Постанова № 70702988, 05.12.2017, Оболонський районний суд міста Києва

05.12.2017 Справа № 756/10643/17

Справа пр. №2-а/756/334/17

ун. №756/10643/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.

за участю секретаря судового засідання - Приходько І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію за вислугу років згідно з Законом України "Про прокуратуру" у розмірі 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати.

23 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва з заявою про проведення перерахунку пенсії за правилами ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію, згідно з довідкою від 16 березня 2016 року №18/155, виданою прокуратурою м. Києва.

Проте управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва в м. Києві було відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії з посиланням на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", якими з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ.

ОСОБА_1 стверджував, що відмова у проведенні перерахунку пенсії є протиправною, позаяк пенсія була призначена йому у лютому 2000 року, а тому до спірних правовідносин неможливо застосовувати норми ЗаконуУкраїни "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII.

З огляду на зазначене, позивач просив суд зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії згідно з довідкою від 16 березня 2016 року №18/155, виданою прокуратурою м. Києва, у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати, починаючи з 07 лютого 2017 року.

За заявою представника позивача про відмову від позову в частині вимог судом було закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії в частині вимог про перерахунок пенсії позивачеві за період з 07 лютого 2017 року по 08 лютого 2017 року.

У судовому засіданні представник позивача вимоги свого довірителя підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву, в якій просила суд розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на різних посадах в органах прокуратури.

Наказом прокурора м. Києва від 25 лютого 2000 року №126 він був звільнений з органів прокуратури з посади заступника Київського транспортного прокурора у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років.

Після звільнення з 01 березня 2000 року позивачеві було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ у розмірі 90 відсотків місячного заробітку.

Керуючись нормою ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва, де він перебував на обліку, з заявою про перерахунок призначеної йому пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію. Для здійснення перерахунку пенсії позивач надав довідку від 16 березня 2016 року №18/155, видану прокуратурою м. Києва, про розмір заробітної плати.

Листом від 28 березня 2016 року за вих. №5838/08/М-122 управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, покликаючись на те, що згідно з положеннями п. 5 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII у зв'язку з не прийняттям закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначено пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Вирішуючи питання про правомірність дій управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії, суд виходить з такого.

Ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачеві пенсії) прокурорським та слідчим працівникам зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від їхнього місячного заробітку; за кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" від 12 липня 2001 року №2663-ІІІ ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ доповнено нормою, якою передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. При цьому, положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.

Аналогічну норму містив і ухвалений Верховною Радою України Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (ч. 20 ст. 86 Закону). Слід звернути увагу на те, що з 15 липня 2015 року, коли набрав чинності указаний Закон, втратила чинність ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, окрім положень ч. ч. 3, 4, 6, 11 цієї статті. Норми щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, містились у ч. ч. 13, 18 ст. 50-1 цього Закону, відтак з набранням чинності Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII ці положення ст. 50-1 припинили свою дію.

У подальшому Верховною Радою України ухвалено Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, зокрема ст. 50-1 цього Закону викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Такі ж зміни Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" унесено і до ч. 20 ст. 86 до Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Прийняття зазначеного Закону, як убачається з пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.

Таким чином, з часу набрання чинності Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури віднесено до виключної компенсації Кабінету Міністрів України.

На час звернення ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва з заявою про перерахунок пенсії законодавчі норми, які передбачали право на перерахунок пенсій, призначених працівникам прокуратури, у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, були скасовані. У свою чергу, Кабінет Міністрів України не ухвалював рішення про перерахунок пенсії особам, які отримують пенсію за Законами України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ та від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.

Згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У зв'язку зі зміною правового регулювання відносин, пов'язаних із пенсійним забезпеченням прокурорських працівників, розмір призначеної ОСОБА_1 пенсії не зменшився, що підтверджується матеріалами його пенсійної справи.

Посилання позивача на порушення ст. 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правового регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" не визнаний неконституційним Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд). Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" ЄСПЛ зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд вказав, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

У рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" ЄСПЛ констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").

Слід також звернути увагу на рішення Суду від 03 червня 2014 року у справі за заявою Валентини Ніканорівни Великоди проти України № 43331/12, в якому ЄСПЛ, розглянувши скаргу, зокрема, за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними. У цьому рішенні ЄСПЛ також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що з 01 грудня 2015 року - набрання чинності Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яким викладено у новій редакції норми Законів України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ та від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, пенсії, призначені відповідно до цих Законів, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення ОСОБА_1 за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, в управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва та у подальшому у Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Зважаючи на вищенаведене, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, Закону Українивід 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", ЗаконуУкраїни "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII та, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 159, 160-163, 167, 256 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення цієї постанови апеляційної скарги.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Т.В. Андрейчук