Постанова № 70705534, 29.11.2017, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/3269/17

Провадження № 2-а/242/233/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2017 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Владимирської І.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Селидіввугілля», про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 02.08.2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Селидівського об'єднаного УПФУ Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії, в якому зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою від 10.07.2017 року про призначення пенсії у відповідності з вимогами ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Заява була розглянута відповідачем і було прийнято рішення № б/н від 19.07.2017 року про відмову в призначенні пенсії через відсутність у нього необхідного пільгового стажу роботи 25 років. Це зокрема обумовлено тим, що до пільгового та страхового стажу не зараховано періоди його роботи, а саме: з 01.07.2004 року по 30.03.2007 року на підприємстві ТОВ «Донецька дирекція виконання проектів ліквідації шахт», оскільки підприємство фактично перебуває на тимчасово не підконтрольній українській владі території, тому перевірити зайнятість робітника повний робочий день в підземних умовах не має можливості; з 03.01.2001 року по 28.05.2001 року в ТОВ «Сибтехмонтаж-Север», оскільки не надані довідки, які підтверджують зайнятість повний робочий день по видобутку вугілля або на будівництві шахт; з 01.03.1997 року по 09.08.1998 року в ПП «Плутон» оскільки підприємство ліквідоване і для вирішення питання про зарахування даного періоду необхідно надати документи на розгляд Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецької області. Крім того зазначив, що до страхового стажу не було зараховано період його навчання з 01.09.1983 року по 10.06.1987 року в Селидівському гірничому технікумі, так як прізвище в дипломі не співпадає з даними паспорта та не надана довідка про навчання. Також до страхового та пільгового стажу не зараховано періоди його роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.11.2015 року по 31.05.2017 року на підприємстві ВП «шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних страхових внесків до ПФУ, а період з 01.06.2017 року по 10.07.2017 року, так як відсутня сума нарахованої заробітної плати за цей період (ОК-5 від 10.07.2017 року). Вважає дії відповідача неправомірними, просить суд визнати протиправним рішення відповідача від 19.07.2017 року № б/н про відмову в призначені пенсії та скасувати його, зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 10.07.2017 року № 1293, зарахувавши вищевказані періоди роботи до пільгового та страхового стажу, а період навчання з 01.09.1983 року по 10.06.1987 року в Селидівському гірничому технікумі до страхового стажу та стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмову заяву в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить слухати справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнала та зазначила, що 10.07.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Селидівського об'єднаного УПФУ Донецької області із заявою № 1293 про призначення пенсії у відповідності з вимогами ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпеченні», п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення склав 26 рік 07 місяців 22 дні, пільговий стаж складав 21 рік 07 місяців 05 днів, в томі числі стаж підземної роботи за ст.ст. 14-25 шахтарі - 18 років 10 місяців 03 дні, за ст.ст. 14-20 - 10 місяців 10 днів, військова служба - 01 рік 10 місяців 22 дні. До пільгового стажу не було зараховано періоди роботи ОСОБА_1 з 01.07.2004 року по 30.03.2007 року на підприємстві ТОВ «Донецька дирекція виконання проектів ліквідації шахт», оскільки підприємство фактично перебуває на тимчасово не підконтрольній українській владі території, тому перевірити зайнятість робітника повний робочий день в підземних умовах не має можливості; з 03.01.2001 року по 28.05.2001 року в ТОВ «Сибтехмонтаж-Север», оскільки не надані довідки, які підтверджують зайнятість повний робочий день по видобутку вугілля або на будівництві шахт; з 01.03.1997 року по 09.08.1998 року в ПП «Плутон» оскільки підприємство ліквідоване і для вирішення питання про зарахування даного періоду необхідно надати документи на розгляд Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецької області. До страхового стажу не було зараховано період навчання позивача з 01.09.1983 року по 10.06.1987 року в Селидівському гірничому технікумі, так як прізвище в дипломі не співпадає з даними паспорта та не надана довідка про навчання, а також періоди роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.11.2015 року по 31.05.2017 року на підприємстві ВП «шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних страхових внесків до ПФУ, а період з 01.06.2017 року по 10.07.2017 року, так як відсутня сума нарахованої заробітної плати за цей період (ОК-5 від 10.07.2017 року). У зв'язку з тим, що у позивача відсутній стаж роботи 25 років на підземних умовах, рішенням від 19.07.2017 йому було відмовлено у призначенні пенсії. Просить відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Представник третьої особи ДП «Селидіввугілля» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмову заяву в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить слухати справу без його участі.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Так зокрема статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно до ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. У разі невідповідальності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 10.07.2017 року ОСОБА_1 надав до Селидівського об'єднаного УПФУ Донецької області документи для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та абзацу 2 пункту 16 розділу ХV Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Селидівського об'єднаного УПФУ Донецької області від 19.07.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи в підземних умовах 25 років. Відсутність необхідного пільгового стажу обумовлена тим, що до пільгового стажу не було зараховано періоди роботи ОСОБА_1 з 01.07.2004 року по 30.03.2007 року на підприємстві ТОВ «Донецька дирекція виконання проектів ліквідації шахт», оскільки підприємство фактично перебуває на тимчасово не підконтрольній українській владі території, тому перевірити зайнятість робітника повний робочий день в підземних умовах не має можливості; з 03.01.2001 року по 28.05.2001 року в ТОВ «Сибтехмонтаж-Север», оскільки не надані довідки, які підтверджують зайнятість повний робочий день по видобутку вугілля або на будівництві шахт; з 01.03.1997 року по 09.08.1998 року в ПП «Плутон» оскільки підприємство ліквідоване і для вирішення питання про зарахування даного періоду необхідно надати документи на розгляд Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецької області. Крім того, до страхового стажу не було зараховано період навчання позивача з 01.09.1983 року по 10.06.1987 року в Селидівському гірничому технікумі, так як прізвище в дипломі не співпадає з даними паспорта та не надана довідка про навчання, а також періоди роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.11.2015 року по 31.05.2017 року на підприємстві ВП «шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних страхових внесків до ПФУ, а період з 01.06.2017 року по 10.07.2017 року, так як відсутня сума нарахованої заробітної плати за цей період (ОК-5 від 10.07.2017 року) (а.с. 6-7).

Згідно абзацу 2 пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», робітники безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних та відкритих гірничих роботах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, за списком робіт, професій, затвердженому Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій не менше 20 років.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_1, ОСОБА_1 працював з 01.03.1997 року по 09.08.1998 року на ПП «Плутон» на посаді помічника механіка підземного на дільниці № 4 з повним робочим днем під землею; з 03.01.2001 року по 28.05.2001 року в ТОВ «Сибтехмонтаж-Север» на Норгільскій підземній дільниці РФ гірничим майстром з повним робочим днем під землею; з 01.07.2004 року по 30.03.2007 року підприємстві ТОВ «Донецька дирекція виконання проектів ліквідації шахт» електрослюсарем підземним 4 розряду електромеханічної служби з повним робочим днем під землею; з 24.04.2007 року працює на підприємстві ВП «шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» по теперішній час в якості підземного електрослюсаря 5 розряду (а.с. 9-21).

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах.

Суд зазначає, що наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вищевказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день в шахті. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

Стосовно твердження представника відповідача, що для підтвердження стажу роботи позивачем було надано довідки підприємствами, які знаходиться в населеному пункті, на території якого органи державної влади не здійснюють свої повноваження, які не можуть бути враховані для перерахунку пенсії, оскільки ці довідки згідно чинного законодавства України не є дійсними, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу ст. 244-2 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі «Лоізіду проти Туреччини».

Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».

Слід зауважити, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується ст. 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Вирішуючи позовні вимоги щодо періоду роботи позивача на ТОВ «Сибтехмонтаж-Север» на Норильскій підземній дільниці РФ, суд виходить з наступного.

Згідно частини 4 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Суд звертає увагу що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Згідно до ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, членами якої є Україна та Російська Федерація, Уряди держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов'язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якого вони проживають.

Статтею 4 Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.

Згідно ст.11 Угоди, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць СНД, які входили до складу СРСР до 01.12.1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Суд ще раз звертає увагу на особливості пенсійного забезпечення та соціальний захист осіб, що мають право на призначення пенсії в контексті міжнародних договорів.

Підсумовуючі вищенаведене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зарахування до стажу періоди його роботи з 01.03.1997 року по 09.08.1998 року на ПП «Плутон», з 03.01.2001 року по 28.05.2001 року в ТОВ «Сибтехмонтаж-Север», з 01.07.2004 року по 30.03.2007 року на підприємстві ТОВ «Донецька дирекція виконання проектів ліквідації шахт» є обґрунтованими.

Натомість, вирішуючи позовні вимоги позивача щодо зарахування вищевказаних періодів його роботи до страхового стажу, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки як вбачається з наданого Селидівським ОУ ПФУ Донецької області розрахунку стажу, дані періоди зараховані відповідачем до загального та страхового стажу і фактично не оспорюються ним в цій частині (а.с. 8). В зв'язку з чим, вищевказані періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до пільгового стажу його роботи.

Слід також зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» порядок пенсійного забезпечення передбачений цієї статтею поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

У зв'язку з чим, період роботи позивача з 01.07.2004 року по 30.03.2007 року на підприємстві ТОВ «Донецька дирекція виконання проектів ліквідації шахт» підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, але не більше 2 років.

Щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу позивача періоду роботи на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.11.2015 року по 31.05.2017 року, оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних страхових внесків до ПФУ та періоду з 01.06.2017 року по 10.07.2017 року, так як відсутня сума нарахованої заробітної плати за цей період, суд встановив наступне.

Абзацом першим частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних справ.

На підставі п.1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Зокрема статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону).

За таких обставин, суд вважає посилання Селидівським ОУ ПФУ Донецької області на те, що підприємством ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» із заробітної плати позивача не сплачувалися страхові внески і відсутня інформація щодо їх сплати, є безпідставними.

Крім того згідно довідки № 208 від 2807.2017 року із заробітної плати ОСОБА_1 щомісячно утримуються суми страхових внесків зокрема і за період його роботи на вищевказаному підприємстві з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.11.2015 року по 31.05.2017 року. Суми ЄСВ за вищевказані періоди в повному обсязі перераховані до Пенсійного фонду України (а.с. 5).

Суд також наголошує, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працює, дана правова позиція також викладена в інформаційному листі ВАСУ № 212/11/14-14 від 18.02.2014 року.

Висновки Селидівського ОУ ПФУ Донецької області щодо відсутності інформації про суми нарахованої заробітної плати за період роботи позивача з 01.06.2017 року по 10.07.2017 року на ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» , суд також вважає необґрунтованими, оскільки розмір заробітної плати за вищевказаний період та суми відрахувань до Пенсійного фонду України підтверджується наданими позивачем довідками, що містяться в матеріалах справи (а.с. 5, 37, 38)

Вирішуючи позовні вимоги в цій частині в їх об'ємі, суд вважає їх частково прийнятними та обґрунтованими, оскільки відповідачем не оскаржується та фактично визнається пільговий стаж роботи позивача на ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.11.2015 року по 31.05.2017 року та з 01.06.2017 року по 10.07.2017 року, в зв'язку з чим, даний період підлягає зарахуванню лише до страхового стажу.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання позивача з 01.09.1983 року по 10.06.1987 року в Селидівському гірничому технікумі, суд звертає увагу, що згідно п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до диплому серія НОМЕР_2 від 10.06.2017 року, ОСОБА_1 з 01.09.1983 року по 10.06.1987 року навчався в Селидівському гірничому технікумі за спеціальністю «Гірнича електромеханіка».

Період навчання позивача в Селидівському гірничому технікумі за спеціальністю «Гірнича електромеханіка» з 01.09.1983 року по 10.06.1987 року також підтверджується записом № 6 трудової книжки позивача (а.с. 10-11).

Суд вважає, що відповідач безпідставно відмовив в зарахуванні даного періоду до страхового стажу позивача, оскільки прізвище позивача в дипломі, що заповнено російською мовою співпадає з даними його паспорта серія ВВ 691290 зазначеними на сторінці 2 (а.с. 22-26).

Натомість дослідивши трудову книжку ОСОБА_1 (а.с. 9-21) та наданий Селидівського ОУ ПФУ Донецької області розрахунок стажу (а.с. 8)., суд вважає, що позовні вимоги щодо зарахування періоду навчання до страхового стажу підлягають частковому задоволенню, оскільки як вбачається з розрахунку позивачу зараховано до пільгового стажу роботи період з 25.12.1986 року по 29.03.1987 року, а саме час проходження виробничої практики на ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля».

Таким чином, суд приходить до висновку, що період навчання позивача з 01.09.1983 року по 10.06.1987 року в Селидівському гірничому технікумі підлягає зарахуванню до страхового стажу за виключенням періоду проходження виробничої практики з 25.12.1986 року по 29.03.1987 року, так як даний період віднесено до пільгового стажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Керуючись ст. ст. 3, 19, 22, 55 Конституції України, ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення» суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Селидіввугілля», про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № б/н від 19 липня 2017 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 01.03.1997 року по 09.08.1998 року на Приватному підприємстві «Плутон» та з 03.01.2001 року по 28.05.2001 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сибтехмонтаж-Север».

Зобов'язати Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 01.07.2004 року по 30.03.2007 року в підприємстві ТОВ «Донецька дирекція виконання проектів ліквідації шахт», але не більше 2 років.

Зобов'язати Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його навчання з 01.09.1983 року по 24.12.1986 року та з 30.03.1987 року по 10.06.1987 року в Селидівському гірничому технікумі та періоди його роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.11.2015 року по 31.05.2017 року та з 01.06.2017 року по 10.07.2017 року на відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля».

Зобов'язати Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2017 року № 1293 із зарахуванням до пільгового стажу періодів його роботи з 01.03.1997 року по 09.08.1998 року в Приватному підприємстві «Плутон» та з 03.01.2001 року по 28.05.2001 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сибтехмонтаж-Север», з 01.07.2004 року по 30.03.2007 року в підприємстві ТОВ «Донецька дирекція виконання проектів ліквідації шахт» (але не більше 2 років) та до страхового стажу період його навчання з 01.09.1983 року по 24.12.1986 року та з 30.03.1987 року по 10.06.1987 року в Селидівському гірничому технікумі та періоди його роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.11.2015 року по 31.05.2017 року та з 01.06.2017 року по 10.07.2017 року на відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля».

Стягнути з Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадження або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.М. Владимирська