Постанова № 70697047, 29.11.2017, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1639/17

Провадження № 2-а/743/188/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого-судді СТАШКІВА В.Б.,

при секретарі НЕРУС Н.І.,

за участю заступника прокурора Чернігівської області ЮШИНА І.В.,

представників Чернігівського прикордонного загону

ТАРАСЕНКА О.М., ЗАБОЛОЦЬКОГО М.В.,

громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4

в присутності перекладача ВОЛОШКА П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки в залі суду справу

за позовом заступника прокурора Чернігівської області ЮШИНА І.В.

в інтересах держави в особі:

1)Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України;

2)Чернігівського пункту перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України

до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4

про визначення строку тримання в ПТПІ іноземця не більше ніж 6

місяців,

В С Т А Н О В И В :

24 листопада 2017 р. заступник прокурора Чернігівської області ЮШИН І.В. звернувся до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі: Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України; Чернігівського пункту перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4 про визначення строку тримання в ПТПІ іноземця не більше ніж 6 місяців.

В обґрунтування зави вказує, що постановою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 17 липня 2017 р. затримано особу, що назвалась громадянином Народної Республіки Бангладеш - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з території України, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, але без зазначення кінцевого строку закінчення такого затримання, що може призвести до затримання вказаного іноземця протягом необмеженого часу і, відповідно, є несумісним з принципом юридичної визначеності. Всупереч цьому Чернігівським прикордонним загоном Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України не вирішено питання щодо усунення вказаного недоліку судового рішення та встановлення конкретного строку тримання іноземців не більше ніж 6 місяців, що змушує їх звертатись до суду з зазначеним позовом.

В судовому засіданні заступник прокурора Чернігівської області ЮШИН І.В. підтримав позов, з підстав вказаних в ньому. Додатково пояснив, що представників Чернігівського прикордонного загону ТАРАСЕНКА О.М., ЗАБОЛОЦЬКОГО М.В. щодо непотрібності зазначення кінцевого строку затримання повністю суперечить наведеній в позові практиці Європейського суду з прав людини.

В судовому засіданні представники Чернігівського прикордонного загону ТАРАСЕНКО О.М., ЗАБОЛОЦЬКИЙ М.В. не підтримали поданий заступником прокурора позов в інтересах держави в їх особі, так як Загін діяв в межах даної справи в спосіб, встановлений законодавством. Так, заявляючи адміністративні позови про примусове видворення іноземців з України та затримання останніх з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з території України, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України вони не вказують кінцеву дату затримання, так як зазначення кінцевого строку затримання іноземця в судовому рішенні нівелює їх повноваження та повноваження ПТПІ, передбачені чинним законодавством. Згідно практики Новозаводського районного суду м.Чернігова, позовні вимоги про примусове видворення не задовольняються, а задовольняються вимоги про затримання осіб, які назвали громадянами певної країни з метою ідентифікації та забезпечення примусового видвореннябез зазначення кінцевого строку, що відбулось і в даному випадку. При цьому, постанова Новозаводського районного суду м.Чернігова від 17 липня 2017 р. була оскаржена в апеляційному порядку саме за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та суд апеляційної інстанції підтримав даний висновок суду першої інстанції. Вони звертались до Новозаводського районного суду м.Чернігова про роз'яснення постанови від 17 липня 2017 р., але їм було відмовлено, тобто вони вживали активні дії щодо виходу з даної ситуації.

Представник Чернігівського пункту перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомили.

При вирішенні даного позову громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4 поклався на розсуд суду. При цьому, вказав, що він має бажання подати документи на отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

Вислухавши пояснення заступника прокурора Чернігівської області ЮШИНА І.В., представників Чернігівського прикордонного загону ТАРАСЕНКА О.М., ЗАБОЛОЦЬКОГО М.В., громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

По справі встановлено, що:

- 15.07.2017 р., близько 02 год. 08 хв., на околиці с.Турья Сновського району Чернігівської області, на відстані близько 20 км від державного кордону України, в автомобілі НОМЕР_1, під керуванням громадянина України ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, за незаконне перетинання державного кордону з Російської Федерації в Україну поза встановленого пункту пропуску, затримано особу без документів, яка назвалася громадянином Народної Республіки Бангладеш - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- на момент затримання у особи, що назвалась громадянином Народної Республіки Бангладеш - ОСОБА_4 був відсутній документ, що посвідчує особу і відомості про законний в'їзд і подальше законне перебування на території України;

- постановою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 17 липня 2017 р. (Справа № 751/4299/17) задоволено частково позов Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України та затримано особу, що назвалась громадянином Народної Республіки Бангладеш - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з території України, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України (без зазначення кінцевого строку закінчення такого затримання), в задоволенні решти вимог (про примусове видворення) відмовлено;

- ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 р. залишено без змін постанову Новозаводського районного суду м.Чернігова від 17 липня 2017 р. (Справа № 751/4299/17);

У відповідних положеннях статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що:

«1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом,:

f) "законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції».

Пункт 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

В п.п. 37, 39 рішення у справі «Вінтерверп проти Нідерландів», Європейський суд з прав людини вказав, що предметом та метою п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є lex generalis по відношенню до п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є гарантувати, що нікого не може бути позбавлено волі у свавільний спосіб, таким чином, незалежно від відповідності національному праву «жодне свавільне утримання ніколи не може вважатися законним».

У п. 111 рішення від 23 жовтня 2008 року у справі "Солдатенко проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що встановлюючи, що будь-яке позбавлення свободи має здійснюватися "відповідно до процедури, встановленої законом", пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не просто відсилає до національного закону ... він також стосується "якості закону", вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права ... При цьому "якість закону" означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість позбавлення свободи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

В п. 31 ріщення у справі "Рейнпрехт проти Австрії" та в п. 161 рішення у справі "Ідалов проти Росії", Європейський суд з прав людини вказував, що п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод надає заарештованій або затриманій особі право звернутися до суду з метою перевірки процесуальних та матеріальних умов, необхідних для дотримання «законності» позбавлення волі в розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховною Радою України 19.05.2016 року прийнято Закон України № 1379-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень судового захисту іноземців та осіб без громадянства і врегулювання окремих питань, пов'язаних з протидією нелегальній міграції», який набрав чинності 18.06.2016 року, яким передбачено низку змін до Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» з питань забезпечення примусового видворення іноземців.

Так, частиною 2 ст. 183-7 КАС України /доповненої згідно Закону України від 19 травня 2016 року № 1379-VIII/ передбачено, що у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі, адміністративний суд, визначений частиною першою цієї статті, за клопотанням органу (підрозділу), який подав такий позов, може прийняти одне з таких рішень:

1) взяти особу на поруки підприємства, установи чи організації;

2) зобов'язати іноземця або особу без громадянства внести заставу;

3) затримати іноземця або особу без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Частиною 7 ст. 183-7 КАС України /доповненої згідно Закону України від 19 травня 2016 року № 1379-VIII/ передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців, не може перевищувати шести місяців. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців. Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні три місяці подає відповідний адміністративний позов. Умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення, є:

- відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

- неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Виходячи з правового аналізу ст. 29 Конституції України, п.п. "f" п. 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 183-7 КАС України /доповненої згідно Закону України від 19 травня 2016 року № 1379-VIII/, суд приходить до висновку, що в постанові суду необхідно чітко вказувати кінцеву дату строку затримання та строку продовження такого затримання, з метою аби затримана особа і ПТПІ могли передбачити строки утримання громадянина в ПТПІ за рішенням суду.

За таких обставин, пояснення представників Чернігівського прикордонного загону ТАРАСЕНКА О.М., ЗАБОЛОЦЬКОГО М.В. про те, що зазначення кінцевого строку затримання іноземця в судовому рішенні нівелює їх повноваження та повноваження ПТПІ, передбачені чинним законодавством є такими, що суперечать прямій нормі Закону та практиці Європейського суду з прав людини, оскільки може призвести до затримання вказаного іноземця протягом необмеженого часу і, відповідно, є несумісним з принципом юридичної визначеності.

В той же час, враховуючи те, що ні п.п. "f" п. 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ні ст. 183-7 КАС України /доповненої згідно Закону України від 19 травня 2016 року № 1379-VIII/, ні ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ні Інструкція про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 р. № 353/271/150, ні Закон України "Про прокуратуру" не надають право прокурору на звернення до адміністративного суду з позовом про визначення строку тримання іноземця в ПТПІ, суд приходить до висновку, що законодавством не передбачено право прокурора на звернення до суду з вимогами про визначення строку тримання в ПТПІ іноземця, а адміністративним судам не надано компетенції щодо вирішення таких питань.

Вказане в сукупності з тим, що постанова Новозаводського районного суду м.Чернігова від 17 липня 2017 р. (Справа № 751/4299/17) була переглянута в апеляційному порядку та залишена без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 р., набрала законної сили та є обов'язковою для виконання, з тим, що ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 11 жовтня 2017 р. відмовлено в задоволенні заяви Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про роз'яснення постанови Новозаводського районного суду м.Чернігова від 17 липня 2017 р., з вказівкою про те, що зазначення строків затримання призведе до зміни судового рішення, з тим, що у справах «Брумареску проти Румунії», «Совтрансавто-Холдінг проти України», «Пономарьов проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду, який передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів, свідчить про те, що відсутні правові підстави для задоволення позову заступника прокурора Чернігівської області ЮШИНА І.В. в інтересах держави в особі: Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України; Чернігівського пункту перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4 про визначення строку тримання в ПТПІ іноземця не більше ніж 6 місяців, тому в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст. 11, 60, 70, 71, 86, 106-163, 186 КАС України, ст. 183-7 КАС України /доповненої згідно Закону України від 19 травня 2016 року № 1379-VIII/, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову заступника прокурора Чернігівської області ЮШИНА І.В. в інтересах держави в особі: Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України; Чернігівського пункту перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4 про визначення строку тримання в ПТПІ іноземця не більше ніж 6 місяців - відмовити.

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 186, ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий В.Б.Сташків