Ухвала суду № 70695984, 05.12.2017, Апеляційний суд Сумської області

УХВАЛА

05 грудня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Хвостика С. Г. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживачів та визнання договору недійсним,-

в с т а н о в и л а :

17 липня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом і просить визнати недійсним договір фінансового лізингу № 2490 від 07 червня 2017 року, укладений між нею та ТОВ «Єврокар Україна» та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з ТОВ «Єврокар Україна» на користь ОСОБА_3 коштів у розмірі 18 000 грн.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2017 року за клопотанням відповідача цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Єврокар Україна» про захист прав споживачів та визнання договору недійсним передано на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва за підсудністю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, невірне встановлення судом обставин справи, а саме підстав позову та правового регулювання правовідносин, які досліджуються, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до Буринського районного суду Сумської області. Зазначає, що основною причиною звернення позивача до суду з позовом є порушення її прав як споживача, наявність несправедливих умов у договорі та нечесна підприємницька практика відповідача відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів». У справах за аналогічних обставин Верховний Суд України однозначно визначає такі справи справами про захист прав споживачів, визначається необхідність застосування відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів» та встановлено відповідно до цього закону підстави для визнання договору недійсним. А встановлення одночасної наявності й інших підстав для визнання договору недійсним не може відмінити визначення позову як позов про захист прав споживача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ст. 292 ЦПК України передбачає, що ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 293 цього Кодексу.

Згідно п. 6 ч. 1, ч. 3 ст. 293 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, передачі справи на розгляд іншому суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Єврокар Україна» про захист прав споживача та визнання недійсним договору фінансового лізингу № 2490 від 07 червня 2017 року, укладеного між нею та ТОВ «Єврокар Україна». Свої вимоги вона мотивує, в тому числі, тим, що порушено її права як споживача, договір містить несправедливі умови, правочин здійснено з використанням нечесної підприємницької практики з боку відповідача відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

За загальним правилом відповідно до ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Ст. 110 ЦПК України визначає підсудність за вибором позивача.

Зокрема, ч. 5 ст. 110 ЦПК України передбачено, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Як роз'яснено в п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією її паспорту (а. с 20).

Висновок суду першої інстанції стосовно того, що підстави, на які посилається позивач у своєму позові щодо визнання договору фінансового лізингу недійсним, - не стосуються Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковим, так як зміст позовної заяви та доданих до неї документів свідчить про те, що позивач обґрунтовує свої вимоги саме порушенням відповідачем Закону України «Про захист прав споживачів», а тому в даному випадку має місце альтернативна підсудність, тобто підсудність за вибором позивача.

За таких обставин, ухвала Буринського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2017 року про передачу справи за підсудністю на розгляд Дарницькому районному суду м. Києва підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, а справа поверненню до Буринського районного суду Сумської області для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 303; 307 ч. 2 п. 4; 311 ч. 1 п. 4; 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2017 року про передачу справи на розгляд до іншого суду за підсудністю скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді -