Рішення № 70706245, 04.12.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/9288/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 грудня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області

в складі : головуючого – судді Джуги С.Д.

суддів : Кожух О.А., Мацунича М.В.

при секретарі : Сочка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 серпня 2017 року у справі за позовом Перечинської районної кредитна спілка "Тур’я" до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року Перечинська районна кредитна спілка «Тур'я» звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 24.05.2007 року укладено договір кредиту-поруки №182/1, згідно умов якого Перечинська кредитна спілка «Тур'я» надала, а ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 25 000 грн. строком на 24 місяці з 24.05.2007 року по 23.05.2009 року з платою за користування ним у розмірі 45 % річних. За вказаним договором кредиту-поруки ОСОБА_1, виступив в якості поручителя і взяв на себе зобов’язання перед позивачем солідарно з боржником відповідати за виконання ним свого обов’язку за кредитним договором. Оскільки ОСОБА_3 не виконує взятих на себе вищевказаним договором зобов’язань, станом на 06.09.2016 р. загальна сума заборгованості становить 64685,80 грн., з яких: по кредиту – 16161,82 грн., по відсотках за користування кредитом - 48523,98 грн. З врахуванням наведенного, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно вказану суму боргу.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18 серпня 2017 року заявлений позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Перечинської районної кредитної спілки «Тур'я» (код ЄДРПОУ 25438482, МФО 351005) заборгованість у сумі 64685,80 грн., з яких 16161,82 грн. заборгованість по кредиту і 48523,98грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1 600 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між Перечинською районною кредитною спілкою «Тур'я» та ОСОБА_3 24.05.2007 року укладено договір кредиту-поруки № 182/1, згідно умов якого Спілка зобов’язалася надати позичальникові грошові кошти у кредит у сумі 25 000 грн. на умовах строковості, звітності, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов’язався повернути позику та сплатити проценти за користування кредитом, визначені договором.

Згідно п.п. 1.2, 1.3 кредит надається терміном на 24 місяці з 24.05.2007 року по 23.05.2009 року, за користування яким сплачуються відсотки з розрахунку 45 % річних.

Згідно видаткового кассового ордеру від 24.05.2007 року №854 ОСОБА_3 отримав дані кошти.

В забезпечення виконання вищевказаного договору між позивачем та ОСОБА_1, згідно договору кредиту-поруки №182/1 від 24.05.2007 року ОСОБА_1 взяв на себе зобов’язання солідарно з ОСОБА_3 відповідати в повному обсязі перед позивачем за своєчасне та повне виконання боржником свого обов’язку за кредитним договором.

Згідно п.5.1. договору кредиту-поруки 182/1 від 24.05.2007 року поручитель поручається перед кредитною спілкою за виконання позичальником обов’язків за договором та відповідає перед кредитодавцем за порушення позичальником зобов’язань у повному обсязі солідарно терміном на десять років з дня укладення договору, але не раніше виконання всіх зобов’язань за ним.

Згідно п.8.1. договору кредиту-поруки № 182/1 від 24.05.2007 року сторони домовилися про встановлення десятирічного строку позовної давності.

Задовольняючи заявлений позов, суд виходив з того, що відповідачі не виконують зобов’язання за договором, внаслідок чого станом на 06.09.2016 р. загальна сума заборгованості становить 64685,80 грн., з яких: по кредиту – 16161,82 грн., по відсотках за користування кредитом - 48523,98 грн.

Колегія суддів вважає, що цей висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст.526 ЦПК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ч.1 ст. 611 ЦК України)

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він, згідно ст. 1050 ЦК України, зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу; якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_3, як позичальник за договором, належним чином не виконував свої зобов’язання відповідно до умов договору, внаслідок чого допустив заборгованість по сплаті кредиту та інших платежів згідно договору. Правильність розрахунку заборгованості відповідачами не оспорюється.

З врахуванням наведеного рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів заборгованості за укладеним договором є законним та обґрунтованим.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта, про те, що судом не враховано, що строк виконання зобов’язання за договором позики наступив у 2009 році, а тому порука припинена, так як позов не було заявлено протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, оскільки відповідно до п.5.1. договору, поручитель поручився перед кредитною спілкою за виконання позичальником обов’язків за договором та відповідає перед кредитодавцем за порушення позичальником зобов’язань у повному обсязі солідарно терміном на десять років з дня укладення договору, але не раніше виконання всіх зобов’язань за ним.

Також не можуть бути взяті до уваги доводи апелянта, що частину вимог до ОСОБА_3, за які поручився ОСОБА_1 кредитна спілка відступила третій особі, оскільки вони є голослівними та нічим не підтвердженими. При цьому, самим ОСОБА_3 в жодній частині задоволених вимог рішення суду не оскаржено.

Таким чином суд першої інстанції вірно задовольнив заявлений позов.

Разом з тим судом першої інстанції неправильно, з порушенням вимог ст. 88 ЦПК України, та роз'яснень, викладених у п. 35 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вирішено питання про стягнення судових витрат, не врахувавши, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні зі стягненням судового збору у рівних частинах з обох відповідачів.

Виходячи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів :

вирішила :

апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 серпня 2017 року – задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 серпня 2017 року в частині солідарного стягнення судового збору змінити, стягнувши його на користь держави з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в розмірі по 800 грн. з кожного.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції .

Головуючий :

Судді :