Ухвала суду № 70693534, 23.11.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6597/17

Номер справи місцевого суду: 509/550/17

Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою адвоката Федорова Анатолія Анатолійовича в інтересах виправданого ОСОБА_5 та його законного представника ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 червня 2017 року про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності,

встановила:

У лютому 2017 р. адвокат Федоров А.А. в інтересах виправданого ОСОБА_5 та його законного представника ОСОБА_6звернувся до суду з вищезазначеною заявою, у якій просив стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 моральну шкоду, завдану незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, в розмірі - 153 600 грн.; 2) витрати понесенні останнім на юридичну допомогу в розмірі - 40 000 грн..

Федоров А.А. у заяві посилався на те, що вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.03.2016 р. неповнолітнього ОСОБА_5 було засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік із застосуванням ст. ст. 75, 104 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06.07.2016 р. вирок суду першої інстанції було скасовано, а кримінальне провадження закрите на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з недостатністю доказів для доведення в суді винуватості обвину­ваченого.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.11.2016 р. зазначену вище ухвалу апеляційного суду Одеської області залишено без змін.

Під час досудового слідства посадова особа органів досудового розслідування здійснила допит неповнолітнього 06.07.2015 р., в той час як досудове розслідування у цій справі, згідно витягу з кримінального провадження, роз­почалося лише 07.07.2015 р.. Допит відбувся без участі законного представника ОСОБА_5 та захисника, що суперечить положенням ст. 490 КПК України. За приписом ч. 3 ст. 214 КПК України здійснення досудового розслі­дування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тяг­не за собою відповідальність, встановлену законом.

Про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності був повідомлений навчальний заклад, в якому навчається останній, що зруйнувало його репутацію. Про цей факт дізналися вчителя та батьки одно­класників ОСОБА_5. Внаслідок цього виникли обмеження у соціальних контак­тах ОСОБА_5 з іншими дітьми у школі та за місцем проживання.

Факт засудження ОСОБА_5 до 1 року позбавлення волі, хоча і з застосуванням положень ст. ст. 75, 104 КК України, завдав великого стресу для неповноліт­нього обвинуваченого. До закінчення розгляду справи у суді касаційної інстанції доля об­винуваченого залишалася невизначеною, а стрес - довго триваючим. Зазначені обставини підтверджуються також і висновком, наданим судовим експертом-психологом ОСОБА_7.

Законний представник виправданого - ОСОБА_6 уклав з адвокатом Федоровим А.А. договір про надання юридичних послуг від 21.10.2015 р., згідно з яким адвокат зобов'язався, серед іншого, надавати правову допомогу клієнту під час його участі в кримінальних справах в якості обвинуваченого, а клієнт зобов'язався сплатити за це адвокату гонорар у розмірі, визначеному відповідними додатковими угодами, зокрема: - за надання правової допомоги у суді першої інстанції - 25 000 грн.; - за надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції - 10 000 грн.; - за надання правової допомоги у суді касаційної інстанції - 5 000 грн..

Адвокат виконав свої зобов'язання належним чином. Зібрав необхідні докази по справі, прийняв участь у всіх судових засіданнях, підготував відповідні скарги, клопотан­ня, заперечення тощо.

В свою чергу клієнт сплатив адвокату Федорову А.А. - 40 000 грн. відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордеру.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 червня 2017 року заяву адвоката Федорова Анатолія Анатолійовича в інтересах виправданого ОСОБА_5 та його законного представника ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності задоволено частково.

Відшкодовано ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за рахунок Державного бюджету України, моральну шкоду, завдану незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, в розмірі - 51 200 гривень.

Відшкодовано ОСОБА_6, за рахунок Державного бюджету України, витрати понесені ним на юридичну допомогу в розмірі - 40 000 гривень.

В задоволені іншої частини заяви відмовлено.

Державна казначейська служба України (далі - ДКС України), як особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права та обов'язки, в апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви. Посилається на те, що ухвалу постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

Адвокат Федоров А.А. у письмових запереченнях на апеляційну скаргу просив скаргу відхилити. Ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Посилався на те, що ДКС України не має права на апеляційне оскарження. Таким право наділена виключно особа, яка незаконно притягувалася до кримінальної відповідальності. ДКС України не має право представляти інтереси держави, що покладено на Міністерство юстиції України та органи прокуратури. ДКС України невірно визначило строк перебування під слідством і судом та розмір мінімальної заробітної плати, який повинен застосовуватися при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

На підставі наданих заявником і досліджених судом доказів встановлено.

Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 березня 2016 року неповнолітнього ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік із застосуванням ст. ст. 75, 104 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2016 року вирок суду першої інстанції скасовано, а кримінальне провадження закрите на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з недостатністю доказів для доведення в суді винуватості обвину­ваченого. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.11.2016 р. вищезазначену ухвалу апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2016 року залишено без змін.

Виникли правовідносини щодо відшкодування громадянину шкоди, завданої внаслідок її незаконного засудження та витрат з надання правової допомоги.

Статтею56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

За правилами, передбаченим ст. ст. 2, 3, 4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, постановлення виправдувального вироку суду.

У наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичною допомоги та моральна шкода.

Відшкодування сум, сплачених громадянином у зв'язку з поданням йому юридичною допомоги та моральної шкоди, провадиться за рахунок державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 Закону.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Пунктами 3, 4, 7, 11, 13, 17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.04.1996 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.03.1996 р. за № 106/1131, передбачено, що право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку його повної реабілітації.

Завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до ст. 3 Закону відшкодуванню підлягають, зокрема, суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги, моральна шкода.

Для визначення розміру шкоди, переліченої в п. п. 1, 3, 4 ст. 3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції.

Відшкодування громадянинові шкоди в випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 ст. 3 Закону, провадиться за рахунок державного бюджету.

Відповідний територіальний орган Державного казначейства, до якого звернувся громадянин за відшкодуванням шкоди, надсилає до Управління Державного казначейства в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополя заявку.

Передбачене ч. 5 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного або психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Питання відшкодування моральної шкоди, що передбачено ч. 1 ст. 13 цього Закону, за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з ч. 1 ст. 12 Закону.

Відшкодування моральної шкоди відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону провадиться за рахунок державного бюджету.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача орган Державного казначейства України.

Верховний Суд України у правовій позиції, висловленій у постанові від 24.04.2017 р. у справі № 6-2885цс16, вказав, що питання про відшкодування моральної шкоди у випадку постановлення виправдувального вироку, за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 266/94-ВР. Згідно ст. 360-7 ЦПК України цей висновок має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, за результатами розгляду заяви про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу, у випадку постановлення судом виправдувального вироку, суд має постановити ухвалу. Разом з тим, ні Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ні Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» не прописаний процесуальний порядок розгляду заяви громадянина.

За правилами, передбаченими ст. ст. 2, 3, 8, 15, 28 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України..

Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогій права).

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Суди розглядають цивільні справи в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

У справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

У справах окремого та наказного провадження особами, які беруть участь у справі є заявники, інші заінтересовані особи їхні представники.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи, що наявність моральної шкоди, розмір відшкодування моральної шкоди, розмір витрат на правову допомогу підлягають доказуванню, колегія суддів вважає, що при розгляді заяви громадянина про відшкодування моральної шкоди та витрат на надану правову допомогу, у зв'язку із постановленням судом виправдувального вироку, крім заявника обов'язково повинні приймати участь у розгляді справи орган, який здійснював досудове слідство, та територіальний орган Державної казначейської служби України. ЦЕ не призведе до порушення прав вказаних осіб, дозволить суду прийняти по справі законне та обґрунтоване судове рішення, з врахуванням доводів осіб, які приймуть участь у розгляді справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість розгляду заяви про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, та витрат на правову допомогу, без залучення органу, який здійснював досудове слідство, та територіального органу Державної казначейської служби України,

Доводи апелянта про необхідність залучення до участі у справі територіального органу Державної казначейської служби України є обґрунтованими.

Доводам апелянта про неправильне визначення періоду знаходження під слідством та судом, розміру відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу, колегія суддів не надає оцінку, щоб не створити преюдиційність висновків апеляційного суду, оскільки ухвала суду підлягає скасуванню саме за вищевказаних процесуальних порушень.

Таким чином, апеляційна скарга є частково обґрунтованою, підлягає частковому задоволенню.

За правилами п. 4 ч. 2 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок встановлений для його вирішення.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що внаслідок порушення вищевказаних норм процесуального права судом першої інстанції порушено порядок розгляду заяви про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу, колегія судів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Питання, пов'язане з розгляду заяви адвоката Федорова Анатолія Анатолійовича в інтересах виправданого ОСОБА_5 та його законного представника ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальностінеобхідно передати до Овідіопольського районного суду Одеської області на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - задовольнити частково.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 червня 2017 року про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності- скасувати.

Питання з розгляду заяви адвоката Федорова Анатолія Анатолійовича в інтересах виправданого ОСОБА_5 та його законного представника ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності- передати до Овідіопольського районного суду Одеської області на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова