Ухвала суду № 70700755, 04.12.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді: Триголова В.М.,

суддів: Карпушина Г.Л., Лобова О.А.,

секретар: Діхтяр Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 13 вересня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином та

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 13 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відшкодування майнової шкоди в розмірі 7273 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 30000 грн.

В задоволенні вимог ОСОБА_2 за зустрічною позовною заявою -відмовлено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1024 грн.

Не погодившись з рішенням районного суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 про відшкодування 7273 грн. майнової шкоди відмовити, а позов в частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково на суму 1000 грн.. В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12 травня 2012 року приблизно о 13 год. 00 хв., рухаючись по автомобільній дорозі «Комсомольськ-Кременчук» у напрямку м.Кременчука, в районі повороту до садового товариства «Мрія», за кермом легкового автомобіля «ВMW-520i», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 допустив наступні порушення правил дорожнього руху.

Усупереч вимог п.1.1 розділу 34 Правил дорожнього рух, здійснюючи маневр обгону одночасно двох транспортних засобів, рухаючись по зустрічній ділянці дороги, центр якої визначений вузькою суцільною лінією дорожньої розмітки, не повернувся на попередньо займану смугу, а продовжив маневр обгону.

Порушуючи п.14.6 п.п. «а» Правил дорожнього руху, ОСОБА_4 продовжив маневр обгону безпосередньо на перехресті, визначеного відповідним попереджувальним знаком, внаслідок чого допустив зіткнення керованого ним легкового автомобіля з легковим автомобілем «Daewoo-Lanos D5MM550», державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_3 та в салоні якого на передньому пасажирському сидінні знаходилась ОСОБА_5.

Під час виконання вказаного маневру обгону, ОСОБА_2 порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху, згідно яких при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, які він як водій об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. У вказаний момент ОСОБА_2, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, як водій, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним легкового автомобіля та безпечно керувати ним.

У результаті зіткнення автомобілів ОСОБА_3, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 884 від 12.07.2012 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: перелому середньої третини діалізу лівої плечової кістки, переломи ребер зліва 4-5, які за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеня тяжкості, які викликали довготривалий розлад здоров'я.

Згідно з висновком комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 1053/1054 від 03.12.2012 року в даній дорожній ситуації водій автомобіля «BMW-520і» ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти зіткненню із автомобілем «Daewoo-Lanos D5MM550».

У даній дорожній ситуації дії водія автомобіля «BMW-520і» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п.12.3, 14.6 (а), п.1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Вищевказані обставини встановлені вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18 січня 2017 року, а тому в силу положень ч.4 ст. 61 ЦПК України є обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду.

Даним вироком відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та звільнено від призначеного судом покарання в зв'язку зі закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (а.с.8,13).

Відповідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №374 від 06.08.2012 року ринкова вартість автомобіля «Daewoo-Lanos D5MM550», державний номерний знак НОМЕР_2, на момент пошкодження в ДТП становила 45092,75 грн., а вартість відновлювального ремонту - 45502,92 грн. (а.с.28). З огляду на викладене, ремонт згаданого автомобіля є економічно необґрунтованим, а сам автомобіль визнано фізично знищеним.

На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу - автомобіля «ВMW-520i», державний номер НОМЕР_1, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страховою компанією «АХА Страхування», що підтверджується листом цієї компанії №2746/12цв від 13.03.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_3 виплачено страхове відшкодування у розмір 13046, 38 грн. (а.с.17).

Страховик визначив, що залишкова вартість автомобіля після ДТП становить 17000 грн. (а.с.42). Відповідно до розрахунку ОСОБА_3 страхове відшкодування, яке становить різницю між половиною різниці вартості транспортного засобу на момент пошкодження в ДТП та ринковою вартостю транспортного засобу після ДТП за відрахуванням франшизи в розмірі 1000 грн. ((45092,75 - 17000)/2 - 1000).

Позивач погодився з цією сумою страхового відшкодування та отримав її, чого не заперечував під час розгляду справи. Не дивлячись на те, що згаданий транспортний засіб визнано фізично знищеним, ОСОБА_3 провів його ремонт, витративши на нього 20320 грн., що підтверджується квитанцією № 552965 від 14.04.2013 року та актом виконаних робіт (а.с.55-61).

Із змісту вироку суду від 22 березня 2016 року вбачається, що відповідно до висновку додаткової комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 03.12.2012 року №1053/1054 за наявною слідовою інформацією місце зіткнення автомобілів «Daewoo-Lanos D5MM550» та «BMW-520і» знаходилося в межах зустрічної смуги руху по напрямку руху автомобілів на відстані 1,54 м до ближньої межі перетину із виїздом з садового товариства «Мрія-2». Розташування місця зіткнення відносно меж проїзної частини в поперечному напрямку могло бути в межах габаритної ширини автомобіля «BMW-520і» на лінії перекриття деформації із її початком на відстані 2,8 м від лівого краю проїзної частини, по напрямку руху автомобілів. В момент первинного контактування автомобіль «Daewoo-Lanos D5MM550» своєю лівою задньою частиною був обернений до передньої частини автомобіля «BMW-520і», а кут між подовжніми вісями транспортних засобів з врахуванням погрішностей при вимірах та натурному моделюванні становив близько 15-20 градусів. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «BMW-520і» ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти зіткнення із автомобілем «Daewoo-Lanos D5MM550». В даній дорожній ситуації дії водія автомобіля «BMW-520і» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 14.6 (а), п.1.1 розділу 34 «Правил дорожнього руху України» і з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з виникненням ДТП. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «Daewoo-Lanos D5MM550» ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти зіткненню із автомобілем «BMW-520і». В даній дорожній ситуації дії водія автомобіля «Daewoo-Lanos D5MM550» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.10.1 «Правил дорожнього руху України» і з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з виникненням ДТП.

Відповідно до п.12.3 ПДР, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Відповідно до п.14.6 (а) ПДР, обгін заборонено на перехресті, крім випадків, коли обганяються двоколісні транспортні засоби без бокового причепа.

Відповідно до п.1.1 розділу 34 ПДР, (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.

Відповідно до п.10.1 ПДР, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

За статтею 1187 ЦК України, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоду, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (пункт 3 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, а саме, наявність вини особи, яка завдала таку шкоду.

За частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи обставини справі, дослідивши усі наявні докази, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що допущені сторонами порушення правил дорожнього руху мають істотне значення, а тому розмір відшкодування необхідно визначити у наступних частках: ОСОБА_3 - 4/5 частки (80%), ОСОБА_2 - 1/5 частина (20%).

Наполягаючи на стягненні з відповідача відшкодування завданої шкоди, позивач стверджував, що витратив на відновлення автомобіля «Daewoo-Lanos D5MM550», меншу ніж 12037,10 грн. суму і, будучи попередженим судом про правові наслідки невчинення процесуальних дій, в тому числі щодо збільшення розміру позовних вимог, наполягав на стягненні з відповідача витрат на відновлення автомобіля в розмірі 7273 грн. (20320 - 13046,38 = 7273,62).

За таких обставин, враховуючи, що вина ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді доведена вироком суду, що набрав законної сили, в результаті протиправних дій відповідача ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, а також був пошкоджений автомобіль позивача «Daewoo-Lanos D5MM550», у зв'язку з ремонтом якого він зазнав матеріальних збитків, виходячи із ступеня допущених сторонами порушень правил дорожнього руху, наданих ОСОБА_3 доказів про понесення витрат на відновлення транспортного засобу, місцевий суд прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7273 грн. матеріальної шкоди.

Також враховуючи, що внаслідок скоєного ДТП позивачу ОСОБА_3 завдано тілесних ушкоджень, місцевий суд, прийшов до вірного висновку, що факт заподіяння моральної шкоди є доведеним і очевидним, оскільки є наслідком спричинення джерелом підвищеної небезпеки, ушкодження здоров»я, яке відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 884 від 12.07.2012 року відносяться до середнього ступеня тяжкості та визначив розмір моральної шкоди, достатньої для компенсації позивачу ОСОБА_3 у 30 000 грн.

Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_2, судом вірно встановлено, що відповідно до висновку експертного автотоварозначого дослідження №165-16 від 12.12.2016 року вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «ВMW-520i», державний номер НОМЕР_1, дорівнює вартості автомобіля на момент ДТП та становить 146404, 80 грн. (а.с.78).

В ході судового розгляду позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із письмовою заявою, в якій прохав відмовити в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на пропуск відповідачем ОСОБА_2 строку позовної давності (а.с.140). З приводу цього ОСОБА_2 заявив в суді, що на його думку строк позовної давності при зверненні до суду із зустрічним позовом він не пропустив, тому не вбачає необхідності прохати суд його поновити, на поважність причин пропуску цього строку не посилався.

За визначенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 цього Кодексу, загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

З огляду на викладене, суд дійшов вірного висновку, що перебіг строку, у межах якого ОСОБА_2 міг звернутися до суду із позовом до ОСОБА_3 почався в день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, тобто 12 травня 2012 року. Проте, із згаданим зустрічним позовом ОСОБА_2, звернувся до суду лише 11 липня 2017 року, тобто більш ніж через п'ять років.

За таких обставин, враховуючи відсутність заяви ОСОБА_2 про визнання поважними причин пропущення строку позовної давності, у відповідності до вимог ч.4 ст.267 ЦК України, місцевий суд вірно відмовив в задоволенні вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо порушення судом строку розгляду справи, встановленого ч.1 ст. 157 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування правильного та справедливого по суті судового рішення.

За таких обставин, судова колегія дійшла до висновку, що порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 13 вересня 2017 року та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 13 вересня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: (підпис) В.М. Триголов

Судді: (підписи) О.А. Лобов

Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно: В.М. Триголов