Постанова № 70710884, 11.10.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 03.08.2017р. №13598-1302.

В обґрунтування заявлених вимог, зазначив, що позивач як суб'єкт підприємницької діяльності є платником орендної плати за земельну ділянку. 15.02.2017 року на підставі ст.ст. 288, 285-287 Податкового кодексу України ним до податкового органу подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017р., в якій позивачем самостійно визначено податкове зобов'язання по орендній платі за землю на загальну суму 140244,10 грн. з розбивкою щомісячної сплати 11687,01 грн. Проте 03 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення - рішення №13598-1302 яким позивачу ОСОБА_5 визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем - орендна плата за землю з фізичних осіб за 2017 рік на загальну суму 335291,60 грн., яке було отримано поштою 18.08.2017р. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням норм закону, висновки податкового органу є помилковими, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В наданих до суду запереченнях відповідачем зазначено, що ОСОБА_5 засобами поштового зв'язку до Лівобережної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, за місцем розташування земельної ділянки, була направлена податкова декларація з плати за землю, а саме орендної плати від 17.02.2017р., відповідно до якої була визначена сума грошового зобов'язання з орендної плати на 2017 рік. Пізніше, позивачем направлена уточнююча податкова декларація з орендної плати за землю від 19.08.2017, відповідно до якої була змінена сума орендної плати, що підлягає сплаті. Проте договір оренди земельної ділянки був укладений між Дніпропетровською міською радою та громадянином ОСОБА_5, а не з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 З огляду на викладене вбачається помилкове трактування норм податкового законодавства з боку позивача, оскільки в даних правовідносинах він виступає як фізична особа. а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 перебуває на обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податку з орендної плати за землю.

29.03.2006 року між Дніпропетровською міською радою в особі першого заступника міського голови ОСОБА_6 (орендодавець) та громадянином ОСОБА_5 (орендар), було укладено договір оренди землі. Згідно вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером НОМЕР_1, загальна площа 0,7425 га, строком на 15 років. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на час укладення договору становила 1739039,26 грн.

ОСОБА_5 до податкового органу подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017р., в якій позивачем самостійно визначено податкове зобов'язання по орендній платі за землю на загальну суму 140244,10 грн. з розбивкою щомісячної сплати 11687,01 грн.

03 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення - рішення №13598-1302 яким позивачу ОСОБА_5 визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем - орендна плата за землю з фізичних осіб за 2017 рік на загальну суму 335291,60 грн.

При вирішенні спору, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі» від 03.07.1992 р. № 2535-ІІІ, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

З 01 січня 2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до п.1.1 ст.1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пп.9.1.10 п.9.1 ст.9 Податкового кодексу України, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься й у ст.21 Закону №161-XIV.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Статтею 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Статтею 286 Податкового кодексу України регулює порядок обчислення плати за землю.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2 ст. 286).

Водночас, згідно п.286.5. статті 286 розділу ХІІ Податкового кодексу України передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Як вбачається з фактичних обставин справи, договір оренди землі укладений Дніпропетровською міською радою з громадянином ОСОБА_5, тобто не з СПД (ФОП), у зв'язку з чим порядок обчислення плати за землю в даному випадку регулюється саме п.286.5. статті 286 розділу ХІІ Податкового кодексу України, а не п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, як помилково стверджує позивач.

Щодо нарахування суми сплати згідно оскаржуваного повідомлення-рішення суд зазначає наступне.

Статтею 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з пунктами 34, 35 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 13.07.2017р. №7/11 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» встановлений розмір орендної плати, а саме: «річна сума орендної плати у відсотках до нормативно-грошової оцінки за земельні ділянки, які надані в користування, становить 3 відсотки».

В листі №8-411-0.2-1542/2-16 від 28.04.2016 «Про надання інформації», копія якого міститься в матеріалах справи, зазначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 3-а, площею 0,7425 га, кадастровий номер НОМЕР_1, у 2016 році становить 10543761,14 грн.

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017р. №6-28-0.22-442/2-17 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель» визначено, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення у 2016 році становить 1,06.

Враховуючи вимоги статей 281, 283, 285, 286, 287 Податкового кодексу України та керуючись пп. 54.3.3 ст.54 ПК України відповідачем визначено податкове зобов'язання по сплаті орендної плати за землю на 2016 рік. Розрахунок податку: 10543761,14 грн. * 1,06 * 3% = 335291,60 грн., де

10543761,14 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки;

1,06 - індекс інфляції;

3 % - ставка податку.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Верховний Суд України у постановах від 2 грудня 2014 року (справа № 21-274а14), 7 квітня 2015 року (справа № 21-117а15), 14 квітня 2015 року (справа № 21-165а15) сформулював правовий висновок, суть якого зводиться до того, що з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК щодо відносин оподаткування, розмір орендної плати [плати за землю (статті 269, 270, 288 ПК)] в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Статтею 224-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В зв'язку з вищевикладеним суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.08.2017р. №13598-1302 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена.

Враховуючи вищевказані положення норм процесуального та матеріального права, докази наявні в матеріалах справи станом на час розгляду справи, обґрунтування позову в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а в задоволенні поданого адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.