Ухвала суду № 70708655, 05.12.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

05 грудня 2017 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: -головуючої Черніцької І.М.

-за участю секретаря судового засідання Бойко І.І.

з участю ОСОБА_1,

її представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 травня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Тернопільського міськраойнного суду від 28 травня 2015 року задоволено позов публічного акціонерного товариства »Фінростбанк» та стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за договором кредитну №55-К від 04 лютого 2011 року у сумі 7 554 296 грн. 77 коп., та в дохід держави судовий збір у сумі 3 654 грн.

06 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 травня 2017 року.

В обгрунтування вимог заявник вказує, що про час і місце судового розгляду він не був повідомлений належним чином, а тому був позбавлений можливості давати пояснення та досліджувати докази у справі. Окрім цього зазначає, що існують істотні докази, які не були позивачем повідомлені суду, і мають істотне значення для правильного вирішення спору.

15 листопада 2017 року від ОСОБА_1 надійшла заява про залучення до участі у справі її як правонастуника ПАТ «Фінростбанк», посилаючись на те, що ПАТ «Фінростбанк», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_4, на підставі договору про відступлення прав вимог за №59 та додатку до договору №1 від 25 липня 2017 року відступив їй право вимоги за кредитним договором №55/К від 04.02.2011 року до ОСОБА_3 Враховуючи те, що відбулася заміна кредитора у зобов’язанні, просить залучити її до участі у справі як правонаступника позивача.

У судове засідання ОСОБА_3 та його представник не з’явились, хоча про час місце його були повідмлені належним чином. Попередньо ОСОБА_3 надіслав суду письмові заперечення щодо заміни позивача на правонаступника ОСОБА_1 Вказав, що ОСОБА_1 не є суб’єктом банківської діяльності, не внесена до Державного реєстру банків, не має Генеральної ліцензії на здійснення господарської діяльності з кредитування в іноземній валюті, а тому не може бути правонаступником банку у даній справі. Посилаючись на те, що договір відступлення права вимоги не відповідає вимогам закону, просив відмовити у клопотанні.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні клопотання підтримали, просили задовольнити.

Предстаник банку в судове засідання не з’явився. Попередньо надіслав письмові пояснення, вказав, що 25 липня 2017 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги, у тому числі і за кредитним договором за №55-К від 04 лютого 2011 року. Згідно умов даного договору ОСОБА_1 в повному обсязі набула права первісного кредитора до ОСОБА_3 З врахуванням наведеного, зазначив про необхідність залучення у справі правонаступника ОСОБА_1

Судом встановлено, що 25 липня 2017 року між публічним акціонерним товарисов «Фінростбанк» від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_4, та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення прав вимоги за №59 та додаток №1, згідно умов яких банк відступив ОСОБА_1 право вимоги за кредитними договорами, договорами іпотеки згідно реєстру у Додатку №1 до договору, у тому числі і згідно договору за №55-К від 04.02.2011 року укладеного між банком та ОСОБА_3 на суму 777 102,46 доларів США, що еквівалентно 20 118 973,64 грн., що підтверджується договором за №59 про відступлення прав вимоги від 25 липня 2017 року та додатком за №1 до договору.

Із змісту договору встановлено, що сторони при укладенні договору керувались положеннями ст. 512 ЦК України.

Згідно акту прийому-передачі до договору про відступлення права вимоги від 25 липня 2016 року підписаного сторонами, банк передав ОСОБА_1 оригінал договору за №55/К від 04.02.2011 року із додатком №1, оригінал іпотечного договору, копію заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 травня 2015 року, копію виконавчого листа виданого Тернопільським міськрайонним судом від 10.08.2016 року, постанову про відкритття виконавчого провадження від 23 серпня 2016 року, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.08.2016 року, копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2015 року, наказ господарського суду м.Києва від 02.09.2015 року, постанову про повернення виконавчого документа стягувача з примусового виконання наказу від 02.09.2015 року.

Того ж дня, між банком та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором.

Суд, розглянувши клопотання, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду вважає, що клопотання підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

В силу вимог ч. 1 ст. 627 ЦК УКраїни сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ч. 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України ).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ч. 1 ст. 516 ЦК заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом ( ч. 1 ст. 514 ЦК).

Відповідно до вимог ст. 37 ЦПК України у разі заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії цивільного процесу.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що договір укладений між банком та ОСОБА_1 за №59 від 25 липня 2017 року є договором про відступлення права вимоги, згідно умов якого до ОСОБА_1 перейшли права первісного кредитора.

Враховуючи вищенаведенні вимоги закону та встановленні обставини справи, суд вважає за доцільне залучити до участі в справі як правонаступника позивача ПАТ «Фінростбанк» - ОСОБА_1

Суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_3 про те, що даний договір укаледний між банком та ОСОБА_1 не відповідає вимогам Закону, оскільки остання не є суб’єктом підприємницької діяльності та не має ліцензії на здійснення банківських операції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Як вбачається із матеріалів справи між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про відступлення права вимоги, а не договір факторингу. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов’язальних вимог первісного кредитора новому кредитору, яка може бути як оплатною так і безоплатною. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послуг. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суд України від 06.07.2015 року у справі за№ 6-301цс15.

ОСОБА_3 та його представником не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що між банком та ОСОБА_1 був укладений договір факторингу та те, що даним договором про відступлення права вимоги порушено його права і законні інтереси.

ОСОБА_2 того, даний договір про відстулення права вимоги ОСОБА_5 не оспорений та судом не визнаний недійсним.

В силу вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Керуючись ст. ст. 37,210 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Залучити до участі в цивільній справі за заявою ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 травня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором як правонаступника публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» - ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.