Рішення № 70701026, 28.11.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5464/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді - Панас О.В.

при секретарі - Корнійчук А.В.

з участю: позивачки - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - адвоката ОСОБА_4

представника третьої особи - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 третя особа без самостійних вимог орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про зміну розміру аліментів та позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_3 третя особа без самостійних вимог орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про зміну розміру аліментів та позбавлення батьківських прав.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 13 жовтня 2001 року. 26 грудня 2013 року шлюб між ними було розірвано рішенням Любомльського районного суду. Від цього шлюбу мають сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 який проживає з нею і перебуває на її утриманні.

Оскільки відповідач не надавав належної матеріальної підтримки дитині з нього були стягнуті аліменти за рішенням суду.

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_7, 18.06.2003 року (справа № 2-222-05), розмір яких змінено на підставі рішення Апеляційного суду Рівненської області від 11.10.2012 року (справа № 2-6270/11) , яким вирішено стягувати з ОСОБА_3 на її користь на утримання сина 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Станом на 01.08.2016 року заборгованість по сплаті аліментів за весь період стягнення становить 27807,18 грн.

Для забезпечення необхідного сину рівня життя, фізичного, розумового, духовного , морального і соціального розвитку вона несе достатньо високі матеріальні витрати, оскільки ОСОБА_6 відвідує Федерацію американського футболу з вересня 2016 року (оплата занять 100 грн. на місяць); навчається на курсах французької мови ( сума внесків за період з вересня 2016 р. по лютий 2017 р. становить 1185 грн.); навчається у 8-Б класі Рівненського економіко-правового ліцею, щ о потребує значних матеріальних витрат на одяг, харчування, канцелярські прилади та інші необхідні дитині речі, для навчального процесу.

На даний час вона уклала шлюб з ОСОБА_8, від якого в них народилося двоє дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, має дохід у розмірі 1872,5 грн.

Відповідач свідомо ухиляється від сплати аліментів, оскільки здійснює підприємницьку діяльність, має у власності дорого вартісні транспортні засоби та нерухоме майно, але офіційно не декларує свої доходи, оскаржує дії державних виконавців щодо нарахування аліментів і т.д. Добровільно коштів на утримання сина відповідач не надає, не приймає участі у його вихованні та розвитку. Вказує, що відповідач може і повинен надавати своєму сину матеріальну допомогу у більшому розмірі, вважає за необхідне стягувати з нього аліменти в твердій грошовій сумі.

Відповідач не виконує свої батьківські обов’язки, самоусунувся від будь-якого спілкування з дитиною, роками не спілкувався з сином, неодноразово не надав дитині дозволу на тимчасовий виїзд за кордон.

Після її звернення до Виконкому Яремчанської міської ради з приводу того, що батько не приймає участі у вихованні сина, відповідач у 2014 році на підставі свого звернення отримав Розпорядження Рівненського міського голови від 11.11.2014 р. № 976-р , яким визначено спосіб участі батька ОСОБА_3 у вихованні малолітнього сина. Проте відповідач участі у вихованні сина не приймає, не цікавився успішністю сина, що підтверджується довідкою від 03.02.2017 р. №10 та Характеристикою № 259 від 11.11.2011 року. Зазначила, що їхня дитина не називає відповідача своїм батьком, а по імені, не має до нього родинних почуттів і вважає чужою людиною.

Просила змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача та збільшити розмір аліментів, які сплачує Відповідач на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_11 з 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 2000 грн. щомісячно, починаючи з дня вступу рішення суду в закону силу і до досягнення дитиною повноліття. Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов в межах доводів позовної заяви. Просила позов задовольнити повністю. Додатково пояснила, що відповідач до дитини не приїжджає, запросив сина на відпочинок в Карпати, але потім повів себе нетактовно, правується з приводу боргу по аліментах, створює певні труднощі при оформленні документів для виїзду дитини за кордон.

Представник позивачки позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідач подав до суду письмові заперечення, які повністю підтримав в судовому засіданні. Заперечив проти збільшення розміру аліментів з тих підстав, що за рішенням суду з нього щомісячно стягуються аліменти, прострочення зі сплати аліментів ним не допускається. Пояснив, що в нього змінився матеріальний та сімейний стан,на його утриманні двоє малолітніх дітей, а також погіршився стан здоров’я, який потребує тривалого та коштовного лікування. Також просив відмовити в задоволенні позову про позбавлення його батьківських прав з тих підстав, що він після розлучення виїхав на постійне місце проживання в Івано-Франківську область, з позивачкою стосунки не склалися через її негативне ставлення до нього. Сина любить, запрошував до себе в Карпати на відпочинок , писав йому листи, проте позивачка перешкоджає їм у спілкуванні , так як коли він телефонував ОСОБА_6, трубку брала позивачка, яка не давала йому можливості спілкуватися із сином. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні.

Представник органу опіки та піклування підтримала висновок та вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_6. В ході проведення перевірки встановили, що неповнолітній ОСОБА_6 зареєстрований та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з мамою, з ними проживають чоловік ОСОБА_8 та двоє їхніх спільних дітей. В квартирі створені належні умови для проживання, навчання. Батько дитини ОСОБА_3 зареєстрований та проживає окремо за адресою Івано-Франківська область, Яремчанський район, с.Микуличин. Неповнолітній ОСОБА_6 надав письмове пояснення в якому вказав, що ОСОБА_12 не цікавиться його справами, не телефонує, не вітає його зі святами та не надає дозволу поїхати за кордон. Вказав, що татом називає чоловіка мами ОСОБА_8. Останній раз спілкувався з ОСОБА_3 у 2015 році.

Заслухавши пояснення позивачки, представника позивачки, відповідача, представника відповідача, третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, актовий запис № 3143, зареєстрований Міським відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції є ОСОБА_3, ОСОБА_13.

Шлюб між сторонами розірвано рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 26.12.2013 року, про що видано свідоцтво про розірвання шлюбу Відділом реєстрації актів цивільного стану Яремчанського міського управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 58.

Довідкою про склад сім’ї № 82 від 25.10.2016 р. підтверджується, що ОСОБА_6 зареєстрований та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_7 разом із ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_9

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_7, 18.06.2003 року (справа № 2-222-05), розмір яких змінено на підставі рішення Апеляційного суду Рівненської області від 11.10.2012 року (справа № 2-6270/11) , яким вирішено стягувати з ОСОБА_3 на її користь на утримання сина 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Довідкою № 25 від 20.04.2016 р. підтверджується, що ОСОБА_1 має постійне місце роботи та дохід у виді заробітної плати, згідно наказу № 9-к від 22.01.2016 р. знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, та отримує допомогу у розмірі 1872,5 грн. згідно довідки УПСЗ м.Рівне від 24.10.2016 р.

На підставі ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального стану когось із них.

Судом встановлено, що на утриманні відповідача перебувають двоє малолітніх дітей, ОСОБА_14, 29.07.2010 р., ОСОБА_6, 30.03.2014 р. згідно свідоцтв про народження дітей, з яких вбачається, що їхніми батьками є ОСОБА_3, ОСОБА_15.

Довідкою № 03-26/02-36/16 виданої 29.01.2016 р. Відділом ДВС Яремчанського міського управління юстиції ГТУЮ в Івано-Франківській області, підтверджується, що заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_13 на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка утворилася за минулий період сплачено в повному обсязі.Станом на 29.01.2016 р. заборгованості по аліментах немає.

З копії трудової книжки на ім’я ОСОБА_3 та довідки від 2/к/170 від 30.01.11 р. вбачаєтья, що офіційного місця роботи ОСОБА_3 немає, доходів не отримує.

Відповідно до ЗУ України № 2037-УШ від 17.05.2017р. мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виходячи з вищевикладеного, оцінивши в сукупності достовірно встановлені судом докази, враховуючи рівність прав та обов’язків щодо дитини (ст. 141 СК), суд прийшов до висновку, що позовна заява в частині зміни розміру аліментів на дитину, підлягає до задоволення частково, слід змінити розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня постановлення рішення (28.11.2017р.) і до досягнення сином повноліття.

З оглянутої характеристики вих. № 259 від 11.11.2011 р. виданої Рівненською гімназією "Гармонія" РМР вбачається, що за час навчання ОСОБА_6 в їхній гімназії з 01.09.2010 р., навчанням та вихованням сина займалася мама, батько жодного разу не відвідав навчальний заклад, станом навчання не цікавився.

З довідки № 10 від 03.02.2017 р., та характеристики, виданої та підписаної директором Рівненського економіко-правового ліцею РМР вбачається, що батько ОСОБА_6 не цікавиться успішністю сина, не бере участі у його вихованні.

Встановлено, що Розпорядженням Рівненського міського голови від 11.11.2014 р. № 976-р , визначено спосіб участі батька ОСОБА_3 у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено можливість побачень з дитиною в останню п’ятницю кварталу з 15.00 год. до 20.00 год., спільне проведення осінніх та другої половини літніх шкільних канікул за умови встановлення контакту з дитиною.

З оглянутого листа ОСОБА_3 та з пояснень в суді, вбачається, що відповідач запрошував сина ОСОБА_7 провести літні канікули в Карпатах, телефонував йому, намагався встановити з сином контакт.

Згідно висновку органу опіки та піклування № 08- 1582 від 06.10.2017 року, виступаючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, вважають за доцільне позбавити громадянина ОСОБА_3 батьківських прав стосовно сина .

Відповідно до ч.5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей , одержаних у результаті обстеження умов прроживання дитини, батьків, інших осб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Так, наданий суду та досліджений в судовому засіданні висновок органу опіки не містить в собі ні інформації щодо обстеження умов проживання батька,ні інформаційних документів, щодо його психологічного портрету, а всі характеризуючі дані відносно батька грунтуються на поясненнях позивачки, оцінці відношення його до виконання рішення суду про стягнення з нього аліментів . За таких обставин, суд вважає, що висновок органу опіки і піклування є недостатньо обгрунтованим.

Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

Згідно з ст.. 9 Конвенції “Про права дитини”держави-сторони забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. (3) держави-сторони поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті стосунки і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ч. 5 ст. 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передача дитини (дітей) на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо них (неї).

Відповідно до ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батько (мати) можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він (вона) ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Оцінивши в сукупності достовірно встановлені судом обставини, суд прийшов до висновку, що після розлучення сторони проживають окремо, неповнолітній син залишений проживати з матір’ю. При цьому встановлено, що дитина зареєстрована та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8.

Достовірних доказів того, що відповідач не намагався спілкуватися з дитиною не встановлено, а також не встановлено, що відповідач роками не спілкується з сином, самоусунувся від від спілкування та виховання дитини, на що посилалася позивачка.

Батько дитини має право на особисте спілкування з нею, проте матір дитини, з якою залишена дитина на проживання, жодними діями цьому не сприяє. Суд враховує, що батьки неповнолітньої дитини проживають в різних областіх України, а відтак у батька можуть виникати труднощі в організації спілкування з дитиною, які можуть бути узгоджені виключно спільними діями батьків, проте сторонами таких дій не вживається.

Крім того, однією з підстав позбавлення відповідача батьківських прав, є ненадання батьком дозволу на виїзд дитини за кордон без його згоди, що взагалі не може бути правовою підставою для позбавлення його батьківських прав.

Згідно п.16 вказаної постанови Пленуму, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Таким чином, аналізуючи в сукупності достовірно встановлені судом докази і враховуючи інтереси дитини, суд дійшов висновку, що достатніх доказів ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини не здобуто, тому підстав для позбавлення його батьківських прав немає ,а позовна заява в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 до задоволення не підлягає за недоведеністю позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи в частині стягнення аліментів, відповідно до ст.. 88 ЦПК України, підлягають до стягнення з відповідача в сумі 640,00 грн. в прибуток державного бюджету України.

На підставі викладеного, ст. 18, 150,153, 164, 165,185 Сімейного кодексу України, ст. 12, 17 Закону України "Про охорону дитинства", ст.4 Закону України " Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей", керуючись ст.ст. 10, 60, 82, 88, 212-215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів та стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_10, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня постановлення рішення (28.11.2017р.) і до досягнення сином повноліття. У зв’язку з задоволенням позову про зміну розміру аліментів припинити з дня постановлення рішення подальше примусове виконання рішення колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 11.10.2012 р. та стягнення аліментів (справа № 2- 6270/11 р.) . В разі наявності заборгованості за виконавчим документом по виконанню вишевказаного рішення суду, проводити стягнення нарахованої заборгованості по аліментах до повного виконання.

Відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_10, судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн.00 коп. в прибуток державного бюджету України.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.В.Панас