Рішення № 70709074, 29.11.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Костіва О.З.

суддів - Сташків Б. І., Хома М. В.,

при секретарі - Романюк Х.Ю.

з участю апелянта - ОСОБА_1,

представника апелянта - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду із вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2014 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 182275 грн. сплачених коштів та 1830 грн. судових витрат. Даним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 набув без достатньої правової підстави за рахунок ОСОБА_4 за період з 17 червня 2007 року по 15 січня 2008 року грошові кошти в сумі 25000 грн. та 5500 дол. США, котрі вважаються безпідставно набутими. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12 жовтня 2015 року у цивільній справі №607/9583/15-11, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_4 146159.64 грн. Оскільки відповідач з моменту винесення судами зазначених рішень жодних коштів на погашення боргу не сплатив, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 в його користь кошти в сумі 5375.59 дол. США, як проценти за користуванням безпідставно набутими грошима за період з 03 червня 2015 року по 15 лютого 2017 року, а також нараховані за цей же період 3% річних за невиконання грошового зобов'язання в розмірі 691.27 дол. США у гривневому еквіваленті, відповідно до офіційного курсу гривні до долара США на день ухвалення рішення у справі, а також кошти в сумі 9954 грн. 79 коп., як проценти за користування безпідставно набутими грошима з суми 25000 грн., 1280 грн. 14 коп. - 3% річних за невиконання грошового зобов'язання, 700 грн. - інфляційних втрат. Крім того, просив покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 169794 грн. 62 коп., що складається з:

- 5375.59 дол. США (проценти за користування безпідставно набутими коштами, нараховані з суми 13500 дол. США та 3% річних за невиконання грошового зобов»язання), що станом на 19 червня 2017 року, згідно офіційного курсу НБУ 1 долар США дорівнює 26.02 грн., становить 157859.69 грн.;

- 11934.93 грн. (проценти за користування безпідставно набутими коштами, нараховані з суми 25000 грн., 3% річних за невиконання грошового зобов'язання, з урахуванням індексу інфляції).

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 1758 грн. 61 коп. судового збору.

ОСОБА_1 подав на вказане рішення апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Зазначає, що факт користування апелянтом грошовим коштами, отриманими від позивача, не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, наведені у позові розрахунки не правильні (застосовано подвійний розмір облікової ставки НБУ та не правильно визначено її розмір), судом безпідставно застосовано аналогію закону до спірних правовідносин, проігноровано усну заяву представника відповідача про застосування строку спеціальної позовної давності, суд з порушенням процесуального порядку прийняв нові докази (щодо розміру облікової ставки НБУ, стану виконання судового рішення), безпідставно відмовив в прийнятті зустрічного позову. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Представник позивача - ОСОБА_3 апеляційну скаргу визнав частково та надав уточнений розрахунок процентів за користування ввідповідачем безпідставно набутими коштами протягом періоду з 03 червня 2015 року по 26 вересня 2016 року, нарахованих із сум 13500 дол. США та 25000 грн.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, їх представників, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступних міркувань.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що відповідач без достатньої правової підстави користувався належними позивачу коштами в сумі 13500 доларів США та 25000 гривень з 03 червня 2015 року по 15 лютого 2017 року, в зв»язку із чим повинен оплатити проценти за користування такими коштами, 3% річних за невиконання грошового зобов»язання та інфляційні втрати

З таким висновком колегія суддів погоджується частково.

Судом встановлено наступні обставини.

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2014 року, за результатами перегляду рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607\3159\14-ц, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 182275 грн. сплачених коштів та 1830 грн. судових витрат.

Цим же рішенням суду в мотивувальній частині встановлено, що відповідач ОСОБА_1 набув без достатньої правової підстави за рахунок ОСОБА_4, за період з 17 червня 2007 року по 15 січня 2008 року кошти в сумі 25000 грн. та 5500 доларів США, які в силу ст.1212 ЦК України вважаються безпідставно набутими коштами.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12 жовтня 2015 року у цивільній справі №607/9583/15-11, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_4 146159.64 грн., що складається з процентів за користування безпідставно набутими вищевказаними грошовими коштами, 3% річних за невиконання грошового зобов'язання та інфляційних втрат за період з 02 червня 2012 року по 02 червня 2015 року.

Як вбачається з листа №30/25785 від 19 червня 2017 року, на виконані у Тернопільському міському відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебуває виконавче провадження №44425985, відкрите на підставі виконавчого листа №607/3159/14-ц, виданого Тернопільським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 користь ОСОБА_4 коштів в розмірі 182275 грн. та 1823 грн. судових витрат, а також виконавче провадження №50001079, відкрите на підставі виконавчого листа №607/9583/15-ц, виданого 13 січня 2016 року Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 146159.64 грн. боргу та 1439.04 грн. судового збору. Згідно вище зазначених виконавчих документів станом на 19 червня 2017 року жодних стягнень в користь ОСОБА_4 не проведено.

Таким чином станом на дату звернення до суду з даним позовом кошти в сумі 13500 доларів США та 25000 грн., стягнуті за вищезазначеним рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2014 року, відповідач позивачу не повернув.

Відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач, звертаючись з позовом про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими коштами, здійснив нарахування цих процентів із застосуванням аналогії закону (ч.1 ст.8 ЦК України).

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невстановлення договором позики розміру процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що стягуючи з відповідача відсотки, нараховані на підставі статті 1048 ЦК України, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до даних правовідносин положення про договір позики.

Однак, судом першої інстанції не вірно визначено розмір відсотків за користування відповідачем належними позивачу грошовими коштами, які підлягають стягненню.

Представником позивача подано до Апеляційного суду уточнений розрахунок, згідно якого відсотки згідно облікової ставки НБУ за користування відповідачем належними позивачу коштами в сумі 13500 доларів США протягом періоду з 03 червня 2015 року по 26 вересня 2016 року розраховано за формулою: (сума боргу) х (% ставка) : (100%) : (365 днів) х (кількість днів), становлять 3923.17 доларів США.

Зокрема, за період із 03 червня 2015 року по 27 серпня 2015 року (86 днів) облікова ставка НБУ становила 30%, в зв"язку із чим розмір нарахованих відсотків (із суми 13500 дол.США) становить 954.25 дол.США.

За період із 28 серпня 2015 року по 24 вересня 2015 року (28 днів) облікова ставка НБУ становила 27%, в зв"язку із чим розмір нарахованих відсотків (із суми 13500 дол.США) становить 279.62 дол.США.

За період із 25 вересня 2015 року по 21 квітня 2016 року (210 днів) облікова ставка НБУ становила 22%, в зв"язку із чим розмір нарахованих відсотків (із суми 13500 дол.США) становить 1704.10 дол.США.

За період із 22 квітня 2016 року по 26 травня 2016 року (35 днів) облікова ставка НБУ становила 19%, в зв"язку із чим розмір нарахованих відсотків (із суми 13500 дол.США) становить 245.29 дол.США.

За період із 27 травня 2016 року по 23 червня 2016 року (28 днів) облікова ставка НБУ становила 18%, в зв"язку із чим розмір нарахованих відсотків (із суми 13500 дол.США) становить 185.90 дол.США.

За період із 24 червня 2016 року по 28 липня 2016 року (35 днів) облікова ставка НБУ становила 16.5%, в зв"язку із чим розмір нарахованих відсотків (із суми 13500 дол.США) становить 213.01 дол.США.

За період із 29 липня 2016 року по 15 вересня 2016 року (49 днів) облікова ставка НБУ становила 15.5%, в зв"язку із чим розмір нарахованих відсотків (із суми 13500 дол.США) становить 280.14 дол.США.

За період із 16 вересня 2016 року по 26 вересня 2016 року (11 днів) облікова ставка НБУ становила 15%, в зв"язку із чим розмір нарахованих відсотків (із суми 13500 дол.США) становить 60.86 дол.США.

Також, за цей же період (з 03 червня 2015 року по 26 вересня 2016 року) відсотки згідно облікової ставки НБУ за користування відповідачем належними позивачу коштами в сумі 25000 гривень, становлять 7265.12 грн.

Зокрема, за період із 03 червня 2015 року по 27 серпня 2015 року (86 днів) облікова ставка НБУ становила 30%, в зв"язку із чим розмір нарахованих відсотків (із суми 25000 грн.) становить 1767.12 грн.

За період із 28 серпня 2015 року по 24 вересня 2015 року (28 днів) облікова ставка НБУ становила 27%, в зв"язку із чим розмір нарахованих відсотків (із суми 25000 грн.) становить 517.81 грн.

За період із 25 вересня 2015 року по 21 квітня 2016 року (210 днів) облікова ставка НБУ становила 22%, в зв"язку із чим розмір нарахованих відсотків (із суми 25000 грн.) становить 3155.74 грн.

За період із 22 квітня 2016 року по 26 травня 2016 року (35 днів) облікова ставка НБУ становила 19%, в зв"язку із чим розмір нарахованих відсотків (із суми 25000 грн.) становить 454.23 грн.

За період із 27 травня 2016 року по 23 червня 2016 року (28 днів) облікова ставка НБУ становила 18%, в зв"язку із чим розмір нарахованих відсотків (із суми 25000 грн.) становить 344.26 грн.

За період із 24 червня 2016 року по 28 липня 2016 року (35 днів) облікова ставка НБУ становила 16.5%, в зв"язку із чим розмір нарахованих відсотків (із суми 25000 грн.) становить 394.47 грн.

За період із 29 липня 2016 року по 15 вересня 2016 року (49 днів) облікова ставка НБУ становила 15.5%, в зв"язку із чим розмір нарахованих відсотків (із суми 25000 грн.) становить 518.78 грн.

За період із 16 вересня 2016 року по 26 вересня 2016 року (11 днів) облікова ставка НБУ становила 15%, в зв"язку із чим розмір нарахованих відсотків (із суми 25000 грн.) становить 112.70 грн.

Колегія суддів погоджується із вказаним розрахунком.

Оскільки рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 182275 грн. безпідставно отриманих коштів, колегія суддів вважає, що зобов'язання відповідача перед позивачем зводиться до сплати грошей, відтак, є грошовим зобов'язанням.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України у разі порушення грошового зобов»язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов»язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов»язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд України, котрий виклав правову позицію в постанові від 01 жовтня 2014 року за №113цс14, а тому висновок ВСУ щодо можливості застосування ст.625 ЦК України до будь якого грошового зобов»язання, незалежно від правової природи його виникнення, є обов»язковим до судів нижчого рівня у правозастосовній практиці.

Отже, суд першої інстанції правильно зробив висновок проте, що правомірно нараховано позивачем відповідачу за вказаний період 3% річних з суми 13500 доларів США, що становить 691.27 доларів США та із суми 25000 грн. - 1280.14 грн.

Крім того, правильним та таким, що ґрунтується на вимогах закону є нарахування позивачем 700 грн. інфляційних втрат, відповідно до Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року за № 62-97р, за користування без достатньої правової підстави коштами в сумі 25000 грн.

Колегія суддів критично оцінює посилання представника апелянта на відсутність норми закону, що визначає розмір процентів за користування безпідставно набутими чи збереженими коштами та неможливість застосування до відносин сторін спору положень ст.625 ЦК України.

Безпідставними є посилання апелянта про те, що позивачем не доведено та в судовому засіданні не встановлено факт користування відповідачем вищевказаними грошовими коштами, оскільки рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2014 року у справі №607\3159\14-ц, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 182275 грн. сплачених коштів, як безпідставно отриманих.

Крім того, колегія суддів не погоджується з посиланнями апелянта на те, що судом першої інстанції проігноровано усну заяву представника відповідача про застосування строку спеціальної позовної давності, виходячи з наступного.

Представником відповідача у судовому засіданні 30 травня 2017 року заявлено про застосування строку спеціальної позовної давності (1 рік) на підставі ст.258 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За своєю правовою природою проценти за користування, 3% річних та інфляційні втрати не є неустойкою, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, у зв'язку з чим до вимоги про стягнення процентів за користування, 3% річних та інфляційних втрат застосовується загальна позовна давність у три роки.

Оскільки з позовом про стягнення з відповідача процентів за користування, 3% річних та інфляційних втрат за період з 03 червня 2015 року по 15 лютого 2017 року позивач звернувся до суду 20 лютого 2017 року, то строк позовної давності позивачем не пропущено, у зв'язку з чим, заява відповідача про застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення процентів за користування безпідставно набутими грошима, 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання та інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на порушення судом процесуальних норм щодо порядку прийняття нових доказів (щодо розміру облікової ставки НБУ та стану виконання судового рішення), а також відмови в прийнятті зустрічного позову, оскільки у відповідності до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Крім цього, інформація щодо розміру облікової ставки НБУ є публічною та знаходиться у відкритому доступі.

Згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст.ст.57, 58 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування,

Згідно ч.3 ст.212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 червня 2017 року в частині визначення суми стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 грошових коштів - змінити.

Керуючись ч.1 ст.307, ст.ст.309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2017 року в частині визначення суми стягнення із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 - змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування безпідставно набутими коштами, 3% річних за невиконання грошового зобов'язання та інфляційних витрат - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4:

- 3923.17 дол. США (проценти за користування безпідставно набутими коштами, нараховані з суми 13500 дол. США за період з 03 червня 2015 року по 26 вересня 2016 року);

- 691.27 дол. США (3% річних за невиконання грошового зобов»язання),

а всього - 4614.44 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 29 листопада 2017 року (2687.18 грн. за 100 дол. США) становить 123990.00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4:

- 7265.12 грн. (проценти за користування безпідставно набутими коштами, нараховані з суми 25000 грн. за період з 03 червня 2015 року по 26 вересня 2016 року);

- 1280.14 грн. (3% річних за невиконання грошового зобов'язання);

- 700 грн. (інфляційних витрат);

а всього - 9245.26 грн.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення вступає в законну силу з моменту проголошення, однак може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно: