Рішення № 70709675, 23.11.2017, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/24319/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2017 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого – судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання Ніколайчук А.В., за участю сторін та представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради, ОСОБА_3, треті особи ПАТ «Ощадбанк», ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради,-

В С Т А Н О В И В:

До Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області звернувся ОСОБА_1 з вказаним позовом, в якому, з урахуванням поданих уточнень до позовної заяви та збільшення позовних вимог, зазначив, що на підставі його заяви про виділення безоплатно в порядку приватизації земельної ділянки рішенням ОСОБА_2 сільської ради народних депутатів за №3 від 30 листопада 1995 року йому було надано дозвіл на будівництво житлового будинку у відповідності із Декретом КМ України «Про приватизацію земельних ділянок» виділено у вланість 0,25 га земельної ділянки для будівництва житлового будинку та господарських будівель по вул. Садовій, 5 в селі Малиничі Хмельницького району. На місцевості було виділено земельну ділянку з встановленням відповідних меж у натурі. На виділеній земельній ділянці вже стояв фундамет, вартість якого була ним оплачена до Малинецької сільської ради.

За таких обставин, посилаючись на те, що оскільки згідно приписів ст.ст.22, 23 ЗК України в редакції, яка діяла на той час, передбачалося, що право власності чи користування на земельну ділянку виникає зх моменту отримання документу, який посвідчує таке право, а саме відповідного державного акту, проте положеннями Декрету КМ України №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 року дію вказаних положень ЗК України було зупинено, на його думку у нього виникло право власності на дану земельну ділянку по вул. Садовій, 5 у с. Малиничі Хмельницького району без отримання державного акту на земельну ділянку. Оскільки на той час він разом із сім`єю проживали у гуртожитку та потребували поліпшення житлових умов, 09.10.1997 року він уклав з ДСК ощадним банком України кредитний договір №71094 за умовами якого ним було отримано кредит у сумі 22 800 гривень строк на 20 років з цільовим призначенням – під будівництво житлового будинку.

Поручителем за вказаним кредитним договором виступив ОСОБА_3, який доводиться йому родичем, про що між останнім та банком був укладений відповідний договір поруки. Крім того, в якості забезпечення вказаного кредитного договору між банком та ОСОБА_5 був укладений договір застави, за яким останній передав банку у заставу автомобіль НОМЕР_1. За домовленістю між ним та ОСОБА_5 до 1999 року погашати кредит мав він, а після відповідні кошти мав вносити сам ОСОБА_6 Разом з цим вказану домовленість ОСОБА_3 не виконав, кошти на погашення кредиту не сплачував, у зв’язку з чим утворилася заборгованість за кредитом. Після укладення кредиту ним були придбані певні будівельні матеріали (бетонні блоки), проте будівництво ним не було розпочато, оскільки отриманих коштів виявилося недостатньо. Влітку 2000 року він переїхав на постійне місце проживання у с. Комісарівку П`ятихатського району Дніпропетровської області. Після цього ОСОБА_3 став наполягати на тому, він переоформив на нього зазначену земельну ділянку, з тим, щоб останній міг її продати та погасити перед банком кредит. Він погодився на цю пропозицію проте повідомив, що для остаточної згоди йому необхідно порадитися зі своєю сім`єю, оскільки це майно є спільною сумісною власністю. Разом з цим, не дочекавшись його згоди у вересні 2008 року Малинецька сільська рада прийняла рішення про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки з фундаментом, блоками по вул. Садовій, 5 у с. Малиничі; рішенням цієї сільської ради №15 від 23.09.2008 року останньому було надано дозвіл на розроблення проекту щодо відведення спірної земельної ділянки, а 18 травня 2010 року Малинецькою сільською радою було прийнято рішення №14 яким ОСОБА_3 була передана у власність спірна земельна ділянка площею 0,25 га по вул. Садовій, 5 у с. Малиничі.

Крім того, фактично після прийняття рішення сільською радою про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту щодо відведення спірної земельної ділянки рішенням Малинецької сільської ради №13 від 08.12.2008 року було припинено його право користування земельною ділянкою по вул. Садова, 5 у с. Малиничі у зв`язку з добровільною відмовою. Вважає, що вищевказані рішення сілської ради стосовно припинення його прав на спірну земельну ділянку, надання згоди ОСОБА_3 щодо розроблення проекту стосовно відведення цієї земельної ділянки та передача ОСОБА_3 спірної земельної ділянки у власність прийняті з порушенням законодавства та підлягають скасуванню.

Так, порядок припинення права власності на земельну ділянку, на час прийняття оспорюваного рішення сільської ради визначався ст.ст. 140, 142 ЗК України, згідно положень яких така відмова могла бути за умови подачі відповідної заяви власником земельної ділянки на користь територіальної громади або держави. Заяви, стосовно відмови від права власності на спірну земельну ділянку на користь держави чи відповідної територіальної громади ним не подавалася, а його заява від 23.10.2008 року не мала жодного значення, оскільки у ній зазначено, що він відмовляється на користь конкретної особи – ОСОБА_3; до того ж вказана заява не було посвідчена нотаріально. Крім того, рішення Малинецької сільської ради стосовно виділення ОСОБА_3 спірної земельної ділянки було прийнято за відсутності будь-якої заяви від нього про відмову від цієї земельної ділянки. Також просив врахувати, що надаючи згоду на відмову від права власності на спірну земельну ділянку він фактично розпорядився спільним майном подружжя, хоча остання нотаріальної згоди на вчинення таких дій не давала. Крім того, на спірній земельній ділянці розташований об`єкт незавершеного будівництва, власниками якого є він та його дружина. Будь-яких договорів стосовно цього майна ними не було укладено, у зв’язку з чим, оспорюваними рішеннями сільської ради, вони фактично були позбавлені права власності на це майно.

На підставі викладеного, з урахуванням поданих уточнень до позовної заяви та збільшення позовних вимог просив суд визнати недійсним та скасувати: рішення ОСОБА_2 сільської ради Хмельницького району від 23 вересня 2008 року про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,25 га з метою передачі у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по вул. Садова, 5 в селі Малиничі Хмельницького району Хмельницької області; рішення ОСОБА_2 сільської ради від 18 травня 2010 року про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку по вул. Садова, 5 в селі Малиничі Хмельницького району Хмельницької області та надання дозволу на виготовлення державного акту на земельну ділянку; державний акт про право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку по вул. Садова, 5 в селі Малиничі Хмельницького району Хмельницької області; рішення ОСОБА_2 сільської ради Хмельницького району від 08 грудня 2008 року №13 «Про припинення права користування земельної ділянки згідно поданої заяви».

В судовому засіданні представник позивача позов, з урахуванням поданої заяви про уточнення та збільшення позовних вимог, підтримала у повному обсязі, наполягала на його задоволенні. Надала суду пояснення, аналогічні викладені у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Хмельницького району позов не визнав, заперечував проти його задоволення, посилаючись на безпідставність заявлених позовних вимог. Зазначив, що у вересні 2008 року до сільської ради звернувся ОСОБА_3 з заявою про надання дозволу на виділення земельної ділянки, що розташована про вул. Садова, 5 у с. Малиничі Хмельницького району, яка перебувала у користуванні ОСОБА_1, посилаючись на те, що останній виїхав на постійне місце проживання до іншої області та не заперечує проти цього.

23 вересня 2008 року вказана заява ОСОБА_3 була розглянута та було прийнято рішення №15 яким останньому був наданий дозвіл на розроблення проекту відведення вказаної земельної ділянки. При цьому ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на передання цієї земельної ділянки ОСОБА_3 та надіслав на адресу сільської ради відповідну заяву про відмову від спірної земельної ділянки на користь ОСОБА_3 Вказана заява ОСОБА_1 була розглянута 08.12.2008 року на сесії сільської ради та було прийняте відповідне рішення про припинення права користування земельною ділянкою. 18.05.2010 року рішенням сільської ради був затверджений проект землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Малиничі по вул. Садова, 5 загальною площею 0,25 га. На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 був виданий відповідний державний акт на право власності на спірну земельну ділянку. Крім того просив врахувати, що жодних коштів в рахунок оплати фундаменту, який був розташований на спірній земельній ділянці, ОСОБА_1 до сільської ради не вносилися, оскільки таке майно ніколи не перебувало на балансі сільської ради.

Відповідач та його представник позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні. Зазначили, земельна ділянка, яка розташована по вул. Садова, 5 у с. Малиничі Хмельницького району ніколи не належала на праві власності чи праві користування ОСОБА_7 Дійсно 09 жовтня 1997 року ОСОБА_7 уклав з ДСКБ ощадбанк України кредитний договір, поручителем у якому виступив він. Оскільки ОСОБА_7 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості, а потім взагалі зник, у зв’язку з чим, він, як поручитель, самостійно здійснював такі платежі. Дізнавшись про місце перебування ОСОБА_7 він повідомив про це банк. Після цього ОСОБА_7 самостійно звернувся до нього запропонувавши продати вказану земельну ділянку та розрахуватися з банком. З цього приводу він звернувся до сільської ради де йому пояснили, що вказану земельну ділянку можливо продати лише після переоформлення на себе відповідних прав. Саме про це він повідомив ОСОБА_7, який невдовзі надіслав відповідні заяви про відмову від своїх прав на цю земельну ділянку. Крім того, зазначив, що саме з 23.10.2008 року, часу надіслання ОСОБА_7 заяви про відмову від прав на спірну земельну ділянку, почався відлік строку позовної давності, у випадку якщо цією відмовою останній вважав, що його права на спірну земельну ділянку були порушені. За таких обставин, посилаючись на те, що з цього часу минуло більше трьох років, просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Представник третьої особи ПАТ «ОСОБА_8 України» в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності. При вирішенні справи покладався на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася. Надала суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності. Позов підтримала, просила його задовольнити. Зазначила, що дійсно її чоловікові ОСОБА_7 була виділена спірна земельна ділянка під будівництво житлового будинку. На вказане будівництво ними був отриманий кредит в «Ощадбанку», поручителем по якому виступив ОСОБА_3 За домовленістю з ОСОБА_5 останній самостійно зобов`язався погашати кредит протягом перших 10 років. Разом з цим таку домовленість він не виконав, а під тиском змусив відмовитися ОСОБА_7 від цієї земельної ділянки для її продажу та розрахунку з банком. Після такої відмови від земельної ділянки останній не погасив кредит та відповідну заборгованість вони вимушені сплачувати самостійно.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Встановлено, що рішенням ОСОБА_2 сільської ради Хмельницької області №15 від 23 вересня 2008 року був надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,25га з метою передачі у приватну власність для будівництва та обслуговування індивідуального житлового буднику та інших споруд в с. Малиничі по вул. Садова, 5 Хмельницького району.

Рішенням ОСОБА_2 сільської ради Хмельницької області №14 від 18 травня 2010 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення зазначено вище земельної ділянки ОСОБА_3 та передано у власність останньому, зазначену ділянку.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 704893, яким посвідчено право власності останнього на земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована у с. Малиничі вул. Садова, 5 Хмельницького району Хмельницької області та передана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України (в редакції, чинній на час передачі ОСОБА_3 у власність спірної земельної ділянки) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно положень частин 6-10 ст.118 ЗК України () громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

За приписами ч.1 ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.126 ЗК України).

Отже, як встановлено з матеріалів справи, право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку посвідчується державним актом, який був виданий останньому відповідно до положень ст.126 ЗК України в редакції, чинній на час набуття останнім такого права.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.3 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша та третя статті 10 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.60 ЦПК України).

Як вбачається із змісту позовної заяви ОСОБА_1, останній зокрема просить визнати недійсними та скасувати рішення ОСОБА_2 сільської ради якими був наданий дозвіл на розроблення проекту щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки, затвердження відповідного проекту землеустрою та передачу у власність останньому цієї земельної ділянки, посилаючись на те, що по суті такими рішеннями порушуються його право власності на це майно, яке ним було набуто ще у 1995 році.

Згідно представленої довідки №48 від 06.10.1997 року, яка видана Архітектурно-планувальним бюро при Хмельницькій районній раді народних депутатів, посвідчено, що ОСОБА_1 згідно рішення ОСОБА_2 сільської ради народних депутатів від 30.11.1995 року №3 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку.

Відповідно до положень ст.22 ЗК України №562-ХІІ від 18.12.1990 року, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно частини ч. 1 ст.23 зазначеного Кодексу паво власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Дію статті 23 зупинено щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 Декрету N 15-92 ( 15-92 ) від 26.12.92 згідно з Декретом N 15-92 ( 15-92 ) від 26.12.92р.

Положеннями Декрету КМУ №15-92 від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» передбачалося необхідність сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.

Також було визначено, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов'язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює.

Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Доказів того, що спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність у відповідності до вищевказаних положень Декрету КМУ №15-92, та відповідно доказів реєстрації такого права, ним не представлено та у матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд звертає свою увагу на те, що згідно наданих суду копій рішень ОСОБА_2 сільської ради №2 від 30.11.1995 року та №3 від 30.11.1995 року, а також протоколу 6 сесії ХХІІ скликання ОСОБА_2 сільської ради народних депутатів від 30.11.1995 року, питання стосовно виділення земельної ділянки та надання дозволу на будівництво житлового будинку ОСОБА_9 взагалі не розглядалося та відповідних рішень не приймалося.

Стосовно посилань позивача на те, що оспорюване ним рішення про надання дозволу ОСОБА_3 щодо розроблення проекту відведення земельної ділянки було прийнято ще до подачі ним, як власником спірної земельної ділянки відмови від прав на неї, а також що така відмова була прийнята сільською радою з порушенням діючого на той час земельного законодавства, як на підставу задоволення позовних вимог суд до уваги не приймає, оскільки як було зазначено вище ОСОБА_9 не набув у встановленому законом порядку право власності на цю земельну ділянку. До того ж рішенням ОСОБА_2 сільської ради № 13 від 08.12.2008 року було прийнято рішення стосовно припинення права користування ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, у зв`язку з добровільною відмовою за власноруч поданою заявою останнім, а не припинення права власності на неї.

З огляду на викладене, рішення ОСОБА_2 сільської ради Хмельницького району від 23 вересня 2008 року про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,25 га з метою передачі у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по вул. Садова, 5 в селі Малиничі Хмельницького району Хмельницької області; рішення сільської ради від 18 травня 2010 року про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку по вул. Садова, 5 в селі Малиничі Хмельницького району Хмельницької області та надання дозволу на виготовлення державного акту на земельну ділянку; державний акт про право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку по вул. Садова, 5 в селі Малиничі Хмельницького району Хмельницької області; рішення цієї ж сільської ради від 08 грудня 2008 року №13 «Про припинення права користування земельної ділянки згідно поданої заяви», жодним чином не порушують прав та законних інтересів ОСОБА_1, у зв’язку з чим поданий ним позов є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 214-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради, ОСОБА_3, треті особи ПАТ «Ощадбанк», ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду 28 листопада 2017 року.

Суддя С. Стефанишин