Ухвала суду № 70693346, 04.12.2017, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/81/16-ц

Провадження № 2-р/515/4/16

Татарбунарський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2017 року Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Тимошенка С.В.

за участю: секретаря Коренчук О.Е.

позивача ОСОБА_1

представника позивача (за довіреністю) ОСОБА_2

представників відповідачів (за довіреністю: ОСОБА_3

ОСОБА_4

представника третьої особи ( за довіреністю) ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Татарбунари Одеської області мате- ріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Татарбунарської районної ра- ди Одеської області, Комунального закладу «Татарбунарська центральна районна лікарня» Одесь- кої області, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Та- тарбунарська районна державна адміністрація Одеської області, про поновлення на роботі та стяг- нення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і заяву заступника голови Татарбунарської районної ради Одеської області ОСОБА_6 про роз’яснення рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2017 року, залише- ним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одесь- кої області від 11 серпня 2016 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 липня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Татарбунарської районної ради Одеської області, Ко- мунального закладу «Татарбунарська центральна районна лікарня» Одеської області, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Татарбунарська районна де- ржавна адміністрація Одеської області, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробіт- ку за час вимушеного прогулу задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Комунального закладу «Татарбунарська центральна районна лікарня» Одеської області з 28 грудня 2015 року. Стягнуто з Комунального закладу «Татарбунарська центральна районна лікарня» Оде- ської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 31 661 грн.76 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та при- судження виплати заробітної плати за один місяць. Стягнуто з Татарбунарської районної ради, Ко- мунального закладу «Татарбунарська центральна районна лікарня» Одеської області на користь держави судовий збір в розмірі 275 грн.60 коп. з кожного.

06 грудня 2016 року заступник голови районної ради ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою, в якій просив надати роз’яснення щодо виконання резолютивної частини рішення суду, посилаю- чись на те, що голова районної ради, відповідно до п.9 ч.6 ст.55 Закону України «Про органи міс- цевого самоврядування в Україні", призначає та звільняє керівників та інших працівників струк- турних підрозділів виконавчого апарату районної ради. Але КЗ «Татарбунарська центральна рай- онна лікарня» не входить до структури районної ради, а тому поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря у такий спосіб буде незаконним.

Вказана заява представника районної ради перебувала у провадженні судді Шевиріна А.О., який у порушення вимог ст.221 ЦПК України, не розглянув заяву у встановлений законом 10-денний строк, утримував її без розгляду до 14 липня 2017 року, коли згадану заяву було вилучено у зазна- ченого судді у зв’язку з його звільненням з посади та передано судді Тимошенку С.В. для прий- няття до свого провадження.

Не розгляд суддею Шевиріним А.О. зазначеної заяви про роз’яснення судового рішення обґрун- товувався перебуванням згаданої цивільної справи на розгляді у касаційній інстанції.

Проте, зазначена обставина не була законною підставою для судді, що ухвалював зазначене су- дове рішення та допустив його до негайцного виконання в зазначеній частині.

Але для судді, який не ухвалював судове рішення від 20.04.2016 р. і якому невідомі обставини справи, у якій ухвалено дане рішення, була істотним відсутність матеріалів згаданої цивільної сп- рави, що унеможливлювало надання ним роз’яснення судового рішення без ознайомлення із усіма матеріалами цивільної справи, які перебували у касаційній інстанції, а потім були повернуті до апеляційної інстанції, і які повернулись до суду першої інстанції 23 листопада поточного року.

До судового засідання, яке відбулось 01 грудня 2017 року, до суду надійшло уточнення до зая- ви про роз’яснення судового рішення, в якому зазначена посадова особа районної ради ОСОБА_6 зазначив, «що аналізуючи рішення Татарбунарського районного суду від 20.04.2016 року по спра- ві 515/81/16-ц стає зрозуміло, що Позивач рішенням сесії Татарбунарської районної ради був зат- верджений на посаду головного лікаря та відповідно до Статуту закладу, який теж затверджений рішенням сесії даної ради, відповідним рішенням сесії цієї ж ради був звільнений із займаної по- сади. Судом не встановлено, що рішення сесії Татарбунарської районної ради про звільнення По- зивача з посади скасовано, а тому рішення сесії продовжує діяти. Оскільки рішення органу місце- вого самоврядування та рішення суду є рівнозначними рішеннями органу влади - Татарбунарській районній раді незрозуміла резолютивна частина рішення вказаної цивільної справи, а саме: яким чином відповідачем у справі Татарбунарською районною радою… - має бути виконане рішення».

Представник районної ради у судовому засіданні підтримала заяву про роз’яснення щодо вико- нання резолютивної частини рішення суду від 20.04.2016 р.

Інші учасники судового провадження погодились зі згаданою заявою посадової особи районної ради, вважаючи, що виконання резолютивної частини рішення суду від 20.04.2016 р. в частині по- новлення ОСОБА_1 на займаній посаді потребує роз’яснення щодо його механізму.

Вивчивши матеріали зазначеної вище цивільної справи і матеріали, що додано до заяви, суд приходить до висновку про наступне.

У відповідності до ст.221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим суд за заявою осіб, які брали участь у справі, може постановити ухвалу, в якій роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Як вже зазначалось, рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2017 року ОСОБА_1 поновлено на посаді головного лікаря Комунального закладу «Татарбу- нарська центральна районна лікарня» Одеської області з 28 грудня 2015 року.

Зазначене рішення суду першої інстанції залишене без змін ухвалою апеляційного суду Одесь- кої області від 11.08.2016 р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивіль- них та кримінальних справ від 05.07.2017 р., воно набрало чинності.

Таким чином, незаконність звільнення ОСОБА_1 з займаної посади визнано та підтвердже- но національними судами України всіх рівнів

Допущено негайне виконання рішення суду від 20.04.2016 р. в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та присудження виплати заробітної плати за один місяць.

Для суду є дивним звернення згаданої посадової особи Татарбунарської районної ради до суду з зазначеною заявою, адже є загальновідомим те, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню, що передбачено ч.6 ст.235 КЗпП України. В уточненні до заяви про роз’яснення судового рішення посадова особа посилається саме на дану норму зазначеного Закону. Крім того, ця особа посилається на ст.65 Закону України «Про вико- навче провадження», якою регламентовано виконання рішення про поновлення на роботі та зі змі- сту якої слідує, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному ст.6 цього Закону. Рішення вважаєть- ся виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпо- рядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книж- ки стягувача…

Отже, зазначена посадова особа районної ради виявляє розуміння чинного трудового законода- вства в питаннях поновлення незаконно звільненого працівника на займаній посаді, усвідомлюючи його вимоги.

Разом з тим, посилаючись на ст.55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно якої, голова районної ради призначає та звільняє керівників та інших працівників структур- них підрозділів виконавчого апарату районної ради», ОСОБА_6 приходить до хибного висновку про те, що поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря у такий спосіб буде незаконним, оскільки Комунальний заклад «Татарбунарська центральна районна лікарня» не входить до струк- тури районної ради.

Як встановлено судом, Татарбунарською районною радою 23.12.2015 р. з посиланням на норми законодавства про місцеве самоврядування, охорону здоров’я та норми трудового законодавства - п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, прийнято рішення № 21-VІІ, яким, крім іншого, визнано роботу керів- ника КЗ «Татарбунарська ЦРЛ» незадовільною та звільнено ОСОБА_1 з посади головного лі- каря зазначеного закладу, датою звільнення визначено перший робочий день після виходу ОСОБА_1 з лікарняного (а.с.7, т.1).

Відповідно до прийнятого рішення, 28.12.2015 р. головою районної ради ОСОБА_7 прийнято розпорядження № 64/Р-2015, яким ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України визнано звільненим з посади головного лікаря КЗ «Татарбунарська ЦРЛ» з 28.12.2015 р. (а.с.13, т. 1).

На підставі зазначених рішення та розпорядження Татарбунарської районної ради виконуючим обов’язки головного лікаря КЗ «Татарбунарська ЦРЛ» видано наказ № 283-Р від 29.12.2015 р. про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України з посади головного лікаря КЗ « Татарбунарська ЦРЛ» з 28.12.2015 р. (а.с.14, т.1).

Наказом в.о. головного лікаря КЗ «Татарбунарська ЦРЛ» без номера від 19.02.2016 р. (а.с.59-60, т.2) викладеного у новій редакції, зокрема, визнано ОСОБА_1 звільненим з посади головного лікаря КЗ «Татарбунарська ЦРЛ» з 29.12.2015 р. (п.1.2), а наказ КЗ «Татарбунарська ЦРЛ» № 283- Р від 29.12.2015 р. - таким, що втратив чинність (п.1.3).

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено повноважен- ня голови районної, обласної, районної у місті ради Так, він скликає сесії ради, повідомляє депу- татам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради, веде засідання ради (п.1 ст.6); забезпечує підготовку сесій ради і питань, що вносяться на її розгляд, доведення рішень ради до виконавців, організує контроль за їх виконанням (п.2 ст. 6); є розпорядником коштів, передбачених на утримання ради та її виконавчого апарату (п.11 ст.6); підписує рішення ради, протоколи сесій ради (п.12 ст.6).

Відповідно до ч.7 ст.55 зазначеного Закону, голова районної, обласної, районної у місті ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Положення ч.7 зазначеної норми Закону кореспондується з ч.8 ст.59 згаданого Закону, якою ви- значено, що сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ра- ди в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Отже, з приведеного слідує, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, підписання яких, а також протоколів сесій ради відноситься до повноважень голови районної ради. Нормами чинного законодавства про місцеве самоврядування не передбаче- но прийняття радою в межах своїх повноважень нормативних та інших актів у формі розпоряд- жень.

Цим правом - видавати розпорядження в межах своїх повноважень, відповідно до ч.7 ст.55 та ч.8 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», наділено голів рад, у тому чис- лі районної ради.

Виходячи з наведених норм законодавства про місцеве самоврядування стосовно обставин да- ної конкретної справи, суд приходить до висновку про наступне.

Татарбунарською районною радою 23.12.2015 р. за поданням голови Татарбунарської райдер- жадміністрації від 09.12.2015 р. прийнято рішення, яким визнано роботу керівника КЗ «Татарбуна- рська ЦРЛ» незадовільною та звільнено ОСОБА_1 з посади головного лікаря зазначеного зак- ладу, датою звільнення визначено перший робочий день після виходу ОСОБА_1 з лікарня- ного.

Зазначене рішення районної ради було незаконним, що встановлено судом першої інстанції при розгляді зазначеної цивільної справи та підтверджено судами вищих інстанцій.

Відповідно до прийнятого рішення, 28.12.2015 р. головою районної ради ОСОБА_7 бу- ло винесено розпорядження № 64/Р-2015, яким ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП Укра- їни визнано звільненим з посади головного лікаря КЗ «Татарбунарська ЦРЛ» з 28.12.2015 р.

Слід зазначити, що при наявності прояву головою районної ради принциповості, компетентнос- сті та неупередженості, зазначене розпорядження не було б винесено і рішення районної ради, як таке, що прийняте урозріз з вимогами чинного законодавства, не було б прикликане до життя, а за- лишилось би на папері.

Але цього не відбулось і на підставі двох незаконних рішення і розпорядження з’явилось третє - виконуючим обов’язки головного лікаря КЗ «Татарбунарська ЦРЛ» видано наказ без номера від 19.02.2016 р. у новій редакції, яким ОСОБА_1 визнано звільненим з посади головного лікаря КЗ «Татарбунарська ЦРЛ» з 29.12.2015 р.

Отже, на думку суду, для закінчення виконавчого провадження про поновлення ОСОБА_1 не треба виносити дане питання на розгляд районної ради, оскільки позивача поновлено на займа- ній посаді за рішенням суду, яке набрало чинності.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, для виконання згаданого рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді головою районної ради, яким було ініційовано незаконне звільнення позивача, має бути винесено розпорядження з посиланням на рішення судів про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 28 грудня 2015 року; що не буде суперечити вимогам ст.ст.55, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Після чого виконуючим обов’язки головного лікаря КЗ «Та- тарбунарська ЦРЛ" на підставі розпорядження голови Татарбунарської районної ради Одеської об-

ласті про поновлення позивача на посаді має бути видано наказ про визнання ОСОБА_1 поно- вленим на посаді головного лікаря зазначенорго закладу та внесено відповідний запис до трудової книжки стягувача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.208-210, 221 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву заступника голови Татарбунарської районної ради Одеської області ОСОБА_6 про роз’- яснення рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року задо- вольнити.

Роз’яснити, що для виконання резолютивної частини рішення Татарбунарського районного су- ду Одеської області від 20 квітня 2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді го- ловного лікаря Комунального закладу «Татарбунарська центральна районна лікарня» має бути зро- блено наступне:

--- головою Татарбунарської районної ради Одеської області має бути винесено розпорядження з посиланням на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2017 ро- ку, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 серпня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалі- зованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 липня 2017 року про по- новлення ОСОБА_1 на роботі з 28 грудня 2015 року;

--- виконуючим обов’язки головного лікаря Комунального закладу «Татарбунарська центральна районна лікарня» на підставі розпорядження голови Татарбунарської районної ради Одеської об- ласті про поновлення позивача на посаді має бути видано наказ про визнання ОСОБА_1 поно- вленим на посаді головного лікаря Комунального закладу «Татарбунарська центральна районна лікарня» з 28.12.2015 р. та внесено відповідний запис до трудової книжки позивача.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області протягом п’яти днів з дня її проголошення, а особами, без участі яких було постановлено ухвалу - протягом п’яти днів з дня отримання її копії.

Суддя Тимошенко