Рішення № 70701348, 04.12.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/17402/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2017 року Рівненський міський суд

під головуванням судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Мізера А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Рівнеазот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до ПрАТ «Рівнеазот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди звернувся ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги позивача повністю підтримала, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 23 березня 2017 року по день фактичного розрахунку – 07 листопада 2017 року, без виключення сум на податки, збори та обов’язкові платежі, справляння і сплата яких є обов’язком роботодавця в сумі 40 169,36 грн. (сорок тисяч сто шістдесят дев’ять гривень 36 копійок); компенсацію втрати частини заробітної плати, нараховану відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків її виплати» в сумі 1824,18 грн. та 5000,00 грн. (п’ять тисяч гривень) в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Однак не заперечив проти наданого представником позивача розрахунку.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач по справі працював слюсарем-ремонтником на ПрАТ «Рівнеазот».

На підстав наказу №735-ВК від 21 березня 2017 року позивач був звільнений з роботи на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю.

При звільненні позивача з роботи йому було виплачено не всю нараховану заробітну плату за січень, яку виплачено частково (37,51%), залишок становить 1700,37 грн., лютий в сумі 4241,29 грн. та за березень (з компенсацією за невикористану відпустку за вихідною допомогою) в сумі 17221,41 грн., всього 23 163,07 грн.

22 червня 2017 року Рівненським міським судом було винесено судовий наказ по справі №569/9453/17 яким стягнуто з ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 23163,07 грн.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно частини першої статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в статті 116 цього Кодексу, тобто в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі, що не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні і розмір заборгованості підтверджується дослідженою в судовому засіданні довідкою, суд приходить до висновку що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 21 березня 2017 року по 07 листопада 2017 року, тобто по день фактичного розрахунку.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з того, що відповідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, середньоденна заробітна плата з урахуванням нарахованих відрахувань на податки та збори, що є обов’язковим при нарахуванні заробітної плати становить – 260,84 грн.

Відтак, середній заробіток, який підлягає виплаті за весь час затримки по день прийняття рішення по справі, обчислюється шляхом множення 260,84 грн. на кількість робочих днів, порахованих з 21 березня 2017 року – дати звільнення по день фактичного розрахунку і складає 154 робочих дні, отже сума середнього заробітку за час затримки становить 40169,36 грн. (260,84 грн. х 154 робочих днів) і саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Зазначена правова позиція, яку відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України має враховувати суд при застосуванні таких норм права, викладена Верховним Судом України в постанові від 2 липня 2014 року у справі №6-76цс14, в постанові від 3 липня 2013 р. у справі № 6-64цс13, в постанові від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39цс11, в постанові від 21 листопада 2011 р. у справі № 6-60цс11.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки проведення розрахунку зайшли своє підтвердження та підлягають до повного задоволення.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків її виплати» у разі затримки виплати заробітної плати працівникам, виплачується компенсація втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням термінів її виплати.

Відповідно до ст.3 вказаного Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов’язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 вищезазначеного Закону).

Оскільки відповідачем проведено виплату заробітної плати позивачу лише 07 листопада 2017 року, тому підлягає стягненню компенсація втрати частини заробітної плати, нарахована відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків її виплати», Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв»язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженої постановою КМУ від 21лютого 2001 року №159.

Відповідно до ст.1 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків її виплати»підприємства, установи і організації всі форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст.3 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків її виплати»сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після отримання податків і обов’язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Сума компенсації одходів позивача за період затримки проведення розрахунку до дня проведення такого розрахунку 07 листопада 2017 року складає 1824,18 грн.

Наданий представником позивача розрахунок представником відповідача не спростований, а тому він приймається судом, як достовірний.

Компенсація проводиться за рахунок тих самих джерел, що й виплати, за невиплату яких вона нараховується Нарахування компенсації проводиться один раз перед виплатою заборгованості із заробітної плати. Виплачується компенсація в місяці, у якому проводиться виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний місяць. Оскільки відповідачем не було вжито жодних заходів щодо усунення цих порушень вимог чинного законодавства, тому суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати знайшли своє підтвердження та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порушення відповідачем трудових прав позивача щодо невиплати йому розрахунку при звільненні, компенсації доходів позивача за період затримки проведення розрахунку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні призвело до порушення його звичного способу життя та завдало моральних страждань.

Враховуючи вимоги розумності та справедливості, передбачені ст.23 ЦК України, суд вважає, що заявлений розмір моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,88,212,213,215,293,294 ЦПК України, ст.237-1 ЦК України, ст.ст.47,116,117 КЗпП України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Рівнеазот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди – задоволити.

Стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» (33017, м.Рівне-17) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 23 березня 2017 року по день фактичного розрахунку – 07 листопада 2017 року, без виключення сум на податки, збори та обов’язкові платежі, справляння і сплата яких є обов’язком роботодавця в сумі 40 169,36 грн. (сорок тисяч сто шістдесят дев’ять гривень 36 копійок); компенсацію втрати частини заробітної плати, нараховану відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків її виплати» в сумі 1824,18 грн. та 5000,00 грн. (п’ять тисяч гривень) в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» судовий збір в розмірі 640,00 грн. та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий :