Ухвала суду № 70701283, 04.12.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Кузнєцової О.Ю., Триголова В.М., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 06 листопада 2017 року по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації про встановлення юридичного факту настання інвалідності по зору в дитинстві, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Гадяцького районного суду Полтавської області з вищезазначеною позовною заявою, в якій прохав зобов'язатиДепартамент охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації визнати за наявними документами факт настання інвалідності по зору з дитинства та змінити йому інвалідність на «інвалід з дитинства», з метою отримання соціальної допомоги.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 06 листопада 2017 року відмовлено у відкритті провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації про встановлення юридичного факту настання інвалідності по зору в дитинстві.

З даною ухвалою суду не погодився ОСОБА_2 та подав на неї апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, прохав її скасувати та прийняти нову ухвалу, якою його вимоги задовольнити.

Судове засідання проводилося за відсутності сторін, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не зявилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що заяви про встановлення фактів групи інвалідності та часу її настання не можуть розглядатися судами, оскільки факт настання інвалідності з дитинства встановлюється виключно органами МСЕК, шляхом проведення експертизи, за наслідками якої видається відповідний експертний висновок. Таким чином, суд прийшов до висновку, що встановлення факту інвалідності ОСОБА_2 з дитинства не належить до компетенції суду, а здійснюється відповідними органами у спеціально встановленому законом порядку, а тому на підставі п.1.ч.2 ст.122 ЦПК України, суд відмовив у відкритті провадження у справі.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки встановлено, що при вирішенні питання про відмову у відкритті провадження у цивільній справі, судом порушені норми процесуального права та відповідно порядок, встановлений для вирішення даного питання.

Частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 звертаючись до суду з даною позовною заявою, прохав суд зобов'язатиДепартамент охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації визнати за наявними документами факт настання інвалідності по зору з дитинства та змінити йому інвалідність на «інвалід з дитинства», з метою отримання соціальної допомоги. Вказував, що обласна МСЕК (медико-соціальна експертна комісія), враховуючи ступінь порушень функції органів зору визнала його інвалідом другої групи по зору з 27.06.2016 року від загального захворювання безтерміново. Проте, позивач не згідний із таким висновком комісії, оскільки вважає себе інвалідом по зору з дитинства. При цьому зазначив, що визнання даного факту дає йому право на більшу соціальну допомогу.

Тобто, предметом даного спору є не встановлення юридичного факту настання інвалідності по зору в дитинстві в порядку окремого провадження, а оскарження рішення органів МСЕК, яке може розглядатися в судовому порядку.

Так, відповідно до ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством. Органи Пенсійного фонду та застрахована особа мають право в установленому законом порядку оскаржити рішення органів медико-соціальної експертизи.

Порядок оскарження рішень медико-соціальних експертних комісій встановлений Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно, вважаючи, що ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження, прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, суд виходить з принципу недопустимості обмеження права громадян на звернення до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Зокрема у рішенні від 04 червня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Також, Європейський суд зазначає, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (рішення від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» п.36).

Таким чином, оскільки судом першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження не в повній мірі з'ясовано зміст позовних вимог позивача та не враховано положення чинного законодавства, яким врегульовано порядок оскарження рішень органів МСЕК, дане питання підлягає повторному вирішеннюя з дотримань норм чинного процесуального законодавства.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з передачею даного питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 06 листопада 2017 року - скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ Г.Л. Карпушин

Судді: /підпис/ О.Ю. Кузнєцова /підпис/ В.М. Триголов

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно: