Постанова № 70702594, 17.11.2017, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/708/17

Справа №754/12702/14-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 листопада 2017 року Деснянський районний суд м.Києва в складі :

головуючого судді Панченко О.М.

при секретарі Полярній М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об»єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити дії ,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом до відповідача , в якому просить:

1.Визнати протиправними дії відповідача по відмови у проведенні перерахунку пенсії.

2.Визнати протиправними дії відповідача по нарахуванню і виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 15% від мінімальної пенсії замість 30%.

3.Зобов'язати відповідача нарахувати і виплачувати основну пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням заробітку за період роботи на ЧАЕС, без неправомірних обмежень, згідно приведеного розрахунку, та виплатити недоотриману різницю починаючи з 22.06.2014.

4.Зобов'язати відповідача нарахувати і виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру в 30% мінімальної пенсії за віком та виплатити недоотриману різницю з 29.02.2014.

5.Зобов'язати відповідача нарахувати і виплачувати доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 7% заробітку, та виплатити недоотриману різницю з 22.06.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач являється учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 2-ї категорії. З 24.06.2009 року йому була призначена пенсія за віком зі зменшенням пенсійного віку як особі, яка приймала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році, відповідно до п. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсія була нарахована за загальною формулою і станом на дату подання заяви про перерахунок пенсії склала 1133,25 (в т.ч. додаткова пенсія в розмірі 15% мінімальної пенсії). Зазначає про те, що 11.06.2014 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва (правонаступником якого є Лівобережне об»єднане УПФУ в м. Києві) з заявою про перерахунок пенсії на підставі положень Закону України «Про статус у соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з визначенням середньомісячного заробітку для обчислення розміру пенсії виходячи з норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Можливість подібного обчислення пенсії передбачена п.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Листом від 03.07.2014 позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії. Крім того, Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва в порушення чинного законодавства додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, нараховує і сплачує позивачу в розмірі 15% замість 30% від мінімальної пенсії, як це визначено ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вважає дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва по відмові в перерахунку пенсії відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і виплаті додаткової пенсії в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком неправомірними і такими, що порушують Конституцію України, норми чинного законодавства.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 24.12.2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м. Києва щодо нарахування та виплати йому додаткової пенсії у розмірі меншому ніж передбачено ст. 51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов"язано Управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м.Києва здійснити йому перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю у розмірі не нижче 30 % мінімальної пенсії за віком з 29.02.2014 р. по 03.08.2014 р. з урахуванням проведених виплат. В задоволені решті вимог позову - відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 року замінено відповідача у справі з УПФУ в Деснянському районі м. Києва на Лівобережне об»єднань Управління ПФУ в м. Києві. Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 24.12.2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.07.2017 року постанову Деснянського районного суду м. Києва від 24.12.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав з обставин, що викладені у позовній заяві . Судове засідання 17.11.2017 року проводились у відсутності позивача, про що останній просив у поданій ним заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що додаткова пенсія позивачу за шкоду заподіяну здоров»ю обчислена та виплачується у відповідності до вимог Законів України та підзаконних нормативно - правових актів. Наведений позивачем розрахунок, на підставі якого останній просить зобов»язати відповідача нарахувати і виплачувати йому основну пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням заробітку за період роботи на ЧАЕС, без неправомірних обмежень є таким , що не відповідає нормам діючого законодавства. Що стосується вимоги зобов'язати відповідача нарахувати і виплачувати доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 7% заробітку, та виплатити недоотриману різницю з 22.06.2014 року , то позивач не звертався до відповідача з відповідною заявою і Управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва не приймалось рішення щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії за понаднормовий стаж .

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріли справи , суд приходить до наступного .

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку на 10 років, а учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року в зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку до 5 років.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ( 2 категорія) . З 24.06.2009 року перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку як особа яка приймала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

11.06.2014 року позивач звернувся до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва (на даний час ЛОУПФУ) з заявою в якій просив нарахувати йому пенсію як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 2-ої категорії відповідно до норм спеціального Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-12 з врахуванням положень Законів України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» № 1058-15 та «Пенсійне забезпечення» № 1788-12 в частинах , які не суперечать Закону України № 796-12. Розрахунок пенсії просив провести по 2-х складовій формулі. У вищезазначеній заяві позивач навів розрахунок 1-ої складової пенсії та зазначив про те, що розрахунок другої складової ним не розраховується, оскільки друга складова у зв»язку з виходом його на пенсію у 2009 р. значно менше. Також у поданій 11.06.2014 р. заяві позивач надав розрахунок додаткової пенсії , за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Листом від 03.07.2014 р. відповідач відмовив позивачу у задоволені заяви від 11.06.2014 р.

Згідно із ст. 49 вищевказаного Закону пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 51 Закону (в редакції, що діяла до прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року) визначено, що особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На виконання вимог пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», Кабінет Міністрів прийняв постанову «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 1210 від 23 листопада 2011 року, що набрала чинності з 01 січня 2012 року, якою затверджено порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» передбачено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.

Згідно із абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 рокунормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Починаючи з 01 січня 2014 року, Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» в редакції від 16 січня 2014 року не містив норми, яка б обмежувала у 2014 року пряме застосування Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема статті 51 даного Закону.

25.03.2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 112 „Про внесення змін до деяких Постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення", якою внесено зміни до пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 року № 1210, відповідно до яких щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах:

1) особам, що належать до категорії 1: з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам I групи - 474,5 гривні; інвалідам II групи - 379,6 гривні; інвалідам III групи - 284,7 гривні; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: інвалідам I групи - 341,64 гривні; інвалідам II групи - 227,76 гривні; інвалідам III групи - 170,82 гривні; 2) особам, що належать до категорій 2-4: особам, що належать до категорії 2, - 170,82 гривні; особам, що належать до категорії 3, - 113,88 гривні; особам, що належать до категорії 4, - 56,94 гривні.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 року № 1210, із змінами та доповненнями від 25.03.2014 року № 112, прийнята без обмеження терміну її дії, встановлені нею розміри соціальних виплат такими, що не відповідають наявним фінансовим ресурсам Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік на момент звернення позивача до суду, - не визнано.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору, суд виходить з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених ст. ст. 49, 51 Закону № 796-ХІІ підлягають застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсій за віком використовується як розрахункова величина для визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії, передбаченої Законом № 796-ХІІ, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

31.07.2014 року до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» були внесені зміни Законом України № 1622-VII , зокрема: доповнено Прикінцеві положення п.67, відповідно до яких установлено, що у 2014 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами), статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 4, ст. 94 із наступними змінами), Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111 із наступними змінами), статей 14, 22, 37 та 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399 із наступними змінами), пункту "ж" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19 із наступними змінами), статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425 із наступними змінами), статті 43 Гірничого закону України (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 50, ст. 433 із наступними змінами), статей 6-1, 6-2, 6-3 та 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 24, ст. 182 із наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Зазначені зміни набрали законної сили з 03.08.2014 року.

Закон України № 1622-VII від 31.07.2014 року, яким внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та відповідно до якого встановлено інші розміри виплати для осіб на яких поширюється Закон України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" набрав чинності з 03.08.2014 року, тому позовні вимоги в частині зобов"язання відповідача здійснити позивачу перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю у розмірі не нижче 30 % мінімальної пенсії за віком підлягають задоволенню за період з 29.02.2014 р. по 03.08.2014 р. з урахуванням проведених виплат.

Що стосується позовної вимоги про перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії, визначеного за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення, зокрема, з вересня 1986 року по серпень 1987 року включно, судом встановлено наступне.

Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-XII.

Статтею 55 Закону № 796-XII передбачено право осіб, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, на надання пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, а за змістом частини 3 цієї ж статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) і цього Закону.

В свою чергу, частиною 2 статті 27 Закону № 1058-IV встановлено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Отже, зазначена правова норма законодавства надає особі, яка звертається за призначенням пенсії обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, зокрема, ті, які встановлені загальним Законом № 1058-IV або ж спеціальним Законом № 796-XII.

Одночасно, за змістом статті 57 Закону № 796-XII обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення.

До такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд України у своїй постанові від 7 липня 2015 року (справа № 21-727а15), прийнятій за наслідками перегляду судових рішень у цій справі.

Щодо позовних вимог про перерахунок пенсії позивача з урахуванням її збільшення на 7 відсотків за кожний рік роботи понад встановлений пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII стаж, то в судовому засіданні було встановлено, що саме з такою заявою позивач не звертався до відповідача, що сам підтвердив в судовому засіданні, що відбулося 26.10.2017 року, в матеріалах пенсійної справи також відсутня така заява.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1) передбачено подання пенсіонером заяви про перерахунок пенсії.

В матеріалах справи наявна заява позивача, зареєстрована 11 червня 2014 року в канцелярії УПФУ, в якій він просить про перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням її підвищення на 8 відсотків відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII, що також було підтверджено позивачем в судовому засіданні. А тому вимоги позову про перерахунок пенсії позивача з урахуванням її збільшення на 7 відсотків за кожний рік роботи понад встановлений пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII стаж не можуть бути задоволені судом, оскільки з такою заявою до Управління він не звертався, а Управління відповідно не відмовляло йому в такому перерахунку.

Крім того, у своїх позовних вимогах позивач просить зобов'язати відповідача здійснити йому розрахунок пенсії згідно приведеного ним розрахунку по двоскладовій формулі .

З встановлених по справі обставин вбачається, що двоскладова формула це розрахунок пенсії до 2004 р. за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-12 та після 2004 р. за нормами Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» № 1058-15 в частинах, які не суперечать Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-12.

У позовній заяві позивач посилається на те, що за конституційними нормами та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди повинні здійснювати нарахування та виплату пенсій виходячи з розмірів, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-12, а саме без обмеження максимального граничного розміру пенсії у грошовому еквіваленті .

Наведений позивачем розрахунок 1-ї складової пенсії ( який проводиться до 2004 р. ) проведений ним шляхом осучаснення середньої заробітної плати та застосуванням показника заробітної плати за 2008 р., без застосування обмеження максимального розміру трудових пенсій за віком визначеного постановою КМ України від 15.04.2003 р. № 544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій», що вказує на хибність зазначеного розрахунку та не відповідність його діючому законодавству , яким визначено порядок пенсійного забезпечення громадян .

У поданій до відповідача заяві від 11.06.2014р. позивачем не наведений розрахунок 2-ої складової пенсії ( після 2004 р.). Останній наведений у позовній заяві.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 р.

Заробітна плата за період страхового стажу до 01 липня 2000 р. враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід) , виданих у порядку , встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 р. - за даним, що містяться в системі персоніфікованого обліку .

В судовому засіданні встановлено, що пенсія позивачу призначена із стажем роботи 22 роки 3 місяці та 20 днів. Для розрахунку пенсії позивача у 2009 р. був врахований стаж його роботи з 1976 р. по 1998 р. . За матеріалами пенсійної справи після 2000 р. у позивача відсутній стаж роботи , а тому проведення перерахунку пенсії за 2-ю складовою є неможливим .

Відповідно до п.5 Постанови Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 р. будь-які призначення та перерахунки пенсії проводяться відповідно до поданої пенсіонером заяви .

Як вбачається з встановлених по справі обставин позивач не надав відповідачу заяви про врахування його стажу після 2000 р.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання відповідача нарахувати і виплачувати позивачу основну пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням заробітку за період роботи на ЧАЕС згідно приведеного ним розрахунку та виплатити недоотриману різницю починаючи з 22.06.2014 року - є такими, що задоволенню не підлягають .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати суд відносить на рахунок держави, оскільки згідно ст. 5 Закону України « Про судовий збір » позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 18, 71, 94, 99, 100, 158-163 КАС України, Конституцією України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 року № 1210, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1- задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Лівобережного об»єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії у розмірі меншому ніж передбачено ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов"язати Лівобережне об»єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю у розмірі не нижче 30 % мінімальної пенсії за віком з 29.02.2014 р. по 03.08.2014 р. з урахуванням проведених виплат .

Зобов»язати Лівобережне об»єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії згідно ч. 2 ст. 27 ЗУ №1058-ІУ з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії, визначеного за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення, зокрема, з вересня 1986 року по серпень 1987 року включно, з 11.06.2014 року - з моменту звернення з відповідною заявою до відповідача.

В задоволені решті вимог позову - відмовити .

Постанова може бути оскаржена протягом 10-ти днів до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва .

Суддя :