Рішення № 70709395, 28.11.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Тернопільський міськрайонний суд в складі:

головуючого судді Сливка Л. М.

за участі секретаря судового засідання Зарічної О. П.

позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного вузла спеціального зв»язку про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 пред»явив до суду позов до Тернопільського обласного вузла спеціального зв’язку (надалі - ТОВСЗ) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що 19 вересня 2000 року він був прийнятий на роботу на посаду фельд'єгеря в ТОВСЗ, згідно наказу № 146/К. Пропрацювавши там більше шістнадцяти років ОСОБА_1 звільнений наказом від 20 червня 2017 року №13/К за п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з скороченням чисельності штату. Даний наказ позивач вважає необґрунтованим, незаконним і винесеним з особистих мотивів директора ТОВСЗ, виходячи з того, що він мав переважне право на залишення на роботі. Ознайомившись з типовими технологічними картами робочих місць ОСОБА_1 виявив, що він виконував обов'язки експедитора не тільки приймаючи відправлення EMS, а ще приймаючи комерційні відправлення за безготівковими розрахунками та за готівку. Також на позивача було покладено ведення щомісячного звіту по безготівковим і готівковим розрахункам. У звітах за останній рік, зазначалась тенденція збільшення доходів філії ТОВСЗ, основними надходженнями є кошти від приймання міжнародної прискореної пошти (МПП). Обов'язки з прийманням міжнародної прискореної пошти у технологічній карті робочого місця «Прийом відправлень міжнародної прискореної пошти (EMS) та відправлень спецзв'язку від фізичних та юридичних осіб (каса прийому)» покладено на ОСОБА_1 Тобто, поряд зі своїми обов'язками фельд'єгеря позивач виконував обов'язки експедитора, у зв'язку з цим доходи філії ТОВСЗ зросли, що свідчить про високий професіоналізм і продуктивність праці ОСОБА_1Ще одним доказом, який свідчить про високу кваліфікацію, є отримання позивачем диплома бакалавра та спеціаліста з управління персоналом і економіки праці Тернопільського національного економічного університету. Здобуті ним знання дуже допомогли ОСОБА_1 у переконанні клієнтів користуватись лише послугами спецзв'язку. Крім того, без відриву від виробництва позивач навчався працювати на комп’ютерних програмах створених для приймання відправлень спецзв'язку та EMS та їх подальшої обробки. Надавав раціональні пропозиції розробнику щодо вдосконалення роботи з даними програмами.Результатом спроб позивача з’ясувати, чи не порушуються його права як працівника, які гарантовані Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, стало те, що 31 березня 2017 року ОСОБА_1 була оголошена догана, яка є незаконною та необґрунтованою та на даний момент оскаржена в судовому порядку. Позивач вважає, що саме вказана догана була ключовою підставою його звільнення з роботи.Таким чином, адміністрація ТОВСЗ при розгляді кандидатів на звільнення не врахувала професійні здібності ОСОБА_1, а саме: виконання ним робіт різних кваліфікацій, суміщення професій (посад), робота з готівковими грошовими коштами, його тривалий безперервний стаж на даному підприємстві, досвід трудової діяльності, навчання без відриву від виробництва, освіту, надання раціональних пропозицій при розробці комп'ютерних програм. З вказаних підстав, позивач вважає своє звільнення незаконним та просить скасувати наказ № 13/К від 20 червня 2017 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1, поновити його на посаді фельд’єгеря в ТОВСЗ, виплативши середній заробіток за час вимушеного прогулу.

10 жовтня 2017 року ОСОБА_1 подав уточнення до позовної заяви, в яких вкотре звертає увагу на те, що при виконанні своїх трудових обов’язків він був кваліфікованим спеціалістом та отримував заохочення від керівництва ТОВСЗ, які внесені в трудову книжку. Крім того зазначає, що йому не надавалось попередження про вивільнення працівників. Також покликається на те, що у Розділі 2. «Трудовий договір і зайнятість» Колективного договору, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом ДПСЗ на 2015-2020 роки, в зобов’язання адміністрації входить: приймати, переміщувати та звільняти працівників відповідно до законодавства України (п.2.8.); проводити вивільнення працівників, у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, тільки після використання всіх наявних і додатково створених можливостей для забезпечення зайнятості на підприємстві, у філії, заповнення всіх вакансій. Не звільняти працівника з роботи по ініціативі адміністрації без достатніх підстав (п.2.9.); розробляти заходи по забезпеченню зайнятості та соціальній захищеності працівників, які підлягають вивільненню (створення нових робочих місць, професійну підготовку, перепідготовку працівників з метою їх переведення на новоутворені робочі місця або вакантні посади) (п.2.11.). За вказаних обставин, позивач вважає, що ніяких змін в організації виробництва не відбулось, а тому адміністрація ТОВСЗ проявивши бездіяльність у виконанні зазначених вимог Колективного договору, грубо порушила законодавство про працю. ОСОБА_1 просить скасувати наказ № 13/К від 20 червня 2017 року, поновити його на посаді фельд’єгеря в ТОВСЗ, виплативши середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, а також уточнення (доповнення) до позовної заяви про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВСЗ – ОСОБА_3 позовних вимог не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з підстав, наведених в письмових запереченнях та запереченнях проти уточнень (доповнень) до позовної заяви.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

Згідно наказу /розпорядження/ №146/к про прийом на роботу від 18 вересня 2000 року, ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 19 вересня 2000 року за професією фельд’єгеря ТОВСЗ (а.с.83).

Зі змісту положення про Тернопільський обласний вузол спеціального зв’язку Державного підприємства спеціального зв’язку (нова редакція), затвердженого наказом генерального директора Державного підприємства спеціального зв’язку №350 від 23 липня 2009 року, основним завданням філії є, зокрема, і забезпечення своєчасного, якісного та повного задоволення потреб споживачів у послугах поштового зв’язку спеціального призначення, міжнародної прискореної пошти «EMS», кур’єрських послуг та воєнізованої охорони об’єктів і приміщень (п.2.1.1. ст.2). Управління філією здійснює директор (п.6.1. ст.6). Штатний розпис та чисельність штату філії розраховується згідно з нормативними документами і затверджується генеральним директором підприємства (п.6.3. ст.6). Директор філії створює належні умови для високопродуктивної праці, забезпечує додержання законодавства про працю, правил та норм охорони праці, техніки безпеки, протипожежної безпеки та соціального страхування (підпункт 6.4.7. п.6.4. ст.6). Директор філії приймає та звільняє з роботи працівників філії, застосовує до них заходи заохочення, матеріального та дисциплінарного стягнення (підпункт 6.4.8. п.6.4. ст.6) (а.с.85-88).

Колективний договір між адміністрацією та трудовим колективом Державного підприємства спеціального зв’язку на 2015-2020 роки від 25 лютого 2015 року (розглянутий і схвалений у трудових колективах філій, підрозділів) передбачає, що адміністрація підприємства зобов’язується: забезпечувати зайнятість і використання працівників підприємства і філій відповідної професії, кваліфікації і трудового договору; приймати, переміщувати та звільняти працівників відповідно до законодавства України; проводити вивільнення працівників, у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, тільки після використання всіх наявних і додатково створених можливостей для забезпечення зайнятості на підприємстві, у філії, заповнення всіх вакансій. Не звільняти працівника з роботи по ініціативі адміністрації без достатніх підстав (пункти 2.7.-2.9. Розділу 2 Трудовий договір, зайнятість) (а.с.89-97).

На звернення ОСОБА_1 від 31 січня 2017 року, з приводу порушення його трудових прав, до Управління Держпраці у Тернопільській області, позивачу було адресовано відповідь №626/01-05-4.3/17 від 28 лютого 2017 року. З наданої інформації вбачається, що вказаним Управлінням було проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування у ТОВСЗ. За документами, наданим адміністрацією ТОВСЗ, виявлено, що згідно наказу від 19 вересня 2000 року №146/к ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду фельд’єгеря. Згідно журналу обліку ознайомлень з умовами праці та посадовими обов’язками, позивачу було роз’яснено права та обов’язки, ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку, визначено робоче місце та поінформовано під розписку про умови праці. Згідно з технологічною картою робочого місця посада фельд’єгер передбачає проведення операції з прийманням та видаванням готівкових коштів через касу підприємства. З технологічною картою робочого місця ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис. Порушення трудових прав позивача, з питань, зазначених у зверненні, не виявлено (а.с.12).

Виконання наказу Державного підприємства спеціального зв’язку від 20 квітня 2017 року №106 «Про введення в дію штатного розпису», відповідно до якого з 01 травня 2017 року було підвищено посадові оклади працівників ТОВСЗ, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1684 грн., за погодженням з представником від трудового колективу, мало наслідком скорочена чисельність фельд'єгерів філії до 11 штатних одиниць (в порівнянні з 12 штатними одиницями фельд'єгерів, які були передбачені наказом ДПСЗ від 24 листопада 2016 року №413 «Про введення в дію штатного розпису») (а.с.24-26).

20 квітня 2017 року в.о. директора ТОВСЗ видав наказ №25 «Про скорочення посад», згідно якого, з 21 червня 2017 року слід скоротити наступні посади дільниці з приймання, обробки та доставки відправлень 1 групи: фельд’єгер – 1 одиниця (а.с.27).

Наказом в.о. директора ТОВСЗ №12/к від 20 квітня 2017 року «Про попередження про вивільнення» зобов’язано відповідальну за кадрову роботу ОСОБА_4 попередити про наступне вивільнення, згідно п.1 ст.40 КЗпП України, у зв’язку з скороченням штату з 21 червня 2017 року, наступних працівників: фельд’єгерів – ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 (а.с.28).

Актом №8 від 20 квітня 2017 року про відмову від підпису про ознайомлення з попередженням про вивільнення, працівниками ТОВСЗ зафіксовано відмову ОСОБА_1 поставити свій підпис про ознайомлення з попередженням про вивільнення. Дане попередження позивачу було зачитано вголос головним бухгалтером – відповідальним за кадрову роботу ОСОБА_4 (а.с.29).

Згідно протоколу №2 зборів трудового колективу ТОВСЗ від 19 червня 2017 року на порядку денному розглядалися кандидатури на скорочення штату фельд’єгерів, пов’язане з введенням з 01 травня 2017 року нового штатного розпису, затвердженого генеральним директором ДПСЗ, згідно наказу №106 від 20 квітня 2017 року. На розгляд і голосування трудового колективу виносилися наступні кандидатури фельд’єгерів: ОСОБА_6, працює в ТОВСЗ з 24 жовтня 2007 року, має на утриманні одну неповнолітню дитину, дисциплінарних стягнень та зауважень до виконання службових обов’язків немає, був заохочений керівництвом ДПСЗ; ОСОБА_15, працює в ТОВСЗ з 18 травня 2001 року, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, дисциплінарних стягнень та зауважень до виконання службових обов’язків немає; ОСОБА_1, працює в ТОВСЗ з 19 вересня 2000 року, сім’ї і дітей немає, має зауваження до виконання службових обов’язків і догану за грубе порушення при доставці кореспонденції. Колеги по дільниці ПОПДВ одноголосно висловили йому недовіру; ОСОБА_5 працює в ТОВСЗ з 01 квітня 1997 року, дисциплінарних стягнень та зауважень до виконання службових обов’язків немає, був заохочений керівництвом ДПСЗ; ОСОБА_8, працює в ТОВСЗ з 23 серпня 1995 року, дисциплінарних стягнень та зауважень до виконання службових обов’язків немає; ОСОБА_9, працює в ТОВСЗ з 06 серпня 1993 року, дисциплінарних стягнень та зауважень до виконання службових обов’язків немає; ОСОБА_10, працює в ТОВСЗ з 16 листопада 2000 року, має на утриманні одну неповнолітню дитину, дисциплінарних стягнень та зауважень до виконання службових обов’язків немає; ОСОБА_12, працює в ТОВСЗ з 21 грудня 2009 року, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, дисциплінарних стягнень та зауважень до виконання службових обов’язків немає; ОСОБА_11, працює в ТОВСЗ з 01 березня 2000 року, дисциплінарних стягнень та зауважень до виконання службових обов’язків немає; ОСОБА_13, працює в ТОВСЗ з 13 вересня 1999 року, дисциплінарних стягнень та зауважень до виконання службових обов’язків немає; ОСОБА_14, працює в ТОВСЗ з 12 червня 2008 року, має на утриманні одну неповнолітню дитину, дисциплінарних стягнень та зауважень до виконання службових обов’язків немає. За звільнення ОСОБА_1 з роботи одноголосно проголосували 17 чол., у зв’язку з чим зборами було ухвалено рішення про звільнення позивача (а.с.30-32).

Наказом (розпорядження) №13/к про припинення трудового договору (контракту) від 20 червня 2017 року позивач звільнений з роботи за професією фельд’єгеря на підставі п.1 ст.40 КЗпП, у зв’язку зі скороченням чисельності штату (а.с.84).

Своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки вважає, що він мав переважне право на залишення на роботі, а тому звернувся до суду за захистом порушених прав.

Пунктом 1 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення із зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

В п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України роз’яснено про те, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

В судовому засіданні встановлено, що на виконання наказу Державного підприємства спеціального зв’язку від 20 квітня 2017 року №106 «Про введення в дію штатного розпису» скорочена чисельність фельд'єгерів філії ТОВСЗ з 12 штатних одиниць до 11 штатних одиниць. У зв’язку з скороченням штату всіх фельд’єгерів ТОВСЗ було попереджено про наступне вивільнення.

Порядок вивільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок врахування переважного права працівника на залишення на роботі встановлено ст.ст.42, 49-2 КЗпП України.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів слідує, що відповідачем згідно із дотриманням вимог ч.1 ст.49-2 КЗпП України, 20 квітня 2017 року, за два місяці до звільнення, було повідомлено ОСОБА_1 про наступне вивільнення у зв’язку із скороченням штату. Сам факт того, що позивач був попереджений про можливе звільнення підтверджується актом №8 від 20 квітня 2017 року про відмову ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з попередженням про вивільнення, який складено працівниками ТОВСЗ.

Відповідно до змісту ч.3 ст.49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Директор ТОВСЗ не мав можливості перевести позивача з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, у зв’язку з відсутністю вакантних посад на день звільнення ОСОБА_1 (а.с.82), а тому діяв в рамках трудового законодавства.

Водночас, в позовній заяві позивач наголошує на тому, що при його звільненні відповідач не врахував переважне право ОСОБА_1 на залишення на роботі.

В силу вимог ст.42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби ; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Таким чином, при вивільненні працівників, у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, визначені ч.2 ст.42 КЗпП України.

Коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

При прийнятті рішення про вивільнення фелдьєгеря ОСОБА_1 за ч.1 ст.40 КЗпП України відповідачем враховано вимоги ст.42 КЗпП України, зокрема кваліфікацію та продуктивність праці позивача в порівнянні з його колегами, фельд’єгерями ТОВСЗ – ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

З досліджених в судовому засіданні документів слідує, що за період роботи фельд’єгерем ТОВСЗ позивач неодноразово порушував покладені на нього трудові обов’язки (а.с.33-36, 38-41, 44-45) за що до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Крім того, при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1, трудовий колектив, як уже зазначалося, розглядав кандидатури всіх фельд’єгерів філії, в тому числі і ОСОБА_9, що згідно нарядів (а.с.49), також чергує в касі прийому кореспонденції (обмінщик з поїздом 2), однак останній має більш тривалий безперервний стаж роботи в ТОВСЗ, працює з 06 серпня 1993 року, дисциплінарних стягнень та зауважень до виконання службових обов’язків немає. Посилання позивача на те, що він отримував заохочення від керівництва ТОВСЗ (а.с.65-66), які внесено в трудову книжку, суд вважає помилковим, оскільки преміювання ОСОБА_1 не є заходом заохочення, а належить до додаткової заробітної плати, що також узгоджується із положеннями ст.2 Закону України «Про оплату праці».

Аналіз наведеного вище свідчить про те, що відповідач надав перевагу при вивільненні сімейним працівникам, працівникам, які мають більш тривалий стаж роботи фелдьєгеря в ТОВСЗ, не мали дисциплінарних стягнень та зауважень до виконання службових обов’язків, були заохочені керівництвом ДПСЗ, що відповідає змісту ст.42 КЗпП України.

Врахувавши вищевказані обставини справи та вимоги закону, суд вважає, що позивач був звільнений з роботи відповідачем з дотриманням вимог чинного трудового законодавства, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВСЗ про скасування наказу № 13/К від 20 червня 2017 року про припинення трудового договору з позивачем, поновлення його на роботі фельд’єгеря в ТОВСЗ, у зв’язку з їх безпідставністю.

Суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення в його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу не підлягають до задоволення, оскільки, у відповідності до ст.235 КЗпП України та п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року (з наступними змінами), стягнення середньомісячного заробітку можливе лише коли звільнення буде визнано незаконним, а таких обставин в судовому засіданні не встановлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 57-60, 88, 208-209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільського обласного вузла спеціального зв»язку про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 640 гривень судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.