Рішення № 70700972, 30.11.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/768/17 Номер провадження 22-ц/786/2862/17Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчук Л.І.,

суддів Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.,

секретар Філоненко О.В.,

за участю позивача ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 жовтня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про визнання недійсним умов праці за контрактом, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушего прогулу,

в с т а н о в и л а :

06.04.2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі ПАТ «ДПЗКУ») із зазначеним позовом. Просив визнати недійсними умови праці за контрактом №26 від 30.08.2016 року, оскільки посада директора філії ПАТ не відноситься до переліку працівників, які працюють за контрактом, а умови контракту щодо терміну дії з 01.09.2016 по 30.06.2017 не відповідають вимогам закону, погіршують його становище порівняно з чинним законодавством про працю, а тому є недійсними на підставі положень ст.9 КЗпП України. Також просив визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ «ДПЗКУ» від 03.03.2017 №164-К про його звільнення за відсутності підстав для звільнення, поновити на посаді директора філії «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор» та стягнути середній заробіток за час вимушего прогулу.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсними умови праці за контрактом № 26 від 31 серпня 2016 року, та такими, що погіршують становище ОСОБА_2 порівняно з чиним законодавством.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора філії публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Черняхівський елеватор».

Стянуто з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», ЄДРПОУ 37243279, на користь ОСОБА_5, 81458,93 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу, з урахуванням податків та платежів, які підлягають стягненню відповідно до чинного законодавства України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати всумі 640 грн.

Стягнуто з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» судовий збір на користь держави в сумі 640 грн.

Відповідач не погодився із вказаним рішенням та подав на нього апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення міськрайонного суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Вважає, що місцевим судом порушено норму ст.233 КЗпП України щодо тримісячного строку звернення в суд із заявою про вирішення трудового спору. Позивач, підписуючи контракт 31.08.2016 без зауважень, ознайомився з ним та погодився повністю з умовами праці, визначеними у зазначеному контракті. Тому вказаний строк необхідно рахувати від дня підписання контракту, коли він дізнався про порушення свого трудового права. Застосування передбаченого ст.233 КЗпП України строку давності є не правом, а обовязком суду.

Заперечує висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав укладати з позивачем контракт №25 від 31.08.2016. Останній укладений відповідно до затвердженої наказом №171 від 01.08.2014 року Типової форми контракту директора філії ПАТ «ДПЗКУ», який не порушує становище позивача порівняно з чинним законодавством, а лише встановлює підвищену відповідальність особи і додаткові підстави для розірвання трудового договору - контракту як уповноваженого представника субєкта господарювання державного сектора економіки.

Зазначає про відсутність у рішенні місцевого суду оцінки наданих відповідачем доказів щодо порушення ОСОБА_2 вимог п.3.4.14 Розділу 3 контракту від 31.08.2015 №26, відповідно до якого керівник філії зобовязаний забезпечувати збереження та ефективне використання майна (немайнових прав), що передано Філії в користування. Виявлена на філії нестача зернових культур, готової продукції та виявлення надлишків паливно-мастильних матеріалів, що підтверджується актом перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності філії ПАТ «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор» від 02.02.2017 року та актом службової перевірки по даному факту від 14.02.2017 року, є порушенням умов контракту та відповідно до п.6.2.2 контракту стало підставою для звільнення позивача за п.8 ст.36 КЗпП України.

Вважає також неправомірним стягнення середнього заробітку від дня звільнення до дня ухвалення місцевим судом рішення, оскільки контракт був укладений на строк до 30 червня 2017 року, а тому саме до цієї дати можливо стягувати заробітну плату. Однак, оскільки позивач звільнений на законних підставах і у вимушеному прогулі не перебуває, підстави для такого стягнення відсутні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» наказом № 221-К від 13 травня 2015 року перевела заступника директора філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Черняхівський елеватор» ОСОБА_2 за його згодою на посаду директора філії з 13 травня 2015 року за контрактом./а.с.7 т.1/

31.08.2016 року між ПАТ «ДПЗКУ» в особі в.о. голови Правління ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту Товариства та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №78-п від 30.04.2015, з однієї сторони, та ОСОБА_2, який діє від свого імені та на основі вільного волевиявлення, з іншої сторони, укладено контракт №26, згідно якого ОСОБА_2 наймається (призначається) на посаду директора філії Товариства «Черняхівський елеватор». Строк дії контракту до 30 червня 2017 року. /а.с.9-15 т.1/

Наказом №164-К в.о. голови правління ПАТ «ДПЗКУ» від 03.03.2017 позивача звільнено з посади директора філії ПАТ «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор» у звязку з порушенням пункту 6.2.3 контракту ( п.8 ст.36 КЗпП України) 03 березня 2027 року. Підставою звільнення є контракт №26 від 31.08.2016, службова записка заступника голови Правління, акт про відмову ОСОБА_2 надати пояснення /а.с.8 т.1/

Частково задовольняючи позовні вимог, районний суд виходив з того, що ОСОБА_2, як директор філії ПАТ «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор», не є керівником юридичної особи, а отже відповідач не мав правових підстав укладати контракт, тому умови праці за цим контрактом є такими, що погіршують становище позивача порівняно з чинним законодавством про працю. При цьому місцевий суд вважав, що способом поновлення трудових прав позивача є визнання недійсними умов контракту (стаття 9 КЗпП ) та поновлення ОСОБА_2 на роботі (ст.235 КЗпП). В частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення суд першої інстанції відмовив, вважаючи, що такі вимоги знаходяться за межами повноважень суду, оскільки поновлення працівника на посаді є наслідком незаконності його звільнення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобовязується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обовязки і відповідальність сторін ( в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі і достроково, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (ч.3 ст.21 КЗпП України).

Загальні положення щодо укладання контрактів передбачені Постановами КМУ від 19.03.1993 року №203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» та від 19.03.1994 року №170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору».

Згідно з п.4 ч.1 ст.6 Закону України «Про управління обєктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій та господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

Згідно ч.ч.3,4 ст. 65 ГК України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Відповідно до постанови КМУ №593 від 06.06.2011 року державне підприємство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» перетворена в державне публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України», 100 відсотків акцій державного публічного акціонерного товариства, які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету міністрів України.

Отже, ПАТ «ДПЗКУ» - це субєкт господарювання державного сектору економіки, 100% акцій якого належать державі.

Відповідно до п. 3.1 Положення про філію публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Черняхівський елеватор» філія не має статусу юридичної особи, здійснює свою діяльність від імені товариства і в межах повноважень, встановлених цим Положенням та Статутом Товариства.

Пунктами 7.1, 7.2 вказаного положення визначено, що управління поточною діяльністю філії здійснює директор філії, який є уповноваженим представником товариства. Повноваження директора філії визначаються довіреністю, виданою Головою правління товариства.

Укладання трудових контрактів було введено на підставі наказу ПАТ «ДПЗКУ» №171 від 01.08.2014 року, яким затверджено типову форму контракту директора філії ПАТ «ДПЗКУ».

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2, як директор філії ПАТ «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор» , є уповноваженим представником субєкта господарювання державного сектора економіки, який здійснює керівництво відокремленим структурним підрозділом товариства і в процесі діяльності філії використовує майно, що передане державою до статутного капіталу ПАТ «ДПЗКУ» та діє виключно від імені юридичної особи, а тому з ним правомірно укладено контракт.

Тому доводи позивача, з якими помилково погодився суд першої інстанції, про невідповідність укладеного контракту вимогам трудового законодавства, з посиланням на те, що його посада не відноситься до категорії осіб, які працюють за контрактом, оскільки він не був керівником юридичної особи , - є безпідставними та необгрунтованими.

Не заслуговують на увагу доводи позивача щодо порушення відповідачем норми ч.3 ст.32 КЗпП України при переведенні його на посаду директора філії, вважаючи, що таке переведення з посади заступника директора філії, на якій він працював по безстроковому трудовому договору, на контракт, - є зміною істотних умов праці, а тому відповідач мав повідомити його за 2 місяці про таку зміну.

Викладене є хибним тлумаченням зазначеної норми, оскільки вимоги ч.2 ст.32 КЗпП України в даному випадку не поширюються. Тим більше, що переведення позивача на посаду директора філії відбулося згідно наказу від 13.05.2015 року../а.с.7/

При цьому необхідно зазначити, що перший контракт із ОСОБА_2, як директором філії, був укладений 13.05.2015 року, а 31.08.2016 року контракт був укладений на новий строк. Добровільно його підписуючи та виконуючи умови контракту, ОСОБА_2 погодився з усіма його умовами без будь-яких застережень.

Передбачені контрактом №26 від 31.08.2016 умови трудового договору не погіршують становище працівника порівняно із законодавством про працю, а відступ від положень трудового законодавства не порушує його законні права та інтереси, тому підстави для визнання вказаного контракту недійсним на підставі ст.9 КЗпП України відсутні.

Щодо законності звільнення ОСОБА_2 з посади директора філії ПАТ «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор» у звязку з порушенням п.6.2.3 контракту ( п.8 ст.36 КЗпП України), то колегія суддів враховує наступне.

Згідно акту перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності філії ПАТ «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор» від 02.02.2017 встановлена нестача зернових та олійних культур, що зберігаються на Філії, у порівнянні з даними кількісно-якісного обліку. На підставі зазначеного акту та наказу в.о. голови Правління ПАТ «ДПЗКУ» від 07.02.2017 №36 проведено службову перевірку за фактами нестачі та виявлення надлишків, про що складено акт від 14.02.2017. За результатами переважування встановлена фактична нестача зерна кукурудзи 3-го класу, в тому числі невиправдана нестача 117200кг./а.с.65-82 т.1/

Під час проведення службової перевірки директору філії ОСОБА_2 запропоновано надати пояснення щодо виявлення нестачі зерна кукурудзи 3-го класу, на що останній відмовився, що підтверджується актом від 21.02.2017. /а.с. 83-88 т.1/

Відповідно до посадових обовязків, визначених у контракті з керівником філії від 31.08.2016 №26, ОСОБА_2, як службова особа, що виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські повноваження, зобовязаний забезпечувати збереження та ефективне використання майна та інших обєктів власності Товариства, а також майна (немайнових прав), що передано Філії в користування (п.п.3.4.15).

Пунктом 1.2. Контракту передбачено, що він є строковим трудовим договором, на підставі якого виникають трудові відносини між Товариством та керівником. Кодекс законів про працю України, інші нормативні акти, що регулюють трудові правовідносини, поширюються на взаємовідносини сторін за цим Контрактом./а.с.57 т.1/

Згідно ст.139 КЗпП України працівники зобовязані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до п.п.6.2.3 Контракт припиняється у разі порушення Керівником виконання пунктів 2 і 3 цього Контракту.

Підстави, зазначені у контракті, є підставою припинення трудового договору згідно п.8 ст.36 КЗпП України.

ОСОБА_7 перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності філії ПАТ «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор» від 02.02.2017, актом службової перевірки від 14.02.2017 нестача зернових культур, вказує на незабезпечення директором філії ОСОБА_2 належних заходів щодо збереження майна філії, що завдало Товариству матеріальної шкоди у розмірі 512164грн./а.с.6589 т.1/

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідач правомірно звільнив ОСОБА_2 у звязку з порушенням п.6.2.3 контракту ( п.8 ст.36 КЗпП України) 03 березня 2017 року, а тому у задоволенні позовних з вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі необхідно відмовити.

Оскільки звільнення ОСОБА_2 здійснено на законних підставах та він у вимушеному прогулі не перебуває, відсутні підстави для стягнення середнього заробітку.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасовує рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309 п.п.3,4, ст.ст. 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» задовольнити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 жовтня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л.І.Пилипчук Судді /підписи/ Ю.В. ОСОБА_8 Кривчун

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя апеляційного сулу

Полтавської області