громадянина України (а.с.10).

Згідно з наказом ГУ НП в Донецькій області від 03 січня 2017 року № 1 о/с «По особовому складу» відповідно до розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» підполковника поліції ОСОБА_1 (М-023642) - старшого слідчого Торецького відділення поліції Бахмутського відділу поліції звільнено за служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням), на підставі рапорту Позивача від 20 грудня 2016 року (а.с. 8).

Так, судом встановлено, що при звільненні 04 січня 2017 року, ОСОБА_1 не була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

07 квітня 2017 року Позивачу була зарахована сума одноразової грошової допомоги у розмірі 57 511,70 грн (із розрахунку: посадовий оклад 2 500,00 грн + оклад за звання 2 200,00 грн + надбавка за вислугу років 2 115,00 грн + премія 3 339,35 грн = 10 154,35 грн * 25% * 23 роки - 875,81 грн обов'язковий податок) (а.с.24).

29 серпня 2017 року на особистий рахунок ОСОБА_1 перераховано кошти в сумі 1 618,87 грн, яка є зайво утриманим військовим збором (а.с.64).

Відповідно до довідки про доходи Позивачу за листопад 2016 року нараховано грошове забезпечення у розмірі 12 144,33 грн, за грудень 2016 року - 15 054,34 грн (а.с.34).

Здійснивши оцінку обставин справи, надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання ГУ НП в Донецькій області виплатити суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 04 січня 2017 року по 29 серпня 2017 року у розмірі 66 152,78 грн, суд зазначає наступне.

Порядок, умови проходження та звільнення зі служби, порядок та умови оплати праці поліцейських Національної поліції України врегульовано Законом України «Про Національну поліцію», Постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції України», Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом МВС України № 260 від 06 квітня 2016 року (далі - Порядок № 260).

Верховний Суд України у постанові від 17 липня 2015 року (справа № 21-8а15) зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Законом України «Про Національну поліцію», Постановою Кабінету Міністрів України № 988 та Порядком № 260, які є спеціальними у спірних правовідносинах щодо позивача, не врегульовано питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас такий порядок встановлений Кодексом законів про працю України.

Стаття 116 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (далі - КЗпП) встановлює, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно до статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що Позивача звільнено зі служби 03 січня 2017 року.

З листа ГУ НП в Донецькій області від 27 листопада 2017 року №1279/26/02-2017 вбачається, що до ДФСБО потреба в коштах на виплату одноразової грошової допомоги направлена 20 березня 2017 року. Таким чином, затримка в виплаті одноразової грошової допомоги строком на 4 місяця сталася у переважній мірі з вини Відповідача.

Оскільки частина одноразової грошової допомоги виплачена Позивачу 07 квітня 2017 року, а 29 серпня 2017 року донараховано зайво утриманий військовий збір, суд вважає, що остаточний розрахунок з ОСОБА_1 проведено 29 серпня 2017 року, а тому кількість днів затримки розрахунку становить 162 робочих днів: з 04 січня 2017 року по 29 серпня 2017 року.

При цьому, суд враховує висновки Пленуму Верховного Суду України, викладені в його постанові від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у якій, зокрема, зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе, що в цьому немає його вини.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Також, вказана правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України у спорах цієї категорії, зокрема у постановах від 24 жовтня 2011 року, 20 листопада 2013 року, 21 січня 2015 року, 01 квітня 2015 року (справи №№ 6-39цс11, 6-114цс13, 6-195цс14, 6-41цс15), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів статті 244-2 КАС України.

За таких обставин, суд зазначає, що стягненню у період з 04 січня 2017 року по 07 квітня 2017 року підлягає середній заробіток у повному обсязі, а у період з 08 квітня 2017 року по 29 серпня 2017 року лише у частині пропорційно недоплаченої ОСОБА_1 суми, що становить 2,74 % від загальної заборгованості (59 130,57 грн).

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100). Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата.

Так, з наданої до суду довідки ГУ НП в Донецькій області вбачається, що позивачу нараховано грошове забезпечення за два останніх повних місяця служби у розмірі за листопад 2016 року - 12 144,33 грн, за грудень 2016 року - 15 054,34 грн.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року №10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» кількість робочих днів у листопаді 2016 року становить 22 дні, у грудні 2015 року - 22 дні.

Так, середньоденна заробітна плата складає: 12 144,33 грн (листопад 2016 року) + 15 054,34 грн (грудень 2016 року) : 44 робочі дні за два місяці (22 робочі дні у листопаді 2016 року та 22 робочі дні у грудні 2016 року) = 618,15 грн.

Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 04 січня 2017 року по 07 квітня 2017 року складає: 618,15 грн * 67 робочих днів = 41 416,05 грн, а з 08 квітня 2017 року по 29 серпня 2017 року - (618,15 грн * 95 робочих днів) * 2,74% = 1 609,04 грн. Разом сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 41 416,05 + 1 609,04 = 43 025,09 грн.

Позовні вимоги про зобов'язання ГУ НП в Донецькій області нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку за 2016 рік не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини десятої статті 93 Закону України «Про національну поліцію», за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Згідно пункту 8 Розділу ІІІ Порядку № 260, поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Кількість днів надмірно нарахованої частини щорічної відпустки вказується в наказі про звільнення.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Таким чином, вказана норма є імперативною по відношенню до можливості отримувати компенсації за будь-які роки роботи, відмінні від року звільнення.

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку в іншому році, ніж у році звільнення, діючим законодавством України, що регулює спірні правовідносини, не передбачена.

Щодо вимоги Позивача про зобов'язати ГУ НП в Донецькій області нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2017 рік в кількості 45 діб суд зазначає наступне.

Відповідно до частини дев'ятої статті 93 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

Відповідно до частини четвертої статті 93 ЗУ «Про відпустки» тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Таким чином, періодом нарахування відпустки є календарний рік.

ОСОБА_1 у році звільнення (2017 рік) відпрацьовано 3 дні, що є строком, меншим ніж повний місяць, а тому він не має права на чергову відпустку у 2017 році, відтак і на її компенсацію.

Щодо вимоги Позивача про зобов'язати ГУ НП в Донецькій області нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій, за 2017 рік в кількості 14 календарних днів, суд виходить з аналогічних міркувань.

Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни визначена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» строком на 14 календарних днів із збереженням заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про відпустки» щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Враховуючи, що Позивач у 2017 році відпрацював лише 3 дні, він не набув права на отримання додаткові відпустки окремим категоріям ветеранів війни, а значить в на її компенсацію.

Таким чином, Відповідачем в повному обсязі проведено розрахунок з ОСОБА_1 за невикористані відпустки.

Стосовно позовних вимог про зобов'язати ГУ НП в Донецькій області нарахувати та виплатити моральну шкоду у розмірі 49 598,80 грн суд зазначає наступне.

Положеннями статті 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 1167 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації.

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Стверджуючи про те, що ГУ НП в Донецькій області завдано позивачеві моральну шкоду, останнім не обґрунтовано в чому полягає ця шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат майнового та немайнового характеру, що настали у зв'язку з бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, та не визначено, якими доказами це підтверджується.

Тому позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 січня 2017 року по 29 серпня 2017 року у розмірі 43 025 (сорок три тисячі двадцять п'ять) грн 09 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 01 грудня 2017 року.

Суддя Аляб'єв І.Г.