Ухвала суду № 70699390, 30.11.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

30 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Савченка С.І., Гуля В.В.,

за участю секретаря - Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Міськрайонне управління у Броварському районі та місті Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області, приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Базир Наталія Михайлівна про визнання незаконною та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: Міськрайонне управління у Броварському районі та місті Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області, приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Базир Н.М., в якому просила визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, що 18 жовтня 2016 року зареєстроване приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Базир Н.М. в реєстрі за №16958560, посилаючись на те, що внаслідок державної реєстрації за відповідачем права власності на земельну ділянку порушено її право власності на цю земельну ділянку.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2017 року відкрито провадження у даній справі (а.с.15).

22 вересня 2017 року представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Медвідь О.П. подав до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що між сторонами виник спір у зв'язку із здійсненням третьою особою у справі - приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Базир Н.М., як державним реєстратором, функцій, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зазначав, що оскільки позовні вимоги мають бути пред'явлені не до відповідача ОСОБА_3, а до приватного нотаріуса, як державного реєстратора, тому вважає, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.177-179).

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2017 року закрито провадження у даній справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, а справу направити для провадження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України (справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства), суд першої інстанції виходив із того, що в позові ОСОБА_2 оскаржує рішення нотаріуса про реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_3 на земельну ділянку, а тому суд дійшов висновку, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини другої цієї ж статті у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені ст.15 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

При цьому згідно зі ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (далі - суб'єкт владних повноважень), шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Стаття 3 КАС України в п.1 дає визначення терміну «справа адміністративної юрисдикції», якою визнається публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за ознаками, наведеними в ч. 1 ст. 17 КАС України.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, аналіз ст.15 ЦПК України та ст.17 КАС України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.

У пункті 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» судам роз'яснено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких згідно зі статтею 19 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують. У зв'язку із цим суд відповідно до частини першої статті 21, статті 393 ЦК визнає незаконним і скасовує такий акт, виданий владним органом, повністю або частково, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси. Такі спори за участю фізичних осіб розглядаються в порядку цивільного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 пред'явила позов до ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності за відповідачем на земельну ділянку, посилаючись на те, що внаслідок такої реєстрації за ним права власності на земельну ділянку порушено її право власності на цю земельну ділянку.

Отже, у даному випадку спір виник із цивільних правовідносин, а тому за правилами ст. 15 ЦПК України дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Однак суд першої інстанції наведених вище положень закону та роз'яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не врахував, не звернув уваги на суб`єктний склад сторін, визначений позивачем у позові, належним чином не з'ясував характер та зміст заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Таким чином ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України - скасуванню у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, з направленням справи для продовження розгляду до того ж суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2017 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошенняі оскарженню в касаційному порядку згідно зі ст.324 ЦПК України не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий

Судді