Постанова № 70711003, 04.12.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року Житомир справа № 806/3169/17

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Панкеєвої В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, викладеного у листах від 01.03.2017 № Ж-10695/0-2436-17, від 04.07.2017 № Ж-4550/0-8254/6-17 та від 09.08.2017 № Ж-10653/0-9445/6-417 неправомірними;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву від 07.06.2017 ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, що відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області та прийняти законне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області. Вказує, що листами відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку з тим, що додані до клопотання графічні матеріали не містять у собі інформації щодо розташування земельної ділянки у достатньому обсязі, а сама земельна ділянка відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними від 07.06.2017 № 413 не входить до переліку земель сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам. На думку позивача, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовляючи у наданні дозволу порушило норми Земельного кодексу України.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження та письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зважаючи на неявку сторін та керуючись приписами ст.41, ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, позивач з метою отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, звернувся із заявою від 22.11.2016 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (а.с.11).

Листом від 01.03.2017 № Ж-10695/0-2436/6-17 Головне управління Держгеокадастру повідомило позивачу, що подані графічні матеріали не містять повної інформації у зв'язку з чим не можливо визначити відповідність місця розташування витребуваної земельної ділянки. Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру. Запропонував позивачу сформувати новий пакет документів та повторно звернутись до управління (а.с.17).

23 березня 2017 року позивач повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, долучивши новий витяг з викопіювання земельної ділянки (а.с.13).

За результатами розгляду, відповідач листом від 04.07.2017 № Ж-4550/0-8254/6-17 відмовив позивачу у наданні вказаної земельної ділянки у власність у зв'язку з тим, що зазначена земельна ділянка не включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у третьому кварталі 2017 року на території Житомирської області. Дане рішення прийняте на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 про «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» (а.с.18).

07 червня 2017 року позивач втретє звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га. До заяви долучено копію паспорта, копію ідентифікаційного номеру, копію викопіювання з кадастровою карти та копію посвідчення учасника бойових дій (а.с.15).

Відповідач за результатами розгляду заяви позивача від 07.06.2017 надав відповідь, оформлену листом від 09.08.2017 № Ж-10653/0-9445/6-17, яким позивачу повідомлено, що згідно Стратегії, земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, не увійшла до переліку ділянок, що підлягають передачі у власність у третьому кварталі 2017 року на території Житомирської області (а.с.19).

Не погоджуючись з відмовою у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою та вважаючи, що має право на отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Приписами п.14 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено пільги учасникам бойових дій, а саме: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом ч.2 ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Нормами ч.2 ст.22 Земельного кодексу України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ч.3 ст.22 Земельного кодексу України визначено що, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Приписами ч.3 ст. 134 Земельного кодексу України встановлено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

За змістом ч.1 ст.118 Земельного кодексу України громадянин зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом ч. 4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Приписами ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз правових норм свідчить на користь висновку, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вже встановлено судом, позивач неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бежівської сільської ради.

З цих підстав, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги Земельного кодексу України.

Однак, за результатами розгляду заяв ОСОБА_1, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листами від 01.03.2017 № Ж-10695/0-2436/6-17, від 04.07.2017 № Ж-4550/0-8254/6-17 та від 09.08.2017 Ж-10653/0-9445/6-17 відмовляло позивачу в отриманні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відмови були вмотивовані Стратегією удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413.

Суд звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 року "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається відповідач, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у власність чи користування громадянам, а лише затверджує стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено.

Отже, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, посилаючись на Постанову КМУ № 413 від 07.06.2017, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність на території Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області для ведення особистого селянського господарства підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобовязання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 07.06.2017 суд зазначає наступне.

Відповідачем не надано жодних доказів, що земельна ділянка, вказана в заяві позивача не включена до переліку земельних ділянок, що можуть бути передані у власність для ведення особистого селянського господарства.

Суд звертає увагу, що саме по собі судове рішення про визнання дій протиправними не відновлює порушеного права позивача на прийняття відповідачем вмотивованого рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

З цих підстав, суд для захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву від 07.06.2017 та прийняти законне рішення за наслідками розгляду.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про судовий збір" кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.

Суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до посвідчення серії АБ № 257376 виданого Управлінням персоналу штабу військової частини А 1314 13 листопада 2015 року.

Приписами ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення до суду) встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ОСОБА_1 задоволено одну позовну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи задоволення позовної вимоги немайнового характеру, суд приходить до висновку про стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у сумі 640,00 грн.

Керуючись статтями 41, 71, 86, 122, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, викладеного у листах від 01.03.2017 № Ж-10695/0-2436/6-17, від 04.07.2017 № Ж-4550/0-8254/6-17 та від 09.08.2017 № Ж-10653/0-9445/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.06.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, що відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області та прийняти рішення у порядку та відповідно до вимог ст.123 Земельного кодексу України.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 640,00 грн за такими реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у м.Житомирі, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38035726, банк отримувача - ГУДКСУ у Житомирській області, код банка отримувача (МФО) - 811039, рахунок отримувача - 31213206784002, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Панкеєва

Повний текст постанови виготовлено: 04 грудня 2017 р.