Ухвала суду № 70707070, 17.11.2017, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2017 р. суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Шалагінова А.В., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, треті особи – Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2, про поновлення строку звернення до суду, визнання рішення посадової особи державної виконавчої служби протиправним та його скасування, та матеріалами, що надійшли в порядку усунення недоліків позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, яку в процесі усунення недоліків було уточнено, – до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, треті особи – Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2, про поновлення строку звернення до суду, визнання рішення посадової особи державної виконавчої служби протиправним та його скасування.

Відповідно до змісту позовних вимог, позивач просить суд поновити строк звернення до суду, визнати протиправними дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.12.2015 та скасувати її, зобов’язати державного виконавця поновити виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1883/2011, виданого 22.12.2015, зобов’язати державного виконавця вчинити дії щодо забезпечення виконання виконавчого листа відповідно до Закону України „Про виконавче провадження”.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Як передбачено приписами ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Обчислення процесуального строку врегульовано положеннями ст. 103 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1, оспорювані дії державного виконавця вчинені у грудні 2015 р., оспорювана постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята 22.12.2015, тобто майже два роки тому.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом лише у жовтні 2017 р., тобто із пропущенням встановленого нормами законодавства строку звернення до суду.

Позивач просить суд визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, зазначаючи, що він мешкає на вулиці та у нього не було можливості скористатися послугами адвоката для оскарження у встановлений строк постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, а також на ті обставини, що він писав у цей час листи до різних установ з метою виконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (ч. 5 ст. 74 Закону).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Тобто, позивач мав звернутися до суду із позовом у десятиденний строк з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав та інтересів.

За загальним поняттям поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, тобто пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що повинно бути підтверджено належними доказами.

Оцінюючи обставини, які перешкоджали здійсненню права на звернення до суду в установлений законом строк, на які посилається позивач як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів і з того, чи мав позивач можливість своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду і вважає, що позивач в реалізації свого права на звернення до суду обмежений не був, проте, цим правом вчасно не скористався, не існувало жодних обставин, які б об'єктивно позбавляли можливості у визначені ст.ст. 99, 181 КАС України строки звернутися до суду із позовом, а відтак підстав для визнання поважними причин пропуску звернення до суду судом не встановлено.

Посилання на ті обставини, що позивач мешкає на вулиці та у нього не було можливості скористатися послугами адвоката для оскарження у встановлений строк постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, а також на ті обставини, що він писав листи до різних установ з метою виконання судового рішення не можуть бути визнані судом поважними причинами. Ці обставини об’єктивних та непереборних перешкод у зверненні до суду не створювали, оскільки із судовою процедурою позивач був обізнаний під час попереднього захисту своїх прав як у суді першої інстанції (2011 р.), так і у судах апеляційної (2013 р.) та касаційної інстанції (2015 р.). Більше того, можливість звернення до різних установ із листами свідчить про наявність об’єктивної можливості звернення з позовом і до суду у межах встановленого нормами КАС України строку з дня, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто з грудня 2015 р.

Також, як випливає з матеріалів позовної заяви, позивач звернувся до Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги, яким було призначено адвоката позивачеві з метою надання правової допомоги. Обставин, які б перешкоджали йому звернутися до цього центру раніше, позивач не вказав.

На момент звернення у жовтні 2017 р. до суду з даним позовом, з часу видання оспорюваної постанови та дій державного виконавця спливло майже 2 роки, що безумовно породжує сумнів у дотриманні вимог національного законодавства щодо строку звернення до суду, враховуючи, що в реалізації свого права на звернення до суду позивач обмежений не був, проте ним вчасно не скористався.

Інших причин пропуску строку звернення до суду, які б могли бути визнані судом поважними, позивач не навів, хоча судом надавалась йому така можливість, що підтверджується змістом ухвали від 17 жовтня 2017 р. про залишення позовної заяви без руху, в якій судом було роз’яснено позивачеві право вказати такі поважні причини та послатися на відповідні докази. Також, за заявою представника позивача ухвалою від 1 листопада 2017 р. строк на усунення недоліків було продовжено.

При викладених вище обставинах, суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права, була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія, якої у даному випадку не встановлено.

У цьому контексті суд також зауважує, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав, що знайшло своє підтвердження в практиці Європейського Суду з прав людини (зокрема у рішенні в справі «Девеер проти Бельгії», рішенні в справі «Стаббігс та інші проти Великобританії»).

Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без розгляду з підстав, передбачених законом (пропуск строку звернення до адміністравтиного суду) не є порушенням права на справедливий судовий захист.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Дотримання строків розгляду адміністративних справ – одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Суд зауважує, що інститут строків у адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до реалізації своїх прав та обов'язків. Процесуальні строки звернення до суду обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Згідно зі ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 пропущено строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, а з матеріалів справи не вбачається підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та для постановлення іншого рішення, суд вважає за необхідне застосувати зазначені вище норми закону та залишити позовну заяву без розгляду.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 165, 181 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, треті особи – Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2, про поновлення строку звернення до суду, визнання рішення посадової особи державної виконавчої служби протиправним та його скасування, та матеріалами, що надійшли в порядку усунення недоліків позовної заяви залишити без розгляду .

Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запорожжя шляхом подачі в 5 денний строк з дня проголошення апеляційної скарги. Якщо ухвала була постановлена у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали суду.

Суддя А.В. Шалагінова